КРАЩЕ ЗБЕРЕЖЕШ – ВИГІДНІШЕ ПРОДАСИ

03 December, Розділ Рослинництво, переглядів 5 265

Сучасний агробізнес – це не лише прогресивні технології на полях, у тому числі комп’ютеризована техніка з унікальними можливостями «читати» поле і вирішувати за людину, як сіяти, а й помітне зацікавлення сільгоспвиробників у зведенні нових елеваторів, ангарів, силосів із високоякісним вітчизняним та імпортним устаткуванням.

При тому крупні агрохолдинги досить успішно використовують потужні зерносховища як логістично-перевалочні центри. Втім, і для невеликих агропідприємств, і для агрохолдингів є тут спільна турбота заради вигідного бізнесу: закласти у зерносховища якісне збіжжя і забезпечити йому належне, довготривале зберігання, аби з часом успішно продати.

У доктора сільськогосподарських наук з Інституту зернового господарства НААН Миколи Кирпи є свої напрацювання технології довготривалого зберігання зерна. Ними він поділився із учасниками міжнародного семінару-практикуму «Теорія і практика зберігання зерна» (організатор – журнал «Пропозиція»), котрий відбувся в рамках виставки «Зернові технології 2012» у Києві.

Довгострокове зберігання зерна, як наголосив Микола Якович, має важливе значення в організації страхових і резервних фондів, а також запасів різного призначення. Тривалість зберігання залежить від ряду об’єктивно-суб’єктивних обставин. Серед техніко-технологічних регламентів на термін зберігання впливають агротехнічні й погодно-кліматичні умови вирощування зерна, способи його збирання, сушіння і очищення.

Що ж безпосередньо показує практика? На зберігання зерна у першу чергу впливають такі основні фактори як вологість зерна, його температура, доступ до нього кисню. Необхідно також враховувати і стиглість зерна при збиранні, його вологість (зерно різної вологості має різні строки зберігання), характер травмованості (більш травмоване гірше зберігається, бо легкодоступне для мікроорганізмів, шкідників).

Микола Кирпа проаналізував власні досліди з насінням кукурудзи. І ось що вони показали: при зберіганні насіння кукурудзи довговічність підвищується при більш низькій вологості зерна (9-12%), більш низькій температурі середовища (від 3 до 10ºС) і застосуванні герметичного пакування. При поєднанні всіх чинників довговічності насіння залишається придатним до сівби впродовж 5-6 років, а окремих гібридів - до 12 років.

А це - висновки із експериментів щодо хімічної обробки зерна, визначеного на збереження і у подальшому для сівби: хімічна обробка неадекватно впливає на схожість насіння кукурудзи у процесі його тривалого зберігання. Для максимального збереження схожості зерно у зерносховище треба закладати непротруєним. Протруювати варто лише безпосередньо перед сівбою. Від цього польова схожість у процесі експериментів підвищувалась на 12-17%, врожайність – на 0,52-0,95 т/га порівняно із необробленим насінням. Для посилення захисної дії і стимуляції ростових процесів слід додавати мікроелементи й рістрегулюючі речовини. Тобто, хочеш високу схожість насіння і урожайність – дотримуйся ось цих простих правил зберігання насіння, які рекомендує наука. Проте, як зауважив М. Кирпа, у багатьох господарствах, на жаль, протруюють насіння і так його зберігають...

Що треба знати про тривалість зберігання агрокультур? Різні культури в силу своїх генетичних і біологічних особливостей можуть по-різному зберігатись. Виходячи із цього, вони поділяються на маловічні (жито, просо, соняшник, соя, ріпак), середньовічні (кукурудза, ячмінь), довговічні (пшениця, овес, сорго, горох). Тож мають застосовуватись відповідні технології їх зберігання, в т.ч. аерація, вентилювання, охолодження насіння, приморожування тощо.

Не менш важливо, наголосив Микола Кирпа, і у якому зерносховищі зберігатиметься зерно: «Визначаючи це, варто мати холодну голову і розум». Далі пояснив своє бачення. Вважає, що ідеальними для зберігання насіння тієї ж кукурудзи є наземні склади. Тут зерно при засипці далеко менше травмується на противагу надсучасним зерносховищам, куди воно подається з 10- чи 30-метрової висоти. У наземних складах також стабільний режим зберігання зерна. Та кожному господарю робити свої висновки.

Вчений також дав оцінки потужним елеваторам. На його думку, залізобетонні башти з терміном зберігання зерна 50 років мають такий позитив: довготривале або короткочасне зберігання, стабільний режим зберігання зерна, можливість його частого перезавантаження. А їх недоліки: складна інфраструктура обслуговування, подрібнення (травмування) зерна при завантаженні з висоти.

Металеві зерносховища призначені для короткочасного чи оперативного зберігання зерна. Вони не новина – колись на елеваторах були металеві бункери. Теперішні мають перевагу: комп’ютерна система контролю за зерном. Недоліки: залежність від метеоумов, обмежений термін зберігання збіжжя. Висновок: «Що з ними буде через 20 років – не знаю...»

Цікавий, а, швидше всього, досить практичний погляд М. Кирпи і на полімерні зернові рукави, які свого часу досить поширено пропагувались і не менш активно застосовувались на практиці, а багатьма господарниками і по цей час. Хоча, як кажуть, що одному добре – те іншому погано. Як зауважив М. Кирпа, ці рукави - непогана альтернатива тимчасового зберігання зерна. Але краще - звести стаціонарне зерносховище. Підрахунки у розрізі 20 років використання стаціонарного зерносховища і рукавів показують: саме зерносховище економить кошти, а рукави вимагають великих фінансових витрат. Для тривалого бізнесу вони невигідні. Ще один їхній недолік: з поля треба закладати зерно вологістю, яка б не перевищувала 12%. Інакше якість зерна у цих рукавах буде під сумнівом. Але який господар піде на такі відсотки вологості?

До Миколи Яковича Кирпи, варто зазначити, як до високопрофесійного фахівця, було чимало запитань від слухачів семінару, що вкотре підтвердило: наука хліборобу - завжди в поміч.

Валентина ПИСЬМЕННА