Резервуаром вірусу і основним джерелом збудника інфекції є свині. Вірусоносіями стають тварини, що перехворіли на хворобу Ауєскі (ХА).
Свині, як правило, інфікуються аерогенно. Через повітря вірус може переноситися на відстань до кількох кілометрів. Можливе оральне зараження при використанні контамінованого вірусом корму. Вірус може передаватися і під час парування, штучного осіменіння, пересадки ембріонів, а також через контаміновані знаряддя праці, транспортні засоби, нутрощі, що переробляють на корм, шприци, голки і людиною. Одним із шляхів зараження може бути поїдання тушок інфікованих щурів.
Хвороба Ауєскі характеризується різноманіттям форм перебігу. У новонароджених підсвинків захворювання супроводжується енцефаломієлітом і часто закінчується загибеллю тварин, у той час як у дорослих свиней зазвичай спостерігаються симптоми ураження верхніх дихальних шляхів і легенів, та відсутня їх загибель. Захворювання свиноматок призводить до порушень відтворення поголів’я (аборти, мертвонароджені, муміфіковані та мацеровані плоди). Свині, що перехворіли, малопридатні для відгодівлі та непридатні для розведення внаслідок залишкових патологічних явищ та вірусоносійства.
Свині, що перехворіли на ХА, стають латентно-інфікованими та основним резервуаром вірусу й джерелом інфекції.
Захворювання широко розповсюджене у світі, особливо в країнах з високою щільністю свиного поголів'я. З 1967 по 2007 рр. хвороба Ауєскі була зареєстрована у 72 країнах. Зараз їх значно менше внаслідок ефективної реалізації програм викорінення хвороби, в основу яких покладено застосування маркованих вакцин і дискримінуючих тестів. Їх спільне застосування дало можливість виявляти інфікованих тварин (вірусоносіїв) у щеплених стадах і дозволило ефективно контролювати процес витіснення польового вірусу з інфікованих популяцій свиней, проводити ерадикацію хвороби.
У переважній більшості країн у програмах викорінення ХА застосовують gE-негативні марковані вакцини, причому пріоритет надають живим, бо вони є не реактогенними, більш імуногенними і сприяють утворенню як гуморального, так і Т-клітинного захисного імунітету.
В Україні свинарство є традиційною галуззю тваринництва, тож ерадикація хвороби має важливе соціально-економічне значення для держави.
З метою повного викорінення ХА свиней, припинення вакцинації та захисту території країни від занесення інфекції, в Україні розроблено й затверджено «Програму викорінення хвороби Ауєскі свиней на території України на 2008-2012 та 2013-2017 роки» та «Інструкцію щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів».
Марковані вакцини зі штаму «Bartha K61» вважаються найбільш безпечними. Вони не є штучно модифікованими. Після внутрішньом’язевої імунізації тварин штамом «Bartha K61» вакцинний вірус не екскретується. Контактне інфікування при вакцинації відсутнє, вакцинний вірус не вдається реактивувати, тоді як ціла низка інших генно-інженерних вакцинних штамів здатні реактивуватися з латентного стану під впливом різних факторів. Ефективність вакцин підтверджується наявністю захисту від інфікування на 3 день після щеплення.
З цих причин для специфічної профілактики хвороби Ауєскі в Україні визначено перелік зареєстрованих маркованих gЕ(g1)-негативних, ТК-позитивних вакцин, які дозволяється застосовувати проти згадуваної хвороби.
Виконання Програми викорінення ХА дозволить провести ерадикацію захворювання, припинити вакцинацію і перейти до серологічного спостереження за галуззю свинарства. Завершення Програми важливо з огляду на стан у свинарстві та гармонізацію нашого ветеринарного законодавства відповідно до європейських вимог.
Викорінення хвороби Ауєскі на основі використання маркованих вакцин і дискримінуючих тестів нині є магістральним шляхом, по якому йдуть багато країн Європи та Америки. Посилюються обмеження на торгівлю свинями і продуктами зі свинини. Тривале відставання країн СНД, у тому числі України, у цих питаннях з кожним роком наноситиме все більших збитків свинарству країни.
Сьогодні ХА є не єдиним захворюванням, в основі викорінення якого лежить використання маркованих вірусних штамів. Так, за кордоном діють програми викорінення інших захворювань, наприклад, інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби. Найближчим часом такий підхід буде реалізовуватися і для інших захворювань сільгосптварин. У зв'язку із цим програму викорінення ХА треба розглядати і як модель, на якій будуть відпрацьовані нові стратегічні підходи в боротьбі із захворюваннями сільгосптварин.
Всі наявні господарства України, що займаються вирощуванням свиней, занесені в реєстр свиногосподарств, який нині нараховує 3082 господарства, при цьому в ньому відображено статус поголів’я по хворобі Ауєскі, проведення досліджень, вакцинацій, в т.ч. проти репродуктивно-респіраторного синдрому свиней, КЧС, бешихи, парвовірусної хвороби. Наявність реєстру - підґрунтя для ведення чіткого моніторингу по даному захворюванню.
Відповідно до вищевказаних Інструкції та Програми, для специфічної профілактики хвороби Ауєскі застосовуються тільки зареєстровані марковані gE-негативні вакцини. При виконанні Програми в господарствах проводять масові вакцинації всього поголів’я 3-4 рази на рік або застосовують інші схеми профілактики, розроблені індивідуально, після детального вивчення епізоотичної ситуації.
Завдяки чіткому виконанню Програми та Інструкції, сьогодні в Україні Державною ветеринарною та фітосанітарною службою зібрана повна інформація щодо ситуації по ХА і проводиться комплекс заходів з метою викорінення цієї хвороби у найближчі роки.
Державними лабораторіями ветеринарної медицини щорічно проводиться понад 90 тис. лабораторних досліджень на хворобу Ауєскі. При цьому позитивні результати виявлено в 236 господарствах 19 областей країни. Крім того, проводиться серологічний моніторинг у дикій фауні з метою виявлення природного резервуара збудника.
Господарства, в яких виявлені позитивні результати на ХА, підлягають вакцинації відповідно до рекомендованої схеми:
-свиноматок та дорослих хряків, якщо тварин раніше не вакцинували, щеплюють дворазово внутрішньом’язово (масова вакцинація) з інтервалом 3-4 тижні. В подальшому вакцинацію тварин проводять кожні 3-4 місяці.
-ремонтний молодняк вакцинують внутрішньом’язово, перший раз за два місяці до парування з ревакцинацією через 3-4 тижні;
-поросят вакцинують внутрішньом’язово у віці 9 тижнів, наступна ревакцинація - у віці 12 тижнів.
Вакцинація проти хвороби Ауєскі значно стримує поширення інфекції, зменшує рівень інфікування поголів’я та тиск польового вірусу в зовнішньому середовищі, знижує ймовірність переходу інфекції в латентний стан і запобігає клінічним проявам інфекції.
За допомогою вакцинації та інших протиепізоотичних заходів досягають поступового витіснення польового вірусу зі стад. Цей процес контролюють за допомогою дискримінуючих тестів.
Коли припиняється виявлення інфікованих (серопозитивних) тварин, припиняють вакцинацію, продовжуючи серологічний моніторинг за поголів’ям.
Якщо протягом двох років після припинення вакцинації не виявляють інфікованих тварин, такому поголів’ю присвоюють статус вільного від вірусу хвороби Ауєскі.
М.С. ТРОЇЦЬКИЙ