Аграрний тиждень. Україна
» » Через терни до світового визнання: 10 років функціонування Робочої зернової групи в Україні
» » Через терни до світового визнання: 10 років функціонування Робочої зернової групи в Україні

    Через терни до світового визнання: 10 років функціонування Робочої зернової групи в Україні






    Навесні 2021 року виповнилося 10 років з моменту створення Робочої групи з ринку зерна, або Робочої зернової групи, яка відіграла, без перебільшення, чи не найважливішу роль у становленні та успішному розвитку зернового ринку України. Адже ті відносини, які ми бачимо сьогодні між представниками зернового бізнесу, а це і виробники, і трейдери, і українська влада, – результат ефективного функціонування такого інституційного інструменту, як Меморандум про взаєморозуміння. Саме завдяки діловому та виваженому діалогу, де сторони не просто слухають і говорять, а ще й чують чіткі позиції кожного, за ці роки світова спільнота цілком справедливо прийняла Україну як надійного партнера та постачальника зерна. Напевно, що історії з перших вуст про те, наскільки тернистим був цей шлях до зіркового експорту, до встановлення прозорої політики на українському ринку знають усі його учасники. Проте, межа в 10 років діяльності Робочої групи є точно гарним приводом для зустрічі тих фахівців, які свого часу доклали найбільше зусиль, щоб українське зерно сьогодні купували більш як 100 країн світу. І хоч реалії поточного року ще не дозволили учасникам агробізнесу відзначити ювілейну подію оффлайн, Українська зернова асоціація (УЗА) зібрала всіх бажаючих на онлайн-конференцію, до виступу в ході якої було запрошено шанованих усіма представників бізнесу та влади.


    Першим до промови було запрошено діючого президента Української зернової асоціації Миколу Горбачьова, який розпочав зі слів вдячності всім, хто зумів приєднатися до онлайн-зустрічі, а також безпосередньо учасникам ринку та представникам влади за те, що 10 років тому було вигадано такий спосіб комунікації, запропоновано створення Робочої групи та розроблено меморандум.



    Через терни до світового визнання: 10 років функціонування Робочої зернової групи в Україні


     

    «На момент створення Меморандум про взаєморозуміння, звичайно ж, вирішив проблему із заборонами на експорт зерна з України. Протягом 10 років учасники ринку змогли довести, що даний документ, незважаючи на зміну політичної влади, є інституційним, який може працювати. За весь цей період жодна сторона глобально не порушила прописані в меморандумі домовленості. Якщо і були якісь перевищення за обумовленими граничними обсягами експорту зерна, то вони не несли жодних загроз продовольчій безпеці України. Хочу сказати, що такий документ створює, в першу чергу, прогнозованість, яка для бізнесу є дуже важливою. Всі члени Української зернової асоціації, які займаються експортом зерна, приділяють багато уваги тому, з якою інтонацією відбувається комунікація між бізнесом і державою. Сьогодні Україна всьому світу показує позитивний прогрес. Хоча, звичайно, можна погодитися з тим, що меморандум не є ідеальним способом вирішення питань, пов’язаних із вільною торгівлею. Але Україна – країна, яка розвивається і якій лише 30 років. Ми дуже задоволені роботою і комунікацією з представниками Мінекономіки. Нам вдалося вивести зустрічі представників агробізнесу та держави на системний рівень: раз на тиждень ми збираємося і обговорюємо проблеми, які виникають, працюємо над збільшенням обсягів експорту, розширенням його географії, чому і сприяє існуючий меморандум. Ще раз хочу подякувати всім учасникам, що ми рухаємося в даному напрямку. Вважаю, що ми укладемо з вами ще не один меморандум, перш ніж забезпечимо базу для переходу на якийсь інший комунікативний рівень. Разом із тим, хотів би додати, що наша Робоча група по зерну, яку було створено 10 років тому, точно не повинна простоювати. Ми з вами можемо робити політику держави як основного учасника експорту зерна більш ефективною. Адже за відсутності політики ми не зможемо ефективно займатися захистом інтересів українських виробників», – розповів М.Горбачьов.

    Також президент УЗА дуже емоційно, проте з підкріпленням цифрами прокоментував ситуацію з частими звинуваченнями трейдерів та експортерів у тому, що все українське зерно вивозиться з країни, не даючи змоги розвиватися переробці або й навіть загрожуючи продовольчій безпеці.

    «Цей міф ми намагаємося розвінчати вже протягом 20 років. Справа в тому, що ми живемо в чудовий час, коли фермер, сільгоспвиробник, виробляючи свою продукцію, гарантовано має можливість її продати. Це все завдяки експорту. Ми живемо в країні, де дуже невелике населення. І ми не можемо споживати настільки багато продукції. Всі розмови про те, що ми могли б виробляти, наприклад, етанол, безпідставні. Якщо коротко в цифрах, то вихід етанолу з 1 тонни кукурудзи становить 38%. Україна імпортує 10 млн тонн світлих нафтопродуктів, з яких 6 млн тонн – дизель і 4 млн тонн – бензин. До бензину можна додавати до 20% етанолу. Якщо порахувати, то для того, щоб додати 20% етанолу в 4 млн тонн бензину, потрібно 800 тис. тонн етанолу, що дорівнює 2 млн тонн кукурудзи. Таким чином, вирощуючи 30-35 млн тонн кукурудзи на рік, переробка лише 2 млн тонн на етанол глобально питання не вирішила б. А сільгосппідприємства нарощують виробництво в десятки разів. Адже за останні 20 років виробництво кукурудзи в Україні збільшено в 10 разів. І це ще не межа. Ми, як і раніше, вирощуємо в середньому 6-7 т/га кукурудзи, хоча можемо більше. Адже і зараз є господарства, які збирають по 12-14 т/га, тому що вони використовують правильні технологічні процеси, техніку, насіння. Українські аграрії ще мають величезний потенціал до збільшення обсягів виробництва, які всередині країни ми переробити не в змозі», – вважає він.

    М.Горбачьов акцентував увагу ще й на тому, що останнім часом встановилася така загальна тенденція, в якій бізнес бере на себе частину соціальної відповідальності. Він нагадав, коли Карл Маркс на початку ХХ ст. писав свою працю «Капітал», населення планети складало дещо більше 1 млрд осіб, тоді як на сьогоднішній день воно наближається до 8 млрд.

    «Тобто ті економічні та політичні системи, які було побудовано тоді, вже не здатні забезпечити працездатність усього ланцюга економіки. Через це бізнесу доводиться брати на себе частину соціальної відповідальності. І не тільки завдяки розподілу податків, а й безпосередньо допомагати через волонтерську діяльність та іншими способами тим верствам населення, яким не в змозі допомогти держава. Точно так само бізнес повинен мислити і в світовому масштабі. Україна – країна, яка вирощує втричі більше сільгосппродукції, ніж здатна споживати, 2/3 її експортується. Якщо ми будемо і далі нарощувати наш потенціал виробництва, то ми з вами і в процентному відношенні будемо експортувати все більше і більше.
    Якщо розцінювати трейдерів як інвесторів, основних покупців, то як можна уявити ринок, на якому їх немає? Цей ринок просто закриється. А продукцію буде нікому продавати. Сільгосппідприємства зрештою розоряться через відсутність ринків збуту своєї продукції. Наразі глобальний ринок звик до української продукції, ми щорічно покращуємо її якість, щоб вона відповідала новим показникам безпеки, які імплементуються в світі. Тому потрібно користуватися такою можливістю і завойовувати нові ринки.
    Як то кажуть, святе місце порожнім не буває. Якщо не будемо експортувати ми, знайдеться хтось інший. Нас можуть виштовхнути з ринку, і Україна опиниться на задвірках не лише в будуванні літаків або ракет, а й у сільському господарстві. Всі «крики», що потрібно більше переробляти, безпідставні. Потрібно створити хорошу, експортоорієнтовану сировинну базу, яка зацікавить інвесторів будувати у нас переробні заводи. Яскравий тому приклад серед держав – Китай, який за останні 20 років зробив стрибок у розвитку виробництв різних масштабів.
    Вважаю, що трейдери виконують одну з найважливіших функцій – забирають з ринку зайве зерно, яке не може бути спожите в Україні», – підсумував М.Горбачьов.

    Тарас Висоцький, заступник міністра з розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, погодився з тим, що доцільним буде й надалі працювати Робочій групі і учасникам ринку підписувати меморандум.





     

    «З боку держави саме політичною ціллю меморандуму є забезпечення фізичної наявності необхідного обсягу зерна на внутрішньому ринку для забезпечення продовольчої безпеки. При цьому орієнтиром для тих цифр, які прописуються щосезону в додатку до меморандуму, є прогноз балансу попиту та пропозиції валового збору зерна. Якщо ж оцінювати обсяги, зазначені в цьогорічному додатку, то немає жодних ризиків їхнього перевищення, оскільки темпи експорту пшениці та кукурудзи відстають від минулорічних. За попередніми очікуваннями, у поточному сезоні не буде досягнуто навіть граничних обсягів експорту, зафіксованих у підписаному документі», – вважає Т.Висоцький.

    Говорячи про якісь інші інструменти, які б дозволили на сьогоднішній день прогресувати існуючому меморандуму в покращенні комунікації між різними учасниками ринку, заступник міністра виокремив необхідність розвитку доступного державного кредитування взамін непрацюючим інтервенціям.

    «Фактично в кінці минулого року з прийняттям законопроєкту №3295 механізм товарних інтервенцій в Україні взагалі було ліквідовано. Причиною цього стало те, що ми бачили історію діяльності державної компанії «Аграрний фонд». Загалом, ідея створення подібного підприємства була гарною, на старті вона реалізовувалася вдало, а в кінцевому результаті ми маємо мільярд гривень збитку і фізичну відсутність будь-яких можливостей робити товарні чи фінансові інтервенції. Чим можна було б замінити цей інструмент, який працював раніше, – товарні та фінансові інтервенції? Для збалансування продовольчої безпеки з точки зору фізичної наявності та доступності необхідної кількості товару потрібен розвиток доступного фінансування всередині країни», – підкреслив Т.Висоцький.

    Він пояснив, якщо буде доступним кредитне фінансування за адекватними ставками, то всі переробники, тваринники й інші учасники агропромислового комплексу України, які потребують певного обсягу сировини для внутрішнього споживання, матимуть можливість елементарно укладати на рік форвардні контракти та спокійно гарантувати отримання зерна.

    «Зараз питання в тому, що зерно купується в більшості випадків на споті, через брак обігових коштів. У Мінекономіки вважають, що рухатися потрібно саме в цьому напрямку. В принципі, потроху це вже відбувається: ми бачимо, що фінансування в країні вже стало доступнішим. До того ж хотів би наголосити, що, згідно з постановою №300, з вересня минулого року компенсацію відсотків за залученими кредитами можуть отримувати і переробні підприємства, які стали частиною цієї програми. Тобто зараз до програми додано всіх суб’єктів українського АПК, у т.ч. і тих, хто займається торгівлею також, а отже, і вони можуть користуватися компенсацією відсотків за залученими кредитами в гривні. Наразі ціль – забезпечити доступність фінансування. Ми розуміємо, що виробництво зерна в Україні буде в 2,5-3 рази перевищувати ті обсяги, які необхідні для забезпечення внутрішнього споживання. І абсолютна більшість зерна йтиме на експорт. Проте гравці внутрішнього ринку, які будуть забезпечені необхідним фінансуванням, відповідно, будуть забезпечені і зерном. До того ж, як показала історія, таке фінансування потрібно виділяти саме приватним компаніям, а не державним. Тоді на ринку буде і здорова конкуренція між приватним сектором. Тільки забезпечивши це повною мірою, ми зможемо спробувати відходити від меморандуму, який, перш за все, націлено на гарантію фізичної доступності», – сказав у підсумку свого виступу заступник міністра.

    Тарас Качка, торговельний представник України, заступник міністра з розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, який 10 років тому був підписантом меморандуму з боку Американської торгової палати, зазначив, що саме за цим документом можна писати історію розвитку українського зернового ринку.





     

    «Гадаю, що в історії кожної країни, яка є експортером зерна, були випадки, що призводили до змін у частині прозорості та розуміння торгівлі продукцією як таких. Початком, напевно, був підручник «The Great Grain Robbery» (1972 р., США), коли Радянський союз вперше привернув таку увагу до прозорості ринків. Для України свого часу меморандум став інструментом, з одного боку, який би зменшував ризик адміністративного втручання в ринок, але насправді допоміг забезпечити необхідну прозорість. Наш меморандум став фактично одним із найбільш взірцевих інструментів у забезпеченні стабільності постачань, резилієнсу, які на сьогоднішній день є надзвичайно важливими в рамках Міжнародної зернової ради. Особливо на фоні того, що ті самі наші сусіди вже другий рік поспіль втручаються у функціонування ринку зернових та олійних культур, забороняючи експорт або запроваджуючи мито на відвантаження», – сказав Т.Качка.

    Він висловив сподівання, що у 2021 році Україна обов’язково візьме участь у конференції Міжнародної зернової ради, де і будуть обговорюватися питання прозорості та гнучкості ринків. Т.Качка переконаний, що Україні є що сказати з цього приводу, адже наша країна вже має десятирічний досвід запровадження необхідного дієвого інструменту.

    «До того ж останні два маркетингові роки всі обговорення Робочої групи проходили в онлайн-форматі, і це було ледь не щодня. Це той досвід належної координації між виробниками та трейдерами, особливо беручи до уваги той факт, що найбільш чутливою матерією ринку є відносини саме між цими гравцями ринку. Адже розпочати якусь негативну дискусію або з приводу спекуляцій, або притримування сільгосппродукції, чи її нестачі, значить порушити крихкий баланс між виробниками та торгівцями. Тому для нашого аграрного ринку, який так активно розвивається і набирає все більшого значення у глобальному масштабі, є важливим збереження дієвих традицій, таких як виконання меморандуму», – вважає торговельний представник.

    На його думку, ситуація з виконанням форвардних контрактів, яка мала місце минулого календарного року в Україні, доводить, що діалог і координація зусиль потрібні для нарощування вміння не лише вирощувати зерно, але й правильно торгувати, знаходити баланс між внутрішнім і зовнішнім ринками.

    «Це таке знання, яке треба плекати і в Україні, і поширювати по всьому світі. Тому хочу ще раз подякувати всім учасникам ринку, що терпляче ставитеся до дискусій, деколи бурхливих, які потім переростають у досвід, з якого і вибудовується справжнє економічне процвітання не лише агрономічне, а й у плані реалізації обсягів експорту і зростання добробуту держави», – резюмував Т.Качка.

    Одним із головних ініціаторів створення Робочої зернової групи в Україні 10 років тому була Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO). Тому трохи історії представив Дмитро Приходько, старший економіст інвестиційного центру FАО (Рим), який розповів про першу реакцію світової спільноти на різкі дії Кабінету міністрів України.





     

    «В жовтні 2010 року український уряд неочікувано, прийнявши постанову №938, запровадив квотування експорту зернових культур з України. Підставою для цього стало зниження очікуваного виробництва зерна приблизно з рівня 39,5 млн тонн до 38 млн тонн, тобто лише на 1-1,5 млн тонн. На той час це все одно був п’ятий найкращий врожай зернових в Україні. В FАО це викликало вкрай негативну реакцію країн-імпортерів, які не були попереджені про введення таких дій. Це також мало б великий вплив на діяльність українського бізнесу з точки зору інвестицій. Адже під час введення обмежень на воді, на суднах вже було 250 тис. тонн зерна, і ще 250 тис. тонн відвантажувалося. Тобто на той час введення квот на експорт завдало тільки на рівні демереджу збитків на рівні $5 млн для трейдерів, а українські сільгоспвиробники могли втратити близько $2 млрд через недоотриманий прибуток. Саме це і стало підставою для початку створення Робочої групи. Звісно, все це дуже боляче вдарило по настроях інвесторів.

    Наші партнери з Європейського банку реконструкції та розвитку взяли на себе ініціативу, та 28 жовтня 2010 року пан Жиль Меттеталь зібрав у кімнаті ради директорів ЄБРР у Лондоні засідання за участі 18 компаній, у т.ч. і від України. Зустріч було присвячено обговоренню проблем, пов’язаних із введенням квотувань та на той час хронічно корупційним невідшкодуванням ПДВ з експорту. Після цього 27 січня 2011 року відбулася велика зустріч у Києві за участі представників Мінагрополітики, в ході якої і було вирішено створити такий консультативний механізм, як Робоча група», – розповів Д.Приходько.

    Він нагадав, що перші збори Робочої зернової групи відбулися в березні 2011 року за участі представників Мінагрополітики, Мінекономіки, Держстату, а також компаній-учасників ринку, що було для України досить новим підходом. Збиралися тоді близько 15 компаній на щомісячній основі й обговорювали прогнозний баланс зерна, саме як підставу для того, щоб потім вносити цифри до додатку до меморандуму, який першого разу було підписано, здається, у червні-липні 2011 року.

    «Результатом створення Робочої групи стало наведення прозорості та передбачуваності політики. А також те, що за 6 років її існування – з 2011 по 2016 рр. – український аграрний сектор отримав більше $1 млрд інвестицій. Саме це зараз є підставою для того, що Україна повідомляє про виробництво 70 і більше мільйонів тонн зерна та забезпечує фундамент подальшого сталого розвитку українського сільського господарства», – підкреслив старший економіст інвестиційного центру FАО.

    Д.Приходько відзначив, що подібний механізм регулювання ринку зерна в рамках державно-приватного партнерства і досі є досить унікальним. До нього придивляються багато країн. Проте, на його думку, Україні треба використовувати більше можливостей для подальшої популяризації такого механізму, як Робоча група та підписання меморандуму.

    «Справді, 10 років тому ми допомогли його створити, проте я бачу, що сьогодні багато економістів не розуміють його сутності. Чомусь багато людей вважають цей документ таким, що фактично вводить обмеження на експорт зерна з України, замість того щоб давати прозорість та передбачуваність. Тому уряду України, асоціаціям треба в подальшому цей механізм популяризувати, щоб світ його краще зрозумів. Цей механізм дуже добре працював 10 років, багато країн-імпортерів на сьогодні залежать від українського експорту. Тому подальша прозорість щодо, може, навіть тижневих показників експорту зерна або прозорість щодо якості очікуваної сировини, яку Україна може постачати на експорт, – це все дозволить країні збільшити обсяги відвантажень і знайти нових покупців», – вважає експерт.

    Більше про те, як свого часу відреагував на квоти та подальше рішення про створення Робочої групи український бізнес, розповів ексочільник Української зернової асоціації Володимир Клименко.





     

    «Робоча група і меморандум з’явилися дійсно не просто так. Всі прекрасно пам’ятають, що у нас були істотні обмеження експорту. Мушу підкреслити, що подібні заходи – це колосальні збитки для сільгоспвиробників. Часто кажуть, що меморандум вигадали трейдери, яким він найбільш вигідний. Припустимо, зараз Росія ввела мито на експорт пшениці. Вочевидь, у них досі рахують баланси, так, як це робилося у нас майже 15 років тому. Так от збитки сільгосптоваровиробників від введення подібних заходів можуть досягати 50 USD/т. Тому хочеться вкотре звернутися до українських фермерів: меморандум – це для вас! Адже це можливість продавати вільно своє зерно, використовуючи будь-які канали збуту», – зауважив В.Клименко.

    Він нагадав, як після введення заборони на експорт у 2010 році перші особи компаній-трейдерів звернулися до віцепрем’єра з проханням відпустити з портів хоча б ті судна, які вже було завантажено зерном, щоб не зганьбити Україну перед усім світом. Також були прохання дозволити відвантаження того зерна, яке знаходилося на портових елеваторах, щоб їх звільнити під завантаження кукурудзою.

    «Ми ще тоді пропонували підписати якийсь документ, проте нас не почули і не підтримали, чим погіршили ситуацію ще більше: навантажені зерном судна стояли в українських портах більше місяця. В результаті колосальних збитків зазнали і виробники, і трейдери.
    Після того, як ми створили Робочу групу з ринку зерна, комусь необхідно було їхати на міжнародну конференцію з продовольчої безпеки, яку організовувала FAO. Даний захід було доручено відвідати мені та раднику віцепрем’єр-міністра України в той час. Для мене це була перша поїздка до зали FAO, де були присутні делегації у складі двох осіб від понад 150 країн світу. Тоді представники кожної держави висловилися про важливість спільного забезпечення продовольчої безпеки в усьому світі, і тільки заява Росії шокувала всіх присутніх. РФ заявила, що її хвилює лише своя продбезпека і що практично вся вирощена сільгосппродукція залишатиметься всередині країни. Слідом за цим я попросив надати мені слово для виступу. Після мого спічу в залі звучали оплески. До мене підходили учасники різних делегацій і висловлювали слова подяки за те, що Україна приєдналася до пулу цивілізованих держав, які турбуються про продовольчу безпеку в світі. Саме тоді я повідомив, що в Україні створено Робочу групу, що ми працюємо над меморандумом, для підписання якого треба навчити представників влади грамотно рахувати баланси», – поділився спогадами колишній президент УЗА.

    В.Клименко висловив сподівання, що при наступній зустрічі в FAO представники української делегації вкотре скажуть про те, що українська Робоча група з ринку зерна і меморандум, які успішно функціонують уже 10 років, продовжуватимуть працювати і надалі.

    «Ще існує багато поточних питань, які треба вирішувати мало не щодня. Вважаю, що всі, хто займається в зерновому секторі України: виробники, переробники, експортери, влада, бізнес, громадські організації – бачать результат, якого нам вдалося досягти всім разом. Адже Україна вийшла на третє місце в світовому рейтингу експортерів зерна, тоді як раніше ми про це тільки говорили. Це хороший результат, але ми і зараз можемо досягти більшого.
    Нещодавно очільниця Держпродспоживслужби заявила про те, що Україна в 2020 році отримала 306 нотифікацій щодо деревини та зерна. Гадаю, що тема фітосанітарії є дуже важливою і над нею треба серйозно працювати. Тож, вважаю, що для Робочої групи сьогодні завданням номер один є розібратися у причині цих нотифікацій. Ми витрачаємо колосальні зусилля на те, щоб відкрити ринки, і недостатні, щоб на них закріпитися. Тому мені здається, що Робоча зернова група повинна продовжувати працювати», – підкреслив В.Клименко.

    Також під час онлайн-зустрічі надали слово Леоніду Козаченку, який працював свого часу і в уряді, і в парламенті, і в бізнесі, і вже тривалий час очолює провідну аграрну асоціацію – Українську аграрну конфедерацію. Леонід Петрович також був прямим підписантом меморандуму, тож поділився своїми враженнями від того, як працює український зерновий бізнес останні 10 років.





     

    «Обговорення розвитку зернового сектору є надзвичайно важливим, адже ті кроки учасників ринку та бізнесу, які вдалося зробити тоді, 10 років тому, дозволили сьогодні отримати більше можливостей рухатися вперед та бути не просто локалізованими на національному рівні, а щоб нас бачив і сприймав увесь світ.

    Наша діяльність у сфері торгівлі зерном розпочиналася ще в 1990-х роках. Я був вдячний першому послу США в Україні, який посприяв в організації візиту президента Асоціації виробників пшениці США (U.S. Wheat Associates, USW) до нашої країни задля того, щоб допомогти нам створити відповідні структури для просування українського експорту зерна. Він поділився з нами статутом своєї організації, на базі якої і було створено Українську зернову асоціацію. Проте, цього було недостатньо, адже саме в той час розпочався міжнародній рух, до України почали намагатися заходити міжнародні трейдери. Але їм для експорту треба було отримувати дозвіл на кожну партію зерна, що того часу коштувало мінімум 20 USD/т (неофіційно, звісно ж). Тому, коли я став віцепрем’єр-міністром, скасував усі дозволи, що допомогло повністю лібералізувати ринок», – розказав він.

    Також він згадав, що надзвичайним викликом для всього ринку і країни стали погодно-кліматичні умови 2002 року, які знищили 47% посівів озимих культур: Україна лишилася без пшениці та була змушена імпортувати майже 2,8 млн тонн зернової для забезпечення внутрішніх потреб. Тоді великі інтернаціональні торговельні компанії були звинувачені у корупції, як, звісно, і сам Л.Козаченко.

    «Незважаючи на цю проблемну ситуацію, український експорт у подальші роки стрімко розвивався. Проте, чергова влада знову почала встромляти палки в колеса, скасовуючи всі дозволи, забороняючи експорт та вводячи квотування усім приватним компаніям, окрім єдиної – державної. Знову ж таки, все було зроблено зненацька, без попереджень. Тільки цього разу до вирішення проблеми було залучено і GAFTA, і FAO, і посольства деяких країн, планувалася організація масових протестів. До цього так і не дійшло, адже мене було запрошено на зустріч до Кабміну якраз саме задля обговорення створення інструменту контролю. І аж через рік було підписано меморандум між владою та представниками ринку», – додав Л.Козаченко.

    Очільник УАК підкреслив, що перспектива розвитку торгівлі зерном для України залежить від багатьох перешкод, які ще треба подолати. Всі вимушені спостерігати, як людство потерпає від голоду і з кожним роком, на жаль, все це посилюється, бо глобальне потепління впливає на виробничі процеси. Тоді як Україна ще має можливість суттєво збільшити виробництво сільськогосподарських культур, у першу чергу сировинних – зернових та олійних.

    «Ми повинні вийти на виробництво 120-125 млн тонн сільськогосподарської продукції. Це дуже великий потенціал. Звичайно, навряд чи нам вдасться обігнати в найближчі 10-20 років США за обсягами виробництва, незважаючи на те, що щороку у них втрачається 200 тис. га орних земель через глобальне потепління, та нам треба багато зробити. Для початку зробити в Україні доступ до фінансів, розібратися з усіма державними програмами, Аграрним фондом, який не виконує свою функцію – не робить ні товарні, ні фінансові інтервенції, які потрібні для стабілізації цін. Крім того, питання є до Державного резерву, який у більшості країн світу є мобілізаційним резервом з певними підходами до формування запасів. А якщо ще й згадати, що у минулому році у сховищах цих двох держкомпаній гризуни з’їли 200 тис. тонн зерна… Як жартував мій знайомий з ЄС, якщо зібрати всіх гризунів з усього Євросоюзу, то вони б стільки не з’їли, як лише українські. Тож, гадаю, що в Україні щороку мінімум 100 тис. тонн зерна «з’їдається» подібним чином. 
    Ще варто працювати над системою управління ризиками – хеджуванням. Ми зараз робимо все для того, щоб створити деривативи, навіть не забезпечені складською розпискою чи випискою з елеватора про наявність зерна. Ми складські розписки й аграрні розписки можемо використовувати як дериватив і використовувати в інструментах хеджування. Багато разів ми привозили до України представників Лео Меламеда, який створив Чиказьку біржу, щоб тут запустити необхідні інструменти, проте постійно заважали якісь моменти, в т.ч. і корупційні, які стримували все це. Треба разом продовжувати думати, що робити, прислухатися до зовнішнього світу і працювати, щоб рухатися вперед», – закликав Л.Козаченко.

    Кожен зі спікерів, розповідаючи окремі історичні факти й описуючи події зі свого боку, говорив про одну велику проблему, яку вдалося подолати, об’єднавши зусилля. І от сьогодні меморандум між учасниками українського зернового ринку та представниками владних структур вважається чи не єдиним документом між зерновиками та державою в світі, умови якого щорічно виконуються обома сторонами протягом 10 років. Дещо іронічним, мабуть, стало те, що саме в період святкування 10-річчя створення Робочої зернової групи в Україні тривала негласна боротьба між владою та експортерами олійної продукції, а саме – соняшникової олії. Мінекономіки та «Укроліяпром» у квітні теж підписали Меморандум про взаєморозуміння, який задовольнив обидві сторони. При цьому галасу на олійному ринку, і не тільки на українському, нароблено дуже багато. Мабуть, як і 10 років тому на зерновому.

    https://www.apk-inform.com





    Схожі новини
  • 10 років стабільного розвитку ринку зерна та експорту завдяки ефективному діалогу уряду та бізнесу
  • Онлайн пресконференція. 10-та річниця функціонування робочої групи щодо ринку зерна.
  • Анонс 
  • Мінагрополітики та зернові асоціації підготували Меморандум про співпрацю
  • Мінагрополітики України та зернові асоціації підготували Меморандум про співпрацю

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Через терни до світового визнання: 10 років функціонування Робочої зернової групи в Україні






Навесні 2021 року виповнилося 10 років з моменту створення Робочої групи з ринку зерна, або Робочої зернової групи, яка відіграла, без перебільшення, чи не найважливішу роль у становленні та успішному розвитку зернового ринку України. Адже ті відносини, які ми бачимо сьогодні між представниками зернового бізнесу, а це і виробники, і трейдери, і українська влада, – результат ефективного функціонування такого інституційного інструменту, як Меморандум про взаєморозуміння. Саме завдяки діловому та виваженому діалогу, де сторони не просто слухають і говорять, а ще й чують чіткі позиції кожного, за ці роки світова спільнота цілком справедливо прийняла Україну як надійного партнера та постачальника зерна. Напевно, що історії з перших вуст про те, наскільки тернистим був цей шлях до зіркового експорту, до встановлення прозорої політики на українському ринку знають усі його учасники. Проте, межа в 10 років діяльності Робочої групи є точно гарним приводом для зустрічі тих фахівців, які свого часу доклали найбільше зусиль, щоб українське зерно сьогодні купували більш як 100 країн світу. І хоч реалії поточного року ще не дозволили учасникам агробізнесу відзначити ювілейну подію оффлайн, Українська зернова асоціація (УЗА) зібрала всіх бажаючих на онлайн-конференцію, до виступу в ході якої було запрошено шанованих усіма представників бізнесу та влади.


Першим до промови було запрошено діючого президента Української зернової асоціації Миколу Горбачьова, який розпочав зі слів вдячності всім, хто зумів приєднатися до онлайн-зустрічі, а також безпосередньо учасникам ринку та представникам влади за те, що 10 років тому було вигадано такий спосіб комунікації, запропоновано створення Робочої групи та розроблено меморандум.



Через терни до світового визнання: 10 років функціонування Робочої зернової групи в Україні


 

«На момент створення Меморандум про взаєморозуміння, звичайно ж, вирішив проблему із заборонами на експорт зерна з України. Протягом 10 років учасники ринку змогли довести, що даний документ, незважаючи на зміну політичної влади, є інституційним, який може працювати. За весь цей період жодна сторона глобально не порушила прописані в меморандумі домовленості. Якщо і були якісь перевищення за обумовленими граничними обсягами експорту зерна, то вони не несли жодних загроз продовольчій безпеці України. Хочу сказати, що такий документ створює, в першу чергу, прогнозованість, яка для бізнесу є дуже важливою. Всі члени Української зернової асоціації, які займаються експортом зерна, приділяють багато уваги тому, з якою інтонацією відбувається комунікація між бізнесом і державою. Сьогодні Україна всьому світу показує позитивний прогрес. Хоча, звичайно, можна погодитися з тим, що меморандум не є ідеальним способом вирішення питань, пов’язаних із вільною торгівлею. Але Україна – країна, яка розвивається і якій лише 30 років. Ми дуже задоволені роботою і комунікацією з представниками Мінекономіки. Нам вдалося вивести зустрічі представників агробізнесу та держави на системний рівень: раз на тиждень ми збираємося і обговорюємо проблеми, які виникають, працюємо над збільшенням обсягів експорту, розширенням його географії, чому і сприяє існуючий меморандум. Ще раз хочу подякувати всім учасникам, що ми рухаємося в даному напрямку. Вважаю, що ми укладемо з вами ще не один меморандум, перш ніж забезпечимо базу для переходу на якийсь інший комунікативний рівень. Разом із тим, хотів би додати, що наша Робоча група по зерну, яку було створено 10 років тому, точно не повинна простоювати. Ми з вами можемо робити політику держави як основного учасника експорту зерна більш ефективною. Адже за відсутності політики ми не зможемо ефективно займатися захистом інтересів українських виробників», – розповів М.Горбачьов.

Також президент УЗА дуже емоційно, проте з підкріпленням цифрами прокоментував ситуацію з частими звинуваченнями трейдерів та експортерів у тому, що все українське зерно вивозиться з країни, не даючи змоги розвиватися переробці або й навіть загрожуючи продовольчій безпеці.

«Цей міф ми намагаємося розвінчати вже протягом 20 років. Справа в тому, що ми живемо в чудовий час, коли фермер, сільгоспвиробник, виробляючи свою продукцію, гарантовано має можливість її продати. Це все завдяки експорту. Ми живемо в країні, де дуже невелике населення. І ми не можемо споживати настільки багато продукції. Всі розмови про те, що ми могли б виробляти, наприклад, етанол, безпідставні. Якщо коротко в цифрах, то вихід етанолу з 1 тонни кукурудзи становить 38%. Україна імпортує 10 млн тонн світлих нафтопродуктів, з яких 6 млн тонн – дизель і 4 млн тонн – бензин. До бензину можна додавати до 20% етанолу. Якщо порахувати, то для того, щоб додати 20% етанолу в 4 млн тонн бензину, потрібно 800 тис. тонн етанолу, що дорівнює 2 млн тонн кукурудзи. Таким чином, вирощуючи 30-35 млн тонн кукурудзи на рік, переробка лише 2 млн тонн на етанол глобально питання не вирішила б. А сільгосппідприємства нарощують виробництво в десятки разів. Адже за останні 20 років виробництво кукурудзи в Україні збільшено в 10 разів. І це ще не межа. Ми, як і раніше, вирощуємо в середньому 6-7 т/га кукурудзи, хоча можемо більше. Адже і зараз є господарства, які збирають по 12-14 т/га, тому що вони використовують правильні технологічні процеси, техніку, насіння. Українські аграрії ще мають величезний потенціал до збільшення обсягів виробництва, які всередині країни ми переробити не в змозі», – вважає він.

М.Горбачьов акцентував увагу ще й на тому, що останнім часом встановилася така загальна тенденція, в якій бізнес бере на себе частину соціальної відповідальності. Він нагадав, коли Карл Маркс на початку ХХ ст. писав свою працю «Капітал», населення планети складало дещо більше 1 млрд осіб, тоді як на сьогоднішній день воно наближається до 8 млрд.

«Тобто ті економічні та політичні системи, які було побудовано тоді, вже не здатні забезпечити працездатність усього ланцюга економіки. Через це бізнесу доводиться брати на себе частину соціальної відповідальності. І не тільки завдяки розподілу податків, а й безпосередньо допомагати через волонтерську діяльність та іншими способами тим верствам населення, яким не в змозі допомогти держава. Точно так само бізнес повинен мислити і в світовому масштабі. Україна – країна, яка вирощує втричі більше сільгосппродукції, ніж здатна споживати, 2/3 її експортується. Якщо ми будемо і далі нарощувати наш потенціал виробництва, то ми з вами і в процентному відношенні будемо експортувати все більше і більше.
Якщо розцінювати трейдерів як інвесторів, основних покупців, то як можна уявити ринок, на якому їх немає? Цей ринок просто закриється. А продукцію буде нікому продавати. Сільгосппідприємства зрештою розоряться через відсутність ринків збуту своєї продукції. Наразі глобальний ринок звик до української продукції, ми щорічно покращуємо її якість, щоб вона відповідала новим показникам безпеки, які імплементуються в світі. Тому потрібно користуватися такою можливістю і завойовувати нові ринки.
Як то кажуть, святе місце порожнім не буває. Якщо не будемо експортувати ми, знайдеться хтось інший. Нас можуть виштовхнути з ринку, і Україна опиниться на задвірках не лише в будуванні літаків або ракет, а й у сільському господарстві. Всі «крики», що потрібно більше переробляти, безпідставні. Потрібно створити хорошу, експортоорієнтовану сировинну базу, яка зацікавить інвесторів будувати у нас переробні заводи. Яскравий тому приклад серед держав – Китай, який за останні 20 років зробив стрибок у розвитку виробництв різних масштабів.
Вважаю, що трейдери виконують одну з найважливіших функцій – забирають з ринку зайве зерно, яке не може бути спожите в Україні», – підсумував М.Горбачьов.

Тарас Висоцький, заступник міністра з розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, погодився з тим, що доцільним буде й надалі працювати Робочій групі і учасникам ринку підписувати меморандум.





 

«З боку держави саме політичною ціллю меморандуму є забезпечення фізичної наявності необхідного обсягу зерна на внутрішньому ринку для забезпечення продовольчої безпеки. При цьому орієнтиром для тих цифр, які прописуються щосезону в додатку до меморандуму, є прогноз балансу попиту та пропозиції валового збору зерна. Якщо ж оцінювати обсяги, зазначені в цьогорічному додатку, то немає жодних ризиків їхнього перевищення, оскільки темпи експорту пшениці та кукурудзи відстають від минулорічних. За попередніми очікуваннями, у поточному сезоні не буде досягнуто навіть граничних обсягів експорту, зафіксованих у підписаному документі», – вважає Т.Висоцький.

Говорячи про якісь інші інструменти, які б дозволили на сьогоднішній день прогресувати існуючому меморандуму в покращенні комунікації між різними учасниками ринку, заступник міністра виокремив необхідність розвитку доступного державного кредитування взамін непрацюючим інтервенціям.

«Фактично в кінці минулого року з прийняттям законопроєкту №3295 механізм товарних інтервенцій в Україні взагалі було ліквідовано. Причиною цього стало те, що ми бачили історію діяльності державної компанії «Аграрний фонд». Загалом, ідея створення подібного підприємства була гарною, на старті вона реалізовувалася вдало, а в кінцевому результаті ми маємо мільярд гривень збитку і фізичну відсутність будь-яких можливостей робити товарні чи фінансові інтервенції. Чим можна було б замінити цей інструмент, який працював раніше, – товарні та фінансові інтервенції? Для збалансування продовольчої безпеки з точки зору фізичної наявності та доступності необхідної кількості товару потрібен розвиток доступного фінансування всередині країни», – підкреслив Т.Висоцький.

Він пояснив, якщо буде доступним кредитне фінансування за адекватними ставками, то всі переробники, тваринники й інші учасники агропромислового комплексу України, які потребують певного обсягу сировини для внутрішнього споживання, матимуть можливість елементарно укладати на рік форвардні контракти та спокійно гарантувати отримання зерна.

«Зараз питання в тому, що зерно купується в більшості випадків на споті, через брак обігових коштів. У Мінекономіки вважають, що рухатися потрібно саме в цьому напрямку. В принципі, потроху це вже відбувається: ми бачимо, що фінансування в країні вже стало доступнішим. До того ж хотів би наголосити, що, згідно з постановою №300, з вересня минулого року компенсацію відсотків за залученими кредитами можуть отримувати і переробні підприємства, які стали частиною цієї програми. Тобто зараз до програми додано всіх суб’єктів українського АПК, у т.ч. і тих, хто займається торгівлею також, а отже, і вони можуть користуватися компенсацією відсотків за залученими кредитами в гривні. Наразі ціль – забезпечити доступність фінансування. Ми розуміємо, що виробництво зерна в Україні буде в 2,5-3 рази перевищувати ті обсяги, які необхідні для забезпечення внутрішнього споживання. І абсолютна більшість зерна йтиме на експорт. Проте гравці внутрішнього ринку, які будуть забезпечені необхідним фінансуванням, відповідно, будуть забезпечені і зерном. До того ж, як показала історія, таке фінансування потрібно виділяти саме приватним компаніям, а не державним. Тоді на ринку буде і здорова конкуренція між приватним сектором. Тільки забезпечивши це повною мірою, ми зможемо спробувати відходити від меморандуму, який, перш за все, націлено на гарантію фізичної доступності», – сказав у підсумку свого виступу заступник міністра.

Тарас Качка, торговельний представник України, заступник міністра з розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, який 10 років тому був підписантом меморандуму з боку Американської торгової палати, зазначив, що саме за цим документом можна писати історію розвитку українського зернового ринку.





 

«Гадаю, що в історії кожної країни, яка є експортером зерна, були випадки, що призводили до змін у частині прозорості та розуміння торгівлі продукцією як таких. Початком, напевно, був підручник «The Great Grain Robbery» (1972 р., США), коли Радянський союз вперше привернув таку увагу до прозорості ринків. Для України свого часу меморандум став інструментом, з одного боку, який би зменшував ризик адміністративного втручання в ринок, але насправді допоміг забезпечити необхідну прозорість. Наш меморандум став фактично одним із найбільш взірцевих інструментів у забезпеченні стабільності постачань, резилієнсу, які на сьогоднішній день є надзвичайно важливими в рамках Міжнародної зернової ради. Особливо на фоні того, що ті самі наші сусіди вже другий рік поспіль втручаються у функціонування ринку зернових та олійних культур, забороняючи експорт або запроваджуючи мито на відвантаження», – сказав Т.Качка.

Він висловив сподівання, що у 2021 році Україна обов’язково візьме участь у конференції Міжнародної зернової ради, де і будуть обговорюватися питання прозорості та гнучкості ринків. Т.Качка переконаний, що Україні є що сказати з цього приводу, адже наша країна вже має десятирічний досвід запровадження необхідного дієвого інструменту.

«До того ж останні два маркетингові роки всі обговорення Робочої групи проходили в онлайн-форматі, і це було ледь не щодня. Це той досвід належної координації між виробниками та трейдерами, особливо беручи до уваги той факт, що найбільш чутливою матерією ринку є відносини саме між цими гравцями ринку. Адже розпочати якусь негативну дискусію або з приводу спекуляцій, або притримування сільгосппродукції, чи її нестачі, значить порушити крихкий баланс між виробниками та торгівцями. Тому для нашого аграрного ринку, який так активно розвивається і набирає все більшого значення у глобальному масштабі, є важливим збереження дієвих традицій, таких як виконання меморандуму», – вважає торговельний представник.

На його думку, ситуація з виконанням форвардних контрактів, яка мала місце минулого календарного року в Україні, доводить, що діалог і координація зусиль потрібні для нарощування вміння не лише вирощувати зерно, але й правильно торгувати, знаходити баланс між внутрішнім і зовнішнім ринками.

«Це таке знання, яке треба плекати і в Україні, і поширювати по всьому світі. Тому хочу ще раз подякувати всім учасникам ринку, що терпляче ставитеся до дискусій, деколи бурхливих, які потім переростають у досвід, з якого і вибудовується справжнє економічне процвітання не лише агрономічне, а й у плані реалізації обсягів експорту і зростання добробуту держави», – резюмував Т.Качка.

Одним із головних ініціаторів створення Робочої зернової групи в Україні 10 років тому була Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO). Тому трохи історії представив Дмитро Приходько, старший економіст інвестиційного центру FАО (Рим), який розповів про першу реакцію світової спільноти на різкі дії Кабінету міністрів України.





 

«В жовтні 2010 року український уряд неочікувано, прийнявши постанову №938, запровадив квотування експорту зернових культур з України. Підставою для цього стало зниження очікуваного виробництва зерна приблизно з рівня 39,5 млн тонн до 38 млн тонн, тобто лише на 1-1,5 млн тонн. На той час це все одно був п’ятий найкращий врожай зернових в Україні. В FАО це викликало вкрай негативну реакцію країн-імпортерів, які не були попереджені про введення таких дій. Це також мало б великий вплив на діяльність українського бізнесу з точки зору інвестицій. Адже під час введення обмежень на воді, на суднах вже було 250 тис. тонн зерна, і ще 250 тис. тонн відвантажувалося. Тобто на той час введення квот на експорт завдало тільки на рівні демереджу збитків на рівні $5 млн для трейдерів, а українські сільгоспвиробники могли втратити близько $2 млрд через недоотриманий прибуток. Саме це і стало підставою для початку створення Робочої групи. Звісно, все це дуже боляче вдарило по настроях інвесторів.

Наші партнери з Європейського банку реконструкції та розвитку взяли на себе ініціативу, та 28 жовтня 2010 року пан Жиль Меттеталь зібрав у кімнаті ради директорів ЄБРР у Лондоні засідання за участі 18 компаній, у т.ч. і від України. Зустріч було присвячено обговоренню проблем, пов’язаних із введенням квотувань та на той час хронічно корупційним невідшкодуванням ПДВ з експорту. Після цього 27 січня 2011 року відбулася велика зустріч у Києві за участі представників Мінагрополітики, в ході якої і було вирішено створити такий консультативний механізм, як Робоча група», – розповів Д.Приходько.

Він нагадав, що перші збори Робочої зернової групи відбулися в березні 2011 року за участі представників Мінагрополітики, Мінекономіки, Держстату, а також компаній-учасників ринку, що було для України досить новим підходом. Збиралися тоді близько 15 компаній на щомісячній основі й обговорювали прогнозний баланс зерна, саме як підставу для того, щоб потім вносити цифри до додатку до меморандуму, який першого разу було підписано, здається, у червні-липні 2011 року.

«Результатом створення Робочої групи стало наведення прозорості та передбачуваності політики. А також те, що за 6 років її існування – з 2011 по 2016 рр. – український аграрний сектор отримав більше $1 млрд інвестицій. Саме це зараз є підставою для того, що Україна повідомляє про виробництво 70 і більше мільйонів тонн зерна та забезпечує фундамент подальшого сталого розвитку українського сільського господарства», – підкреслив старший економіст інвестиційного центру FАО.

Д.Приходько відзначив, що подібний механізм регулювання ринку зерна в рамках державно-приватного партнерства і досі є досить унікальним. До нього придивляються багато країн. Проте, на його думку, Україні треба використовувати більше можливостей для подальшої популяризації такого механізму, як Робоча група та підписання меморандуму.

«Справді, 10 років тому ми допомогли його створити, проте я бачу, що сьогодні багато економістів не розуміють його сутності. Чомусь багато людей вважають цей документ таким, що фактично вводить обмеження на експорт зерна з України, замість того щоб давати прозорість та передбачуваність. Тому уряду України, асоціаціям треба в подальшому цей механізм популяризувати, щоб світ його краще зрозумів. Цей механізм дуже добре працював 10 років, багато країн-імпортерів на сьогодні залежать від українського експорту. Тому подальша прозорість щодо, може, навіть тижневих показників експорту зерна або прозорість щодо якості очікуваної сировини, яку Україна може постачати на експорт, – це все дозволить країні збільшити обсяги відвантажень і знайти нових покупців», – вважає експерт.

Більше про те, як свого часу відреагував на квоти та подальше рішення про створення Робочої групи український бізнес, розповів ексочільник Української зернової асоціації Володимир Клименко.





 

«Робоча група і меморандум з’явилися дійсно не просто так. Всі прекрасно пам’ятають, що у нас були істотні обмеження експорту. Мушу підкреслити, що подібні заходи – це колосальні збитки для сільгоспвиробників. Часто кажуть, що меморандум вигадали трейдери, яким він найбільш вигідний. Припустимо, зараз Росія ввела мито на експорт пшениці. Вочевидь, у них досі рахують баланси, так, як це робилося у нас майже 15 років тому. Так от збитки сільгосптоваровиробників від введення подібних заходів можуть досягати 50 USD/т. Тому хочеться вкотре звернутися до українських фермерів: меморандум – це для вас! Адже це можливість продавати вільно своє зерно, використовуючи будь-які канали збуту», – зауважив В.Клименко.

Він нагадав, як після введення заборони на експорт у 2010 році перші особи компаній-трейдерів звернулися до віцепрем’єра з проханням відпустити з портів хоча б ті судна, які вже було завантажено зерном, щоб не зганьбити Україну перед усім світом. Також були прохання дозволити відвантаження того зерна, яке знаходилося на портових елеваторах, щоб їх звільнити під завантаження кукурудзою.

«Ми ще тоді пропонували підписати якийсь документ, проте нас не почули і не підтримали, чим погіршили ситуацію ще більше: навантажені зерном судна стояли в українських портах більше місяця. В результаті колосальних збитків зазнали і виробники, і трейдери.
Після того, як ми створили Робочу групу з ринку зерна, комусь необхідно було їхати на міжнародну конференцію з продовольчої безпеки, яку організовувала FAO. Даний захід було доручено відвідати мені та раднику віцепрем’єр-міністра України в той час. Для мене це була перша поїздка до зали FAO, де були присутні делегації у складі двох осіб від понад 150 країн світу. Тоді представники кожної держави висловилися про важливість спільного забезпечення продовольчої безпеки в усьому світі, і тільки заява Росії шокувала всіх присутніх. РФ заявила, що її хвилює лише своя продбезпека і що практично вся вирощена сільгосппродукція залишатиметься всередині країни. Слідом за цим я попросив надати мені слово для виступу. Після мого спічу в залі звучали оплески. До мене підходили учасники різних делегацій і висловлювали слова подяки за те, що Україна приєдналася до пулу цивілізованих держав, які турбуються про продовольчу безпеку в світі. Саме тоді я повідомив, що в Україні створено Робочу групу, що ми працюємо над меморандумом, для підписання якого треба навчити представників влади грамотно рахувати баланси», – поділився спогадами колишній президент УЗА.

В.Клименко висловив сподівання, що при наступній зустрічі в FAO представники української делегації вкотре скажуть про те, що українська Робоча група з ринку зерна і меморандум, які успішно функціонують уже 10 років, продовжуватимуть працювати і надалі.

«Ще існує багато поточних питань, які треба вирішувати мало не щодня. Вважаю, що всі, хто займається в зерновому секторі України: виробники, переробники, експортери, влада, бізнес, громадські організації – бачать результат, якого нам вдалося досягти всім разом. Адже Україна вийшла на третє місце в світовому рейтингу експортерів зерна, тоді як раніше ми про це тільки говорили. Це хороший результат, але ми і зараз можемо досягти більшого.
Нещодавно очільниця Держпродспоживслужби заявила про те, що Україна в 2020 році отримала 306 нотифікацій щодо деревини та зерна. Гадаю, що тема фітосанітарії є дуже важливою і над нею треба серйозно працювати. Тож, вважаю, що для Робочої групи сьогодні завданням номер один є розібратися у причині цих нотифікацій. Ми витрачаємо колосальні зусилля на те, щоб відкрити ринки, і недостатні, щоб на них закріпитися. Тому мені здається, що Робоча зернова група повинна продовжувати працювати», – підкреслив В.Клименко.

Також під час онлайн-зустрічі надали слово Леоніду Козаченку, який працював свого часу і в уряді, і в парламенті, і в бізнесі, і вже тривалий час очолює провідну аграрну асоціацію – Українську аграрну конфедерацію. Леонід Петрович також був прямим підписантом меморандуму, тож поділився своїми враженнями від того, як працює український зерновий бізнес останні 10 років.





 

«Обговорення розвитку зернового сектору є надзвичайно важливим, адже ті кроки учасників ринку та бізнесу, які вдалося зробити тоді, 10 років тому, дозволили сьогодні отримати більше можливостей рухатися вперед та бути не просто локалізованими на національному рівні, а щоб нас бачив і сприймав увесь світ.

Наша діяльність у сфері торгівлі зерном розпочиналася ще в 1990-х роках. Я був вдячний першому послу США в Україні, який посприяв в організації візиту президента Асоціації виробників пшениці США (U.S. Wheat Associates, USW) до нашої країни задля того, щоб допомогти нам створити відповідні структури для просування українського експорту зерна. Він поділився з нами статутом своєї організації, на базі якої і було створено Українську зернову асоціацію. Проте, цього було недостатньо, адже саме в той час розпочався міжнародній рух, до України почали намагатися заходити міжнародні трейдери. Але їм для експорту треба було отримувати дозвіл на кожну партію зерна, що того часу коштувало мінімум 20 USD/т (неофіційно, звісно ж). Тому, коли я став віцепрем’єр-міністром, скасував усі дозволи, що допомогло повністю лібералізувати ринок», – розказав він.

Також він згадав, що надзвичайним викликом для всього ринку і країни стали погодно-кліматичні умови 2002 року, які знищили 47% посівів озимих культур: Україна лишилася без пшениці та була змушена імпортувати майже 2,8 млн тонн зернової для забезпечення внутрішніх потреб. Тоді великі інтернаціональні торговельні компанії були звинувачені у корупції, як, звісно, і сам Л.Козаченко.

«Незважаючи на цю проблемну ситуацію, український експорт у подальші роки стрімко розвивався. Проте, чергова влада знову почала встромляти палки в колеса, скасовуючи всі дозволи, забороняючи експорт та вводячи квотування усім приватним компаніям, окрім єдиної – державної. Знову ж таки, все було зроблено зненацька, без попереджень. Тільки цього разу до вирішення проблеми було залучено і GAFTA, і FAO, і посольства деяких країн, планувалася організація масових протестів. До цього так і не дійшло, адже мене було запрошено на зустріч до Кабміну якраз саме задля обговорення створення інструменту контролю. І аж через рік було підписано меморандум між владою та представниками ринку», – додав Л.Козаченко.

Очільник УАК підкреслив, що перспектива розвитку торгівлі зерном для України залежить від багатьох перешкод, які ще треба подолати. Всі вимушені спостерігати, як людство потерпає від голоду і з кожним роком, на жаль, все це посилюється, бо глобальне потепління впливає на виробничі процеси. Тоді як Україна ще має можливість суттєво збільшити виробництво сільськогосподарських культур, у першу чергу сировинних – зернових та олійних.

«Ми повинні вийти на виробництво 120-125 млн тонн сільськогосподарської продукції. Це дуже великий потенціал. Звичайно, навряд чи нам вдасться обігнати в найближчі 10-20 років США за обсягами виробництва, незважаючи на те, що щороку у них втрачається 200 тис. га орних земель через глобальне потепління, та нам треба багато зробити. Для початку зробити в Україні доступ до фінансів, розібратися з усіма державними програмами, Аграрним фондом, який не виконує свою функцію – не робить ні товарні, ні фінансові інтервенції, які потрібні для стабілізації цін. Крім того, питання є до Державного резерву, який у більшості країн світу є мобілізаційним резервом з певними підходами до формування запасів. А якщо ще й згадати, що у минулому році у сховищах цих двох держкомпаній гризуни з’їли 200 тис. тонн зерна… Як жартував мій знайомий з ЄС, якщо зібрати всіх гризунів з усього Євросоюзу, то вони б стільки не з’їли, як лише українські. Тож, гадаю, що в Україні щороку мінімум 100 тис. тонн зерна «з’їдається» подібним чином. 
Ще варто працювати над системою управління ризиками – хеджуванням. Ми зараз робимо все для того, щоб створити деривативи, навіть не забезпечені складською розпискою чи випискою з елеватора про наявність зерна. Ми складські розписки й аграрні розписки можемо використовувати як дериватив і використовувати в інструментах хеджування. Багато разів ми привозили до України представників Лео Меламеда, який створив Чиказьку біржу, щоб тут запустити необхідні інструменти, проте постійно заважали якісь моменти, в т.ч. і корупційні, які стримували все це. Треба разом продовжувати думати, що робити, прислухатися до зовнішнього світу і працювати, щоб рухатися вперед», – закликав Л.Козаченко.

Кожен зі спікерів, розповідаючи окремі історичні факти й описуючи події зі свого боку, говорив про одну велику проблему, яку вдалося подолати, об’єднавши зусилля. І от сьогодні меморандум між учасниками українського зернового ринку та представниками владних структур вважається чи не єдиним документом між зерновиками та державою в світі, умови якого щорічно виконуються обома сторонами протягом 10 років. Дещо іронічним, мабуть, стало те, що саме в період святкування 10-річчя створення Робочої зернової групи в Україні тривала негласна боротьба між владою та експортерами олійної продукції, а саме – соняшникової олії. Мінекономіки та «Укроліяпром» у квітні теж підписали Меморандум про взаєморозуміння, який задовольнив обидві сторони. При цьому галасу на олійному ринку, і не тільки на українському, нароблено дуже багато. Мабуть, як і 10 років тому на зерновому.

https://www.apk-inform.com





Схожі новини
  • 10 років стабільного розвитку ринку зерна та експорту завдяки ефективному діалогу уряду та бізнесу
  • Онлайн пресконференція. 10-та річниця функціонування робочої групи щодо ринку зерна.
  • Анонс 
  • Мінагрополітики та зернові асоціації підготували Меморандум про співпрацю
  • Мінагрополітики України та зернові асоціації підготували Меморандум про співпрацю

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.