Глава держави застосував право вето

04 July, Розділ Новини, переглядів 3 232

Президент України Віктор Янукович відповідно до частини другої статті 94 Конституції України повернув зі своїми пропозиціями для повторного розгляду парламентом Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо регулювання закупівельних цін на молоко».

Пропозиції Глави держави під час повторного розгляду зазначеного Закону на пленарному засіданні Верховної Ради доповідатиме Представник Президента України у Верховній Раді України Ю.Мірошниченко.

ПРОПОЗИЦІЇ

до Закону України «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо регулювання закупівельних цін на молоко»

Прийнятий Верховною Радою України 7 червня 2012 року Закон України «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо регулювання закупівельних цін на молоко» не може бути підписаний із таких підстав.

1. Законом, що надійшов на підпис, пропонується віднести до об'єктів державного цінового регулювання молоко сире та молочні продукти (абзаци другий, третій розділу І).

У зв'язку з цим слід зауважити, що зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій (товарних або фінансових) в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну; з метою забезпечення продовольчої безпеки Аграрний фонд формує державний інтервенційний фонд, який стосовно кожного об'єкта державного цінового регулювання не може бути меншим ніж 20 відсотків обсягів їх річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період (пункт 3.2 статті З, підпункт 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»).

Тож віднесення зазначеної сільськогосподарської продукції (товарів) до об'єктів державного цінового регулювання означатиме обов'язок Аграрного фонду формувати державний інтервенційний фонд стосовно молока сирого та кожного виду молочних продуктів, що не може бути меншим ніж 20 відсотків обсягів їх річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період.

Беручи до уваги, що щорічне споживання молока та молочних продуктів (у перерахунку на молоко) в Україні становить близько 10 млн тонн, Аграрний фонд буде зобов'язаний щорічно закуповувати майже 2 млн тонн усіх без винятку видів молочних продуктів (до яких, зокрема, належать молоко питне, вершки, молоко сухе, масло вершкове, сир кисломолочний, сир твердий, сиркові вироби, згущене молоко, йогурт, маслянка, кефір, ряжанка, напої кисломолочні, сметана, казеїн, лактоза, сироватка).

Необхідно також ураховувати, що за статтею 1 Закону України «Про молоко та молочні продукти» молоко сире - це продукт, температура якого не перевищує 40 град. С і який не піддавався будь-якій обробці. Зважаючи на це, а також на обмеженість строку зберігання молока сирого, здійснення інтервенційних операцій щодо молока сирого через Аграрну біржу (як того вимагає підпункт 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України») є неможливим.

Стосовно ж віднесення до об'єктів державного цінового регулювання молочних продуктів, то реалізація цього положення потребуватиме додаткових видатків Державного бюджету України як на закупівлю названої продукції в зазначених обсягах, так і на її зберігання (оскільки велика кількість видів молочної продукції має короткі строки зберігання) та транспортування. У свою чергу це призведе до зростання як оптових, так і роздрібних цін на молоко і молочні продукти.

Слід також наголосити, що держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (абзац другий пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»). Організований аграрний ринок - це сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі (пункт 2.12 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»).

Проте на сьогодні молоко виробляється переважно господарствами населення (76 - 80 відсотків загального обсягу виробництва), які реалізують його поза межами організованого аграрного ринку, тобто не на Аграрній біржі, а безпосередньо переробним підприємствам чи заготівельним організаціям.

З огляду на викладене положення Закону щодо віднесення молока сирого та молочних продуктів до переліку об'єктів державного цінового регулювання не підтримується.

2. Законом, що надійшов на підпис, пропонується зменшити строк проведення розрахунків підприємствами оптової і роздрібної торгівлі, переробними підприємствами та заготівельними організаціями, фізичними особами - підприємцями, які здійснюють заготівельну діяльність.

Зокрема, Законом передбачається, що підприємства оптової і роздрібної торгівлі, переробні підприємства та заготівельні організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють заготівельну діяльність, проводять розрахунки з постачальниками об'єктів державного цінового регулювання у строк не більше семи банківських днів з дня отримання продукції (абзац шостий розділу І). За чинною ж нормою Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» такі розрахунки мають здійснюватися у строк не більше семи банківських днів з дня отримання виручки від реалізації цих об'єктів (абзац третій пункту 3.3.4 статті 3).

Насамперед слід зазначити, що таке скорочення строку проведення розрахунків стосуватиметься закупівлі не тільки молока і молочних продуктів, а й усіх інших об'єктів державного цінового регулювання, визначених у статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (до яких належать, зокрема, пшениця тверда, пшениця м'яка, зерно суміші пшениці та жита (меслин), кукурудза, ячмінь, жито озиме, жито ярове, горох, гречка, просо, насіння соняшнику, цукор-пісок (буряковий), борошно пшеничне, борошно житнє, м'ясо та субпродукти забійних тварин і птиці, молоко сухе, масло вершкове, олія соняшникова).

Реалізація пропонованої норми може призвести до значного погіршення платіжного балансу переробних підприємств, оскільки технологічні умови виробництва окремих видів продукції (наприклад, сирів) потребують певного часу для набуття товарності.

На сьогодні строк здійснення розрахунків між торговельними організаціями та переробними підприємствами, зокрема, за поставлену молочну продукцію становить 25 - 45 днів, а в окремих випадках - до 60 днів із дня поставки продукції.

Відтак, зміна терміну здійснення розрахунків між суб'єктами, що здійснюють заготівельну діяльність, та постачальниками сільськогосподарської продукції, яка підлягає державному ціновому регулюванню, створює ризик вимивання оборотних коштів переробних підприємств, збільшення їх кредиторської заборгованості перед банками, зменшення виробництва продукції внаслідок скорочення обсягів закупівлі сировини. Це у свою чергу позначиться на собівартості готової продукції та спричинить підвищення цін на продукцію у роздрібній мережі.

Так, за розрахунками експертів, у разі збереження діючих закупівельних цін на молоко оптово-відпускна ціна на молоко питне 2,5 відсотка жирності у плівці зросте на 5,5 відсотка, на сметану 20 відсотків жирності у плівці - на 16 відсотків, на масло вершкове - на 21 відсоток.

Крім того, зобов'язання розрахуватися за закуплене молоко у семиденний строк в умовах, коли 76 - 80 відсотків молока виробляється господарствами населення, може призвести до відмови переробних підприємств від співпраці з населенням, до виникнення значної кількості посередників на ринку. Це також спричинить підвищення цін на молочну продукцію у роздрібній мережі.

Наведене може спонукати переробні підприємства до переорієнтації на імпортну молочну сировину (молоко сухе, казеїн тощо), внаслідок чого втрат зазнають селяни.

На перший погляд, скорочення строку розрахунків переробних підприємств та заготівельних організацій із постачальниками сировини до семи днів має захистити інтереси селян. Однак скорочення обсягів закупівлі молока внаслідок дефіциту оборотних коштів у переробних підприємств призведе до зниження закупівельних цін на нього. За попередніми розрахунками експертів, втрати сільськогосподарських товаровиробників (населення) лише стосовно молочної продукції можуть становити від 0,5 до 1,5 млрд гривень. Як наслідок, селяни втратять інтерес до подальшого виробництва молока та будуть змушені скорочувати поголів'я корів у власних господарствах.

За таких обставин положення Закону про встановлення для підприємств оптової і роздрібної торгівлі, переробних підприємств та заготівельних організацій, фізичних осіб - підприємців, які здійснюють заготівельну діяльність, строку проведення розрахунків із постачальниками об'єктів державного цінового регулювання не більше семи банківських днів із дня отримання продукції не може бути підтримано.

З. Законом, що розглядається, передбачено, що підприємствам оптової і роздрібної торгівлі, переробним підприємствам, заготівельним підприємствам та організаціям, фізичним особам - підприємцям, які здійснюють заготівельну діяльність, забороняється закуповувати молоко та молочні продукти у постачальників без укладених у письмовій формі договорів купівлі-продажу зазначеної продукції. Законом також встановлюється, що фізичні та юридичні особи, винні в порушенні цієї норми, несуть відповідальність за статтями 155 і 155і Кодексу України про адміністративні правопорушення (абзац восьмий розділу І).

Віднесення недодержання форми договору до числа адміністративних правопорушень не узгоджується з Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яким адміністративна відповідальність установлюється за діяння, що за своїми ознаками є суспільно небезпечними (частина перша статті 9). Факт же недодержання письмової форми договору не містить ознак суспільної небезпечності для охоронюваних Кодексом України про адміністративні правопорушення правовідносин.

Не відповідає названому Кодексу і пропоноване Законом запровадження адміністративної відповідальності для юридичних осіб, оскільки за Кодексом суб'єктом адміністративної відповідальності є лише фізичні особи (статті 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17 Кодексу). На тому, що суб'єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб.

Із цього приводу слід також зазначити, що наслідки недодержання обов'язкової письмової форми договору визначаються Цивільним кодексом України (стаття 218), за яким недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, має наслідком його недійсність лише у випадках, встановлених законом. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (повернення сторонами всього отриманого на виконання правочину) (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене положення Закону про запровадження вимоги щодо укладення під час здійснення заготівельної діяльності договорів купівлі-продажу молока та молочних продуктів у письмовій формі і про встановлення адміністративної відповідальності за недотримання такої вимоги є неприйнятними.

Підсумовуючи викладене, пропоную Закон України «Про внесення змін до статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо регулювання закупівельних цін на молоко» відхилити.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ