Ресурс блакитного плеса

13 August, Розділ Новини, переглядів 3 954

Україна володіє потенціалом великої рибної держави, адже її береги омивають два моря, є безліч озер, річок, лиманів, декілька штучних водосховищ. Загальний фонд лише внутрішніх водойм, придатних для рибництва, становить близько 1,5 млн. гектарів. Та чи ефективно використовується ресурс блакитної гладіні?

Вітчизняна рибна галузь свого часу була дуже потужною. Вона об’єднувала колективні та державні господарства, переробні підприємства, риборозплідники. Та економічні реформи 1990-х все це зруйнували. Якщо 1991 року загальний вилов риби становив 882 тисячі тонн, а у внутрішніх водоймах — близько 130-140 тисяч тонн на рік, то нині ці показники зменшилися в кілька разів. Оскільки позиції українських рибників на внутрішньому ринку суттєво похитнулися, то в нашу країну ринула імпортна продукція.

Якщо у 2000 році в Україну було імпортовано близько 240 тисяч тонн риби, то вже у 2009-му — понад 450 тисяч тонн. Таким чином споживання риби на душу населення вдалося збільшити з 8,4 кілограма на рік у тому ж таки 2000 році до 15,1 кілограма у 2009-му. Хоча й це далеко від норми, адже, як зазначають учені, щороку людина повинна споживати не менше 20 кілограмів харчів із риби.

Крім значного спаду виробництва, який переживає наша держава з часів здобуття незалежності, українське рибництво має чимало й інших проблем. Серед найнагальніших — поступове зникнення багатьох видів риб та занесення їх до Червоної книги України. Причиною цього є масове браконьєрство та захворювання, через які будь-яке господарство може втратити за одну добу близько 30% риби, а також діяльність незареєстрованих рибних господарств, які, працюючи нелегально, не сплачують податків і нікому не звітують, що є наслідком недосконалості українського законодавства.

— Через тотальну комерціалізацію галузі, непродуману приватизацію були зруйновані повносистемні господарства, — зазначає директор Інституту рибного господарства НААН України Ігор Грициняк. — Дамби опинилися в одних руках, гідроспоруди — в других, мальок — у третіх і так далі. Тому галузь і занепала.

Аби навести у цій справі хоч якийсь лад, Інститут разом із Державним агентством рибного господарства України став ініціатором розробки проекту закону «Про аквакультуру». Одна із його норм вимагає створення в кожній області служб, головне завдання яких — припинити нелегальний вилов та збут риби. У ньому також передбачено безплатне отримання ліцензій на ведення рибництва, що дасть змогу встановити дієвий ветеринарний контроль під час виробництва та реалізації рибної продукції, а також створити рівні умови для всіх підприємств, які займаються цією діяльністю.

Інститут рибного господарства НААН взяв на себе і розв’язання проблеми відновлення та збереження багатьох зникаючих видів риб, зокрема лососевих та осетрових. З цією метою створюються підприємства, які спеціалізуються на розведенні форелі райдужної, дунайського лосося тощо. А у водоймі дослідного господарства цього інституту «Нивка» нині вирощують унікальний вид сімейства осетрових — веслоноса.

Цікаву розробку в цій царині запропонував молодий учений Юрій Рудь, якому вдалося здійснити так звану реверсію статі серед особин форелі. Як відомо, близько 80% мальків цієї риби — самці, і лише 20% — самки, а для її розведення та добування ікри, певна річ, потрібна більша кількість останніх. Так от, завдяки винаходу вченого співвідношення самців і самок змінилося з точністю до навпаки, що значно полегшує процес збільшення обсягів виробництва форелі.

Як зазначає в. о. секретаря відділення ветеринарної медицини і зоотехнії НААН Остап Жукорський, окремим напрямом діяльності цього інституту є моніторинг іхтіофауни на штучних водосховищах, які займають площу близько 900 тисяч гектарів.

— Треба подбати не тільки про інтенсивну експлуатацію цих водойм, а й про їх ефективне використання за рахунок створення полікультур, тобто зариблення різними видами, адже коли в водоймі живе лише один чи два види, екосистема в ньому не може вважатися повноцінною, — пояснює Остап Жукорський.

Завдяки додаванню до корму ехінацеї вченим Інституту вдалося підвищити імунітет риби, що зробило її більш стійкою до різних захворювань. У результаті годівлі риби такою поживою протягом року рівень білка в її організмі збільшився в півтора разу. Тепер це досягнення українських учених, до речі, запатентоване ними, активно застосовують навіть за кордоном.

Варто зазначити, що Інститут рибного господарства НААН — єдиний в Україні заклад, який займається проблемами рибництва, в той час як у Польщі, наприклад, таких установ три, а в Ірані аж тринадцять.

Ще одне не менш важливе завдання науковців — збільшення вмісту йоду у річковій рибі до рівня морської. Для цього було запропоновано насичувати ставкову воду неорганічним йодом, який в організмі риби перетворюватиметься на органічний. Це має добре позначитись на здоров’ї українців, адже, як зазначає Ігор Грициняк, річкова риба значно корисніша від морської, тому що в організмі останньої міститься велика кількість важких металів. Науковець також радить обов’язково вводити у раціон харчування дітей товстолобика, який є найкориснішим з-поміж усіх видів риб, наявних в Україні.

Хочеться вірити, що держава підтримає всі ініціативи науковців щодо розвитку рибництва не лише на словах, а й дієвими рішеннями, а також і коштами аграрну науку та галузь.

Анжела ГАВРИЛЮК, Сільські вісті