«Прихватизація» триває?

13 April, Розділ Новини / Агрополітика, переглядів 5 482

У Кіровоградській філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», розташованому в Долинському районі, припинили виплату заробітної плати.
Техніка, яка може так і не вийти в поле...

Наче досі ніхто не підрахував збитки від так званої приватизації чи ваучеризації промислового потенціалу України, яка закінчилася майже повним знищенням державного сектору економіки. Принаймні така інформація нам не зустрічалася. Проте тенденція знищення підприємств, які перебувають у державному управлінні, збереглася. Наразі йдеться про можливу аферу всеукраїнського масштабу, метою якої може бути заволодіння майновими, матеріальними та фінансовими ресурсами державних підприємств сільськогосподарського призначення.
Нещодавно стало відомо, що в одному з найуспішніших підрозділів сільськогосподарських підприємств області - Кіровоградській філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», розташованому в Долинському районі, припинили виплату заробітної плати... Це здається неймовірним, адже ще ніби зовсім недавно, у листопаді 2019 року, місцеві ЗМІ писали про цей підрозділ підприємства як про приклад ефективного державного господарювання, а його директор Віктор Лапай переконував, що така форма господарювання не лише вигідна, а і стратегічно важлива. Це не лише робочі місця і регулярна сплата великих податків, а і можливість зберегти за державою функції керованості питаннями продовольчої безпеки.

Та навіть статус державного підприємства не захистив філію від рейдерських зазіхань. Спочатку такі мали місце в 2015 році з використанням підроблених документів. Тоді вдалося захистити своє право працювати на своїй же (державній) землі аж у Верховному Суді. Але, схоже, поступово рейдерська нахабність та вправність піднялися на інший рівень, адже злочинність теж удосконалюється...
Нині - 2021-й, а стан справ у філії набагато гірший, ніж можна було очікувати. Віктор Лапай розповів, що виплата заробітної плати стала неможливою взагалі. Більше того, уже третій місяць працівники управління оплачують спожиту філією електроенергію своїми коштами, щоб можна було хоч якось тримати ситуацію під контролем. Причина — фактична конфіскація отриманого прибутку та арешт банківських рахунків.

Річ у тім, що торік були заблоковані рахунки і самого державного підприємства, і обласних філій на підставі рішення суду. Якого суду, за якою справою - у філії не знають. Принаймні з центрального офісу ніхто нічого не повідомляє. Виходить, що суд може винести рішення по боргах інших філій, але оскільки всі вони входять в єдину структуру, то на виконання ухвали про стягнення боргу арештовують рахунки всіх філій. У тому числі - і Кіровоградської, яка отримала торік чистий прибуток у розмірі 18 мільйонів гривень, що дало змогу виплачувати високу, як для працівників аграрного сектору області, заробітну плату - майже 12 тисяч гривень на місяць. Рахунки філії було заблоковано, а понад 1 мільйон 200 тисяч гривень просто списали з рахунку. Це унеможливило ведення поточної діяльності. З іншого боку, нібито все за правилами. Філія входить до складу ДП, не має прав юридичної особи, тому всі свої фінансові чи господарські операції має узгоджувати з центральним офісом та виконувати його накази. За такою схемою нещодавно за наказом із «Центру...» було відвантажено 800 тонн соняшникового насіння на одне з переробних підприємств Кропивницького і про подальшу долю збіжжя чи про гроші за нього нічого невідомо. Звичайно, це внутрішня справа самого держпідприємства, хоча може бути що і це збіжжя теж забрали в рахунок якихось незрозумілих для керівництва філії боргів.

Як вони могли утворитися за рік-два, невідомо, але згідно з інсайдерською інформацією, філії, які працюють в інших областях, вже програли в судах позови на суми від трьох до 15 мільйонів гривень. Особливо дивний вигляд це має на тлі успішної діяльності Кіровоградської філії, чистий прибуток якої за виробництво товарної продукції торік становив 10 тисяч гривень з гектара, за чи не найвищої у Долинському районі урожайності зернових - 55 ц/га. Водночас нині перед господарством виникла реальна загроза зриву весняно-польових робіт.

Віктор Лапай називає проблемні напрями, які треба терміново закривати: «Для проведення посівної нам потрібно закупити на 6,5 мільйона гривень посівматеріал, засоби захисту рослин, добрива, пальне... І це, не враховуючи заробітну плату і комплектуючі, а ще необхідно сплатити за землю, розрахуватися за електроенергію, газ і не забути про податки».
Схоже, всі філії ДП «Центр...» підводять під монастир за однією схемою, адже в таких умовах керівництву філій начебто не залишається нічого іншого, як звернутися до стороннього інвестора (і це вже зробили філії, окрім Кіровоградської, Івано-Франківської та Донецької). Нібито нічого особливого, але згідно з випадково отриманим договором однієї з філій з інвестором вимальовується досить проста схема «розводу» держави на гроші. Інвестор надає послуги з обробітку землі, при цьому явно завищуючи собівартість робіт, і він же укладає договір на купівлю урожаю, з одночасним заниженням ціни на збіжжя. Скажімо, оранка гектара фактично коштує 140 гривень, а в інвестора - 600 плюс витрати на пальне. Якщо в нормальних умовах затрати на вирощування зернових становлять 5-6 тисяч гривень на гектар, то спритники закладають 15 тисяч. Що робиться з різницею між реальною вартістю послуг і доходами від реалізації урожаю, можна лише здогадуватися, але одним із наслідків такого господарювання стає відсутність прибутку. У масштабах держави збитки оцінюють у 150 мільйонів гривень на рік. Тобто підприємства недоотримають 150 мільйонів гривень прибутку, з яких мали б платити податки, заробітну плату. Більше того, це не лише втрачені державою прибутки, а ще і штрафні санкції, під які потрапляють філії. Мабуть, з подібною корупційною складовою або можливою змовою між керівництвом філій та інвесторами мали б розібратися компетентні органи, як і з усією цією історією.

Тим часом у Червоному Озері, мешканці якого працюють в філії, починає зашкалювати соціальне напруження, адже іншого заробітку, як у господарстві, тут немає. Бо поряд є лише одне підприємство, на яке можна було б розраховувати, але Долинський комбінат окислених руд давно височіє мертвими цехами і жодної роботи, крім як щось украсти, не передбачається. Тож люди дедалі частіше згадують про досвід гірників уранових шахт Кіровоградщини, які нещодавно перекривали дороги, вимагаючи погашення заборгованості із заробітної плати та сталого фінансування діяльності підприємств уранової галузі.

Колись місцеві журналісти повідомляли про акції громадянської непокори, які влаштовували фермери, протестуючи проти політики в сфері землекористування, яка, крім іншого, передбачала ліквідацію практики державного землеволодіння. Це питання згодом було врегульовано, але чи не пішли деякі «реформатори» іншим шляхом, намагаючись добитися ліквідації державних сільськогосподарських підприємств, а заодно, перерозподілити ринок землі на чиюсь персональну користь в інший спосіб?

P. S. Поки матеріал готувався до друку, в Червоному Озері почали коїтися дивні речі.
За інсайдерською інформацією, отриманою з різних джерел, Віктора Лапая відсторонили від роботи нібито на час слідства. Приїхав новий керівник, якого люди, м’яко кажучи, не сприйняли. Рахунки так і не розблокували, про долю знятих з них мільйонів гривень нічого не відомо, як і про долю відвантаженого насіння соняшнику. Зате повернули борг із заробітної плати, правда, невідомо яким чином і з яких коштів.

Поля почала обробляти чужа потужна техніка, причому - вночі. А місцеві механізатори займаються прибиранням території та обрізкою гілок у посадках - у поле їх не пускають, а їхні півтора десятка тракторів і сівалок стоять «на приколі». Про договори на обробіток землі нічого не відомо. Люди ж вважають, що їхнє державне підприємство незабаром припинить своє існування, а їх самих чекає сумне майбутнє. Вони бояться, що за короткий час розпродадуть майно, в тому числі - якісний посівматеріал.
Але відомо, що за цей час конкурс на посаду Державного підприємства (того, що в Києві) виграв новий керівник, який днями має прийняти справи. Можливо, він подивиться на справу банкрутства Державного сільськогосподарського підприємства і його філій по-іншому. Хоча б у Червоному Озері, яке завжди було успішним і прибутковим, та з державницької позиції і збереже його для України?!

Фото надано автором.
Сергій ПОЛУЛЯХ, Кіровоградська область,
Голос України