Підтримайте сіль землі української

21 April, Розділ Новини, переглядів 1 602

Малі сільгоспвиробники вважають, що держава сприяє насамперед не їм, а аграрним олігархам, до того ж, поспішне запровадження ринку землі призведе до соціальних протистоянь
Чиновникам від фермерів — трійка з мінусом

Саме на таку оцінку, на думку президента Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) Івана Томича, заслуговує діяльність влади щодо підтримки аграрної галузі загалом і фермерства зокрема. Сумний показник: якщо до 2009 року чисельність фермерів стабільно зростала, то останніми роками країна втратила майже третину цієї кількості. Як вважає Іван Томич, це негативно вплинуло на всю соціальну обстановку в країні, адже саме фермери були осередком продуктивних сил, основою збереження села як спільноти, вони створювали більшість робочих місць, підтримували соціальну сферу.

Певна річ, велика частина провини за таке становище лежить на попередниках: за минулий рік фермери одержали аж 16 мільйонів гривень державної підтримки, або 3 гривні 90 копійок на гектар ріллі. Але й деякі нинішні чиновники теж виявилися не надто турботливими до галузі. Йдеться насамперед не про Міністерство аграрної політики, з ним якраз налагоджено конструктивний діалог. А ось інші відомства не виявляють належного розуміння проблем фермерів. З обіцяних 5,5 мільярда гривень, призначених на підтримку аграрної галузі, на них припало 65 мільйонів, тобто 14,5 гривні на гектар. Із цієї суми не отримано поки що нічого. Натомість податків на гектар припадає 3200 гривень — як кажуть, відчуйте різницю!

Щоправда, в Комітеті Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин лежить законопроект №6091, який пропонує повернутися до попереднього порядку стягнення ПДВ (спецрежиму) для малих сільгоспвиробників. Це було б суттєвою підтримкою, але надії на його ухвалення небагато.

Позитив — ухвалення закону про сімейне фермерське господарство, але з його реалізацією є певні проблеми. Керівництво фермерської асоціації вже мало 11 зустрічей із першим віце-прем’єр-міністром Степаном Кубівим з цього приводу та інших питань розвитку фермерства, але про прогрес поки що говорити зарано. Та найбільше занепокоєння фермерської спільноти викликає навіть не це.

Кладуть голови, захищаючи кревне

Варто нагадати: не лише корупція, а й тісно пов’язані з нею рейдерство і бандитизм — серед головних причин, чому інвестиційний клімат в Україні не вважається привабливим. І ніде ця загрозлива тенденція не проявляється так яскраво, як в аграрному секторі щодо малих та середніх агропідприємств. За словами Івана Томича, за останні два тижні у начебто мирних областях України, захищаючи своє добро від рейдерів, наклали головою більше фермерів, ніж наших оборонців на сході. Загинули власники фермерських господарств на Львівщині, Київщині, Закарпатті тощо. Спалено господарство у Кобеляках на Полтавщині.

Поки що тримає оборону свого фермерського підприємства «Дар» від рейдерського захоплення за неправдивим записом державного реєстратора Дмитро Дарадуда з Дніпропетровщини. Місцевій владі до цього й діла нема, навіть кримінальну справу за фактом поранення двох селян заїжджими бандитами доблесна поліція так і не спромоглася порушити.

І це лише частина прикладів. А про жоден факт, щоб державного реєстратора чи суддю покарали за незаконне рішення проти хлібороба на користь рейдера, нам нічого не відомо. Законопроект про підвищення відповідальності державних реєстраторів за протизаконні дії ніхто не збирається ухвалювати.

Перспектива розвитку чи загроза?

Що така підвищена активність злочинного світу і пов’язаного з ним корумпованого чиновництва спричинена перспективою запровадження ринку землі, — це лише припущення, але інша версія на думку не спадає. А якщо вже зараз планують зробити землю об’єктом злочинних оборудок, то аграрії справедливо побоюються: якщо так буде і далі, то чесному хліборобові місця на власній землі вже не залишиться.

Ми вже попереджали, що в планах запровадження ринку землі закладено правові колізії, які зводять нанівець аргументи прихильників такого ринку (стаття «Ринок землі: продаж буде, а купівля?», «УК» від 1 березня 2017 року). Вочевидь, щоб уникнути цих колізій, слід було б розробити певні законодавчі запобіжники, але ж про це поки не йдеться. Ось чому фермери, які у 1990-х роках були прихильниками запровадження ринку землі, перетворилися на його переконаних супротивників. Такі настрої сповна проявилися під час XXVII надзвичайного з’їзду АФЗУ і відобразилися в ухваленому на з’їзді маніфесті.

Всеукраїнський комітет захисту рідної землі, який об’єднує 28 громадських організацій, передусім аграріїв, співголовою якого є Іван Томич, оприлюднив вимогу до Верховної Ради: ухвалити законопроект про продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель до початку 2020 року. Якщо ж такого рішення прийнято не буде, члени комітету планують звернутися по підтримку до громадських організацій, політичних партій і суспільства.

Відповідні звернення щодо неприпустимості запровадження ринку землі нині, коли для цього не створено всіх необхідних умов, ухвалили ради п’яти областей: Рівненської, Тернопільської, Миколаївської, Чернігівської, Херсонської. Члени комітету очікують, що до перелічених областей долучаться й інші. Крім того, вони вважають, що таке важливе рішення неприпустимо ухвалювати без всенародного референдуму.

Основа агрополітики — фермери

Всеукраїнський комітет захисту рідної землі надіслав до Верховної Ради та уряду розроблений ним план заходів щодо врегулювання земельних відносин в Україні. Там є розділ із промовистою назвою «Підтримка сімейних фермерських господарств як основа формування фермерського устрою на селі, збереження і розвитку сільської мережі України».

Річ у тім, що в нас і досі на рівні державної влади нема усталеного розуміння, що ми намагаємося побудувати в аграрному секторі і яку модель аграрного суспільства прагнемо отримати. Усі наявні програми розвитку села за суттю зводяться лише до нарощування кількісних показників виробництва без конкретизації того, хто саме ці показники отримає. Як бачимо, в асоціації фермерів вважають, що пріоритетом державної політики на селі мають бути саме фермери.

Економіст і громадський діяч Володимир Лановий зауважує: в Україні завершується ера олігархономіки. Маємо серйозний соціальний конфлікт між олігархами, які лише послуговуються потенціалом національної економіки, нічого в неї не вкладаючи, і реальними підприємцями. Вияв такого конфлікту на селі — антагонізм між латифундистами і фермерством. При цьому фермери, як і малі підприємці міста, на відміну від їхніх антагоністів, не вимагають особливих привілеїв, єдине, чого прагнуть — можливості працювати.

На думку економіста, фермерство — найбільш технологічна форма господарювання у сільському господарстві. За кількістю створених робочих місць на гектар ріллі фермер значно переважає агрохолдинг.

А щодо ринку землі, то саме фермер, на відміну від простого власника паю — орендодавця, може оцінити вартість свого наділу з огляду на дохід, який від нього отримує. Така оцінка справедливіша за будь-яку нормативну від державного відомства навіть за умови, що дохідність праці малих сільгоспвиробників штучно обмежують, не даючи їм змоги самостійно, без перекупників реалізовувати власну продукцію за кордон.

На скорочення доходів малих сільгоспвиробників, вважає Володимир Лановий, скеровано і податкові новації, зокрема щодо скасування пільгових умов стягнення ПДВ. Натомість звичайний власник паю не має змоги його обробляти, бо отримав землю, але не отримав необхідних виробничих і фінансових ресурсів (розпаювання не дало йому такої змоги). Тож він не знає справжньої ціни свого наділу, тому може віддати його за безцінь.

А заступник генерального директора АФЗУ Микола Стрижак у розмові з кореспондентом «УК» зауважив: одна з причин, чому держава має насамперед підтримати саме малих фермерів, — це їхня патріотична державницька позиція. Малий сільгоспвиробник не дасть ані копійки хабара корумпованому місцевому чиновнику, але поділиться останнім з бійцями АТО, дитячим садочком, школою, лікарнею, допомагатиме таким самим хліборобам відбиватися від знахабнілих рейдерів, попри небезпеку. В цьому фермер принципово відрізняється від власника великого агропідприємства, який мусить передовсім не забувати про місцеве начальство, інакше в нас, на жаль, неможливо вести скільки-небудь значний бізнес.

Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pidtrimajte-sil-zemli-ukrayinskoyi/