Під чиїм прапором вигода?

15 September, Розділ Новини, переглядів 1 342

Зернотрейдери наголошують, що народні обранці проігнорували поправки Президента до законопроєкту про внутрішній водний транспорт

Українська зернова асоціація (УЗА) в листі Президенту України висловила обурення, що керівництво профільного Комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури та Мінінфраструктури, на їхню думку, не врахували зауваження учасників ринку річкових перевезень до законопроєкту 1182-1-д «Про внутрішній водний транспорт» перед голосуванням у другому читанні.

Тому є небезпека, що законопроєкт ухвалять у тому самому варіанті, що й під час першого. У такому вигляді його вже внесено до порядку денного парламенту. Бізнес не проти законодавчого врегулювання річкових перевезень задля усунення проблем, але не для того, щоб до них додалися нові! А питання, на жаль, зараз стоїть саме так. Учасники ринку річкових перевезень наголошують: у такому вигляді документ перешкоджає розвитку річкового транспорту та висуває дискримінаційні умови для українських судновласників.

Потреба є

Представників бізнесу в цьому питанні підтримав Президент України. Він наголосив, що законопроєкт 1182-1-д слід обговорити з представниками бізнесу в цій галузі, урядовими установами, обласними державними адміністраціями Одеської, Херсонської та Миколаївської областей. І не просто обговорити, а погодити до кінця серпня.

Цього, всупереч волі глави держави, зроблено не було. Тобто якісь зустрічі наче проводили, але, наголошують у бізнесовій спільноті, це були заходи для годиться, у вузькому колі ретельно підібраних осіб, які не представляють інтересів усіх учасників ринку перевезень, половину яких становлять зерновики.

За даними УЗА, в областях, які мають вихід до Дніпра, 2019 року вирощено 44 млн тонн зернових (остаточних даних за цей рік поки нема, але навряд чи вони істотно відрізнятимуться). Дніпром перевезено лише 4,9 млн тонн, хоча прогнозована пропускна здатність річки — близько 30 млн тонн на рік. Тож із нарощуванням аграрного виробництва потреба в розвитку річкового транспорту стає дедалі нагальнішою. Який же розвиток пропонують у законопроєкті?

Щось-таки не так…

Почнемо із загрози національній безпеці — суднам на українських річках, але під іноземними прапорами, надають суттєві преференції перед українськими. Вони матимуть право заправлятися пальним без сплати акцизу (а це чималі суми різниці). Крім того, іноземці не мусять сплачувати єдиний соціальний внесок, ПДФО та військовий збір, так вони отримують вигоду десь у 80 центів на тонні вантажу.

Також вони матимуть змогу безконтрольно завозити з-за кордону й перевозити річками аж до Києва контрабанду (найперше — нафтопродукти, вважають експерти), а також наркотики, зброю для терористів тощо… Адже іноземні судна отримають право залишати територію України нібито для поповнення припасів і повертатися до нас без жодного митного оформлення.

І до державного бюджету вони не платитимуть ані цента! Експерти стверджують: ідеться про знищення спочатку вітчизняного річкового судноплавства, а згодом — і суднобудування.

Тепер про долю українських річкових перевізників: діяльність приватних лоцманських служб пропонується заборонити, лишається тільки державна. А ми вже на гіркому досвіді переконалися: будь-яка монополія призводить до завищення тарифів з одночасним погіршенням якості послуг.

Крім того, створюється можливість нав’язувати перевізникам додаткові послуги, які їм не потрібні. Не хочеш — то й лоцмана не побачиш, а без нього — зась! Щодо цього, до речі, є висновок Антимонопольного комітету України (АМКУ) — і його теж проігнорували.

Шукайте лобіста!

Передбачено також запровадити інші додаткові види ліцензій і дозволів, які дублюють уже наявні й також не безкоштовні. Умови отримання цих дозволів не конкретизовано: мабуть, єдина — розмір хабара чиновнику…

Створюються нові (без урахування вже наявних) додаткові реєстри суден, екіпажів, інфраструктури річкових портів. Без реєстрації в них будь-яка діяльність забороняється. Це для вітчизняних річкових перевізників, але не для іноземних!

Ще одна заковика: підтримувати внутрішні водні шляхи, зокрема гідротехнічні споруди, пропонується за рахунок портових зборів. Це нонсенс, адже морський транспорт, до якого належать порти, — це одна галузь, а річкові — інша! Те саме, що змушувати аграріїв підтримувати металургів…

Крім того, чинними нормативними документами передбачено, що портові збори йдуть на розвиток портів, і ні на що інше. То тепер доведеться багато що змінювати в чинному законодавстві? Варто додати, що гроші, надані з бюджету на утримання й ремонт шлюзів, систематично не освоюються (щонайбільше на третину).

До всіх наведених загроз слід додати ще й екологічну — у пропонованому варіанті законопроєкт дає змогу будь-кому без отримання дозволів самовільно проводити днопоглиблювальні роботи і видобутий ґрунт продавати на власний розсуд без обліку й контролю. Наприклад, радіоактивний пісок з Прип’яті…

На це теж є зауваження АМКУ: адже, попри шкоду довкіллю, така норма законопроєкту створює конкурентні переваги самодіяльних неліцензованих днопоглиблювачів перед ліцензованими надрокористувачами. Також пропонується дозволити скидати суднові стічні води на ходу, замість здавати на очищення в річкових портах і терміналах — тут і коментарі зайві…

І наостанок: зауваження до законопроєкту з боку бізнес-асоціацій, зокрема Американської торгової палати в Україні, Європейської Бізнес Асоціації, УЗА тощо, було озвучено ще перед його першим читанням, — але на них не зважили. Так само, як і на позицію Міністерства екології та Міністерства оборони (через згадану вже загрозу національній безпеці).

Тому дехто з експертів припускає особисту зацікавленість деяких народних депутатів у доходах від контрабанди за допомогою іноземних суден. І це схоже на правду — адже зауваження до законопроєкту були, а альтернативного законопроєкту ніхто не вніс. А те, що пропоновані новації порушують вимоги Угоди про Асоціацію з ЄС, нікого не турбує.

https://ukurier.gov.ua