- «Сучасні напрями селекції овочево-баштанних культур та технологій їх вирощування в умовах глобальних змін клімату»
- Як отримати 10-12 млн. тонн овочів
- Українські аграрії міняють овочі на кавуни і дині
- Новий сезон – нові можливості
- ХЕРСОНЩИНА: КРОК У МАЙБУТНЄ
Овочево-баштанна продукція: проблеми галузі
Щорічно на Херсонщині виробляється до 250-300 тис. тонн баштанних культур. Якщо до цього додати і овочеві, а минулого року в області їх було зібрано майже 700 тис. тонн, урожай становить близько 1 мільйона тонн! І це без урахування продукції одноосібних господарств і приватного сектора.
Взагалі ж область спроможна виробляти 3, а то й 4 млн. т овочево-баштанної продукції! Така інформація була оприлюднена на Всеукраїнській конференції в Інституті південного овочівництва та баштанництва УААН. Але не тільки про досягнення галузі йшлося на форумі. Здебільшого говорили про її болючі питання: селекцію і насінництво, технології вирощування і, що не менш суттєво, - реалізацію продукції.
Про всі ці актуальні проблеми області сьогодні нам розповідає ініціатор і організатор заходу, директор Інституту південного овочівництва та баштанництва УААН, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Анатолійович Лимарь.
- Конференція зібрала півтори сотні учасників. На Ваше запрошення прибули аграрії з більшості областей України, гості з країн ближнього і далекого зарубіжжя. Чим викликано таке досить широке представництво?
- Конференція - це завжди підбиття підсумків. Якщо це робитиме тільки інститут, або ж обласне управління агропромрозвитку без залучення представників південних регіонів, ми не матимемо загальної картини стану на півдні країни. Тому і проводяться конференції, на які запрошуються і виробники, і ті, хто займається насінництвом, і реалізатори, аби спільно вирішувати проблеми галузі. Не менш цікаво ознайомитися з досвідом інших країн.
- Чимало уваги на форумі було приділено стану вітчизняного насінництва овочево-баштанних культур...
- Свого часу була створена серйозна структура з виробництва насіння овочевих і баштанних культур. Працювали великі господарства, основним видом діяльності яких було виробництво насіння і які мали для цього пристойну матеріально-технічну базу, очисні машини, навіть імпортного виробництва, тощо. На жаль, зараз все це зруйновано. В Україні таких господарств ми можемо налічити одиниці.
Це і є головна проблема: зруйнована система насіннєвих господарств. По-друге, раніше існувала структура «Укрсортнасіновоч». Вона була основним замовником насіння для виробників України й інших країн. Нині ця система начебто існує, та, на жаль, вона не працює так, як повинна працювати. «Укрсортнасіновоч» мав би закупити в Інституті оригінальне насіння, розмістити його в насіннєвих господарствах своєї системи, які б виробили насіння, а потім ця структура реалізовувала це насіння своїми каналами. Та ця схема повністю зруйнована. Самостійно насіння рухатися Україною не буде, тож це просування на ринок треба створювати. На яких засадах - над цим потрібно поміркувати. У нас є своє бачення: інститут, який є власником сортів і гібридів, повинен очолити цю справу.
Від основних і великих гравців - компаній з реалізації насіння, що виступатимуть партнерами, інститут отримує і формує замовлення, відбирає для виробництва господарства, які на основі ліцензійних угод вирощуватимуть насіння. Потім інститут спільно з цими господарствами доводить насіння до кондиції і реалізує основному замовнику - тобто фірмам-партнерам. Так сьогодні вибудовується ланцюжок. Зрозуміло, зараз держава не має таких коштів, аби підняти цю справу, але систему потрібно створювати - це однозначно.
Надважливо - придбати високотехнологічне обладнання з доробки насіння. А щоб ми не робили це в кожному господарстві кустарно, потрібно продумати інтегровані схеми, щоб в регіонах, зокрема в Херсонській області (регіон, який може забезпечити насінням овочево-баштанних культур не тільки всю Україну, а і задовольнити попит інших країн), доцільно побудувати завод із калібровки і сортуванню цього насіння. Щоб воно мало свою упаковку, відповідало всім якостям і європейським вимогам.
- Тобто, без державної підтримки не обійтися?
- «Укрсортнасіновоч» ми не відновимо в тому вигляді, якому він був. Потрібно шукати нові підходи, про які я щойно сказав. У чому я бачу державну підтримку: це створення потужних заводів,можливо за рахунок інвесторів, які би підняли ці технології на щабель вище. Бо та вітчизняна калібрувальна техніка, яка нині в нас реалізується, не відповідає тим параметрам і якості, які мають бути. Тож основна роль держави - створення супернового, за найсучаснішими технологіями заводу, який у змозі забезпечити всі європейські стандарти з насінництва овочево-баштанних культур.
- Зараз дуже багато нарікань на якість вітчизняного насіння. Ви з цим погоджуєтеся?
- Саме тому я і наголошую, що це питання має відстежувати наукова організація. Тобто інститут, який є власником сортів (автори сорту), повинен контролювати чистоту і якість насіння. Інститути покликані розробляти нові технології в насінництві, нові селекційні процеси і методики, аби підняти наше насінництво на гідний рівень. А питання доробки - це вже на совісті виробників насіння.
- Над чим працюють науковці інституту, який Ви очолюєте, і наскільки вдається реалізувати плани?
- В нашому інституті підтримується стратегічна лінія - створення сортів, гібридів овочевих і баштанних культур, насичених біологічно активними речовинами. Сьогодні ми чудово розуміємо: харчування людини - основа життєдіяльності. Тому людина повинна з їжою вживати всі необхідні макро- і мікроелементи. А овочеві та баштанні культури - незмінні постачальники цих біологічно активних речовин. Основна наша мета - створення таких сортів і гібридів, які відразу можна назвати функціональним продуктом. Не якісь там перероблені томати чи консерви, або ж суміші вітамінів, які сьогодні продаються, а, наприклад, сорт помідора «Вдалий», який допоможе людині в профілактиці онкологічних хвороб. Це лікувальний напрямок. Ми вважаємо, що за ним майбутнє. Тому інститут поетапно рухається в питаннях селекції, технологій. Не менш важливий аспект - отримання екологічно безпечної продукції, особливо овочево-баштанної.
- На Херсонщині зібрано баштанних майже 350 тис. тонн. Тобто кожний другий кавун - родом з Херсонщини. Радіти б! Та питання реалізації продукції, як і в попередні роки, залишається гострим.
- Вирощувати ми вже навчилися. А от продавати - ні. Бо протягом 70-ти років ці функції брала на себе держава. Нині немає структур, об'єднань і асоціацій, які б просували товар на ринку, як це робиться в інших країнах. От і виникла ситуація: планове ведення господарювання зникло - ринки збуту виявилися несформованими, не визначені правила гри на ринку, особливо овочево-баштанної продукції, яка швидко псується і її потрібно реалізувати в стислі строки.
Сьогодні овочі й баштанні в основному ми вирощуємо в приватному секторі: до 80% в особистих господарствах, або на невеликих наділах землі від 1 до 5 гектарів. Це те виробництво і та земля, які не об'єднані, навіть немає спроб об'єднати їх не тільки в питаннях ведення виробництва, а і в тому - куди збути вирощене. Приватник або родина, які виростили у себе на ділянці продукцію, причому високоякісну, не можуть її реалізувати, тож торгують біля своїх будинків чи збираються в стихійні ринки. Ці виробники не мають виходу на нормальні цивілізовані ринки. Тому необхідно створити логістику, яка б могла забезпечити вільне просування товару, зокрема овоче-баштанної продукції. Досить швидко, гарної якості, в будь-яку точку України і навіть в інші країни.
Основа наукового підходу в організації - це створення логістичних центрів на великих вузлових залізничних станціях у центрі регіонів для того, щоб залізнично-рефрежераторним транспортом доставляти цю продукцію. Маючи інфраструктуру залізничної мережі, створити там складські приміщення і вже звідти йшло б постачання в супермаркети тощо. Створити кооперативи при сільських радах, або один при кількох сільрадах, які б збирали і концентрували ту продукцію, вирощену на приватних подвір'ях, і доставляти її в логістичні центри. Цим шляхом іде Європа, маючи в цьому великий досвід. Там ринок організований таким чином, що кожен селянин має змогу планувати і знати: що він виростить, скільки це коштуватиме, який він матиме з цього зиск і куди реалізує вирощене. Саме за таким принципом побудована і наша наукова концепція розвитку оптових сільських центрів. Ідея інституту вже прорахована. Ми маємо цифри: ринок в Україні тільки по овочево-баштанним культурам у грошовому обсязі в 2-2,5 рази більший зернового. Якщо зерновий ринок оцінюється в 30 млрд. грн., то тут ми маємо близько 70 мільярдів.
- Ви цю ідею презентували на конференції?
- Так. Зараз ми підготували матеріали і передали їх в обласну держадміністрацію. Вважаю, що це питання треба розглянути і в Міністерстві аграрної політики України. Я не кажу, що нашу пропозицію потрібно взяти за основу. Та, напевне, варто прислухатися до нашої думки. Як на мене, вона досить ефективна і йде в ногу із часом.
- На Вашу думку, наскільки результативним було обговорення проблем галузі?
- Будь-яка проблема, якою б важкою вона не була, завжди знайде своє рішення за умови діалогу і спілкування. Коли проблема приховується, або ж замовчується, вона ніколи не буде розв'язана. Метою конференції було нагадати про болючі питання. І я вважаю, ми цієї мети досягли.
Не дарма кажуть, хто стукає - тому відчиняють. Можливо відкриються нарешті двері на цивілізований ринок і для дрібного виробника. А наше насінництво не буде, сором'язливо потупивши очі, поступатися місцем іноземному. Та от тільки часу на вирішення цих питань у країни практично не залишилося. Не запізнитися б...
Тетяна МИШАНЧУК
Херсонська область
