- Чи потрібно виводити з тіні ГМО?
- Створено Робочу групу з питань біобезпеки при використанні генетично модифікованих організмів в системі АПК
- У 2011 році ГМО культури вирощували рекордна кількість фермерів – 16,7 млн. осіб
- Ринок ГМО: за і проти
- Ринок ГМО: за і проти
Ринок ГМО: за і проти
Початок статті читайте в №42 нашої газети. Серед агрокультур лідерами за приростом площ є бавовник (з 1,6 млн. га в 2006 р. до 15,0 млн. га в 2007 р., що складає 13% світової площі під біотехнологічними культурами), кукурудза (з 25 до 35 млн. га, або 25%), ріпак (з 0,7 до 5,5 млн. га, або 5%). Для найпоширенішої ГМ-рослини - сої - площа культивування залишилась незмінною за минулий рік, займаючи 58,6 млн. га (57% світової площі під біотехнологічними культурами) (рис. 5). Крім цих рослин на комерційному ринку є також трансгенні рис, люцерна, гарбуз, папайя тощо. Загалом нині трансформовано понад 100 видів рослин, у тому числі не лише сільськогосподарських, а й деревних лісоутворювальних, фруктових і декоративних рослин. Однак не всі вони комерціалізовані (задіяні у товарному виробництві). Однією з вагомих причин відносно короткого списку комерціалізованих ГМР є надзвичайно високі затрати на створення ГМ-сортів та їх розміщення на ринку, що можуть собі дозволити лише потужні біотехнологічні компанії. Серед інших ймовірних причин, насамперед, для країн, які не ведуть масштабного вирощування ГМР, - певна суспільна недовіра і складна правова політика стосовно ГМО.
Рис. 5. Основні ГМ культури у 2007 р. Вирощуванням ГМР у 2007 р. займались 12 млн. фермерів, що на 18% більше порівняно з 2006 р. (10,3 млн. фермерів). Останнє дослідження світового впливу вирощування біотехнологічних культур протягом 1996-2006 рр. свідчить про те, що чистий економічний прибуток фермерів у всьому світі, які вирощують біотехнологічні культури, у 2006 р. становив 7 млрд. доларів США, а загальний прибуток за період 1996-2006 рр. склав 34 млрд. доларів США, з яких 16,5 млрд. припадало на країни, що розвиваються, і 17,5 млрд. - на індустріальні. Основною ознакою, притаманною комерціалізованим ГМР, є стійкість до гербіцидів. У 2007 р. вирощування таких трансгенних 
культур як соя, кукурудза, ріпак, бавовна та люцерна, стійких до використання гербіцидів, становила 63,2% або 72,2 млн. га з 114,3 млн. га світової площі під ГМР; стійких до пошкодження комахами (переважно кукурудза і бавовник) - 20,3 млн. га або 17,8% (рис. 6). Деякі з наявних на комерційному ринку ГМР трансформовані генами, що надали рослині не одну, а більше нових властивостей. Наявність одночасно кількох привнесених ознак є новою тенденцією у створенні ГМР - такі рослини у 2007 р. займали вже 21,8 млн. га або 19% загальної площі, на якій вирощували ГМР. Темпи збільшення посівів ГМР, що поєднують кілька характеристик, за минулий рік були найвищими, складаючи 66%, в той час як лише 7% - для рослин, стійких до пошкодження комахами та 3% - для культур, стійких до гербіцидів. Рис. 6. Площі ГМР у світі: розподіл рослин за ознакою (1996-2007 рр.) Якщо раніше серед аргументів на користь ГМР наводились такі, як можливість збільшення продуктивності та вирішення продовольчого питання, зменшення забруднення навколишнього середовища гербіцидами, очищення довкілля за допомогою трансформованих рослин, поліпшення якості традиційних продуктів, використання ГМР як фабрик для виробництва фармпрепаратів тощо, то нині додались такі вагомі аргументи: можливість сповільнення темпів глобального потепління за рахунок зменшення кількості парникових газів при використанні ГМР, запобігання виснаженню сировинних ресурсів за допомогою трансгенних рослин та поліпшення якості біопалива за допомогою генно-інженерних технологій. Привертає увагу і той факт, що торік, за оцінками експертів, з 114,3 млн. га 
площі вирощування ГМР у світі 9,8% (11,2 млн. га) біотехнологічних культур використовувались для виробництва біопалива. Причому понад 90% цієї площі знаходилось у США, зокрема: 7 млн. га ГМ-кукурудзи використовувалось для виробництва етанолу, близько 3,4 млн. га ГМ-сої йшло на виробництво біодизелю та ще майже 10 тис. га ГМ-ріпаку - для виробництва біопалива. Також 750 тис. га ГМ-сої у Бразилії пішло на виробництво біодизелю, а в Канаді - 45 тис. га ГМ-ріпаку. Очевидно, що використання ГМР у світі стало незворотнім процесом. Однак всебічна оцінка ризиків є необхідною умовою для випуску й комерціалізації будь-якої технології. Питання щодо використання ГМО кожна країна вирішує індивідуально, виходячи з міркувань доцільності, на підставі власного законодавства, власної системи безпеки та аналізу можливих ризиків від інтродукції нових ГМО. Дозволи на використання ГМР і продуктів, що з них отримують, надаються для кожної ГМ-лінії рослин і залежно від визначеної сфери її застосування (вивільнення у довкілля, вирощування, в якості харчових продуктів або корму для тварин). Порядок використання ГМР для тих чи інших цілей шляхом створення відповідної законодавчої бази легалізували вже понад 50 країн світу. Свою позицію щодо використання ГМО Україна висловила, приєднавшись у 2002 році до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біорізноманіття (Закон України від 12.09.2002 р. №152-IV), чим засвідчила підтримку необхідності вжиття скоординованих заходів задля забезпечення належного рівня захисту у галузі безпечної розробки, створення, випробування, дослідження, обробки, передачі, обігу, транскордонних переміщень і використання генетично модифікованих організмів. В нашій країні прийнятий Закон України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" (31.05.07 р. №1103-V). У цьому законі викладені основні принципи державної політики у галузі поводження з ГМО, головні з яких - пріоритетність збереження здоров'я людини і охорони навколишнього природного середовища у порівнянні з отриманням економічних переваг від застосування ГМО, а також забезпечення заходів безпеки при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО в господарських цілях. Існуюча сьогодні в Україні законодавча база, як основа функціонування системи біобезпеки, є, на жаль, не дуже досконалою і містить в собі багато протиріч. Що, в свою чергу, ускладнює процедуру легальної реєстрації ГМО, створює водночас передумови для неконтрольованого використання ГМО та для не зовсім прозорого прийняття рішень щодо об'єктивної оцінки ризиків, аналізу та маркування ГМ продукції.
Микола БЕЗУГЛИЙ,
віце-президент УААН, академік УААН;
Олег ГУЗЕВАТИЙ,
завідувач сектора агробіотехнології УААН,
кандидат біологічних наук Закінчення читайте в наступному номері.
