- Високі температури на півдні України можуть знизити морозостійкість озимих
- Зберегти озиме поле
- Миронівський хлібопродукт не планує пересів озимої пшениці
- Озиме поле
- ПРОГНОЗ УРОЖАЮ ПШЕНИЦІ В УКРАЇНІ
Визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду
Від того, як перезимує пшениця, залежать її продуктивність у весняно-літній період і в кінцевому результаті взагалі добробут сільгоспвиробника. Рослини пшениці озимої добре витримують низькі позитивні температури, проте невідповідність фази розвитку перед входженням у зиму та часті відлиги і значні морози без наявності снігового покриву зазвичай негативно впливають на рослини, а подеколи взагалі призводять до їхньої загибелі. Порівняно раннє зниження температури в листопаді 2018 р. призвело до того, що осіння вегетація пшениці озимої припинилася на 2 тижні раніше середніх багаторічних термінів. Причому подібна ситуація повторюється другий рік поспіль. Але якщо торік рослини після тимчасового потепління в грудні і на початку січня мали можливість відновити процеси життєдіяльності, що проявлялося в незначному розвитку кореневої системи і відростанні листових пластинок, то в 2019-му такої можливості не було.Втім, пшениця озима на більшості посівних площ почала зимівлю в хорошому і задовільному стані. Тільки пізні посіви (після 10 жовтня) за такими попередникам, як соняшник і кукурудза на зерно, викликають певне занепокоєння відносно їхньої подальшої зимівлі, бо рослини нерозкущені й у них налічується від 1 до 3 листочків. Стан перезимівлі пшениці озимої. Незважаючи на сприятливі для вирощування пшениці озимої ґрунтові та кліматичні умови України, в середньому один раз на 5 років спостерігали часткову загибель її як від вимерзання через відсутність снігового покриву, так і через щільну крижану кірку, що утворюється при чергуванні сильних морозів і відлиг. Слабкозимостійкі сорти за таких умов гинуть на значних площах.
Для ведення регіональної селекції на реалізацію генотипових детермінованого рівня зимостійкості сортів потрібно враховувати, що морозостійкість рослин у різні періоди перезимівлі залежить від особливостей генотипу і ступеня стресової дії несприятливих метеоумов. Тому актуальним є створення сортів пшениці озимої з високою продуктивністю і стабільністю в умовах кліматичних змін.
У Миронівського інституті пшениці імені В.М. Ремесла НААН (МІП) одним із шляхів створення селекційного матеріалу з достатнім рівнем стійкості до зимових стресів є добір трансгресивних форм з гібридних популяцій на провокаційних фонах. Так, в установі створено низку сучасних сортів пшениці озимої (Світанок миронівський, Оберіг Миронівський, Берегиня миронівська, Господиня миронівська, МІП Валенсія, МІП Княжна, Трудівниця миронівська, МІП Вишиванка, МІП Дніпрянка, Вежа миронівська, МІП Ассоль та ін.) з високим рівнем адаптивності до стресових гідротермічних умов вегетації рослин. Дані дослідження підтверджуються методичними рекомендаціями «Способи добору морозостійкого селекційного матеріалу пшениці м’якої озимої (Triticum aestivum L.)» за редакцією доктора с.-г. наук, члена-кореспондента НААН О.А. Демидова (2016 р.), а також Патентом на корисну модель «Спосіб добору морозостійкого селекційного матеріалу пшениці озимої» (2018 р.).
Важливою умовою формування зимостійкості пшениці є загартування рослин, реалізоване в проходженні різновекторних біохімічних процесів. За результатами досліджень миронівських науковців виявлено: передумовами кращої перезимівлі до стресових факторів у зимовий період зимостійких сортів пшениці є більше зниження функціональної активності генотипу, ніж у менш зимостійких.
В умовах МІП у період призупинення вегетації рослин пшениці (6 листопада відмічене припинення вегетації рослин) вночі та вранці мінімальна температура повітря знижувалась до -5,4ºС, а вдень максимальна підвищувалась до +11,5ºС. Середньодобова температура повітря за даний період склала плюс +0,8ºС, що на 1,1ºС вище середньобагаторічної (+1,9ºС). Упродовж цього періоду спостерігали опади у вигляді дощу та снігу. Їх сума склала 2,4 мм, або 26,4% від середньобагаторічного показника (9,1 мм).
За оптимального посіву коефіцієнт кущіння пшениці озимої становив у середньому 3,2 шт., довжина конуса наростання – 0,45 мм, етап органогенезу по Куперман/Задоксу – II/GS 15. На 15 листопада пшениця озима за оптимальних строків сівби перебувала на II етапі органогенезу з висотою рослин 22,8 см, коефіцієнтом кущіння 2,7 шт., кількістю вторинних коренів 1,7 шт. і конусом наростання 0,47 мм.
Варіювання гідротермічного режиму впродовж зимівлі викликало зміни активності метаболізму в тканинах рослин пшениці, що призвело до втрати розчинних вуглеводів у вузлах кущення сортів на початку зимівлі та мінімального в її кінці 2018/19 р. На 29 січня у рослин пшениці відмічене незначне збільшення приросту конуса наростання. Посіви в хорошому стані, незворотних пошкоджень рослин не виявлено. У сортів відмічено незначне зниження вмісту цукрів у вузлах кущення до 2,3%. У пшениці озимої в середньому він становив 30,6%.
Моніторинг. У кожному господарстві варто розробити систему діагностичних заходів для визначення стану рослин пшениці за етапами зимівлі, щоб оцінити життєздатність посівів і розробити заходи догляду за ними.
Наприкінці осені, після припинення вегетації рослин, слід провести підготовчі роботи, які полегшать догляд за посівами у зимовий період та підвищать достовірність даних про життєздатність посівів пшениці. Під час огляду полів у 3-5 найтиповіших місцях посіву треба виокремити ділянки майбутнього відбору проб рослин (монолітів) і позначити ці місця віхами. Ділянки мають бути достатньо віддалені від лісосмуг, скирт соломи, трубопроводів тощо. Водночас бажано відібрати проби рослин для проведення біометричного аналізу: підрахувати густоту рослин на 1 м2, кількість розвинутих пагонів, вторинних коренів, заміряти висоту рослин і глибину розміщення вузлів кущіння. 
Метод монолітів. У МІП для визначення життєздатності рослин за цим методом з посівів пшениці озимої у місцях, позначених з осені, вирубують моноліти розміром 30х30 см і завтовшки 15 см із рослинами з двох суміжних рядків. Відбирати й транспортувати моноліти потрібно обережно, бо рослини дуже ламкі й легко пошкоджуються. Моноліти поміщують у дерев’яні ящики відповідних розмірів, прикривають мішковиною і переносять у приміщення з плюсовою температурою 5...10°С для розморожування.
На кожний моноліт оформляють своєрідну довідку, в якій зазначають найменування культури, сорт, назву попередника, площу й номер поля, дату висіву. Вказують температуру повітря під час взяття зразка, глибину снігового покриву, наявність, товщину й характер льодяної кірки. Ящики з монолітами прикривають зволоженою мішковиною і залишають до повного відтавання (зазвичай для цього потрібно одна-півтори доби).
Коли моноліти відтають, їх переносять у тепле, добре освітлене приміщення з температурою +17...20°С. Надземну масу рослин зрізають ножицями на висоті 4-6 см від поверхні ґрунту, пустоти й тріщини засипають ґрунтом. Рослини поливають, підтримуючи достатню вологість ґрунту і не допускають його пересихання. Через 10 днів проводять попередню оцінку життєздатності рослин, а через 15-20 діб - остаточну. Здійснюючи облік, до життєздатних треба зараховувати рослини, що активно утворили нові листки та вузлові корені. Протягом зими моноліти відбирають 25 січня, 20 лютого, 10 березня, а також після сильних знижень температури чи впливу інших несприятливих чинників.
Водний метод. Дозволяє швидше оцінити стан рослин, а в умовах позитивних температур у зимовий період і незамерзлого ґрунту він є цілком надійним й достовірним. У дво-чотиритипових місцях на полі вирубують або викопують рослини з двох суміжних рядків по 0,5 м. Рослини, разом із грудками землі, заносять у приміщення й розморожують так само, як і моноліти. За температури в полі вище 0°С розморожувати не треба. Потім їх відмивають водою кімнатної температури, обрізають корені на відстані 3-4 см, а пагони з листками - за 5-6 см від вузлів кущіння. Підготовлені таким чином зразки розкладають у неглибокі ємності (можна використати зрізані ПЕТ-пляшки) так, щоб рослини були занурені у воду на 2-3 см вище вузлів кущіння.
Зразки виносять у добре освітлене приміщення з температурою +18...20°С, воду треба міняти кожні два дні. За 2-3 дні у живих рослин помітне відростання листкових пластинок і вузлових коренів. Остаточне оцінювання можна проводити через 7 днів. Життєздатні рослини активно відростають, утворюють нові листки й корені, пошкоджені - відростають слабо, а з часом припиняють ріст, загиблі - не утворюють нових листків і коренів. Для визначення відсотка життєздатних рослин послуговуються тією самою формулою, що й у методі монолітів.
Цукровий метод. Різниться з водним тим, що замість води рослини спершу занурюють на 12-15 годин у 2%-ний розчин цукру, а потім замінюють його водою. Однак слід зазначити, що цей метод може давати дещо завищені результати, особливо в другій половині зими, коли в природних умовах значна частина запасних цукрів у вузлах кущіння вичерпана. Експрес-метод поєднує в собі швидкість та досить високу надійність. У рослин, відібраних і підготовлених, як рекомендовано вище, зрізують корені на відстані 1 см від вузла кущіння, а надземну масу - на рівні розходження листочків. Підготовлені таким чином рослини компактні та зручні в роботі, менше уражуються пліснявою й швидше відростають.
Рослини ставлять у склянки з водою так, щоб вона вкривала нижню частину вузлів кущіння, зверху ємність можна нещільно прикрити поліетиленовою плівкою. Зразки виставляють у добре освітленому приміщенні з температурою +22...24°С. Через 1-2 доби в живих рослин фіксують приріст 5-8 мм, загиблі рослини приросту не дають. Остаточний підрахунок проводять через 3-5 діб. Визначення життєздатності рослин вказаними вище методами не потребує складного обладнання й доступне в умовах агропідприємств. У науково-дослідних установах, забезпечених обладнанням для детальнішого дослідження рослин, застосовують наступні методи.
Метод барвників. У цьому разі послуговуються хімічними речовинами, які при взаємодії з клітинним соком дають кольорову реакцію. Найчастіше використовують тетразол (трифенілтетразолхлорид) та фуксин кислий. Рослини відбирають, розморожують і готують до аналізу за загальною схемою. На рівні розміщення конуса росту роблять поздовжній зріз. Підготовлені рослини кладуть на одну годину в 0,5%-ний розчин тетразолу і ставлять у термостат (водяна баня) з температурою 40°С або витримують 4 години за кімнатної температури, закривши темним матеріалом. 
Після цього підраховують кількість живих і загиблих рослин. У живих тканинах безбарвний тетразол під впливом ферментів утворює формазин, що забарвлює тканини в яскраво-червоний колір - від рожевого до оранжевого відтінків. Тканини загиблих рослин не забарвлюються. У разі використання фуксину кислого препарати готують аналогічно, занурюючи тканини в 0,3%-ний розчин барвника. Через 15 хв. рослинний матеріал ретельно промивають чистою водою і розглядають зрізи в мікроскоп. Живі ділянки не фарбуються і мають слабо-зелене або білувате забарвлення. Загиблі клітини й тканини стають яскраво-червоними, пошкоджені мають блідо-рожевий колір.
Метод біологічного контролю (аналіз конуса росту за Ф. М. Куперман). Це спостереження за станом конуса росту під мікроскопом чи бінокуляром. У живих рослин конус росту тургорний, блідо-зелений, з блиском, загиблі втратили тургор, помутніли, мають жовтувато-буре забарвлення. Слід звертати увагу також на стан тканин вузла кущіння, розміщених під конусом росту: в пошкоджених рослин вони мають бурий колір, і що більша площа ураження, то менш життєздатна рослина. Такі рослини можуть бути дуже малопродуктивними або загинуть, особливо в умовах пізньої чи сухої весни. У науково-дослідних центрах протягом зими визначають також вміст і динаміку розчинних вуглеводів у тканинах вузлів кущіння, що свідчить про ступінь загартування рослин з осені та збереження його до кінця перезимівлі, й критичні температури вимерзання - характеристику морозостійкості сортів.
Отже, моніторинг стану озимих культур у зимовий період дає можливість заздалегідь визначити життєздатність посівів і спланувати заходи весняного догляду за ними: підживлення, обробки фунгіцидами й гербіцидами, щоб виростити високий урожай якісного зерна, а за потреби - забезпечити господарства насінням ярих культур для ремонту чи пересівання площ.
О. ДЕМИДОВ, доктор с.-г. наук,
член-кореспондент НААН.,
О. ГУМЕНЮК, канд. с.-г. наук,
В. КИРИЛЕНКО, доктор с.-г. наук,
ст. наук. співробітник,
Миронівський інститут пшениці
імені В.М. Ремесла НААН
