Аграрний тиждень. Україна
» » Будемо зі стратегічним продуктом
» » Будемо зі стратегічним продуктом

    Будемо зі стратегічним продуктом


    altТак звані «експерти», які пророкували українській цукрово-буряковій галузі крах, а українському цукру - неконкурентність на світовому ринку, прорахувалися й «відпочивають». І нарешті ми можемо говорити про розвиток вітчизняного цукроваріння без песимізму. 

    Про тенденції відродження і перспективи красномовно свідчать результати минулого року. Є привід впевнено дивитися в майбутнє галузі. Які ж маємо резерви розвитку? Це питання й стало лейтмотивом бесіди з головою правління Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Миколою Ярчуком.

    - Дійсно, Новий рік ми зустріли в доброму настрої, - розпочав розмову Микола Миколайович. - Але про привід трохи згодом. Передусім, користуючись нагодою, хочу щиро привітати всіх читачів «Аграрного тижня. Україна» з новорічними й різдвяними святами, що минули. Міцного здоров'я всім бажаю, оптимізму, віри в майбутнє, сімейного благополуччя, здійснення мрій. А що стосується галузі, то 31 грудня завершив свою роботу останній цукровий завод. Підбиваються підсумки, попередньо можна констатувати: на 73 цукрових заводах вироблено 1млн. 545 тис. т солодкого продукту. До речі, позаминулого року працювали лише 53 комбінати, що на третину менше, ніж торік. Хоча говорити про кардинальні зрушення ще зарано, але тенденцію спаду зламано. Галузь стала затребуваною і в державі, і в суспільстві. З'явився й зростає економічний інтерес до вирощування цукрових буряків і виробництва власного цукру.

    - Напевне, і світові тенденції посприяли?

    - Так. Ми проаналізували їх і дійшли висновку, що цукор у світі дорожчає і зростає попит на нього. Адже в багатьох країнах з цукрової сировини взялися виготовляти біологічне паливо. Тому вже нині дефіцит цукру на світовому ринку сприяє підвищенню попиту на український продукт. І ми відчуваємо певну зацікавленість транснаціональних компаній - постачальників цукру придбавати солодкий пісок в Україні. Питають і про наш буряковий цукор-сирець. Якщо ж підрахувати економічну вигоду для України - можна говорити й про обнадійливу цукрову перспективу.

    - А як це відобразиться в показниках?

    - Мало того, що ми зможемо зняти з порядку денного питання про власну продовольчу безпеку, але і широким фронтом організувати експорт. Є достатньо підстав говорити й про повернення слави лідера. Пригадаймо, як ще два десятиліття тому Україна, доволі забезпечивши власні потреби, ще й понад 60% виробленого цукру постачала «сестрам» по колишньому Союзу. Тоді ми засівали солодким коренем понад 1,2 млн. га, продукуючи більш як 5,5 млн. т цукру. При бажанні держави гідно заохочувати національного виробника, буквально за кілька років можна наздогнати колишні показники.

    - І де ж ми продаватимемо свої «солодкі мільйони»?

    - Передусім у країнах СНД. Справа в тім, що Росія навіть за найбільшого бажання не зможе забезпечити себе власним цукром. Недостає там ані відповідних природних умов для масового й ефективного вирощування цукрових буряків, ані потужностей для переробки. Відтак мусять щороку імпортувати близько 2 млн. т солодкого піску. Чим це не ринок для нас? Тим більше й ціна там доволі висока.

    - Що ж нам заважає «підсолодити життя» великому сусіду?

    - Треба менше вдаватися до політики, а більше до взаємовигідного бізнесу, зокрема, підтримувати створення спільних підприємств, домовитися про скасування митних перешкод. І ще немаловажний чинник - зменшення собівартості виробництва.

    - Миколо Миколайовичу, які складові собівартості роблять наш цукор дорогим?

    - 50-60% припадає на сировину, а 15-20% - на енергоносії.

    - Хіба ж це непоправно?

    - Чому ж? От якби ми запроваджували сучасні технології, масово вирощуючи 500-600 ц цукрових буряків на кожному задіяному гектарі, використовуючи багатофункційну потужну техніку на великих площах, - то й солодка сировина стала би значно дешевшою.

    - Торік ми засіяли цукровими буряками приблизно 500 тис. га, що на чверть більше, ніж позаторік. А скільки взагалі можемо виділити площі?

    - Понад мільйон гектарів. А тепер помножте цю цифру на потенційні 50 тонн з кола, як у Європі...

    - З такої кількості сировини можна до 6 млн. т цукру виготовити! І знову ж постане питання реалізації. Кому запропонуємо, крім Росії?

    - Скажімо, Казахстану, Узбекистану. А який неосяжний ринок в Китаї та інших країнах Середньої Азії! Там же взагалі свого цукру обмаль виробляють.

    - Але ж залишається питання енергозалежності, що вельми обтяжує собівартість українського цукру. Що тут вдіяти?

    - Якби ж держава сприяла модернізації цукрових заводів, хоча би забезпечивши доступність кредитних ресурсів, ця тема втратила би свою гостроту. Повірте, є достатньо способів звести до мінімуму використання імпортного палива. Це не лише підвищення ефективності технологічних ліній до оптимального енергоспоживання, а й використання біопалива, що самі цукрові заводи можуть продукувати як суміжні продукти. Йдеться про біоетанол, біогаз, гранули. До речі, деякі наші цукрокомбінати вже продають свої сухі гранули (пелети) в країни Скандинавії й Прибалтики. Але гранульовані похідні цукрового виробництва - це окрема вельми перспективна тема.

    - Цікаво, а чи може буряковий цукор конкурувати з тростинним на світовому ринку?

    - Може, й успішно. Україна взагалі має потенціал зменшити собівартість бурякового цукру до 700-800 у.о. (при нинішніх світових цінах, що сягають 1200 у.о.). Але, ще раз підкреслю, без сучасних технологій вирощування солодкого кореню й без якнайшвидшої модернізації цукрових заводів ця мета залишиться «солодкою мрією». Чітка державна стратегія розвитку цукрово-бурякової галузі, яку би запровадила та неухильно дотримувалася держава, стала би тут ключем до успіху.

    - Знаю що Національна асоціація цукровиків України «Укрцукор», яку Ви очолюєте, є своєрідним «містком» між державою й виробником. Позитивні тенденції, що спостерігаються в галузі, є чималою заслугою Вашої організації. Які ініціативи стали рушіями прогресу?

    - Я би без перебільшення назвав цукрово-бурякову галузь осередком і джерелом добробуту на селі. Це робочі місця, розвиток соціальної сфери, впевненість у майбутньому. І державі не виправдано розглядати цукор як бізнесовий продукт. Підкреслю, що в усіх без виключення країнах цукор є стратегічним продуктом. Немає жодної в світі країни, де би цукрова галузь не підтримувалася. Зокрема, пільговими кредитами, дотаціями на вирощування цукрових буряків. І скрізь внутрішні ціни регулюються ринковими механізмами. Тому вони стабільні, й галузь розвивається. А роль асоціації «Укрцукор» полягає в координації роботи підприємств галузі, в розробці пропозицій щодо державної політики.

    Ми представляємо інтереси цукровиків у державних органах, ініціюючі проекти законів, підзаконних і регуляторних актів, які би сприяли якнайкращому розвитку виробництва. І до нас дослуховуються. Зокрема, завдяки пропозиціям від «Укрцукру» було запроваджено державні дотації на гектар вирощування цукрових буряків, що й стало поштовхом до значного зростання площ посівів цієї культури. Позаминулого року за ініціативою нашої асоціації було знижено тарифи на природний газ для цукрових заводів, що позитивно вплинуло на собівартість готової продукції й сприяло розвитку виробництва. А на часі Закон «Про громадські організації», який би відповідними механізмами гарантував нам можливість фахово й безпосередньо впливати на процеси, що відбуваються в галузі, об'єднуючи всі чинники й зусилля для її піднесення.

                                                               Спілкувався Володимир ШАПОВАЛОВ

     





    Схожі новини
  • №33-34 (274)
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • Уряд налаштований на конструктивну співпрацю з товаровиробниками цукробурякової галузі - В. Слаута
  • ГІРКІ РЕАЛІЇ СОЛОДКОГО ЖИТТЯ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Будемо зі стратегічним продуктом


altТак звані «експерти», які пророкували українській цукрово-буряковій галузі крах, а українському цукру - неконкурентність на світовому ринку, прорахувалися й «відпочивають». І нарешті ми можемо говорити про розвиток вітчизняного цукроваріння без песимізму. 

Про тенденції відродження і перспективи красномовно свідчать результати минулого року. Є привід впевнено дивитися в майбутнє галузі. Які ж маємо резерви розвитку? Це питання й стало лейтмотивом бесіди з головою правління Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Миколою Ярчуком.

- Дійсно, Новий рік ми зустріли в доброму настрої, - розпочав розмову Микола Миколайович. - Але про привід трохи згодом. Передусім, користуючись нагодою, хочу щиро привітати всіх читачів «Аграрного тижня. Україна» з новорічними й різдвяними святами, що минули. Міцного здоров'я всім бажаю, оптимізму, віри в майбутнє, сімейного благополуччя, здійснення мрій. А що стосується галузі, то 31 грудня завершив свою роботу останній цукровий завод. Підбиваються підсумки, попередньо можна констатувати: на 73 цукрових заводах вироблено 1млн. 545 тис. т солодкого продукту. До речі, позаминулого року працювали лише 53 комбінати, що на третину менше, ніж торік. Хоча говорити про кардинальні зрушення ще зарано, але тенденцію спаду зламано. Галузь стала затребуваною і в державі, і в суспільстві. З'явився й зростає економічний інтерес до вирощування цукрових буряків і виробництва власного цукру.

- Напевне, і світові тенденції посприяли?

- Так. Ми проаналізували їх і дійшли висновку, що цукор у світі дорожчає і зростає попит на нього. Адже в багатьох країнах з цукрової сировини взялися виготовляти біологічне паливо. Тому вже нині дефіцит цукру на світовому ринку сприяє підвищенню попиту на український продукт. І ми відчуваємо певну зацікавленість транснаціональних компаній - постачальників цукру придбавати солодкий пісок в Україні. Питають і про наш буряковий цукор-сирець. Якщо ж підрахувати економічну вигоду для України - можна говорити й про обнадійливу цукрову перспективу.

- А як це відобразиться в показниках?

- Мало того, що ми зможемо зняти з порядку денного питання про власну продовольчу безпеку, але і широким фронтом організувати експорт. Є достатньо підстав говорити й про повернення слави лідера. Пригадаймо, як ще два десятиліття тому Україна, доволі забезпечивши власні потреби, ще й понад 60% виробленого цукру постачала «сестрам» по колишньому Союзу. Тоді ми засівали солодким коренем понад 1,2 млн. га, продукуючи більш як 5,5 млн. т цукру. При бажанні держави гідно заохочувати національного виробника, буквально за кілька років можна наздогнати колишні показники.

- І де ж ми продаватимемо свої «солодкі мільйони»?

- Передусім у країнах СНД. Справа в тім, що Росія навіть за найбільшого бажання не зможе забезпечити себе власним цукром. Недостає там ані відповідних природних умов для масового й ефективного вирощування цукрових буряків, ані потужностей для переробки. Відтак мусять щороку імпортувати близько 2 млн. т солодкого піску. Чим це не ринок для нас? Тим більше й ціна там доволі висока.

- Що ж нам заважає «підсолодити життя» великому сусіду?

- Треба менше вдаватися до політики, а більше до взаємовигідного бізнесу, зокрема, підтримувати створення спільних підприємств, домовитися про скасування митних перешкод. І ще немаловажний чинник - зменшення собівартості виробництва.

- Миколо Миколайовичу, які складові собівартості роблять наш цукор дорогим?

- 50-60% припадає на сировину, а 15-20% - на енергоносії.

- Хіба ж це непоправно?

- Чому ж? От якби ми запроваджували сучасні технології, масово вирощуючи 500-600 ц цукрових буряків на кожному задіяному гектарі, використовуючи багатофункційну потужну техніку на великих площах, - то й солодка сировина стала би значно дешевшою.

- Торік ми засіяли цукровими буряками приблизно 500 тис. га, що на чверть більше, ніж позаторік. А скільки взагалі можемо виділити площі?

- Понад мільйон гектарів. А тепер помножте цю цифру на потенційні 50 тонн з кола, як у Європі...

- З такої кількості сировини можна до 6 млн. т цукру виготовити! І знову ж постане питання реалізації. Кому запропонуємо, крім Росії?

- Скажімо, Казахстану, Узбекистану. А який неосяжний ринок в Китаї та інших країнах Середньої Азії! Там же взагалі свого цукру обмаль виробляють.

- Але ж залишається питання енергозалежності, що вельми обтяжує собівартість українського цукру. Що тут вдіяти?

- Якби ж держава сприяла модернізації цукрових заводів, хоча би забезпечивши доступність кредитних ресурсів, ця тема втратила би свою гостроту. Повірте, є достатньо способів звести до мінімуму використання імпортного палива. Це не лише підвищення ефективності технологічних ліній до оптимального енергоспоживання, а й використання біопалива, що самі цукрові заводи можуть продукувати як суміжні продукти. Йдеться про біоетанол, біогаз, гранули. До речі, деякі наші цукрокомбінати вже продають свої сухі гранули (пелети) в країни Скандинавії й Прибалтики. Але гранульовані похідні цукрового виробництва - це окрема вельми перспективна тема.

- Цікаво, а чи може буряковий цукор конкурувати з тростинним на світовому ринку?

- Може, й успішно. Україна взагалі має потенціал зменшити собівартість бурякового цукру до 700-800 у.о. (при нинішніх світових цінах, що сягають 1200 у.о.). Але, ще раз підкреслю, без сучасних технологій вирощування солодкого кореню й без якнайшвидшої модернізації цукрових заводів ця мета залишиться «солодкою мрією». Чітка державна стратегія розвитку цукрово-бурякової галузі, яку би запровадила та неухильно дотримувалася держава, стала би тут ключем до успіху.

- Знаю що Національна асоціація цукровиків України «Укрцукор», яку Ви очолюєте, є своєрідним «містком» між державою й виробником. Позитивні тенденції, що спостерігаються в галузі, є чималою заслугою Вашої організації. Які ініціативи стали рушіями прогресу?

- Я би без перебільшення назвав цукрово-бурякову галузь осередком і джерелом добробуту на селі. Це робочі місця, розвиток соціальної сфери, впевненість у майбутньому. І державі не виправдано розглядати цукор як бізнесовий продукт. Підкреслю, що в усіх без виключення країнах цукор є стратегічним продуктом. Немає жодної в світі країни, де би цукрова галузь не підтримувалася. Зокрема, пільговими кредитами, дотаціями на вирощування цукрових буряків. І скрізь внутрішні ціни регулюються ринковими механізмами. Тому вони стабільні, й галузь розвивається. А роль асоціації «Укрцукор» полягає в координації роботи підприємств галузі, в розробці пропозицій щодо державної політики.

Ми представляємо інтереси цукровиків у державних органах, ініціюючі проекти законів, підзаконних і регуляторних актів, які би сприяли якнайкращому розвитку виробництва. І до нас дослуховуються. Зокрема, завдяки пропозиціям від «Укрцукру» було запроваджено державні дотації на гектар вирощування цукрових буряків, що й стало поштовхом до значного зростання площ посівів цієї культури. Позаминулого року за ініціативою нашої асоціації було знижено тарифи на природний газ для цукрових заводів, що позитивно вплинуло на собівартість готової продукції й сприяло розвитку виробництва. А на часі Закон «Про громадські організації», який би відповідними механізмами гарантував нам можливість фахово й безпосередньо впливати на процеси, що відбуваються в галузі, об'єднуючи всі чинники й зусилля для її піднесення.

                                                           Спілкувався Володимир ШАПОВАЛОВ

 





Схожі новини
  • №33-34 (274)
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • Уряд налаштований на конструктивну співпрацю з товаровиробниками цукробурякової галузі - В. Слаута
  • ГІРКІ РЕАЛІЇ СОЛОДКОГО ЖИТТЯ

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.