Красива… і прибуткова

04 April, Розділ Рослинництво, переглядів 7 336

Мандруючи таврійськими степами при нагоді намагаюся помилуватися полями надзвичайно красивої сільськогосподарської культури, про вирощування якої на українських полях значна частина українців навіть не здогадується. Мова - про рис.

Торікмені вдалося відвідати кілька рисосіючих господарств у Херсонській області та поспілкуватися з фахівцями, які вирощують цю красиву культуру. Переважна більшість таких господарств - типові фермерські, їхможна віднести до малого і середнього аграрного бізнесу. Вони орендують у власників земельних паїв від декількох сотень до тисячі гектарів рисових чеків. Чек для вирощування рису – це спеціально підготовлене поле, ґрунт у якому спланований горизонтально, і яке має зрошувальну систему підведення та відведення води, що забезпечує затоплення посівів рису і його вирощування у водному середовищі.

У 2011 році Інститутом рису НААН була розроблена, а Міністерством аграрної політики і продовольства затверджена державна програма виробництва рису в Україні. Документ передбачав збільшення виробництва культури до 200 тис. тонн на рік і забезпечення населення країнирисом власного виробництва. На жаль, виконання цієї програми в сучасних умовах неможливе, бо більше 50% площ, де вирощувався рис, залишилися у Криму...

Про особливості вирощування рису у порівнянні з іншими зерновими культурами я попросила розповісти директора ТОВ «Агро-Тріус» Ольгу Макаренко.

- Як економіст, хочу відзначити, що рис є однією з найбільш затратних польових культур. Для отримання високих урожаїв на вирощування і збирання цієї культури необхідно витрачати великі обсяги обігових коштів. Так, у 2017 році витрати на 1 гектар у нашому господарстві склали 34 тис. гривень. У поточному році через підвищення цін на матеріально-технічні ресурси, воду для зрошення і електроенергію собівартість вирощування рису підвищиться на 12-15% і наблизиться до 40 тис. грн/га.

- Коли ви вживаєте термін «високі врожаї», який рівень урожайності рису маєте на увазі?

- При застосуванні інтенсивних технологій вирощування урожайність рису складає 6-7 т/га. Застосування високоінтенсивних технологій у 2016 і 2017 рр. дало нам можливість збирати більше 9 т зерна з гектару.

- А яка відмінність між інтенсивними і високоінтенсивними технологіями вирощування рису?

- Технологія вирощування рису складається з кількох етапів, якість виконання яких значно впливає на кінцевий результат – урожайність. Це і система обробітку ґрунту, і кількість та строки внесення добрив, і система захисту посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, і система забезпечення рисових чеків водою й інші. У нашому господарстві використовують власну технологію, що забезпечила високу врожайність рису за останні роки.

Навіть не вдаючись в усі know how нашої технології, відзначу: кількість добрив, що вносяться, ми визначаємо як різницю між наявністю поживних речовин у ґрунті і потребою рослин для отримання запланованого врожаю, а вносимо їх у терміни, коли рослини саме потребують поживних речовин. Протягом вегетації рослин тільки азотних добрив ми вносимо більше 200 кг діючої речовини на гектар. Засоби захисту вносяться профілактично, тобто для запобігання захворюванням і нанесенню шкоди, а не для ліквідації пошкоджень, що вже нанесені рослинам, як це робить переважна частина сільгоспвиробників. Використовуємо власну систему обробітку ґрунту, що включає обов’язкове глибоке розпушування на 50-55 см. Маємо свої особливості збирання врожаю та інші інновації, які і забезпечують високий рівень урожайності рису.

- Для вирощування рису використовується доволі складна система зрошення полів. Як впливає на водозабезпечення той факт, що рисові системи були розпайовані й кожна земельна ділянка має свого власника?

- На мою думку, виділення у натурі земельних паїв після розпаювання цілісних зрошувальних комплексів нанесло значної шкоди землеробству, що використовує зрошення. Це стосується не тільки рисових систем, а усіх систем зрошення. Адже після розпаювання певна частина власників вирішили хазяйнувати на своїх полях самостійно, не узгоджуючи свої сівозміни з режимами використання води для зрошення з сусідніми господарствами, що застосовують великотоварне виробництво на орендованих полях. Як результат, значна частина рисових чеків була вилучена з виробництва рису і понині використовується власниками як богарні ґрунти, частина рисових систем взагалі не використовується.

Ситуацію частково врегулювали, обмінявши ділянки між власниками та сусідами, щоб максимально зберегти системи зрошення. Тапроблема ефективного використання всього земельного масиву рисових чеків у державі залишилася.

- Які відносини складаються з власниками земельних паїв? Яка орендна плата у вашому господарстві?

- Наше господарство доволі молоде і рис ми вирощуємо всього 6 років. Переважна частина чеків, що зараз ми орендуємо, взагалі не оброблялася декілька років тому. Безумовно, власники земельних паїв задоволені, що після багаторічних страждань вони врешті знайшли інвесторів і отримують орендну плату, середній розмір якої у нашому господарстві доволі пристойний - 2500 грн/га.

- Ольго Олександрівно, ви навели цифри, що свідчать про великі затрати на виробництво рису. А наскільки вигідно вирощувати рис?

- За умов дотримання інтенсивних технологій вирощування культура забезпечує високий рівень рентабельності. Якщо мати повний цикл виробництва і переробляти рис-сирець на рисову крупу, рентабельність складає понад 100%.

В чому ж тонкощі технології вирощування рису? - запитаєте ви. З цим запитанням я звернулася ще до одного професіонала - заступника директора ТОВ «СТ «Івашківський інкубатор» Юрія Томашука.

- Юрію Адамовичу, ми зустрілися з вами на рисових чеках восени. А які види робіт виконуються саме зараз?

- Щоб посіяти весною рис в оптимальні строки і максимально використати сонячну енергію протягом вегетативного сезону, ми обробляємо ґрунт восени. Крім того, оскільки рис потребує великої кількості поживних речовин для отримання високого врожаю, значну частину добрив ми вносимо восени, під основний обробіток ґрунту.

- Рисові чеки мають невеликі розміри, всього у декілька гектарів. Яка причина цього? Наскільки це ускладнює проведення польових робіт? Які особливості посіву рису і догляду за цією культурою?

- Дійсно, середня площа чеку коливається від 3 до 4 гектарів. Це пояснюється тим, що під час землевпорядних робіт необхідно зробити рівень рисового чеку горизонтальним, аби забезпечити однакову глибину води по всій площі поля. Така структура рисової системи вимагає особливої уваги рисоводів і механізаторів при проведенні польових робіт.

Використовуємо деякі агротехнічні прийоми, що притаманні лише рису. Так, посів культури проводиться не сівалками, а шляхом розкидання насіння по чеку високоточними розкидачами. Внесення добрив і застосування засобів захисту під час вегетації рослин у затоплених водою чеках проводимо авіацією.

- Юрію Адамовичу, рис є південною культурою, потребує великої кількості сонячної енергії для дозрівання. Як вдається вирощувати цю культуру в умовах степової зони України?

- Перш за все ми використовуємо сорти рису української селекції, що виведені нашими селекціонерами і пристосовані до природно-кліматичних умов півдня країни.Та все ж, навіть швидкостиглі сорти рису достигають у кінці серпня – на початку жовтня і потребують достатньої кількості зернозбиральної техніки, щоб обмолотити рис до настання осіннього дощового сезону і випадіння снігу. Навантаження на один комбайн повинно складати не більше 120-150 га.

З головним інженером ТОВ «Агро-Тріус» Сергієм Богдановим ми зустрілися біля складного агротехнічного агрегату, який майже не побачишна українських полях і призначення якого для неспеціаліста не зовсім зрозуміле.

- Сергію Анатолійовичу, яку функцію виконує це причіпнеобладнання до важкого трактору?

- Це лазерний планувальник. Його головне призначення - вирівнювати поверхні рисового чеку. Річ у тім, що під час проведення польових робіт поверхня чеку поступово втрачає горизонтальність. А оскільки вся площа посіву повинна бути затопленою, глибина затоплення рослин рису в різних частинах поля стає різною. Це призводить до двох негативних наслідків. По-перше, якщо товщина водного шару буде перевищувати максимально допустиму для даного сорту рису, вода пригнічуватиме розвиток рослин. По-друге, не вирівняна поверхня чеку потребує більшої кількості води для повного затоплення і відповідних фінансових перевитрат, що можуть перевищувати при нинішній ціні на воду 1 тис. грн на гектар.

- А як працює такий агрегат?

- Лазерний планувальник пересувається по полю за допомогою важкого 300-сильного трактору, зрізує надлишковий шар ґрунту на підвищених ділянках поля і переміщує їх на заглиблені ділянки. Рівень ґрунту контролюється лазером, а спеціальне обладнання керує робочим органом планувальника через механіко-гідравлічну систему. Таким чином, поверхня чеку вирівнюється і стає горизонтальною.

- Я побачила, що деякі з ваших комбайнів стоять не на колесах, а на гусені. Яка необхідність їх використовувати?

- Річ у тім, що збирання рису проводиться восени, а часто і пізньої осені. Вода, що може залишатися у чеку після вирощування, а також осінні дощі не дозволяють комбайнам на колісному ходу зібрати врожай в усіх чеках. Комбайн на гусені вирішує цю проблему, і збирання зерна може бути проведене в оптимальні строки.

- Чи існують ще якісь особливості збирання врожаю рису?

- Так, рис потребує особливої уваги на етапі збирання. Відомо, що рисова солома і рисове лушпиння містять значну кількість кремнієвих сполук, що мають підвищену твердість. Це призводить до прискореного зношення зернозбирального обладнання, тому ми використовуємо спеціальні методи зміцнення його рухомих частин. Існує і організаційний бік питання під час жнив. При врожайності рису більше 8 т/га навіть сучасні комбайни неспроможні без ушкодження повністю вимолотити зерно з рослин. Тому при високих урожаях ми відповідно налаштовуємо комбайн і застосовуємо обмолот рису у два етапи. Тоді зернини не ушкоджуються, а втрати зерна стають мінімальними (на рівні 1%).

Існують і особливості зберігання зерна рису. Оскільки рис є пізньостиглою рослиною, часто зерно має підвищену вологість на час збирання. Тому зерносушарки є обов’язковим обладнанням на нашому току, а сушіння зерна застосовується майже щороку.

Милуюся збіжжям, що височіє буртами на току, а завдяки людській праці перетворюється на білосніжну рисову крупу. Скільки ж потрібно мати знань і скільки потрібно докласти праці, щоб на столі кожного українця була вітчизняна рисова крупа!.. Варто подякувати тим українським аграріям, котрі взялися за таку непросту справу.

Сергій ГАБАР