- Техніка для весни
- Техніка для весни
- Уряд вживає заходів для прискорення створення серійного виробництва вітчизняних комбайнів
- До 2017-го випустять 8 тисяч комбайнів
- В областях працюють 56 тисяч комбайнів для збору зерна
Чому Україна щорічно втрачає на жнивах близько 7 млн тонн зерна?
В Україні за якийсь тиждень почнуться жнива – дуже коротка і відповідальна пора, що потребує граничної мобілізації людських та матеріальних ресурсів. В якому ж стані сьогодні технічний арсенал хліборобів?
Технічне роззброєння?
За даними, які надали фахівці Мінагрополітики журналістам «Інфоіндустрії», технічний парк АПК нараховує понад 52 тис. од. зернозбиральних комбайнів, при цьому понад 70 відсотків з них – це морально та фізично зношені машини. За інформацією структурних підрозділів агропромислового розвитку облдержадміністрацій, наявний парк зернозбиральних комбайнів у сільськогосподарських підприємствах становить 41,3 тис. од., з яких 12,9 тис. од. вітчизняного та 28,4 тис. іноземного виробництва. Щорічно парк зернозбиральних комбайнів протягом оновлюється на 700-1200, при потребі не менше п’яти тис. одиниць. В період з 2014 року по 2017 рік кількість комбайнів збільшилась всього-на-всього на дві тисячі одиниць. Якщо у 2013 році аграрії придбали 1234 комбайни, з них 154 вітчизняних і 1080 зарубіжних, то у 2016-му відповідно – 819, 67 та 752. За 4 місяці у 2017 року в господарства надійшло 173 од. зернозбиральних комбайнів на суму 598,7 мільйонів гривень. Прикметно, що понад 95% всіх придбань мають іноземне походження, з них 30% – так званий «секонд хенд» – техніка, що була у використанні.
Все вказує на те, що Україна підходить до межі, за якою не зможе справлятися зі збиранням свого найбільшого багатства –пшениці. Середнє навантаження на комбайн щороку зростає. В 2016-му цей показник становив 188 га. Найбільше жнивних площ припадає на зернозбиральну одиницю на Сумщині(182,3 га) та на Вінниччині (145,6 га), найменше на Одещині – 26,6 га, але лише завдяки тому, що тут залучають до збирання в середньому 1060 комбайнів з північних регіонів. На полях Миколаївщини працюють близько 500, Херсонщини – 220 чужих комбайнів.
Аналіз збирання ранніх зернових та зернобобових культур в 2014 – 2016 роках показує, що цей процес триває 32-55 днів. Тоді як оптимальні строки жнив мають становити не більше двох тижнів. За даними наукових установ України, внаслідок цього, лише на збиранні зернових культур втрати врожаю зернових щорічно становлять майже 10 % або 6-6,5 млн тонн.
«Скіф» – джек-пот для українських аграріїв
Проблему слід розв’язувати якомога швидше, на це маємо не більше п’яти років. Є кілька шляхів: зробити ставку на різке збільшення імпорту закордонної техніки, на її складання в Україні, або ж на випуск вітчизняної. Кожен із цих варіантів в окремо взятому вигляді навряд чи спрацює. Ринок закордонної техніки зможе «розкачатися» на повну лише років через десять, коли буде запроваджено повноцінний, цивілізований ринок землі і коли фермери одержать доступ до дешевих європейських кредитів чи лізингових програм, ну й обростуть фінансовим жирком. Вітчизняному комбайнобудуванню, яке ледве оклигує після ступору 2014-2016 років, для того, щоб набрати темпів розвитку, знадобляться час та інвестиції. Отже, потрібен третій варіант – комплексний, який поєднає всі можливі шляхи оновлення та модернізації машино-тракторного парку України. Він має включати розумні обсяги імпорту, спільні виробництва і двадцятикратне(як мінімум!) збільшення виробництва вітчизняних комбайнів.
Треба віддати належне колективу «Херсонмашу» на чолі з Олександром Олійником, який пройшовши сім кіл пекла, зумів не лише зберегти виробництво, фахівців, а й спільно з іноземною фірмою розробити нову модель комбайна «Скіф».
– «СКІФ» – спільний проект нашого підприємства з відомою компанією «Sampo rosenlew», – розповідає керівник управляючої компанії «Укрсільгоспмаш» Олександр Олійник. – Потужність машини 276 кінських сил, пропускна здатність – близько 12 кг на секунду, це високопродуктивний комбайн, при цьому досить простий в експлуатації. Він має зацікавити і привабити також і насіннєві господарства України, бо має здатність швидко і якісно очищати бункер, не пошкоджує зерно, легко переобладнується під всі культури: кукурудзу, соняшник, ріпак та інші. Це машина європейського рівня, і кращої цінової пропозиції, ніж у нас немає – 134 тисячі євро в повній комплектації, мінус компенсація 20 відсотків, в результаті виробник одержує машину європейського класу за доступною ціною. Від найближчого конкурента його рівня він дешевший мінімум на 10-15 тис євро, а якщо буде компенсація, то ще мінус 25 тисяч євро. Для українських аграріїв це своєрідний джек-пот, можливість за доступні гроші, при підтримці держави технічно переобладнати і забезпечити господарства надійною технікою на багато років. Ми маємо торгівельну мережу по всій Україні, яка включає 20 майданчиків, її завдання – забезпечення сервісного обслуговування всієї нашої техніки в тому числі і «Скіфа». Це дає змогу забезпечити більш близький і тісний контакт із виробниками і відповідно спрощує діалог, виключає нерозуміння, адже будь-яка техніка, якою вона не була б досконалою, має здатність зношуватися. А тому оперативність постачання тих чи інших комплектуючих впливає на вибір сільгоспвиробника, з ким працювати.
–Скільки плануєте випускати комбайнів?
–Новий зразок вже готовий, ми його будемо презентувати Президенту і губернатору Херсонськоі області, який дуже допомагає нашому підприємству. До кінця цього року ми хочемо виробити близько 50 комбайнів, в наступному році до – сотні, і поступово наростити потужність до тисячі машин на рік. Тільки з такою продуктивністю конвеєра застарілий комбайновий парк нашого АПК може одержати шанс на модернізацію.
–Що ви думаєте про загальний стан сільгоспмашинобудування і його перспективи?
–Вважаю, що найтяжчі часи галузі позаду. Ми бачимо, що уряд розуміє важливість її розвитку, про це свідчить запровадження 20-відсоткової компенсації аграрію за придбання вітчизняних машин. До речі, просування цієї ідеї коридорами влади почалося після відвідування Херсонського машинобудівного заводу Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом. Він був вражений дієздатністю нашого колективу. Сьогодні уряд розглядає низку інших ініціатив сільгоспмашинобудівників, серед яких зниження процентної ставки кредитування підприємств галузі. Тому на її перспективи я дивлюся оптимістично. Здоровий глузд підказує, що аграрний сектор без власного машинобудування не зможе успішно розвиватися. Такий приклад: ціна одного комбайна дорівнює вартості 50 вагонів зерна. Втрачаючи робочі місця в Україні, ми сприяємо їх створенню за кордоном, але маємо думати про людей, які живуть у нашій країні. Якщо протягом всіх років незалежності сільгоспмашинобудуванню не приділялась увага, то сьогодні його не можна звинувачувати в тому, що воно не здатне задовольнити потреби АПК. Треба розкладати відповідальність за ці питання на всіх, і так само всім братися за відродження галузі. Але хочу підкреслити: йдеться лише про трактор і комбайн. В секторі грунтообробних машин та агрегатів ситуація не така вже й провальна. Навпаки, наші підприємства, такі як Велес-Агро, «Елворті-Червона зірка», «Білоцерківмаз» виходять на український та закордонний ринки із такими зразками, за які не соромно. Лише наша компанія працює з 14 країнами, більшість наших агрегатів сертифіковані в ЄС, фермери Європи, аграрії країн СНД дуже задоволені нашою продукцією.
–Наскільки реальні проекти щодо складання в Україні іноземної техніки, або спільних виробництв?
–Сьогодні ми відпрацьовуємо з компанією «Mahindra» технічні питання щодо складання їі трактора на площах Херсонського машинобудівного заводу. Все більше іноземних компаній проявляють інтерес до таких спільних проектів. Але є низка суттєвих перепон для їх реалізації. Наприклад, ввізне мито на комплектуючі становить 5-7%. От в наслідок цього і виходить, що ввезти готовий товар на 10-15% дешевше, ніж виробити його в Україні. Значить і аграрії повинні переплатити 10% за продукцію, яку можна купити в Європі у готовому вигляді. У всьому світі робиться все, щоб розвивати внутрішнє виробництво, у нас комусь кортить встромити йому палиці в колеса. Сподіваємося, що ці перекоси будуть усунуті. Треба також звернути увагу на «Украгролізинг», який був одним із самих ефективних інструментів підтримки і аграріїв, і сільгоспмашинобудівників, але він не працює вже кілька років поспіль. Наше підприємство через цю компанію протягом трьох-чотирьох років продало лише одиниці техніки. Якщо там працювали несумлінні люди, то треба було вживати до них заходів, а не говорити, що вся система неправильна. Ще один негативний фактор: банківська система, яка незацікавлена у фінансуванні реального сектору економіки, процентні ставки наскільки високі і кабальні, що не дають змоги конкурувати із західними компаніями. Чекаємо від народних депутатів і уряду конкретних кроків щодо підтримки галузі…
Олександр КАРПЕНКО
Інфоіндустрія
