
[b]Генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль прокоментував ситуацію на зерновому ринку росії, де через порушення експортної логістики, пошкодження портової інфраструктури та зростання витрат фермери змушені продавати зерно нижче собівартості. Він пояснив, як логістичні обмеження впливають на прибутковість виробництва, експортні можливості та перспективи наступного врожаю. Ціни на зерно на півдні росії знизилися вдвічі, тоді як витрати зростають. Напередодні нового сезону фермери опинилися у скрутному становищі.[/b]
Фермер на півдні росії, який цього року зібрав високий урожай, тепер отримує за зерно вдвічі менше, ніж лише кілька місяців тому. За даними видання «Известия», тонна зерна продається за ціною від 4 000 до 5 000 рублів ($47–58). Багато фермерів змушені працювати собі у збиток, реалізуючи продукцію за цінами нижчими за її собівартість.
Урожай цього року виявився значним. Як повідомляє видання «Ведомости», міністерство економічного розвитку росії очікує, що обсяг збору зерна становитиме близько 140 млн тонн. Однак доставити продукцію до покупців не вдається. Починаючи з 10 липня внаслідок ударів українських безпілотників було виведено з ладу кілька зернових і олійних терміналів в акваторіях Азовського та Чорного морів. Через ці термінали проходить понад 85% експортних поставок російського зерна та соняшникової олії.
За оцінкою генерального директора аналітичної компанії «ПроЗерно» Володимира Петриченка, незатребуваними можуть залишитися до 20 млн тонн зерна — близько шостої частини всього обсягу, зібраного станом на середину вересня. «Це не біда, це катастрофа», — цитує його видання The Moscow Times.
Міністерство планувало експортувати 59 млн тонн зерна. Якщо південні порти й надалі простоюватимуть, відвантажити вдасться лише дві третини запланованого обсягу. За прогнозами компанії «ПроЗерно», до кінця року нереалізованими залишаться до 34,8 млн тонн зерна. Ця продукція зберігатиметься на складах аж до наступного врожаю, збір якого розпочнеться через дев'ять місяців.
[b]Продаж зерна нижче собівартості[/b]
Алішер Ільхамов, директор дослідницького центру Central Asia Due Diligence у Лондоні, повідомив виданню «Контур», що експорт російського зерна різко скоротився — за деякими оцінками, у чотири рази порівняно з минулим роком. Це призвело до суттєвого падіння ринкового попиту на зерно. У результаті фермери змушені продавати свою продукцію за цінами, які не покривають навіть виробничих витрат, не кажучи вже про отримання прибутку.
москва запропонувала лише обмежені заходи підтримки. У вересні уряд призупинив дію експортних мит на зерно до 31 грудня, повідомляє «Интерфакс». На початку жовтня збільшення обсягів поставок через Балтійське море зупинило падіння внутрішніх цін, повідомили аналітики агентству Reuters. Однак ціни все ще залишаються значно нижчими за торішні показники.
Як зазначив у розмові з виданням «Контур» генеральний директор «Української аграрної конфедерації» Павло Коваль, навіть високий урожай цілком може супроводжуватися кризою прибутковості. За його словами, зерно стає джерелом доходу лише тоді, коли його можна вчасно доставити покупцеві та продати за ціною, що покриває витрати. Війна порушує саме цей взаємозв'язок.
«Зростання воєнних ризиків, пошкодження інфраструктури та порушення торговельних маршрутів стали економічними наслідками цієї агресії, які зачіпають також російських виробників і міжнародних покупців», — зазначив Павло Коваль.
[b]Ціна переорієнтації на північ[/b]
Уряд намагається перенаправити зернові потоки через Балтійське море та арктичні порти, зокрема Мурманськ, а також через Каспійське море та Далекий Схід. Однак кожен альтернативний маршрут створює для фермерів додаткові витрати.
«У піковий сезон, із липня до вересня, альтернативні північні порти — Усть-Луга, Висоцьк і Мурманськ — змогли сукупно відвантажити лише близько 1,3 млн тонн зернових та олійних культур. За той самий період південні порти обробляють близько 12 млн тонн», — повідомив виданню «Контур» політолог Анвар Назіров.
За словами Назірова, перенаправлення логістичних потоків суттєво знижує рентабельність експорту. Основні обсяги зерна в росії збирають на півдні, звідки до Ленінградської області або Мурманська — тисячі кілометрів. Тепер суднам із пшеницею, призначеною для Єгипту, Алжиру чи Тунісу, доводиться огинати всю Європу. Без суттєвої державної підтримки ринки Близького Сходу та Північної Африки ризикують залишитися без російського зерна. Крім того, кліматичні зміни ускладнюють зимову навігацію в північних портах, збільшуючи витрати та терміни доставки вантажів.
Керівник аналітичного центру «Майстерня агротрендів» Микола Личев в інтерв'ю РБК оцінював додаткові витрати на відправлення зерна з півдня росії через Балтійське море у $40–50 на тонну порівняно з відвантаженням через Новоросійськ.
«У найкращому разі це дає фермерам змогу покрити виробничі витрати, але не забезпечує прибутку. До того ж ці порти, особливо Усть-Луга та каспійські порти, самі стали об'єктами ударів ЗСУ, і їхня інтенсивність зростатиме», — заявив Ільхамов.
«Однак порт — лише кінцева ланка довгого логістичного ланцюга. Щоб компенсувати втрату південних маршрутів, необхідно скоординувати роботу залізниці, забезпечити вагонами, станціями розвантаження, складами та перевантажувальним обладнанням», — зазначив Павло Коваль.
Хтось має взяти на себе ці додаткові витрати, наголосив Коваль: або фермери — через зниження закупівельних цін, або експортери — за рахунок скорочення власної маржі, або держава — шляхом надання субсидій. Частина торговельних операцій просто втратить економічну доцільність. Якщо держава компенсуватиме різницю, відвантаження зерна триватиме, однак реальна вартість цього для економіки зростатиме.
[b]Пальне, борги та наступний урожай[/b]
Удари по нафтопереробних заводах призвели до дефіциту та різкого подорожчання пального для сільськогосподарських робіт у розпал збиральної кампанії. Напруженість у Перській затоці ще більше загострила ситуацію на паливному ринку. Влітку росія запровадила заборону на експорт дизельного пального, щоб захистити внутрішній ринок, а в жовтні частково скасувала її після досягнення домовленостей зі США. Таким чином, фермери одночасно зіткнулися з наслідками світової енергетичної кризи та руйнуванням експортних маршрутів. За високими показниками врожайності легко не помітити, наскільки насправді погіршилося їхнє становище.
«Навіть коли зерно залишається на складі, виробник усе одно має виплачувати заробітну плату, оплачувати пальне, ремонт техніки, насіння, добрива та обслуговування боргів», — зазначає Павло Коваль. Через нестачу обігових коштів фермерські господарства скорочують інвестиції та відкладають оновлення техніки. З часом загальні обсяги виробництва можуть істотно знизитися, навіть якщо офіційна статистика й надалі демонструватиме благополучну картину.
Наслідки кризи будуть нерівномірними. Північні маршрути можуть бути прийнятними для одних регіонів, але надто дорогими для інших. Це може вплинути на вибір культур, які вирощуватимуть фермери, та на географію виробництва продукції, орієнтованої на експорт. Великі агрохолдинги, які мають власні елеватори та доступ до фінансування, можуть перечекати кризу. Натомість невеликі фермерські господарства часто змушені продавати зерно за першої потреби в коштах. Якщо обмеження зберігатимуться, боргове навантаження зростатиме, а активи концентруватимуться в руках вузького кола гравців ринку.
«росія ризикує втратити частину покупців на довший період, ніж триватиме відновлення інфраструктури», — зазначає Павло Коваль. Частину експортних поставок можуть перехопити інші країни-експортери. За наявності стабільної логістики, фінансування та надійних контрактів від цього могла б виграти Україна, додав він. Водночас зростання цін на пальне та транспортних витрат так само тисне на українських виробників.
На думку Павла Коваля, росія здатна адаптувати експортну логістику. Питання полягає в тому, скільки коштуватиме така адаптація, хто оплачуватиме ці витрати та чи залишиться у виробників достатньо ресурсів для вирощування наступного врожаю. Ключовою умовою довгострокової стабільності аграрної торгівлі є припинення російської агресії та забезпечення безпеки судноплавства. Відповідальність за ризики, що виникли внаслідок війни, повністю лежить на державі, яка її розв'язала, наголосив він.
[b]ІЦ УАК [/b]за матеріалами konturnovosti
agroconf.org
20 сантиметрів, 30, 50 - паспортна точність, за якою часто обирають агронавігатор, і вона зазвичай вкладається в одну
Докладніше