Шляхи реформування українського агрострахування

12 August, Розділ Новини, переглядів 1 243

Україна мала всі можливості для запровадження сучасного агрострахування, проте не скористалася ними на повну міру. Відтак їй доведеться майже спочатку формувати прогресивну систему агрострахування. І починати цю роботу потрібно з модернізації чинного агрострахового законодавства. На цьому наголошувалося під час зустрічі з сільгоспвиробниками, яка нещодавно відбулася за ініціативи Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії».

Під час зустрічі розмова точилася навколо законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Необхідність у такій розмові назріла вже давно. Річ у тому, що згаданий закон набув чинності ще 2012 року. На нього покладалися великі надії. Передбачалося, що він запустить роботу системи агрострахування. Втім очікуваного результату досягти так і не вдалося.
У відповідності до закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» було створено Аграрний страховий пул. Передбачалося, що він об’єднає провідні страхові компанії України, які надають агрострахові послуги. Тож вони забезпечать високу якість та культуру агрострахування, а заразом підвищать довіру сільгоспвиробників до страховиків.
Проте до складу Агрострахового пулу увійшли лише 4 страхові компанії. Переважно вони належали до маловідомих та викликали сумніви в учасників ринку щодо своєї платоспроможності в разі настання страхових ризиків.
Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» передбачав запровадження стандартних страхових продуктів. Формально цю норму було виконано. Завдяки зусиллям співробітників Проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні» агростраховому ринку було запропоновано 11 таких продуктів. Всі вони стосуються стратегічно важливих сільськогосподарських культур, які забезпечують сталий розвиток вітчизняного АПК, зміцнюють його позиції як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.
7 стандартних страхових продуктів (у законопроекті «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» вони позначені як типові) вже знаходяться на погодженні у Нацкомфінпослуг та Мінагрополітики, 2 з них уже затверджені та рекомендовані до використання. Проте вони не використовуються, тому що державна підтримка у вигляді програми здешевлення страхових платежів відсутня.
Фахівці визнають високу якість типових страхових продуктів. Вони не поступаються тим, які пропонуються у США, Канаді, Іспанії та в інших розвинених країнах. І це не дивно, бо при їх розробці враховувався досвід аграрного страхування цих держав. Типові страхові продукти передбачають страхування сільськогосподарських культур від переліку ризиків (мультиризикове страхування), що з об’єктивних причин є дорогим. Тому без державної підтримки не кожен виробник може ними скористатись.
Система українського агрострахування, яка вибудовується за активного сприяння IFC, передбачала запровадження субсидованого агрострахування. За ним держава мала не просто контролювати ситуацію на ринку агрострахування, за потреби регулювати її, але й ставати на рівні зі страховиками та сільгоспвиробниками його активним гравцем.
Державна підтримка мала б здешевлюватися типові страхові продукти, а отже, робити їх більш доступними для аграріїв. Водночас включався б механізм партнерства, за якого кожен із його учасників виконував свою, властиву лише йому, функцію і при цьому всі почувалися б комфортно та отримували взаємну вигоду. Страховики збільшували б обсяги агрострахування і від того мали б зиск, аграрії в умовах високого ризику сільгоспвиробництва убезпечували б свій бізнес від природних катаклізмів та інших ризиків, а держава б гарантувала своєму населенню продовольчу безпеку.
Однак у 2012 році на субсидування страхових премій було використано мізерну суму бюджетних асигнувань, а у 2013-2014 роках грошей на нього в держбюджеті взагалі не знайшлося. Відсутні вони і в поточному році. Експерти висловлюють сумнів і щодо відповідних перспектив на найближче майбутнє, зважаючи на економічну кризу та бойові дії на сході України.
Як наслідок, Агростраховий пул залишився без діла, отже, на узбіччі агрострахування. А самі типові страхові продукти – не запитаними достатньою мірою ринком. І стався той рідкісний випадок, коли Україна доклала значних зусиль для запровадження сучасного агрострахування, але не може скористатися його можливостями. Під час зустрічі в IFC підкреслювалося, що рівень застрахованих сільськогосподарських угідь коливається в межах 2-3%, в той час як у розвинених державах, де не лише створена, але й функціонує система агрострахування, рівень такого страхування перевищив 50%.
Тож зараз важливо проаналізувати зроблене за попередні роки і, уникаючи допущених помилок, рухатися вперед. І першим кроком на цьому шляху, як вважає переважна більшість учасників зустрічі в IFC, має бути ухвалення доопрацьованого проекту агрострахового закону. До цього увагу присутніх привернула експерт Проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» Ірина Головко. Цей Проект розпочав свою роботу 1 липня, одразу по тому, як завершив діяльність його попередник – Проект «Розвиток агрострахування в Україні».
Ірина Головко нагадала, що саме Проект «Розвиток агрострахування в Україні» мав безпосередню причетність до появи законопроекту. Нині він доопрацьовується експертами агрострахового ринку, їхні пропозиції розглядає та узагальнює Українська федерація убезпечення (УФУ). А новий Проект IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» так само долучається до цієї роботи.
Ірина Головко детально зупинилася на основних положеннях нового законопроекту. Вона наголосила, що він передбачає стандарті підходи до всього, що стосується агрострахування. Зокрема йдеться про типові страхові продукти, в тому числі, й договори, до яких не можна вносити жодних змін. Важливою ознакою також є те, що, відповідно до положень законопроекту, держава має запровадити та регулярно фінансувати програму субсидованого агрострахування.
Ще вагома деталь: донедавна страховики не зважали на страхові потреби малоземельних фермерів. У центрі їхньої уваги були великі сільгосппідприємства і, в першу чергу, агрохолдинги, які обробляють значні площі сільгоспугідь. В разі ухвалення Верховною Радою законопроекту в нинішньому вигляді доступ до агрострахування з державною фінансовою підтримкою отримають навіть особисті селянські господарства. Подібне практикується в Польщі. Там страхуються навіть ті фермери, які господарюють на 2-3 гектарах.
Ще на одному положенні законопроекту Ірина Головко зупинилася окремо. Для учасників ринку він має принципове значення. Йдеться про те, що субсидія, що нараховується державою, має складати не менше половини страхової премії. При цьому, здійснюючи її виплату, держава входить у стосунки зі страховими компаніями, а не із сільгоспвиробниками. «Це правило працює в усьому світі, - пояснила Ірина Головко. – І ми також маємо ним скористатися».
Традиційно вважається, що на ринку агрострахування діють троє гравців: держава, страховики і сільгоспвиробники. Насправді їх більше. Зокрема йдеться про посередників, чия роль дедалі більше зростає. Відтак законопроект закріплює їхній статус учасників ринку.
Інший усталений стереотип – якщо держава не спроможна профінансувати субсидоване агрострахування, то вона втрачає і регуляторні важелі. Розроблений законопроект, навпаки, закріплює зростання ролі держави в сучасному агрострахуванні. Наприклад, Агростраховий пул зобов’язаний розробляти типові страхові продукти, але їх кінцевий варіант затверджує Нацкомфінпослуг та Міністерство аграрної політики та продовольства, і лише потому ними можна користуватися.
«Докладаються зусилля для посилення відкритості Агрострахового пулу, - додала Ірина Головко. – Розглядається питання обов’язкової передачі ризиків перестраховикам. Бажано, щоб вони перевищували 50% агрострахового портфелю, бо жодна українська страхова компанія не здатна покрити страхові ризики за власні кошти».
Член правління УФУ Олександр Завада відкинув пропозицію присутніх щодо запровадження в Україні американського агрострахового законодавства. Щоправда, погодився, що воно дуже хороше, але сказав при цьому – воно забезпечить бажані результати, якщо ми залучимо для боротьбі з корупцією в системі агрострахування України агентів ЦРУ, а також скористаємося ресурсами американського бюджету. Отож ми маємо робити свою модель агрострахування з урахуванням міжнародного досвіду та властивої нам специфіки.
Олександр Завада прибічник того, що договір, який укладається між страховою компанією та сільгоспвиробником в системі субсидованого агрострахування, повинен набувати чинності лише потому, як страхова компанія отримає страхову премію в повному обсязі. А це значить, що зі страховиком мають розрахуватися не лише аграрії, але й держава.
Олександр Завада нагадав ще два моменти, які привернули особливу увагу учасників зустрічі. Перший: всі без винятку сільгоспвиробники повинні одержати доступ до субсидованого агрострахування. А другий – якщо держава виділяє на нього гроші, то вона визначає і правила його здійснення. Коли ж вона фінансово не бере участі в страхових відносинах, правила формує ринок. І додав, що в США на добровільне страхування припадає лише 2%.
Присутні аграрії не погодилися з позицією Олександра Завади про те, що рішення по субсидованому агрострахуванню в рамках Агрострахового пулу ухвалюють лише представники страхових компаній, які входять до його складу. На думку учасників зустрічі, їм лише дорадчого голосу замало. Оскільки субсидія надається сільгоспвиробникам, то, відповідно, їхня думка в першу чергу має враховуватися при ухваленні рішень Агростраховим пулом.
У цьому ж дусі висловився і виконавчий директор Українського клубу аграрного бізнесу Олександр Жемойда. Фрагмент його виступу: «Пул працює з коштами державної підтримки. Я так розумію: якщо ми як виробники претендуємо на якусь субсидію, тобто, на державну підтримку, то ми сприяємо розвитку того чи іншого напрямку, який є пріоритетним для держави. Тому я не розумію, чому сільгоспвиробники не можуть бути допущені до прийняття рішень?»
Голова спостережної ради ТОВ «Бучачагрохлібпром», що в Бучацькому районі Тернопільської області, Петро Гац привернув увагу до можливої проблеми недофінансування. Вона виникатиме щоразу, коли сільгоспвиробник сплатить свою частку страхової премії, а держава – ні. То як бути в даному разі?
На думку Петра Гаца, має бути угода між страховою компанією та державою. І якщо котрась із сторін договору не виконає свої зобов’язання, інша може подати на неї до суду. «Страховик не надаватиме послуги понад суму, яка йому сплачена. Це – очевидно. Бо в комерції так заведено, що за все треба платити стільки, скільки коштує та чи інша послуга. За умови, коли держава не надасть страховику субсидію, він братиме відповідальність перед сільгоспвиробником у межах тієї суми, яка була ним сплачена», - наголосив Петро Гац.
Заступник директора з юридичних питань ПАТ «Яготинський райагротехсервіс» Володимир Гопкало скептично оцінює наявну ситуацію. Зокрема він сказав: «Все впирається в державну підтримку агрострахування. На сьогоднішній день скасовано фіксований сільськогосподарський податок, триває боротьба за відміну спецрежиму ПДВ. До чого я веду? До того, що зараз закручуються фінансові гайки. Тому, думаю, якщо цей законопроект буде прийнятий, то реальної фінансової підтримки з боку держави він не отримає».
Протилежної думки дотримується представник компанії AS (Agro surveyor) Іван Редька. «Субсидоване агрострахування обійдеться державі набагато дешевше, ніж покриття катастрофічних ризиків. Часто їх наслідки можуть набувати регіонального чи навіть загальнонаціонального масштабу. В такому випадку доводиться терміново вирішувати дуже складні соціальні проблеми, питання, пов’язані з гострою нестачею продовольства, з необхідністю відродження сільськогосподарського бізнесу тощо».
Іван Редька висловився за необхідність запровадження 50-відсоткового рівня субсидування. «Час покаже, чи влаштовує він сільгоспвиробників. Залежно від їх реакції в майбутньому ухвалюватимемо нові рішення. Але при цьому враховуватимемо фінансові можливості держави, пам’ятаючи про те, що вони не безмежні».
Має він свою думку і щодо проблеми недофінансування. «Ця ситуація цілком реальна. Не випадково страховики нині активно її обговорюють. Не в їхніх інтересах працювати за півціни. Тому на законодавчому рівні треба упередити саму можливість появи таких випадків. Інакше держава такими своїми діями погіршить і без того непрості стосунки, які тепер складаються між страховиками і сільгоспвиробниками».
Керівник Проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» Лія Сорока – в минулому канадський фермер. З огляду на свій життєвий досвід вона поділилася з присутніми думками про те, що страхування є одним із інструментів підтримки тих, хто працює на землі. Цей інструмент діє в усьому світі і всюди забезпечує хороші результати. «В Україні найкращі чорноземи, і якщо агрострахування пошириться й тут, то Україна матиме дуже велике аграрне майбутнє».
«Головне – щоб законодавство однаковою мірою захищало інтереси як аграріїв, так і страховиків». Таку думку під час зустрічі висловила заступник міністра аграрної політики та продовольства Владислава Рутицька. Але це можливо у випадку, коли страховики і сільгоспвиробники колективно обговорюватимуть це законодавство і створюватимуть всі умови для його успішної реалізації.

Микола ЛУГОВИЙ,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»