Сорти ячменю ярого для лісостепу України

18 February, Розділ Рослинництво, переглядів 8 605

Україна – один із найбільших виробників та експортерів зерна ячменю у світі. Однак рівень врожайності цієї важливої культури в нашій країні суттєво нижчий у порівнянні з провідними західноєвропейськими – Францією, Німеччиною та Великобританією. Гірші показники мають лише Росія та Австралія.

Основні причини низької та нестабільної врожайності ячменю в Україні можна умовно розділити на суб’єктивні та об’єктивні. До перших слід віднести цілковите порушення технології вирощування. Ячмінь вирощують за залишковим принципом, відводячи під нього найгірші попередники, нехтуючи якістю обробітку ґрунту, практично не застосовуючи добрив і засобів захисту.

Суттєво знижує врожайність неправильне формування сортового складу – сорти, які забезпечують високий рівень врожайності та якості в умовах, до яких вони пристосовані, необґрунтовано вирощують в інших, де вони потерпають від посухи, вилягання, ураження хворобами. Досить часто висівають сорти, не внесені до Держреєстру, або ж взагалі насінням невідомого походження.

Рисунок 1. Урожайність ячменю в основних країнах-виробниках, т/га

(середнє за 1992-2008 рр.)

Об’єктивними факторами, що негативно впливають на ріст і розвиток рослин ячменю, є глобальні кліматичні зміни з проявом екстремальних погодних умов під час вегетації. Останніми роками спостерігаються різкі зміни погоди з виникненням посух як на початкових етапах росту і розвитку рослин, так і під час формування генеративних органів та наливу зерна. За даними Гідрометцентру України, все частіше посушливі явища поширюються у регіони, які традиційно належали до вологозабезпечених. І хоча середньорічна кількість опадів суттєво не зменшилась, надзвичайно негативною є їх нерівномірність впродовж вегетаційного періоду.

До порушення проходження фізіологічних процесів у рослинах призводять значні коливання температур протягом доби (з різницею між мінімальним і максимальним значеннями в окремі дні 15-20°С і вище), що неминуче відображається на кількості та якості врожаю. У зв’язку зі змінами клімату зросла частота виникнення епіфітотій та епізоотій на посівах культурних рослин.

Одним із найдешевших, економічно доцільних та екологічно ощадних шляхів підвищення та стабілізації виробництва зерна ячменю є селекційне удосконалення сортів. Нині необхідні сорти ячменю ярого, що поєднують високий потенціал врожайності та стійкість до несприятливих абіотичних і біотичних факторів довкілля. Це доволі складне, але посильне для селекціонерів завдання.

Встановлено, що внесок сорту у стабілізацію врожайності при веденні адаптивної системи рослинництва невпинно зростає, а його частка у збільшенні врожайності зернових колосових за останні роки становить 35-55%. Водночас в умовах виробництва, через окреслені обставини, генетичний потенціал сортів ячменю реалізовується ледве на третину.

У виробництві слід використовувати лише сорти, що пройшли державну експертизу та визнані придатними для поширення. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2012 році було внесено 118 сортів ячменю ярого. З них української селекції – 78, що становить 66% від загальної кількості.

Абсолютну більшість (69 сортів) складають сорти установ системи Національної академії аграрних наук України. Найбільш представлені сорти Селекційно-генетичного інституту – НЦНС та ЗАТ «Селена» – 15 шт., Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва – 14 шт., Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла – 9 шт., Вінницької ДСГДС – 8 шт. та інші.

За останні три роки (2010-2012 рр.) до Держреєстру внесено 26 нових сортів ячменю ярого. Зокрема, вітчизняної селекції – Хадар, Воєвода, Імідж, Козван, Оберіг, Патрицій, Статок, Східний, Совіра, Степовик, Сварог, а також Козацький (голозерний сорт) та Модерн (безостий); селекції установ ближнього та далекого зарубіжжя – Ратник, Gladys, JB Maltasia, Datcha, Charmay, Jennifer, Henrike, Claire, Conserto, Quench, Cristalia, KWS Alisiana та KWS Bambina.

Однак необхідно пам’ятати, що внаслідок географічного розташування та великої території для України характерним є різкий контраст ґрунтово-кліматичних зон та підзон. Це особливо відчутно в останні роки у зв’язку з локальними флуктуаціями погоди. Тому сорт адаптований до умов Полісся чи західної частини Лісостепу може бути абсолютно непридатним для вирощування в центральній частині Лісостепу, на сході чи в Степу і навпаки.

У ряді випадків це свідчить не про те, що сорт «поганий», а про неправильний вибір сорту для певних умов вирощування. Нині створення сортів, пристосованих до конкретних агроекологічних умов (з відносно «вузькою» географічною адаптивністю), є більш можливим і результативним. Саме на таку орієнтацію селекції рослин вказують основні положення екологічної генетики і адаптивної селекції. Це підкреслює важливість створення, добору та випробування селекційного матеріалу в умовах, наближених до умов майбутнього вирощування сортів.

Валентин КОЧМАРСЬКИЙ,

директор Миронівського інституту пшениці

ім. В. М. Ремесла НААН,

кандидат с.-г. наук

Володимир ГУДЗЕНКО,

зав. лабораторією селекції ячменю,

кандидат с.-г. наук

Надія ВАСИЛЕНКО,

науковий співробітник

Продовження статті – в наступних номерах журналу.