- Експорт борошна в африканські країни росте
- ДПЗКУ – один із лідерів експорту пшеничного борошна
- Ігор Швайка: Аграрний фонд безперебійно постачає борошно на хлібопекарські підприємства
- Індонезія може обмежити імпорт борошна з України
- Україна учетверо збільшила експорт борошна
Стан світового ринку борошна
Обсяг світового ринку борошна, за останніми оцінками ФАО, оцінюється в $200 млрд.
Як прогнозують провідні аналітики, до 2022 року зважаючи на вплив
зростання чисельності населення, збільшення його доходів і зміни
споживчих переваг в харчуванні обсяг ринку може досягти $250-270 млрд.
Докладніше про ситуацію, яка складається на світовому ринку борошна, і
про основні перспективи його розвитку старший економіст інвестиційного
центру FАО Дмитро Приходько розповів ІА «АПК-Інформ».– Дмитре, охарактеризуйте, будь ласка, основні тенденції на
світовому ринку борошна. Як змінилася динаміка світової торгівлі
борошном за останні десятиліття, і яке місце займає на світовій арені
Україна?
– На глобальному рівні борошно все ще залишається одним з основних продуктів переробки зерна, активність торгівлі яким досить висока. У структурі експорту продуктів переробки зерна на борошно припадає близько 37%. Починаючи з 2000 року, обсяги експорту борошна зросли на 74%, досягнувши в 2017 році 15,5 млн. тонн, або майже $5,3 млрд. у вартісному вираженні. Пшеничне борошно переважає в загальному обсязі торгівлі борошном, складаючи понад 90%. На інші види, такі як кукурудзяне, рисове та інші, сумарно припадає близько 10%.
З одного боку, це досить значне зростання, з іншого – нарощування світової торгівлі іншими продуктами переробки зерна (крупи, солод, клейковина) відбувається більш високими темпами. З 2010 року обсяги світової торгівлі борошном виросли на $0,9 млрд., ринок інших продуктів переробки – на $2,2 млрд. Як результат, частка борошна у світовій структурі експорту продуктів переробки зерна поступово знижується.
Окремо необхідно зазначити, що темпи зростання торгівлі борошном залишаються нижчими в порівнянні з темпами зростання обсягів експорту зернових. Так, обсяг торгівлі пшеницею за останні 18 років зріс на 133%, що істотно більше в порівнянні з обсягами торгівлі пшеничним борошном. І це цілком передбачувано, так як всі країни орієнтуються на власну внутрішню переробку. В даний час близько 15% виробленої пшениці в світі експортується, при цьому на ринку борошна дана частка становить близько 3%.
Що стосується місця України, то, незважаючи на те, що країна є одним з ключових гравців на ринку зерна, займаючи п'яту позицію з експорту пшениці в світі, четверту з торгівлі ячменем і кукурудзою, при цьому в торгівлі борошномельною продукцією, на жаль, поки займає лише 12 місце в світовому рейтингу. Згідно з офіційними даними, Україна за результатами минулого року поставила на зовнішні ринки борошна загальною вартістю $98 млн.
– Назвіть ключові регіони-імпортери борошна. Які їх особливості, і як Ви оцінюєте перспективи України на даних ринках?
– Пальму першості серед регіонів-імпортерів пшеничного борошна утримують країни Європи з часткою в загальносвітовий торгівлі близько 24%, або $1,05 млрд. При цьому близько 90% всього обсягу торгівлі борошном в регіоні генерується в рамках торгових операцій між країнами Європейського союзу. Відзначимо той факт, що локалізація торгових потоків – одна з особливостей світової торгівлі борошном.
Що стосується перспектив торгівлі України з даними регіоном, то вони визначаються, головним чином, Угодою про зону вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом. В рамках даного документа відсутня окрема тарифна квота на поставку борошна з України в країни ЄС, квота введена в цілому для пшениці і борошна. Це істотно звужує можливості українських борошномелів поставляти свою продукцію в країни ЄС в режимі преференцій, оскільки основний обсяг квоти вибирається експортерами пшениці.
В цілому, умови доступу українських борошномелів на європейський ринок досить складні, тому що вони передбачають процедуру імпортних ліцензій – з одного боку, з іншого боку – українські компанії працюють в умовах жорсткої конкуренції за сировину з боку трейдерів. Крім того, українському експортеру борошна необхідно вже мати історію поставок зерна в Євросоюз. З огляду на вищевикладені фактори, ЄС складно назвати найбільш пріоритетним напрямком збуту продукції в найближчому майбутньому для українських експортерів борошномельної продукції.
В рамках Європейського союзу, за даними наших партнерів з International Trade Centre (ITC), основними трьома імпортерами борошна, які мають потенціал з нарощування обсягів закупівель продукції, є Голландія, Франція і Ірландія. Так, наприклад, імпорт борошна Голландією становить близько $260 млн., при цьому імпортний потенціал оцінюється ITC в $432 млн. Франція щорічно імпортує борошна на $136 млн., Імпортний потенціал становить $217 млн. Також можна відзначити Ірландію, імпортний потенціал якої в 2 рази перевищує поточні обсяги імпорту борошна на рівні $95 млн.
Другим за важливістю регіоном збуту для світових борошномелів є країни Близького Сходу. Щорічно цей регіон імпортує борошна сукупною вартістю близько $1 млрд., що відповідає 20% глобального імпорту даної продукції. Ключовим імпортером в регіоні є Ірак – близько 60% всіх поставок. Основний постачальник борошна в регіоні – Туреччина – забезпечує майже три чверті всього обсягу поставок. Настільки висока частка однієї країни – знову ж підтвердження усталеної локалізації світової торгівлі борошном.
Україна в 2017 році вийшла на 2 місце серед основних постачальників борошна в регіоні, і саме цей напрям торгівлі для українських підприємств борошномельної галузі може вважатися одним з перспективних. Крім Іраку, значним імпортним потенціалом володіють Сирія і Саудівська Аравія.
Ринок Африки – третій в світі за величиною імпортер борошна, що формує 16% загального обсягу імпорту. Сукупний обсяг закупівель даної продукції регіоном оцінюється в $763 млн. У ТОП-3 країн-імпортерів, які забезпечують понад 50% всього імпорту, входять Ангола, Судан і Сомалі. Серед постачальників борошна сильні позиції зберігають за собою Туреччина і країни Європейського союзу.
Україна входить в п'ятірку найбільших постачальників борошна і має досить хороші перспективи подальшого нарощування своєї присутності на ринках даного регіону.
Що стосується ринку Америки, то він досить локальний. На дані країни припадає близько 15% світового імпорту борошна, або $685 млн. Бразилія, Болівія, Мексика і США закуповують близько 55% всього обсягу продукції, що поставляється в регіон. При цьому США імпортують продукцію переважно з Канади. Бразилія – ще один найбільший споживач борошна в регіоні - закуповує продукцію в Аргентині.
Історично цей регіон не входить в сферу торговельних інтересів України. У той же час, ринок Америки не можна відносити до безперспективних ринків для українських борошномелів. На даному ринку є певний потенціал збуту по каналах етнічних магазинів, особливо в США. Тут для України можуть відкритися хороші перспективи збуту, особливо з огляду на, що ввізне мито і умови доступу на американський ринок для України є досить ліберальними.
Основні обсяги експорту в регіоні генерують регіональні виробники – Аргентина, Канада, США, а також Туреччина.
Найбільшим імпортним потенціалом в країнах регіону, за оцінками ITC, мають США – $250 млн., Бразилія – $182 млн. і Мексика – $129 млн.
Ринок Азії також відрізняється високим ступенем локалізації як щодо постачальників, так і щодо покупців продукції. Найбільшим імпортером борошна в регіоні незмінно залишається Афганістан, який закуповує понад 80% від загального обсягу імпорту зазначеної продукції в регіон. Найбільшими постачальниками борошномельної продукції є Казахстан і Пакистан, що забезпечують понад 75% всього обсягу поставок.
Поряд з цим, Україна входить до п'ятірки основних постачальників борошна в регіоні, працюючи переважно з Китаєм.
Ринок Південно-Східної Азії на сьогоднішній день складає всього 8% від глобального імпорту борошна, або $380 млн. Понад 55% всього обсягу імпорту борошна в регіоні припадає на три країни – Гонконг, Філіппіни і Таїланд. Основний оператор в даному регіоні – Туреччина (близько 20%) поряд з локальними постачальниками. Частка України на ринку регіону незначна – трохи більше 2%.
Індонезія, яка раніше була одним з найбільших імпортерів борошна в Азії, зараз проходить фазу трансформації свого ринку, кінцева мета якої – стати найбільшим виробником борошна в регіоні. Для розуміння темпів цієї трансформації відзначимо, що якщо ще в 2010 році Індонезія імпортувала 776 тис. тонн борошна, то в 2017 році цей показник склав всього лише 46 тис. тонн, тобто скорочення практично в 17 разів (!). При цьому імпорт зерна пшениці за вказаний період виріс більш ніж в 2 рази – до 10,5 млн. тонн, а експорт пшеничного борошна також показав приріст більш ніж в 2 рази – до 92 тис. тонн. За останніми даними, в Індонезії налічується близько 30 борошномельних заводів загальною потужністю переробки 11,4 млн. тонн на рік, і, згідно з прогнозами Індонезійській борошномельної асоціації (APTINDO), до 2025 року очікується подальше збільшення потужностей з переробки до 14,2 млн. тонн.
Приклад Індонезії досить показовий в контексті необхідності глибокого стратегічного аналізу ринку при середньостроковому плануванні продажів і розвитку зовнішніх ринків збуту.
Країни СНД в структурі світового імпорту борошна займають близько 4%, або приблизно $200 млн. на рік. Основним імпортером в регіоні є Узбекистан, на частку якого припадає близько 60% всіх поставок. Ступінь локалізації в регіоні також дуже висока – майже 85% всього обсягу поставок борошна забезпечує Казахстан. Україна входить в трійку найбільших постачальників в регіоні з часткою поставок в межах 3-4%.
Необхідно відзначити, що ринок борошна в регіоні в даний час також перебуває на етапі трансформації. Узбекистан – найбільший імпортер борошна в регіоні – в останні 5 років активно розвиває власну борошномельну промисловість. Як результат, з 2011 року обсяги імпорту борошна скоротилися на 45%. Крім того, з метою стимулювання борошномельної промисловості в Узбекистані до 1 січня 2020 р звільняється від митних зборів імпорт пшениці і стимулюється експорт борошна.
– На Вашу думку, які глобальні чинники будуть впливати на світову торгівлю борошном в найближчій перспективі?
– Глобальному ринку борошна притаманні помірні темпи зростання, при цьому зміни попиту обумовлюються рівнем доходів і мінливої структурою споживання населення. Найчастіше збільшення попиту також є наслідком реалізації різних державних програм субсидування продовольства, сезонних особливостей кон'юнктури регіональних ринків, зміни умов торгівлі, в тому числі тимчасових, і т.д.
Ряд ринків збуту, такі як Афганістан, Ірак і Сирія, – це багато в чому конфліктні регіони, де в майбутньому можлива зміна ситуації, пов'язаної з розвитком внутрішньої переробки, в результаті структура ринку борошна може змінитися.
Для ринку борошна характерні більш високі торговельні бар'єри в порівнянні з зерном. Так приклад, при поставках пшениці в Індонезію імпортер платить 0% мита, в той час як для імпорту борошна потрібно заплатити як мінімум 5%.
На сьогодні на ринку борошна відзначається високий рівень консолідації. За останні 3 сезони під контролем трьох найбільших експортерів – Туреччини, Казахстану та Пакистану – знаходилося більше 40% світового обсягу поставок борошна. Тому новим гравцям буде досить важко вийти на цей ринок. Крім того, вже існує досить хороша усталена регіоналізація поставок. Наприклад, Південно-Східна Азія та Ірак – це, можна сказати, вже історично ринки Туреччини, а для Центральної Азії основним постачальником є Казахстан.
На глобальному рівні також необхідно брати до уваги фактор зміни клімату та його вплив на сільськогосподарське виробництво, а також світову торгівлю. Незважаючи на те, що несприятливі для виробництва наслідки зміни клімату можуть бути частково компенсовані адаптивними заходами, очікується, що даний фактор призведе до зниження сільськогосподарського виробництва в більшості районів Африки, Близького Сходу, Південної та Південно-Східної Азії в порівнянні з поточним рівнем. Прогнозується, що це скорочення буде більш вираженим в Західній Африці і Індії.
Зміна клімату також вплине на торговельні потоки. За прогнозами ФАО, експорт з Північної Америки, а також з Європи і Центральної Азії в країни МЕNА, країни Африки на південь від Сахари і Південної і Південно-Східної Азії буде збільшуватися. Навпаки, очікується, що Латинська Америка і Карибський басейн будуть менше експортувати в Європу і Центральну Азію, Китай і Східну Азію, Близький Схід і Північну Африку. Очікується, що країни Африки будуть нарощувати імпорт сільськогосподарської продукції з більшості інших регіонів і країн, наголошуючи на необхідності стійкого зростання продуктивності в регіоні.
Безумовно, не можна скидати з рахунків зміну споживчих переваг. Персоналізація стає всепроникною. Зростає увага споживачів до стану свого здоров'я, і очікується більш активне виробництво і споживання персоналізованих товарів для здоров'я (нішева продукція – безглютеновая, органічна і т.д.).
– Що необхідно для ефективної торгівлі і розвитку напрямку експорту борошна з акцентом на українську борошномельну галузь?
– Приклади найбільших експортерів борошна показують, що системний і успішний розвиток експортного ринку борошна багато в чому зумовлюється консолідованими зусиллями бізнесу і держави.
В першу чергу, необхідна тісна координація дій влади і бізнесу щодо поліпшення умов доступу на ринки збуту. Наприклад, на таких великих ринках, як Танзанія і Кенія, український експортер стикається з фактично заборонними митами на борошно, які становлять 30-50%. Тому спільними зусиллями влади та бізнесу необхідно просунутися в підписанні угоди про зону вільної торгівлі, що полегшить доступ на ринки цих країн. Другим, не менш важливим кроком стало б розвиток експортного кредитування, яке в Україні слабо представлене.
З боку бізнесу слід підвищувати рівень планування і маркетингу в напрямку посилення конкурентних переваг в балансі ціна/якість. На сьогоднішній день українське борошно є одним з найдешевших на світовому ринку, через що його якість свідомо сприймається імпортерами як більш низька. І хоча це далеко не завжди так, проте, створює певні проблеми в нарощуванні поставок.
Ну, і остання теза: для українських переробників зерна борошно не може і не повинне вважатися єдиним і безальтернативним напрямом розвитку експорту. Обсяги світової торгівлі крупами, зерновими пластівцями, висівками, а також іншими видами продуктів переробки зерна демонструють вищі темпи зростання в порівнянні з борошном. Тому поряд з диверсифікацією та розвитком ринків збуту борошна було б доцільно спрямувати зусилля на розширення лінійки експортованих товарних позицій. Упевнений, потенціал у українських виробників в цьому напрямку значний.
Джерело: ФАО
– На глобальному рівні борошно все ще залишається одним з основних продуктів переробки зерна, активність торгівлі яким досить висока. У структурі експорту продуктів переробки зерна на борошно припадає близько 37%. Починаючи з 2000 року, обсяги експорту борошна зросли на 74%, досягнувши в 2017 році 15,5 млн. тонн, або майже $5,3 млрд. у вартісному вираженні. Пшеничне борошно переважає в загальному обсязі торгівлі борошном, складаючи понад 90%. На інші види, такі як кукурудзяне, рисове та інші, сумарно припадає близько 10%.
З одного боку, це досить значне зростання, з іншого – нарощування світової торгівлі іншими продуктами переробки зерна (крупи, солод, клейковина) відбувається більш високими темпами. З 2010 року обсяги світової торгівлі борошном виросли на $0,9 млрд., ринок інших продуктів переробки – на $2,2 млрд. Як результат, частка борошна у світовій структурі експорту продуктів переробки зерна поступово знижується.
Окремо необхідно зазначити, що темпи зростання торгівлі борошном залишаються нижчими в порівнянні з темпами зростання обсягів експорту зернових. Так, обсяг торгівлі пшеницею за останні 18 років зріс на 133%, що істотно більше в порівнянні з обсягами торгівлі пшеничним борошном. І це цілком передбачувано, так як всі країни орієнтуються на власну внутрішню переробку. В даний час близько 15% виробленої пшениці в світі експортується, при цьому на ринку борошна дана частка становить близько 3%.
Що стосується місця України, то, незважаючи на те, що країна є одним з ключових гравців на ринку зерна, займаючи п'яту позицію з експорту пшениці в світі, четверту з торгівлі ячменем і кукурудзою, при цьому в торгівлі борошномельною продукцією, на жаль, поки займає лише 12 місце в світовому рейтингу. Згідно з офіційними даними, Україна за результатами минулого року поставила на зовнішні ринки борошна загальною вартістю $98 млн.
– Назвіть ключові регіони-імпортери борошна. Які їх особливості, і як Ви оцінюєте перспективи України на даних ринках?
– Пальму першості серед регіонів-імпортерів пшеничного борошна утримують країни Європи з часткою в загальносвітовий торгівлі близько 24%, або $1,05 млрд. При цьому близько 90% всього обсягу торгівлі борошном в регіоні генерується в рамках торгових операцій між країнами Європейського союзу. Відзначимо той факт, що локалізація торгових потоків – одна з особливостей світової торгівлі борошном.
Що стосується перспектив торгівлі України з даними регіоном, то вони визначаються, головним чином, Угодою про зону вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом. В рамках даного документа відсутня окрема тарифна квота на поставку борошна з України в країни ЄС, квота введена в цілому для пшениці і борошна. Це істотно звужує можливості українських борошномелів поставляти свою продукцію в країни ЄС в режимі преференцій, оскільки основний обсяг квоти вибирається експортерами пшениці.
В цілому, умови доступу українських борошномелів на європейський ринок досить складні, тому що вони передбачають процедуру імпортних ліцензій – з одного боку, з іншого боку – українські компанії працюють в умовах жорсткої конкуренції за сировину з боку трейдерів. Крім того, українському експортеру борошна необхідно вже мати історію поставок зерна в Євросоюз. З огляду на вищевикладені фактори, ЄС складно назвати найбільш пріоритетним напрямком збуту продукції в найближчому майбутньому для українських експортерів борошномельної продукції.
В рамках Європейського союзу, за даними наших партнерів з International Trade Centre (ITC), основними трьома імпортерами борошна, які мають потенціал з нарощування обсягів закупівель продукції, є Голландія, Франція і Ірландія. Так, наприклад, імпорт борошна Голландією становить близько $260 млн., при цьому імпортний потенціал оцінюється ITC в $432 млн. Франція щорічно імпортує борошна на $136 млн., Імпортний потенціал становить $217 млн. Також можна відзначити Ірландію, імпортний потенціал якої в 2 рази перевищує поточні обсяги імпорту борошна на рівні $95 млн.
Другим за важливістю регіоном збуту для світових борошномелів є країни Близького Сходу. Щорічно цей регіон імпортує борошна сукупною вартістю близько $1 млрд., що відповідає 20% глобального імпорту даної продукції. Ключовим імпортером в регіоні є Ірак – близько 60% всіх поставок. Основний постачальник борошна в регіоні – Туреччина – забезпечує майже три чверті всього обсягу поставок. Настільки висока частка однієї країни – знову ж підтвердження усталеної локалізації світової торгівлі борошном.
Україна в 2017 році вийшла на 2 місце серед основних постачальників борошна в регіоні, і саме цей напрям торгівлі для українських підприємств борошномельної галузі може вважатися одним з перспективних. Крім Іраку, значним імпортним потенціалом володіють Сирія і Саудівська Аравія.
Ринок Африки – третій в світі за величиною імпортер борошна, що формує 16% загального обсягу імпорту. Сукупний обсяг закупівель даної продукції регіоном оцінюється в $763 млн. У ТОП-3 країн-імпортерів, які забезпечують понад 50% всього імпорту, входять Ангола, Судан і Сомалі. Серед постачальників борошна сильні позиції зберігають за собою Туреччина і країни Європейського союзу.
Україна входить в п'ятірку найбільших постачальників борошна і має досить хороші перспективи подальшого нарощування своєї присутності на ринках даного регіону.
Що стосується ринку Америки, то він досить локальний. На дані країни припадає близько 15% світового імпорту борошна, або $685 млн. Бразилія, Болівія, Мексика і США закуповують близько 55% всього обсягу продукції, що поставляється в регіон. При цьому США імпортують продукцію переважно з Канади. Бразилія – ще один найбільший споживач борошна в регіоні - закуповує продукцію в Аргентині.
Історично цей регіон не входить в сферу торговельних інтересів України. У той же час, ринок Америки не можна відносити до безперспективних ринків для українських борошномелів. На даному ринку є певний потенціал збуту по каналах етнічних магазинів, особливо в США. Тут для України можуть відкритися хороші перспективи збуту, особливо з огляду на, що ввізне мито і умови доступу на американський ринок для України є досить ліберальними.
Основні обсяги експорту в регіоні генерують регіональні виробники – Аргентина, Канада, США, а також Туреччина.
Найбільшим імпортним потенціалом в країнах регіону, за оцінками ITC, мають США – $250 млн., Бразилія – $182 млн. і Мексика – $129 млн.
Ринок Азії також відрізняється високим ступенем локалізації як щодо постачальників, так і щодо покупців продукції. Найбільшим імпортером борошна в регіоні незмінно залишається Афганістан, який закуповує понад 80% від загального обсягу імпорту зазначеної продукції в регіон. Найбільшими постачальниками борошномельної продукції є Казахстан і Пакистан, що забезпечують понад 75% всього обсягу поставок.
Поряд з цим, Україна входить до п'ятірки основних постачальників борошна в регіоні, працюючи переважно з Китаєм.
Ринок Південно-Східної Азії на сьогоднішній день складає всього 8% від глобального імпорту борошна, або $380 млн. Понад 55% всього обсягу імпорту борошна в регіоні припадає на три країни – Гонконг, Філіппіни і Таїланд. Основний оператор в даному регіоні – Туреччина (близько 20%) поряд з локальними постачальниками. Частка України на ринку регіону незначна – трохи більше 2%.
Індонезія, яка раніше була одним з найбільших імпортерів борошна в Азії, зараз проходить фазу трансформації свого ринку, кінцева мета якої – стати найбільшим виробником борошна в регіоні. Для розуміння темпів цієї трансформації відзначимо, що якщо ще в 2010 році Індонезія імпортувала 776 тис. тонн борошна, то в 2017 році цей показник склав всього лише 46 тис. тонн, тобто скорочення практично в 17 разів (!). При цьому імпорт зерна пшениці за вказаний період виріс більш ніж в 2 рази – до 10,5 млн. тонн, а експорт пшеничного борошна також показав приріст більш ніж в 2 рази – до 92 тис. тонн. За останніми даними, в Індонезії налічується близько 30 борошномельних заводів загальною потужністю переробки 11,4 млн. тонн на рік, і, згідно з прогнозами Індонезійській борошномельної асоціації (APTINDO), до 2025 року очікується подальше збільшення потужностей з переробки до 14,2 млн. тонн.
Приклад Індонезії досить показовий в контексті необхідності глибокого стратегічного аналізу ринку при середньостроковому плануванні продажів і розвитку зовнішніх ринків збуту.
Країни СНД в структурі світового імпорту борошна займають близько 4%, або приблизно $200 млн. на рік. Основним імпортером в регіоні є Узбекистан, на частку якого припадає близько 60% всіх поставок. Ступінь локалізації в регіоні також дуже висока – майже 85% всього обсягу поставок борошна забезпечує Казахстан. Україна входить в трійку найбільших постачальників в регіоні з часткою поставок в межах 3-4%.
Необхідно відзначити, що ринок борошна в регіоні в даний час також перебуває на етапі трансформації. Узбекистан – найбільший імпортер борошна в регіоні – в останні 5 років активно розвиває власну борошномельну промисловість. Як результат, з 2011 року обсяги імпорту борошна скоротилися на 45%. Крім того, з метою стимулювання борошномельної промисловості в Узбекистані до 1 січня 2020 р звільняється від митних зборів імпорт пшениці і стимулюється експорт борошна.
– На Вашу думку, які глобальні чинники будуть впливати на світову торгівлю борошном в найближчій перспективі?
– Глобальному ринку борошна притаманні помірні темпи зростання, при цьому зміни попиту обумовлюються рівнем доходів і мінливої структурою споживання населення. Найчастіше збільшення попиту також є наслідком реалізації різних державних програм субсидування продовольства, сезонних особливостей кон'юнктури регіональних ринків, зміни умов торгівлі, в тому числі тимчасових, і т.д.
Ряд ринків збуту, такі як Афганістан, Ірак і Сирія, – це багато в чому конфліктні регіони, де в майбутньому можлива зміна ситуації, пов'язаної з розвитком внутрішньої переробки, в результаті структура ринку борошна може змінитися.
Для ринку борошна характерні більш високі торговельні бар'єри в порівнянні з зерном. Так приклад, при поставках пшениці в Індонезію імпортер платить 0% мита, в той час як для імпорту борошна потрібно заплатити як мінімум 5%.
На сьогодні на ринку борошна відзначається високий рівень консолідації. За останні 3 сезони під контролем трьох найбільших експортерів – Туреччини, Казахстану та Пакистану – знаходилося більше 40% світового обсягу поставок борошна. Тому новим гравцям буде досить важко вийти на цей ринок. Крім того, вже існує досить хороша усталена регіоналізація поставок. Наприклад, Південно-Східна Азія та Ірак – це, можна сказати, вже історично ринки Туреччини, а для Центральної Азії основним постачальником є Казахстан.
На глобальному рівні також необхідно брати до уваги фактор зміни клімату та його вплив на сільськогосподарське виробництво, а також світову торгівлю. Незважаючи на те, що несприятливі для виробництва наслідки зміни клімату можуть бути частково компенсовані адаптивними заходами, очікується, що даний фактор призведе до зниження сільськогосподарського виробництва в більшості районів Африки, Близького Сходу, Південної та Південно-Східної Азії в порівнянні з поточним рівнем. Прогнозується, що це скорочення буде більш вираженим в Західній Африці і Індії.
Зміна клімату також вплине на торговельні потоки. За прогнозами ФАО, експорт з Північної Америки, а також з Європи і Центральної Азії в країни МЕNА, країни Африки на південь від Сахари і Південної і Південно-Східної Азії буде збільшуватися. Навпаки, очікується, що Латинська Америка і Карибський басейн будуть менше експортувати в Європу і Центральну Азію, Китай і Східну Азію, Близький Схід і Північну Африку. Очікується, що країни Африки будуть нарощувати імпорт сільськогосподарської продукції з більшості інших регіонів і країн, наголошуючи на необхідності стійкого зростання продуктивності в регіоні.
Безумовно, не можна скидати з рахунків зміну споживчих переваг. Персоналізація стає всепроникною. Зростає увага споживачів до стану свого здоров'я, і очікується більш активне виробництво і споживання персоналізованих товарів для здоров'я (нішева продукція – безглютеновая, органічна і т.д.).
– Що необхідно для ефективної торгівлі і розвитку напрямку експорту борошна з акцентом на українську борошномельну галузь?
– Приклади найбільших експортерів борошна показують, що системний і успішний розвиток експортного ринку борошна багато в чому зумовлюється консолідованими зусиллями бізнесу і держави.
В першу чергу, необхідна тісна координація дій влади і бізнесу щодо поліпшення умов доступу на ринки збуту. Наприклад, на таких великих ринках, як Танзанія і Кенія, український експортер стикається з фактично заборонними митами на борошно, які становлять 30-50%. Тому спільними зусиллями влади та бізнесу необхідно просунутися в підписанні угоди про зону вільної торгівлі, що полегшить доступ на ринки цих країн. Другим, не менш важливим кроком стало б розвиток експортного кредитування, яке в Україні слабо представлене.
З боку бізнесу слід підвищувати рівень планування і маркетингу в напрямку посилення конкурентних переваг в балансі ціна/якість. На сьогоднішній день українське борошно є одним з найдешевших на світовому ринку, через що його якість свідомо сприймається імпортерами як більш низька. І хоча це далеко не завжди так, проте, створює певні проблеми в нарощуванні поставок.
Ну, і остання теза: для українських переробників зерна борошно не може і не повинне вважатися єдиним і безальтернативним напрямом розвитку експорту. Обсяги світової торгівлі крупами, зерновими пластівцями, висівками, а також іншими видами продуктів переробки зерна демонструють вищі темпи зростання в порівнянні з борошном. Тому поряд з диверсифікацією та розвитком ринків збуту борошна було б доцільно спрямувати зусилля на розширення лінійки експортованих товарних позицій. Упевнений, потенціал у українських виробників в цьому напрямку значний.
Джерело: ФАО
