У боротьбі за оренду
земельних паїв дрібні господарства цілком можуть скласти конкуренцію
агрохолдингу або великим господарствам завдяки особистим зв’язкам з
місцевими пайовиками. І хоча часто ключовий параметр для вибору орендаря
— розмір орендної плати, орендодавці охочіше підуть на контакт із
орендарем, з яким спілкуються та відчувають підтримку, пише AgroPortal.ua.
Зокрема експерт із земельних питань асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Граб підтверджує, що серед іншого на рішення пайовика укласти договір оренди впливають робота з пайовиками і соціальна політика, що проводиться підприємством на певній території.
NB: При цьому, говорячи про тенденції на ринку оренди сільгоспземель в цілому, він додає, що впливає і одноразова мотиваційна виплата пайовику, яку здійснює підприємство за те, що він укладе або продовжить з ним договір оренди. При цьому сума мотиваційної виплати може становити 5, 10 і навіть 20 тис. гривень.
Однак від недобросовісної конкуренції не застрахований ніхто, тому саме за рахунок різниці, яку виплачують великі компанії і невеликі фермери, і виникає певна перевага останніх.
— Великі виробники і агрохолдинги, як правило, працюють «по-білому», крім оренди виплачуючи прибутковий податок — 18%, військовий збір — 1,5%, крім того допомагають соціальними виплатами. Тобто велике навантаження йде на орендну плату. Фермери ж можуть обходити деякі питання в плані усних домовленостей. Вони або виплачують оренду «в чорну», або фактично набагато більше того, що прописано в договорі, в надії заощадити на прибутковий податок і військових зборах, — зазначає у свою чергу президент асоціації «Земельний союз України» Андрій Кошіль.
Як зазначають аналітики, через брак вільних сільськогосподарських земель конкуренція між великими і малими підприємствами, малими та одноосібниками досить жорстка. При цьому вона варіюється і по регіонах. Однак наявність ефективної комунікації з пайовиками — важлива перевага в «конкурентних війнах».
https://growhow.in.ua
