- В Україні створять програму розвитку виробництва біопалива
- США допоможуть Україні розвивати виробництво альтернативних видів палива
- Україна має значний потенціал для виробництва біоетанолу
- Німеччина допоможе Україні налагодити виробництво біопалива
- Поштовх для розвитку біопаливної галузі
Європейський досвід і українська перспектива
Тема біопалива вже стала звичною на світових різноманітних бізнес-форумах і наукових конференціях. Разом із тим, коли заходить мова про біопаливо та біодизель зокрема, все частіше чується слово «Україна».
Підвищений інтерес до нашої країни як до такої, що має незрівнянні перспективи у виробництві біопалива, вкотре було підтверджено на ІІ Українсько-Німецькому форумі з біоенергетики, що проходив під гаслом «Україна в контексті європейського досвіду». Захід, організований Асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), повинен був дати відповіді на запитання: чи варто Україні переходити на нову енергетичну програму, чи потрібно сконцентровувати значні потужності на вирощуванні ріпаку, чи є необхідність приймати нові закони, будувати нові промислові об’єкти тощо?
На форумі своїми міркуваннями поділились заступник директора Департаменту інженерно-технічного забезпечення Мінагрополітики Павло Гринько, голова Ради Української асоціації «Укрбіоенерго» Віталій Дробот, проректор з наукової та інноваційної діяльності Національного аграрного університету Максим Мельничук.
Як зазначив у вступній промові президент УКАБ Алекс Ліссітса, минулий рік, не зважаючи на всі проблеми, був успішним для сільського господарства. Воно приносило прибуток, інвестори вкладали кошти в засоби виробництва, техніку. Однак, Україна має багато невикористаного потенціалу в аграрній галузі, а світові тенденції і досвід передових країн можуть підказати, в якому напрямі працювати далі.
Павло Гринько, представник Мінагрополітики, зокрема наголосив, що останніми роками в нашій державі збільшується виробництво енергетичних культур. На пріоритетність галузі біоенергетики, на його думку, вказують, насамперед, міркування: екологічної безпеки, виконання умов Кіотського протоколу, а також залежність України від імпорту нафтопродуктів. А збільшення цін на останні призводить до подорожчання сільгосппродукції і веде до зниження рентабельності її виробництва. Тому на спільній зустрічі керівного складу Міністерства аграрної політики з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко серед 5 пріоритетів роботи Мінагрополітики був визначений розвиток альтернативних видів палива, повідомив Павло Васильович.
Максим Мельничук привітав усіх учасників від імені багатотисячного колективу Національного аграрного університету і зазначив, що науково-освітянська складова біоенергетики в Україні поки що досить слабка. Адже майже не готуються сьогодні молоді спеціалісти для цієї галузі. Відтак професіоналів, які досконало знають технологію, яку ми сьогодні називаємо біоенергетикою, бракує. Максим Дмитрович наголосив на необхідності акумулювати досвід країн, які мають широкі напрацювання у використанні біологічних видів енергії. «Сьогодні є необхідність гармонійно поєднати науку і виробництво, а також визначитися із пріоритетами національних ринків по виробництву і переробці», - підкреслив проректор НАУ.
Своє дослідження конкурентоспроможності біологічних видів палива порівняно із мінеральним паливом представила експерт аграрних ринків (за напрямком «біоенергетика») УКАБ Оксана Макарчук. Ґрунтуючись на тенденціях світового ринку біопалива, що стрімко зростає, а також на вивченні процесів, які супроводжують це зростання, експерт робить висновок: при сьогоднішній кон’юнктурі ринку Україні вигідніше експортувати сировину, ніж готовий біодизель, собівартість виробництва якого майже прирівнюється до європейського. Переваги при експорті ріпаку по відношенню до експорту ріпакової олії становлять 417,87 грн./т, а до експорту біодизелю – 271,69 гривень за тонну.
А ось виробництво біоетанолу, на думку експерта, в середині країни може бути конкурентоспроможним по відношенню до мінерального палива, насамперед у зв’язку із зростанням ціни на останнє. Трансформацій також потребує українська законодавча база. Для її вдосконалення законопроекти, які зараз доопрацьовуються, повинні врахувати всі аспекти, що стосуються як і причин скорочення виробництва біологічних видів пального в світі, так і вже набутий досвід країн-виробників цього пального.
Манфред Гернер, учасник галузевого німецького об’єднання «Біогаз», у своєму виступі навів дуже цікаві дані. Аналізуючи стан та перспективи виробництва біогазу в Німеччині, він констатував, що, зокрема, у виробництво тепло- та електроенергії з біогазу у 2006 році було інвестовано понад 1 млрд. євро. Такі інвестиції, насамперед, зумовлені серйозною державною підтримкою виробництва біогазу. Німці охоче впроваджують установки для виробництва біогазу у тваринницьких господарствах. Манфред Гернер особисто здійснював супровід близько 200 таких проектів. Законом «Про відновлювані джерела енергії» частка виробництва струму із відновлюваних джерел енергії в Німеччині повинна становити не менше 12,5% в 2010 р. і збільшитися на 20% до 2020 року. Про серйозність і важливість цього напряму біоенергетики для Німеччини свідчить і той факт, що в далекій перспективі за рахунок впровадження біогазових установок різної потужності планується на третину скоротити потребу у поставках російського газу.
Дуже корисною та інформативною була доповідь представника компанії «One-Carbon» в Україні Віктором Скаршевським щодо можливостей додаткового фінансування проектів з переробки біомаси за рахунок коштів, залучених за допомогою механізмів Кіотського протоколу. За словами експерта, після того, як Україна в лютому 2004 року ратифікувала Кіотський протокол, а протягом останніх трьох років Верховна Рада України та Уряд прийняли усі необхідні законодавчо-нормативні акти щодо механізмів реалізації Кіотського протоколу, у вітчизняних підприємств з’явилася можливість залучати додаткові інвестиції в проекти.
Ці проекти дозволяють знизити рівень викидів парникових газів. Більшість таких проектів можуть бути розроблені як проекти спільного впровадження. Наприклад, встановлення біогазової установки на підприємстві надасть змогу виробляти газ для власних потреб і при цьому зменшити викиди парникових газів. У разі оформлення проекту як проекту спільного впровадження, додаткові фінансові ресурси, що можуть бути залучені внаслідок продажу одиниць скорочення викидів, можуть складати від 10 до 50% від суми основних інвестицій, а в окремих випадках вони досягають суми витрачених на реалізацію проекту коштів.
Звичайно, не може бути в усіх однакового ставлення до біоенергетики в контексті аграрного виробництва. Зокрема, в ході конференції наводилися дані про фінансування Євросоюзом досліджень термоядерної енергетики поряд із альтернативними джерелами енергії. Однак ми повинні усвідомлювати, що для України виробництво біологічних видів палива – це не розвага і не задоволення, а питання виживання в жорстких умовах конкуренції на світовому ринку. А німецький досвід і українська перспектива дають в поєднанні зі сприятливими зовнішніми умовами на ринку сировини для біодизелю та біоетанолу перспективи, якими, на мій погляд, варто скористатися.
На форумі побував Дмитро Пекарчук
