Ілюзія чи реальність?

14 September, Розділ Рослинництво, переглядів 4 869

В багатьох країнах вже давно використовують таке поняття як географічне маркування продуктів, таким чином даючи можливість певним місцевостям та регіонам заробляти гроші на ексклюзивній продукції. Для України, як і для українського законодавства, таке явище, на жаль, поки що є ілюзією.

Перспективи географічного маркування продуктів харчування в Україні обговорювали на національному семінарі, організованому за ініціативою ФАО, Міжнародної благодійної організації «Добробут громад» і Міністерства аграрної політики та продовольства.

За словами заступника міністра Олександра Сеня, наша країна вже багато років співпрацює з ФАО, але найбільш ефективний напрям співпраці – технічна допомога міжнародної організації нашій державі. «Маркування продукції харчування за географічним походженням – це черговий проект ФАО, а для України захист маркування окремих видів вина та сільгосппродукції - дуже актуальне питання. Також завдяки географічному маркуванню розвиватимуться суміжні галузі, приміром, зелений туризм», - зазначив Олександр Васильович.

Представники від ФАО в особі Емілі Вандерканделер запевнили, що головною перевагою в запровадженні географічного маркування продуктів харчування є економічна та соціальна складові. «Ми маємо багато позитивних прикладів в різних країнах, коли завдяки маркуванню продукції за географічним походженням продукти дорожчали за рахунок своєї ексклюзивності, а з іншого боку – отримували підвищення рівня виробника, а також збільшення кількості робочих місць», - поділилася досвідом пані Емілі.

Загалом, джерелом поняття «географічне зазначення» є Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, прийнята Світовою організацією торгівлі. Відповідно до статті 22 цієї угоди географічне зазначення - це зазначення, що вказує на походження товару з території певної держави або регіону чи місцевості на цій території, коли якість, репутація чи інша характеристика товару, по суті, зумовлені цим географічним походженням.

Наприклад, усім відому мінеральну воду «Боржомі» видобувають для розливу з дев’яти свердловин на території Боржомського заповідника, який знаходиться в центральній частині Аджаро - Імеретинского хребта. Саме звідти цю мінеральну воду експортують в 30 країн світу. Сьогодні всі права на видобування, розлив та використання марки «Боржомі» належать компанії "Georgian Glass & Mineral Water Co. N. V.".

Інший приклад - швейцарські тверді сири, які рідко продаються під загальною торговельною маркою. Здебільшого вони мають регіональну (за місцем походження) назву і маркуються особливою позначкою. Аппенцель, Эмменталь, Грюйер, Сбринц, Тильзит, Тет де Муан і Вашрен Фрибуржуа - це назви сирів, які чітко зазначають, в якій місцевості вироблений продукт.

Для України маркування продуктів харчування з географічними ознаками - нова справа, яка включає в себе сертифікацію якісних регіональних продуктів харчування (таких, як, наприклад, гуцульська бринза), що за своїми характерними властивостями тісно пов’язані з природними умовами та культурними традиціями території походження.

Емілі Вандерканделер розповіла про перші кроки, які повинні передувати початку маркування продукції. За її словами, насамперед потрібно визначити особливості місцевості, де буде вироблятись продукт. Потім знайти виробників, які готові виготовляти певну продукцію. Також потрібно попрацювати над кодексом правил. І вже останній етап – презентація продукції.

Та як виявилось, українцям теж є що розповісти іноземним експертам. Уже не один рік над темою географічного маркування продуктів харчування в Україні працює заступник директора Інституту розвитку аграрних ринків Роман Корінець. За його словами, сьогодні у нас зареєстровано лише 10 продуктів, які містять маркування за географічним походженням. Переважно це мінеральні води та вина.

Чому ж у країні так байдуже ставляться до, здається, перспективних можливостей? Роман Корінець пояснює це тим, що реєстрація продукції за географічним походженням нині вигідна лише великим підприємствам, але не фермерам. Відіграє роль і відсутність стимулювання виробництва подібної продукції.

«Більшість населення не розуміє сутності зазначення географічного походження на продукти. А головне, не бачить користі для себе, - пояснює науковець. – До того ж значно ускладнюють справу, скажімо, непрості процедури українського законодавства. Для того щоб зрушити справу з місця, потрібні державні програми стимулювання виробництва таких продуктів, а також стимулювання утворення об’єднань виробників, кооперації. Державна політика, а значить і законодавство із географічного маркування, повинні бути спрямовані не тільки на захист прав на власність, а й на стимулювання їх використання задля розвитку сільських територій».

За два дні роботи семінару його учасники встигли обговорити низку важливих питань у сфері географічного маркування продуктів харчування, починаючи з досвіду інших країн і закінчуючи українським законодавством. Найбільші сподівання у нас, звісно ж, на традиційну карпатську продукцію, яка завжди мала попит. Значний потенціал для маркування з географічним зазначенням, на думку експертів, має також ялтинська цибуля. А взагалі виготовляти ексклюзивну продукцію в Україні можна в кожному районі та навіть в кожному селі, бо кожен куточок нашої країни особливий, а люди – метикуваті та працьовиті. Варто тільки спробувати.

Людмила ЛЕБІДЬ