Просто нагодувати

21 September, Розділ Рослинництво, переглядів 5 161

Курс області на розвиток тваринництва поставив чернігівських аграріїв перед необхідністю більшу увагу приділити кормозаготівлям. Адже це одна з головних умов економічно вигідного виробництва молока і м’яса. Ось що з цього приводу нам розповів заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської ОДА Микола Колесников.

- Наскільки мені відомо, собівартість кормів – це найбільша стаття затрат у тваринництві…

– Так, справді, корми – це близько 50% затрат у структурі собівартості тваринницької продукції. Якщо точніше, то 43,7% – у виробництві молока і 62,8% – свинини. За планом соціально-економічного розвитку області передбачається використати за рік 60 ц кормових одиниць на умовну голову. У розрізі районів цей показник коливається від 35,6 до 62,9 ц, а в господарствах розбіжність може бути ще більшою.

- Чому?

– Ми, звісно, налаштовуємо фахівців на вищі показники, бо при збільшенні кормів, приміром на 18%, продуктивність тварини зростає на 36%. У грошовому вимірі одна кормова одиниця в середньому становить 1 гривню. Тобто 900 грн. додали до того, що є, і отримали значний плюс у надоях молока та перекрили затрати.

У нас багато господарств, де отримували 2,5-3 тис. літрів молока від корови. Але за інших керівників у тих самих, здавалося б, умовах продуктивність уже за рік зросла до 4 тис. л, а потім і до 5-ти. Що за ці два роки відбулося? Змінити все стадо за цей час за рахунок власного відтворення неможливо. Просто нагодували худобу і все. Я вважаю, що цей фактор головний, тож активно працюємо в цьому напрямку. До речі, обсяги - це ще не все, бо можна мати корми, та не мати продукції.

- Маєте на увазі якість?

– Так. Це ж зоотехнічна азбука: кількість кормових одиниць залежить від якості корму. У некласному сіні, приміром, залишається 60% кормових одиниць порівняно з сіном І класу, в силосі - 50%, у сінажі – 63%. Давайте рахувати: заготовили 1 тис. тонн некласного сінажу, де майже третина (370 т) – даремні витрати (вартість насіння, обробки поля, внесення міндобрив, скошування зеленої маси, перевезення, трамбування, виплати зарплати працівникам тощо). Якщо собівартість тонни сінажу становить 168,5 грн., сума даремно витрачених коштів – 62,3 тис. гривень. Це одна сторона медалі, інша – ці 370 тонн не дадуть віддачі тваринницькою продукцією. В цілому ж сума втрат на одній тисячі тонн некласного сінажу становитиме 317,8 тис. грн., сіна – 511 тис., силосу – понад 270 тисяч. По області такі втрати можуть дійти до 100 млн. гривень.

Здешевити раціон

- Тобто задля зростання продуктивності тваринництва ви почали переглядати умови заготівлі кормів?

– Саме так. При цьому хотілося б дещо змінити і в палітрі кормових культур. Не секрет, що основним стримуючим фактором збільшення виробництва молока є дефіцит дешевого кормового білка. Тут у пригоді стає «королева кормових трав» - люцерна. За вмістом протеїну вона переважає не лише всі злакові трави, а й такі бобові як конюшина та еспарцет. З 1 га посівів люцерни можна отримати щонайменше 1600 кг білка (порівняйте: сої - 540 кг, кукурудзи - 600 кг). Вартість одного кілограма білка люцернового сінажу становить 2,09 гривні. А ми для компенсації білка вводимо до раціону годівлі тварин концкорми, які в рази дорожчі, бо включають фуражне зерно пшениці та кукурудзу, сою. У Німеччині та Австрії без дорогих концентрованих кормів нині отримують до 5 тонн молока на корову. Ми в структурі раціону у середньому використовуємо близько 23% концкормів і отримуємо 3,8 тонн молока. Тобто нас виручить лише заготівля якісних і дешевих кормів.

Справа техніки

- Цьогоріч область має найбільші в своїй аграрній історії посівні площі під кукурудзою на зерно. Це теж спрацює на кормовиробництво?

- Так, ми посіяли кукурудзу на 323,2 тис. гектарів. Це дасть змогу завантажити на повну потужність наявні в області 25 одиниць обладнання, при допомозі якого консервують вологе фуражне зерно кукурудзи у плівкові рукави. Вони є швидкою альтернативою високовартісним сучасним сушаркам, а ще сприяють зменшенню собівартості збереження, котре таким чином обходиться удвічі дешевше, ніж висушене до 14% вологості зерно. Цю технологію застосовуємо вже 4 роки.

Ще утричі дешевше консервувати вологе (30% і більше) зерно кукурудзи у силосні траншеї. Торік таким чином зберігалось близько 40 тис. тонн зерна кукурудзи, при цьому зекономлено майже 1,2 тис. тонн нафтопродуктів або 1,5 млн. куб. м природного газу. Нині передбачається придбати ще 8-10 комплектів такого обладнання та законсервувати до 180 тис. тонн вологого зерна.

Застосування інноваційних досягнень як регіонального, так і закордонного походження дає свої результати. Саме тому наше управління ретельно відслідковує кращий досвід, аби запроваджувати його у господарствах області, підказувати тваринникам найефективніші шляхи здешевлення виробництва сільськогосподарської продукції. Це робить аграрний бізнес успішнішим, а значить – працює і на економічну стабільність регіону.

Євдокія ТЮТЮННИК,