Робота на перспективу

19 June, Розділ Новини, переглядів 2 063

Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» — одна з небагатьох установ в Україні, яка займається розробкою нових зразків вітчизняної техніки для поля. Чим живе вона сьогодні? Які має проблеми і перспективи?

ЗА СЛОВАМИ директора інституту Валерія Адамчука, вирішення більшості питань науки, яка опікується технічним забезпеченням АПК, упирається в брак фінансування. «Якщо в розвинених країнах на наукові розробки у сфері механізації АПК виділяється мінімум 2% ВВП, хоча, як правило, ця цифра становить 2,5-3%, то в Україні Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність» встановлює державне фінансування на рівні 1,7% ВВП, — розповідає керівник. — Проте ці цифри лише на папері. Реально ж за всю історію незалежності нашої держави найбільша сума, виділена на розвиток механізації сільського господарства, не перевищувала 0,41%».

Звісно, інститут має можливість самостійно заробляти гроші, упроваджуючи в життя свої розробки, проте на цьому шляху виникає чимало труднощів. Передовсім, кожний новий зразок потрібно виготовити та випробувати на практиці, на що, знову ж таки, необхідні кошти. Далі — організація виробництва. Затим треба шукати вільну нішу на ринку. Кожен із цих етапів потребує значних інвестицій. Велика перешкода вітчизняній ініціативі — засилля закордонної техніки на українському ринку, конкурувати з якою поки що важко. На жаль, Верховна Рада та уряд не реагують на пропозиції щодо підтримки вітчизняного виробника.

Як зізнається Валерій Адамчук, не вистачає інституту й молодих талановитих науковців. І не тому, що їх немає в Україні. Проблема в іншому — якщо студент аграрного чи технічного вишу добре себе проявляє в навчанні, його залишають працювати на якійсь із кафедр цього закладу або заманюють пристойною зарплатнею приватні компанії. «Ми ж можемо запропонувати молодому науковцю лише тривалу напружену роботу за незначну матеріальну винагороду, і тільки через певний час він матиме якийсь успіх, — розповідає В. Адамчук. — Тому й доводиться визнавати, що науковець — це не професія, а спосіб життя. Таких же, хто готовий присвятити його науці, дуже мало».

Втім, існує державна програма, яка мала б сприяти кадровому забезпеченню вітчизняної науки. Згідно з нею, студенти, які навчаються за рахунок держбюджету, певний час повинні відпрацювати у державній установі. Щоправда, таким чином до наукових закладів потрапляє багато випадкових людей. За словами директора, щороку інститут випускає п’ятьох-сімох аспірантів, проте лише поодинокі залишаються працювати у цій сфері. Тому й виходить, що більшість провідних науковців — люди пенсійного віку, які й тримають заклад на плаву. Фактично завдяки їм інститут має розробки, якими може пишатися. Серед них, наприклад, електротрактор, подрібнювач рослинних решток, машина для розсіювання твердих мінеральних добрив, обприскувач, картоплесаджалка, протруювач насіння, зернозбиральний комбайн «Славутич» тощо.

Як запевняє завідувач лабораторії мобільної енергетики інституту Віктор Третяк, сільськогосподарська техніка розробляється відповідно до сучасних потреб АПК. Скажімо, за радянських часів економити пальне не було потреби, оскільки коштувало воно дешевше, ніж газована вода. Сьогодні ж вимоги до техніки інші — вона повинна працювати з мінімальним використанням енергоресурсів, на що й намагаються спрямовувати свою діяльність учені ННЦ «ІМЕСГ». «Одним із найефективніших винаходів нашого інституту є спеціальний модуль, який підвищує потужність трактора, — розповідає В. Третяк, з гордістю демонструючи механізм. — Завдяки цьому модулю трактор тягне п’ятикорпусний плуг із меншими витратами пального». Економний і електротрактор, який працює на акумуляторах. Його потужність, звісно, не така висока, як хотілося б, проте перевага в тому, що може використовуватися на невеликих площах.

Відзначаються ефективністю й українські доїльні апарати, що вже тривалий час використовуються не тільки в Україні, а й у Білорусі та Казахстані. Інститут розробив нові, ефективніші, модифікації, які чекають впровадження у виробництво. Проте, як зазначає головний науковий співробітник відділу науково-технічного забезпечення виробництва продукції тваринництва Анатолій Фененко, коштів на це інститут поки що не має. «Доїльні апарати нового зразка відрізняються тим, що дають змогу обійтися без процедури ручного додоювання, завдяки чому кількість випадків маститів у корів зменшується у чотири-п’ять разів, а якість молока покращується, — розповідає науковець. — Тобто це такі собі вакуумні системи із замкненим повітряним контуром».

Інститут може похвалитися також вдалими розробками сучасних обприскувачів. Вирішено зберегти місткість, ходову систему, штангу від апаратів старого зразка, а деталі, які більшою мірою відповідають за якість роботи механізму, як, наприклад, насоси та розпилювачі, — закордонні. Нині обприскувачі такого типу вже виробляють кілька українських підприємств. Учені інституту дещо вдосконалили й протруювачі насіння. Зокрема, усунули основний недолік більшості цих апаратів — надмірну механічну дію на насіння, особливо соняшнику та сої. Нові протруювачі майже не пошкоджують його, здійснюючи при цьому ефективну хімічну обробку.

Тож на прикладі здобутків ННЦ «ІМЕСГ» можна побачити, що вітчизняна технічна наука має величезні перспективи. Але, щоб вона працювала на повну силу, їй потрібна надійна державна підтримка.

Анжела ГАВРИЛЮК.