- МХП звільнив головного агронома через фінансові махінації
- ПРОГНОЗ: У 2019 посівна кампанія подорожчає на 7%
- Олексій Павленко: до 2020 року очікуємо 8 мільярдів доларів США інвестицій у аграрний сектор
- Зміни в керівництві компанії МХП
- Заощадження за рахунок держави
Що спонукає людину красти?
Що спонукає людину красти? Клептоманію не беру до уваги, бо то - хвороба. Чому людина вигадує всілякі схеми, аби цупити чуже майно? Неважливо, чи то власність конкретної особи, підприємства, громади або держави.
Чим більшою кількістю майна і ресурсів управляє людина, тим сильнішою є спокуса щось вкрасти. І, як показує досвід, не стримує ні пристойна зарплатня, ні премії, ні річні бонуси за хорошу роботу. Певне, така вже сутність людська: прихопити те, що, на її погляд, «погано» лежить.
Нещодавнє повідомлення прес-служби МХП спричинило у аграрній спільноті ефект вибуху. «Головний агроном агроіндустріального холдингу «Миронівський хлібопродукт» Олексій Сергієнко звільнений з посади через фінансові махінації», - поінформували в компанії. Виявляється, висококваліфікований і відповідно добре фінансово мотивований фахівець був викритий у «неправомірних діях», які «спричинили фінансові та репутаційні збитки компанії». Як припускають в МХП, Олексій «міг лобіювати інтереси контрагентів, застосовуючи для цього різні схеми і отримуючи від цього фінансову вигоду». До того ж, головний агроном штучно обмежував доступ компаній-постачальників до участі в тендерах агрохолдингу. Розмір збитків, зрозуміло, не повідомляється. Про них можна лише здогадуватись.
Думаю, МХП набагато швидше оговтається від спричинених збитків. А от як швидко впорається з ними Сергієнко? Як гадаєте? І чи варто було втрачати через принаду власний авторитет, здобутий багатьма роками роботи? Запитання до кожного з нас, вважаю. Адже завжди існує спокуса отримати якийcь зиск легким шляхом, що насправді обертається крахом особистої кар’єри, благополуччя, престижу.
Я, власне, можу помилятись. Та один конкретний випадок є прекрасним свідченням того, чому ми, українці, погано живемо. Бо за три десятиліття перебудови забули про моральність, порядність, чесність у стосунках. Причому - не лише в ділових. Як результат, в підприємствах і господарствах різної форми власності й величини квітнуть, як мовиться, махровим цвітом нечесні оборудки, крадіжки, фінансові махінації, корупція врешті-решт. А ми при цьому хочемо благополучно й заможно жити, ніяк не змінюючись.
«У мене було два шляхи, - писав Лі Куан Ю, прем’єр-міністр Республіки Сінгапур. – Перший – красти й вивести друзів і рідних у списки «Форбс», при цьому залишивши свій народ на голій землі. І другий – це служити своєму народові та вивести країну в десятку кращих у світі. Я вибрав другий». Ми не раз чули цитати Лі Куан Ю з вуст керівництва нашої держави. А от із діями якось не склалось. На превеликий жаль… І поки кожен із нас не усвідомить - служити людям і собі не стидно, соромно красти і махлювати - ми житимемо «на голій землі».
А ви що скажете?
