Освоєння нових ринків

08 June, Розділ Новини, переглядів 1 348

Найбагатший аравійський ринок 20 років безуспішно завойовували українські металурги та будівельники. Тепер прийшла черга аграріїв і військових
У бутність міністром економіки України ще в 2007 році Арсеній Яценюк обіцяв тодішньому міністру торгівлі та промисловості Саудівської Аравії довести торгівлю між країнами до $1 млрд., але шанс виконати обіцянку з’явився зараз, через 8 років. Повна зміна пріоритетів Києва в зовнішній політиці призвела до того, що експорт у цю країну в минулому році виріс на 47% до $630,8 млн. грн. і обіцяє до 2017 року збільшитися до цифри, заявленої Яценюком майже десять років тому.
ПОМИЛКА В ПІДХОДІ
Зазначені в 2014 році темпи зростання можна було спостерігати тільки на початку 2000х років у торгівлі України з Туреччиною та КНР, в пору тотальної вітчизняної помилкової думки щодо можливості нашої країни розбагатіти на експорті напівфабрикатів металургії і хімії. Наступні роки торгівлі з іншими країнами Азії показали, що експортувати труби замість експорту послуг із будівництва газопроводів — це те ж саме, що і будувати шоколадні фабрики, не купуючи плантацій какао бобів.
Українська торгівля з Саудівською Аравією в 1995–2005 рр. піднімалася надзвичайно повільними темпами, з обороту в $50 млн. до $244 млн. Скільки не намагалися українські виробники дуже затребуваних на аравійському ринку труб і арматури, першість на ньому утримували експортери з інших країн. Вони вміли продавати свої матеріали в комплексі з поставками кваліфікованих на глобальному ринку будівельних та інженернопроектних послуг.
В результаті, замість нуворишів українського ГМК, на бездонному аравійському ринку збагачувалися будівельники та інженерні фірми країн із менш розвиненою металургією. Наприклад, з Туреччини, Таїланду чи Пакистану. Українські ж постачальники металопрокату аравійський напрямок провалили. Створені ще в 2001–2002 рр. для посилення позицій на азіатських ринках українські будівельнопроектні асоціації, в першу чергу IFEC і «УкрАзіаБуд», за десятиліття своєї діяльності так і не змогли підписати великі договори.
АГРАРНИЙ ОБОРОТ
Впродовж 2006–2013 років виправляти ситуацію з повільним приростом україноаравійської торгівлі допомагали виключно вітчизняні аграрії. Їхня експортна номенклатура до останнього часу займала понад 60% товарної структури україноаравійської комерції.
У 2013 році при двосторонньому товарообігу в $428 мільйонів наші кормові злаки, ячмінь і кукурудза займали $356 млн., соняшникова олія $69 млн., яйця птиці $1,5 млн.
В очікуванні наміченого на 2016 рік скасування ЕрРіядом низки обмежень із сільськогосподарського імпорту (насамперед зняття заборони 2008 року на поставку птиці), за минулі два роки довести свою харчову продукцію до специфічних продовольчих стандартів Саудівської Аравії змогли десятки українських компаній.
Але стандартизація навряд чи несе перспективу сталого зростання — аравійський продовольчий ринок сьогодні політизується. Він перебуває в стадії активного зростання реекспорту в треті країни, який зумовлюється збільшенням аравійських фондів надання міжнародної продовольчої допомоги. Ці фонди зросли внаслідок низки революцій в арабському світі. Але без гарантій та координації на політичному рівні практично неможливо стати масштабним партнером ЕрРіяда у справі продовольчого забезпечення деяких держав регіону.
Перейти від пов’язаних із коливаннями цін спорадичних товарних потоків аграрної продукції до довгострокового продовольчого стратегічного партнерства України та Саудівської Аравії могли б допомогти досягнення в інших напрямках двосторонньої торгівлі. Але спиратися поки що немає на що.
ЗОННА ОБОРОНА
Поки немає ніяких досягнень і в традиційній для Аравії нафтовій галузі. Головна причина цього прихована в небажанні влади України змінити пріоритети своєї нафтової торгівлі, і реформувати державні активи в нафтопереробці. Адже всі наші потужності спеціалізуються на переробці виключно важких сортів нафти, а не легких, які експортує Саудівська Аравія.
В умовах дефіциту якісних досягнень у структурі торгівлі, Київ і ЕрРіяд могли б зробити акцент на військовотехнічне співробітництво. Довгий час взаємодія в цій сфері вирізнялася «багатовекторністю» української зовнішньої політики.
З 2014 року відсутню ланку україноаравійської співпраці було знайдено. Нею виявилося авіабудування, яке цілком здатне стати базисом розвитку торгівлі між країнами.
А потім стратегічна ланка може розширитися на інші галузі ОПК.
Для досягнення цих завдань уряд на початку весни вивів ДП «АНТК ім. Антонова» з підпорядкування Мінекономрозвитку і передав його концерну «Укроборонпром». На початку травня Кабмін схвалив міжурядову угоду про військовотехнічне співробітництво між державами.
Найвідомішим пунктом нового договору стала передача саудівській державній компанії прав виробництва багатоцільового легкого турбогвинтового військовотранспортного літака Ан132, який є розвитком моделі Ан32 для закордонних покупців. Україноаравійський проект складання літака в Саудівській Аравії передбачає установку радіоелектронного обладнання виробництва США та збільшення маси перевезеного вантажу до 9,2 т. Затребуваність Ан132 на аравійському ринку сформована його високогірними й аеродромними характеристиками.
Ці властивості літака стали особливо актуальними в умовах розпочатої у квітні військової операції об’єднаного командування збройних сил Ліги арабських держав у республіці Ємен, південного й історично проблемного сусіда Саудівської Аравії.
Раніше найбільш відомим проектом продажу літаків Ан32 був укладений в 2009 році при уряді Юлії Тимошенко контракт на модернізацію 105 літаків цієї марки для ВПС Індії. Середня вартість літака у варіанті українського складання становить $15 млн. за одиницю. Продаж літаків аравійського складання буде дорожчим через можливий перехід із українського на іноземний двигун.
Надалі успішна реалізація першого авіабудівного проекту між Україною та Саудівською Аравією дозволить двом країнам розширити спектр україноаравійського військовотехнічного співробітництва на більш важливі для саудівської армії галузі, такі як ракетобудівне або бронетанкове машинобудування.
Поки ж необхідний для обох країн військовотехнологічний альянс дозволить Україні більш впевнено домагатися розширення частки вітчизняного продовольчого експорту в обширних програмах міжнародної допомоги, координованих Саудівською Аравією.