Відійшла у вічність легенда Таврійського краю, Герой України Віра Найдьонова

06 May, Розділ Новини, переглядів 4 348

У вівторок Світлої Седмиці Тавричанка, Херсонщина, вся Україна попрощалися з воістину легендарною людиною, беззмінним директором ДПДГ "Асканійське", Героєм України, Почесним академіком НААН України, заслуженим працівником сільського господарства, почесним професором Херсонського державного аграрного університету, почесним меліоратором, відмінником освіти України, депутатом Херсонської обласної ради 4-го та 5-го скликань Вірою Опанасівною НАЙДЬОНОВОЮ.

Так сталося, що земний шлях Віри Опанасівни скінчився напередодні Світлого Воскресіння Христового у Києві, де вона бувала у державних справах не рідше, ніж у Херсоні.
Труну з тілом покійної доставили зі столиці України у рідну Тавричанку у понеділок о 9-й вечора. Сотні земляків Віри Опанасівни — від малого до старого — зі свічками пам’яті в руках утворили живий коридор. По цьому коридору домовину понесли від центру степового села до храму святителя Василія Великого.
З вечора до досвітку у храмі над гробом із небіжчицею тривало богослужіння. За традицією, на світлій Седмиці священнослужителі читали Новий Заповіт і Діяння святих апостолів, зокрема, молитву про померлу і втішання рідним.
О 6-й ранку селяни зібралися біля контори дослідного господарства «Асканійське», через поріг якого у ранзі керівника агропідприємства Віра Опанасівна переступала (як правило, першою) три з лишком десятиліття. Зазвичай о 6.30 у кабінеті керівника розпочиналася планерка, на якій «маманя» вислуховувала короткі звіти керівників підрозділів і спеціалістів, висловлювала свою позицію, коригувала, за необхідності, складний виробничий процес, давала завдання, цікавилася настроями людей.
Цього разу замість планерки відбувся жалобний мітинг, який відкрила голова профкому «Асканійського» Наталя Сучкова. Вона, сільський голова Ніна Хоменко, заступник директора Юрій Кудрявий, колега по роботі Петро Муха та інші виступаючі схвильовано говорили про те, яку роль у розбудові господарства і села відіграла Віра Опанасівна Найдьонова. Ця роль для Тавричанки доленосна. Бо й справді важко навіть уявити, що сталося б з цим глибинним селом у посушливому степу, якби не вона — Людина з великої літери.
…Обідньої пори у тавричанському храмі святителя Василія Великого Української Православної церкви, де відспівували покійну, навколо храму і на прилеглій вулиці — море людське! Такого велелюддя Тавричанка у своїй історії не знала та й навряд чи знатиме…
Попрощатися з Вірою Опанасівною з Херсона і області, Києва та інших міст і регіонів прибули всі, хто знав і поважав цю неординарну, розумну, терпеливу і щедру до ближніх і дальніх Берегиню степу.
Відспівування покійної здійснювали єпископ Новокаховський і Генічеський Філарет, настоятель Свято-Георгіївського Городницького монастиря, що на Житомирщині, духовний наставник Віри Опанасівни архієпископ Городницький Олександр.
Один зі священиків, котрий брав участь у богослужінні і слово якого транслювалося на церковний двір, зауважив:
— Незважаючи на те, що це чин поховання, він у пасхальний тиждень відбувається саме так. Фактично ми ще раз повторили службу Пасхи. Все, що Віра Опанасівна могла, вона віддала (а віддавала багато!) людям. Це найбільше і найголовніше — віддавати. Це те, що залишається у наших серцях. Ми — боржники! І для того, щоб віддати цей борг, не забувайте, будь ласка, що для цього є один спосіб — молитися, а, по-друге, наслідувати ті чесноти, які мала вона. Вчитися ділитися тим, що в тебе є, вчитися допомагати тому, хто слабший. І якби кожен із нас робив так, як Віра Опанасівна, повірте, і життя було б кращим, і ми були б справжніми людьми, людьми з великої літери. Хай милостивий Господь упокоїть її безсмертну душу. Душу, яка сподобилася відійти до Бога напередодні свята перемоги над смертю. Я думаю, що це також невипадково. Христос Воскрес!
«Воістину Воскрес!» — хором відповіли тавричани і всі ті, хто приїхав попрощатися з Берегинею.
Здавалося, що в цей час і сонце в небі спинилося на хвильку, щоб віддати шану Вірі Опанасівні, і степовий вітер прилетів, аби попрощатися з нею…
Потім відбувся жалобний мітинг.
Земляки покійної, Герої Соціалістичної праці, керівники колишні і нинішні, а також нинішні не перші особи області (перші, як не прикро, не знайшли часу, аби провести в останню путь справжнього патріота краю і України!) щиро висловлювали слова вдячності Вірі Опанасівні за зроблене нею Добро і жалю за тим, що так рано пішла у засвіти…
Від імені земляків, удостоєних найвищих державних нагород України і колишнього СРСР, на прощальному мітингу виступив голова кооперативу «Зоря» Білозерського району двічі Герой Соціалістичної Праці, Герой України Дмитро Моторний:
— Шановні люди добрі! Шановна родино! Сьогодні ми проводжаємо в останню путь Віру Опанасівну. Не віриться… Я ніяк не можу збагнути, що з нею не буде більше ніяких зустрічей. Ми з нею були пов’язані однією роботою. І коли вона починала свою працю, то бувала дуже часто у нас в кооперативі. А потім ми вже приїжджали зі своїми спеціалістами, обмінювалися досвідом. Брали все те краще, що робила вона. Головним принципом її роботи було: та людина по-справжньому щаслива, яка все своє життя працювала для людей. Її поважали за те, що вона піклувалася і про діток, і про пенсіонерів… За це їй велика і велика шана! Ми, герої України, сумуємо з приводу того, що трапилося. За дорученням героїв України-аграрників дозвольте мені висловити співчуття рідним, близьким Віри Опанасівни. Вічна пам’ять їй і земля пухом!
Домовину з тілом Героя України по людському коридору обносять навколо храму, стараннями якої він постав у селі і в якому покійна була церковним старостою.
…А потім ударили церковні дзвони і постріли з рушниць. Труна з тілом покійної наблизилася до вічної обителі. Обитель ця — на території храму, під білокорою березою, посадженою Вірою Опанасівною.
Над могилою — гора з вінків і квітів.
…І запали у душу слова, сказані на вулиці старенькою бабусею про свою знамениту землячку: «Вона Богові помагала, а Бог помагав їй…».
Вічна пам’ять Вам, Берегине таврійського степу!

Анатолій ЖУПИНА,
Володимир МЕНИСЕНКО,
Василь ПІДДУБНЯК.