Питома вага села

05 November, Розділ Новини, переглядів 2 359

ОДНА з прикметних рис соціально-економічного розвитку України у пострадянський період — значне майнове розшарування у зв’язку з неправедним перерозподілом національного багатства. Основою для такого, по суті, грабунку одних іншими стали антинародна приватизація в 1990-х роках минулого століття та відсутність соціальної спрямованості в реалізації деяких пріоритетів економічної політики держави.
Надзвичайно деструктивно позначився занепад села, зумовлений глибокою стагнацією аграрного сектору і браком ефективних механізмів для структурної його перебудови. Причиною значного зменшення потенціалу економіки АПК є те, що у структурі зведеного бюджету України частка сільських бюджетів надзвичайно мала. Зокрема, у 2000 році питома вага сільських бюджетів становила 0,8%, а у 2013 році — 1,6%.
Це пов’язано з надмірною фіскальною централізацією, яка передбачала і передбачає перерозподіл левової частки прямих податків та рентних платежів, котрі «народжуються» у сільській місцевості, на користь державного бюджету. За таких умов надзвичайно звуженою є фінансова база для розбудови соціальної інфраструктури села та структурної перебудови сільської економіки (поряд із аграрним ідеться й про рекреаційний та лісогосподарський напрями підприємництва, а також уведення додаткових потужностей із переробки сільськогосподарської сировини).
Незначна частка сільських бюджетів у структурі щорічних зведених бюджетів України впродовж усіх згадуваних років свідчить про непропорційність перерозподілу національного багатства, передусім його природно-ресурсної складової. Саме вона має стати підґрунтям для нарощування фінансового потенціалу місцевих бюджетів, оскільки саме сільські території є ареалом розміщення переважної більшості природних ресурсів. З огляду на це необхідно в короткі терміни переглянути міжбюджетні відносини щодо перерозподілу зборів (ренти) за спеціальне використання природних ресурсів задля суттєвого збільшення частки відрахувань у місцеві бюджети.
Проголошені Президентом і урядом децентралізація влади та реформа місцевого самоврядування мають включати комплекс заходів стосовно впорядкування відносин у сфері володіння та користування природними ресурсами, які є на прилеглих до сільських населених пунктів територіях. Це дасть можливість розширити реальну базу для стягнення природно-ресурсних платежів і підвищити мотивацію сільських територіальних громад, щоб ефективніше і раціональніше використовували належні їм природні багатства. Вони зможуть наділяти підприємницькі структури правом тимчасового користування природними та природно-господарськими активами і отримувати за це кошти. Також це стимулюватиме до якомога ефективнішого контрольованого використання природних ресурсів місцевого значення, оскільки вся сума зборів від цього спрямовуватиметься у бюджети базового рівня.
Від редакції. Звісно, інформація спонукає до роздумів. Щодо цього додамо: влада просто шахраює, обрізаючи впродовж 24 років фінансування територій, де мешкають селяни, а це понад 15 мільйонів чоловік. І словеса про якусь нову модель управління є тільки словесами. Децентралізація — це не інтелектуальний продукт нинішньої влади. Це вже є у чинній Конституції. Читаємо ст.132-гу: «Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій». Ніяких велосипедів винаходити не треба, як і розводити демагогію про «запровадження децентралізації». Виконуйте Конституцію, панове міністри і підміністри.
//www.silskivisti.kiev.ua/19315/index.php?n=29471