Соя – рушій тваринництва

06 September, Розділ Рослинництво, переглядів 4 635

Пам'ятаю, як гіперінфляційного 1992 року нас, студентів Дніпропетровського держуніверситету, буквально ощасливив Ізраїль «гуманітарною допомогою» по 400 грамів вершкового масла кожному! Це було справжнє свято. Тоді масло видавали лише за талонами і по 200 г, які доводилося розтягувати на кілька тижнів.

Але ж то було свято із соромом в очах. Мимоволі непокоїла думка: «До чого ж ми дожилися! Маючи чи не найкращу в світі кормову базу, вимолюємо подачки у країни, що утримує худобу в умовах пустелі…» А якби ж ми повною мірою реалізували кормовий потенціал, яким наділила природа Україну, то не ходили би по світу з торбою і явно не Нова Зеландія була би лідируючим експортером продуктів тваринництва.

Слава Богу, нині вітчизняні сільгоспвиробники, які утримують худобу та птицю, все професійніше займаються розвитком своєї справи, тож усе частіше цікавляться й соєю як високоцінним компонентом корму для підвищення продуктивності тварин і якісних показників кінцевої продукції. Це одразу кидалося у вічі на Міжнародній науково-практичній конференції, що відбулася на базі Інституту кормів НААН у Вінниці. Захід присвятили проблемам селекції, виробництва й використання сої для розв’язання глобальної продовольчої проблеми. У цьому вельми актуальному форумі взяли участь знані й авторитетні науковці, виробники, державні діячі, які вважають сою саме тим продуктом, завдяки якому можна відродити й вивести вітчизняне тваринництво на конкурентний світовий рівень.

- Пріоритетне вирощування й переробка сої дійсно може стати рушієм українського прориву в галузі тваринництва, - підкреслив у розмові з нами виконавчий директор Інституту кормів НААН, кандидат с/г наук Олександр Корнійчук. - Боби цієї культури містять 40 і більше відсотків легкозасвоюваного високоцінного білку, що має повний калейдоскоп амінокислот, необхідних для повноцінного розвитку організму тварин. Зокрема, продукт переробки сої - шрот - можна вигідно використовувати і у відгодівлі великої рогатої худоби молочного та м’ясного напряму, і в свинарстві, і в птахівництві. Результати красномовно засвідчать успіх. До того ж, збільшення ваги й надоїв та покращення якості продукції можна досягти у природний спосіб, не вдаючись до гормональних препаратів.

Олександр Корнійчук НААН України Цю думку Олександра Васильовича я занотував безпосередньо на полі Інституту кормів, коли учасники конференції отримали чудову нагоду на власні очі побачити рясні досягнення вітчизняних селекціонерів. Запам’ятався й влучний вислів першого віце-президента Національної академії аграрних наук України Василя Петриченка, який назвав сою «культурою ХХІ століття». Відкриваючи пленарне засідання конференції й вітаючи знаного академіка НААН Анатолія Бабича (який присвятив своє життя вдосконаленню селекції та технології вирощування зернобобових культур) з 75-літтям, Василь Флорович повідомив, що завдяки зусиллям вітчизняних вчених Україна посіла першість у площах посівів сої в Європі. Сою сьогодні висівають наші аграрії на 1 млн. 130 тис. гектарах. Перший віце-президент НААН нагадав і про те, що соя є найкращим попередником у посівах кукурудзи й пшениці. За його словами, омріяних 80 млн. тонн зернових нам не виростити без участі сої.

Пленарну частину конференції, яка тільки-но розпочалася, перервало попередження синоптиків про наближення атмосферного фронту зі зливами. Тому головуючий Василь Петриченко, отримавши інформацію про погрози небесної канцелярії (яки за дві години здійснилися), не розмірковуючи запропонував випередити дощ і негайно виїхати в поле, щоби побачити те, заради чого організовано представницький форум. І вже за хвилину всі учасники конференції були в автобусах. Людей найкраще підганяла зацікавленість.

Судячи з відгуків учасників «польового десанту», вони були приємно вражені побаченим. Зокрема, Інститут кормів сьогодні пропонує 21 сорт сої, відповідно до умов кожного регіону країни. Соя нині затребувана культура на світовому ринку, до того ж на ньому і соєвий шрот має неабиякий попит. Особливо, якщо боби вирощені без ГМО. Серед реальних і потенційних закупівельників - і країни ЄС, і Росія, і Китай.

Директор ДПДГ «Олександрівське» Андрій Тучик був у піднесеному настрої й не приховував причину: «Сьогодні для виробників продукції тваринництва білок і енергія в кормах є проблемою №1. Тут без сої й продуктів її переробки просто не обійтися, бо жодна культура не може похвалитися таким багатим складом амінокислот. Якщо, скажімо, ми прагнемо надоювати понад 6 тис. літрів молока від корови, то справа - за соєю. Тоді й молочне тваринництво буде рентабельним. А використовуючи здобутки вітчизняних селекціонерів, з якими ми ознайомилися на полях Інституту кормів, така мета є цілком досяжною».

До речі, у рамках міжнародних програм і двосторонніх угод Інститут кормів НААНУ успішно співпрацює з провідними науковими установами СНД, США, Нідерландів, Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Польщі, Китаю, країн Балтії. А це ще одне красномовне свідчення визнання

заслуг вітчизняних селекціонерів.

Володимир ШАПОВАЛОВ