Аграрний тиждень. Україна
» » Ресурсозбереження у технологіях кормоприготування і годівлі свиней
» » Ресурсозбереження у технологіях кормоприготування і годівлі свиней

    Ресурсозбереження у технологіях кормоприготування і годівлі свиней


    altЦе головний фактор поліпшення конкурентоспроможності вітчизняного свинарства, вважають учасники науково-практичної конференції, організатором якої став науково-інноваційнийцентр "Інтеграція" за підтримки Національної академії аграрних наук України, Української асоціації виробників та переробників сої та ряду інших провідних фірм свинарської галузі.

      Тож до обговорення проблем вдалося залучити провідних фахівців у сфері годівлі тварин і сформувати надзвичайно цікаву та змістовну програму, наповнену сучасною інформацією про інноваційні технології.

      Відкрив конференцію начальник Управління інтелектуальної власності, маркетингових досліджень та інформаційно-консалтингового забезпечення НААН України Юрій Тютченко, акцентуючи на тому, що такі конференції є невід'ємним елементом трансферу інноваційних технологій у виробництво і дозволяють привабити інвесторів у сільське господарство. Такі зустрічі розкривають інвестиційний потенціал зацікавленій аудиторії і приваблюють інвестора. Тож у даному випадку слово «інвестор» з якогось віртуального слова набуває реального змісту. Бо вкладати гроші в проект і сподіватись на їх віддачу (а інколи це досить довгострокова перспектива) можуть тільки ті люди, які з одного боку глибоко розуміються на певних питаннях, а з іншого - мають всю необхідну інформацію для вкладання інвестицій. Для науковців і фірм, що пропонують інноваційні технології, дуже важливо мати змогу зустрітися в професійному середовищі і доповісти про свої ефективні розробки, подискутувати, отримати відгуки про них. І створення такого позитивного середовища є основним завданням цієї конференції.

    «Нині в Україну везуть поголів'я і технології утримання свиней 12 іноземних фірм, - розмірковує Павло Достоєвський, заступник генерального директора корпорації «Укрзооветпромпостач». - А де в цьому процесі Інститут свинарства? Я то знаю, що вітчизняна генетика, селекція відстала від євпорейської років на двадцять. І це наша біда, що, маючи наукову установу такого рівня, ми не маємо гарних показників у свинарстві».

    На переконання Павла Петровича, потрібно практично щодня вчитися. Бо технології годування і утримання тварин - це головний фактор успіху. І навіть висококваліфіковані спеціалісти можуть помилятися. Потрібно вміти складати збалансовані раціони. Бо це шлях здешевлення кормів. Нині в Європі допускають у кормах для свиней 55% зерна (це максимум). У нас, як правило, - 75-80! Це ненормально.

    altЩе потрібно вміти відчувати тварину, вчасно підгодовувати поросят (з 7-10 дня), використовуючи якісні предстартери. Варто додавати до кормів сою, як культуру, що містить всі амінокислоти, та відходи хлібопекарських підприємств (жмих, барду тощо). Не забувати й про такий факт: 25% фуражу у світі вражено грибками. Тож потрібно давати тваринам адсорбенти, які за 30 хвилин поборють мікотоксини. Одне слово, свинарством повинні займатися високі професіонали. Лише тоді вдасться з допомогою профільного міністерства стабілізувати ситуацію в галузі (зокрема, вирішити проблему з неконтрольованим експортом низькосортної свинини).

    «Сьогодні проблема незбалансованого продовольчого кошику є однією з найбільших для України, - вважає Юрій Тютченко, - бо значна частина населення не має можливості купити необхідні продукти через низький рівень доходів. Для задоволення їхніх потреб у продуктах харчування на рівні медичних норм споживання країна повинна найближчим часом збільшити виробництво сільгосппродукції, зокрема, м'яса та м'ясопродуктів - на 1,8 млн. т, молока і молокопродуктів - майже на 6 млн. тонн.

    Єдиний шлях вирішення продовольчої проблеми - це інноваційна модернізація вітчизняного виробництва. Тільки сучасне розвинене суспільство, ефективні технології, постійний пошук і впровадження перспективних інновацій та створення привабливого інвестиційного клімату в державі дозволять Україні до 2020 року увійти до двадцяти найбільш економічно успішних країн світу».

    Як відомо, свинарство історично відігравало в харчуванні українців важливу роль. У структурі споживання тваринницької продукції м'ясо та сало свиней довго займали першу позицію. Наявне поголів'я тварин і земельні ресурси країни нині у разючій невідповідності. Виробництво свинини на 100 га менше у 2,6 рази порівняно з країнами ЄС, а порівняно з Білоруссю і Великобританією менше, відповідно, у 2,8 і 5,2 рази. Генетичний потенціал вітчизняних сільгосптварин реалізовується в межах 48-50% (виключення становить лише бройлерне виробництво).

    У звітній доповіді на загальних зборах 2010 року президент Національної академії аграрних наук Михайло Зубець зазначив, що основними чинниками визначення продуктивних якостей altтварин є корми і годівля, на які припадає 60% впливу, 25% визначають генетичні фактори і 15% - технологічні умови утримання.

    Кормовий фактор, до речі, є основним ресурсом у стабілізації і відновленні товарного конкурентоздатного вітчизняного тваринницького виробництва. Провідними експертами ФАО Україна за потенціалом агропромислового розвитку оцінюється як друга країна світу. Перша - Бразилія. Наш потенціал розкритий тільки приблизно на 30%. Наприклад, Україна вже входить у першу п'ятірку експортерів зерна, і якщо у виробництво будуть впроваджені сучасні технології вирощування, то щорічно ми могли би збирати від 80 до 110 млн. т зернобобових.

    Україна щорічно експортує сировину, вартість якої оцінюється на рівні 30 млрд. гривень. Тільки за останній маркетинговий рік ми експортували більше 2 млн. т соняшникового шроту, використання якого потенційно мало би забезпечити додаткове виробництво молока у майже 2,4 млн. т або 402 тис. т свинини. Це практично ті обсяги виробництва м'яса, які держава зараз імпортує.

    «Тому вирощувати, експортувати фураж і імпортувати тваринницьку продукцію, - переконаний Юрій Тютченко, - це неперспективний шлях. Ще більшу актуальність має реалізація проектів відновлення таких швидкоокупних галузей тваринництва як свинарство. За п'ять наступних років планується збільшити поголів'я свиней майже вдвічі - до 15,5 млн. голів, причому основними виробниками повинні стати відновлені, реконструйовані або побудовані сучасні товарні комплекси».

    Та швидкий розвиток, попереджає фахівець, може статися тільки при реалізації трьох чинників: стабільності в державі, бажання і створення передумов для впровадження інновацій, а головне, привабливого інвестиційного клімату. Відповідно до стратегії інноваційного розвитку України на 2011-2020 роки, основна увага повинна приділятися реалізації інноваційних процесів, направлених на збереження і раціональне використання ресурсів. У свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, головним виробничим ресурсом є корми.

    altЗа статистикою, дані якої навів Юрій Тютченко, в Україні у 2009-му сільгосппідприємства згодовували 6,3 кг концкорму на 1 кг приросту. За розрахунками, використання повнораціонних комбікормів і, відповідно, зниження питомої витрати кормів на одиницю продукції дасть змогу тільки за рахунок здешевлення вартості кормів знизити собівартість тонни приросту свиней на 1,3-1,5 тис. грн., не кажучи про зниження собівартості за рахунок підвищення приростів при умові згодовування належним чином збалансованого повнораціонного комбікорму. Тому подальшу реанімацію і розвиток національної галузі слід проводити за рахунок впровадження ресурсозберігаючих та інноваційних технологій у кормовиробництво для підвищення конверсії корму (відповідно до сучасних нормативів, не більше 3,0-3,2 кг на 1 кг приросту).

             «Чинники, які би вплинули на покращання ресурсозбереження, - зазначив науковець, - можна поділити на дві основні групи: організаційно-виробничі та науково-інноваційні. За викликом часу, вітчизняна аграрна наука повинна постійно проводити сканування сучасних розробок, знаходити кращі, де б вони не були (у країні або за її межами), і проводити трансфер найбільш далекоглядних, перспективних інновацій у виробництво. Але не забувати про біобезпечність цих технологій, в т.ч. кормових засобів і добавок. Хотілося би, щоб українська свинина залишалася смачною і безпечною їжею.      

    Потрібно приділити увагу впровадженню проектів, які використовуватимуться без морального і матеріального старіння тривалий час або матимуть швидку окупність. Наприклад, нині значна кількість новостворених підприємств розпочала роботу не в нових приміщеннях, а у реконструйованих, часто перебудованих із непрофільних для свинарства. А сучасне інтенсивне свинарство за технічним оснащенням відрізняється від старих технологій. Скажімо, модернізація свинокомплексів, проведена 12-15 років тому, за даними російських колег, зараз уже застаріла. Сьогоднішні гібридні тварини, їхній генетичний потенціал, використання сучасних комбікормів, більш ефективних схем профілактики хвороб дозволили значно збільшити репродуктивні можливості маточного поголів'я, прискорити енергію росту молодняку та майже вдвічі покращити його збереженість, а обладнання вже не може в повній мірі задовольнити потребу виробника і погано вписується в удосконалені технологічні схеми.

    Постійно на ринку кормів з'являються нові кормові засоби та устаткування для годівлі, практичне використання яких потребує наукової оцінки, критичного осмислення і обговорення фахівців.

    altЄдиний шлях розвитку галузі свинарства, як і взагалі всього агровиробництва - це розвиток на інноваційній основі, за вимогами міжнародних сучасних стандартів. Без ефективного використання ресурсів, пошуку, оцінки та трансферу інновацій вітчизняна м'ясна галузь не зможе конкурувати не тільки за кордоном. І особливо зі вступом до СОТ і надалі до зони вільної торгівлі з Єврозоною, а також може загубити інтерес вітчизняного споживача».

    Отже, розвиток свинарства можливий лише на сучасних засадах: ефективності, конкурентоздатності, екологічності та ресурсозбереженні.

    На глибоке переконання Дмитра Казацького, генерального директора ТОВ «Гранум» (Луганщина), «сьогодні ми йдемо по шляху укрупнення комплексів. Ринок буде захоплений такими виробництвами. Свиноферми з 5 тис. голів займатимуть до 30% ринку, а з 1200-1000 головами - всього 5-6%. Таке моє бачення. Та головне, що свинокомплекс не повинен бути біороботом, який купує закордонні технології. Не можна допускати повної залежності від іноземців. Якщо ми хочемо прибутково господарювати, ми повинні розуміти весь технологічний ланцюг, в якому головна ланка - годівля тварин.

    Ми постійно прораховуємо екноміку власного виробництва. Нічого не маємо проти сої, та 3 роки працюємо без неї, даючи свиням ферментні дріжджові добавки. Ми «зазираємо» всередину технології, не копіюємо її, а щодня думаємо. Вітчизняного виробника потрібно підтримувати. Хоча би тому, що якість м'яса у вітчизняних виробників - найкраща. А не швидкостигла, яку нам нав'язують іноземні технології».

    Що ж, і з цією думкою не можна не погодитись.

    Як бачите, проведення вузькоспеціалізованих конференцій, як ця, - один із ефективних механізмів дискусій, обміну досвідом, а отже, і впровадження інновацій. Бо збирається аудиторія, яка глибоко розуміється на конкретній тематиці й зацікавлена у вирішенні конкретних проблем.

     Не проґавте і ви своєї тематичної конференції. Передплачуйте і читайте «Аграрний тиждень. Україна».

                                                 На конференції побувала Євгенія ІВАНОВА

     

     

     

     





    Схожі новини
  • Переформатування галузі свинарства
  • АГРАРНА КРАЇНА: ПРИБУТКОВА ПЕРЕПІЛКА
  • Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • На Харківщині розроблять план відродження тваринництва

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Ресурсозбереження у технологіях кормоприготування і годівлі свиней


altЦе головний фактор поліпшення конкурентоспроможності вітчизняного свинарства, вважають учасники науково-практичної конференції, організатором якої став науково-інноваційнийцентр "Інтеграція" за підтримки Національної академії аграрних наук України, Української асоціації виробників та переробників сої та ряду інших провідних фірм свинарської галузі.

  Тож до обговорення проблем вдалося залучити провідних фахівців у сфері годівлі тварин і сформувати надзвичайно цікаву та змістовну програму, наповнену сучасною інформацією про інноваційні технології.

  Відкрив конференцію начальник Управління інтелектуальної власності, маркетингових досліджень та інформаційно-консалтингового забезпечення НААН України Юрій Тютченко, акцентуючи на тому, що такі конференції є невід'ємним елементом трансферу інноваційних технологій у виробництво і дозволяють привабити інвесторів у сільське господарство. Такі зустрічі розкривають інвестиційний потенціал зацікавленій аудиторії і приваблюють інвестора. Тож у даному випадку слово «інвестор» з якогось віртуального слова набуває реального змісту. Бо вкладати гроші в проект і сподіватись на їх віддачу (а інколи це досить довгострокова перспектива) можуть тільки ті люди, які з одного боку глибоко розуміються на певних питаннях, а з іншого - мають всю необхідну інформацію для вкладання інвестицій. Для науковців і фірм, що пропонують інноваційні технології, дуже важливо мати змогу зустрітися в професійному середовищі і доповісти про свої ефективні розробки, подискутувати, отримати відгуки про них. І створення такого позитивного середовища є основним завданням цієї конференції.

«Нині в Україну везуть поголів'я і технології утримання свиней 12 іноземних фірм, - розмірковує Павло Достоєвський, заступник генерального директора корпорації «Укрзооветпромпостач». - А де в цьому процесі Інститут свинарства? Я то знаю, що вітчизняна генетика, селекція відстала від євпорейської років на двадцять. І це наша біда, що, маючи наукову установу такого рівня, ми не маємо гарних показників у свинарстві».

На переконання Павла Петровича, потрібно практично щодня вчитися. Бо технології годування і утримання тварин - це головний фактор успіху. І навіть висококваліфіковані спеціалісти можуть помилятися. Потрібно вміти складати збалансовані раціони. Бо це шлях здешевлення кормів. Нині в Європі допускають у кормах для свиней 55% зерна (це максимум). У нас, як правило, - 75-80! Це ненормально.

altЩе потрібно вміти відчувати тварину, вчасно підгодовувати поросят (з 7-10 дня), використовуючи якісні предстартери. Варто додавати до кормів сою, як культуру, що містить всі амінокислоти, та відходи хлібопекарських підприємств (жмих, барду тощо). Не забувати й про такий факт: 25% фуражу у світі вражено грибками. Тож потрібно давати тваринам адсорбенти, які за 30 хвилин поборють мікотоксини. Одне слово, свинарством повинні займатися високі професіонали. Лише тоді вдасться з допомогою профільного міністерства стабілізувати ситуацію в галузі (зокрема, вирішити проблему з неконтрольованим експортом низькосортної свинини).

«Сьогодні проблема незбалансованого продовольчого кошику є однією з найбільших для України, - вважає Юрій Тютченко, - бо значна частина населення не має можливості купити необхідні продукти через низький рівень доходів. Для задоволення їхніх потреб у продуктах харчування на рівні медичних норм споживання країна повинна найближчим часом збільшити виробництво сільгосппродукції, зокрема, м'яса та м'ясопродуктів - на 1,8 млн. т, молока і молокопродуктів - майже на 6 млн. тонн.

Єдиний шлях вирішення продовольчої проблеми - це інноваційна модернізація вітчизняного виробництва. Тільки сучасне розвинене суспільство, ефективні технології, постійний пошук і впровадження перспективних інновацій та створення привабливого інвестиційного клімату в державі дозволять Україні до 2020 року увійти до двадцяти найбільш економічно успішних країн світу».

Як відомо, свинарство історично відігравало в харчуванні українців важливу роль. У структурі споживання тваринницької продукції м'ясо та сало свиней довго займали першу позицію. Наявне поголів'я тварин і земельні ресурси країни нині у разючій невідповідності. Виробництво свинини на 100 га менше у 2,6 рази порівняно з країнами ЄС, а порівняно з Білоруссю і Великобританією менше, відповідно, у 2,8 і 5,2 рази. Генетичний потенціал вітчизняних сільгосптварин реалізовується в межах 48-50% (виключення становить лише бройлерне виробництво).

У звітній доповіді на загальних зборах 2010 року президент Національної академії аграрних наук Михайло Зубець зазначив, що основними чинниками визначення продуктивних якостей altтварин є корми і годівля, на які припадає 60% впливу, 25% визначають генетичні фактори і 15% - технологічні умови утримання.

Кормовий фактор, до речі, є основним ресурсом у стабілізації і відновленні товарного конкурентоздатного вітчизняного тваринницького виробництва. Провідними експертами ФАО Україна за потенціалом агропромислового розвитку оцінюється як друга країна світу. Перша - Бразилія. Наш потенціал розкритий тільки приблизно на 30%. Наприклад, Україна вже входить у першу п'ятірку експортерів зерна, і якщо у виробництво будуть впроваджені сучасні технології вирощування, то щорічно ми могли би збирати від 80 до 110 млн. т зернобобових.

Україна щорічно експортує сировину, вартість якої оцінюється на рівні 30 млрд. гривень. Тільки за останній маркетинговий рік ми експортували більше 2 млн. т соняшникового шроту, використання якого потенційно мало би забезпечити додаткове виробництво молока у майже 2,4 млн. т або 402 тис. т свинини. Це практично ті обсяги виробництва м'яса, які держава зараз імпортує.

«Тому вирощувати, експортувати фураж і імпортувати тваринницьку продукцію, - переконаний Юрій Тютченко, - це неперспективний шлях. Ще більшу актуальність має реалізація проектів відновлення таких швидкоокупних галузей тваринництва як свинарство. За п'ять наступних років планується збільшити поголів'я свиней майже вдвічі - до 15,5 млн. голів, причому основними виробниками повинні стати відновлені, реконструйовані або побудовані сучасні товарні комплекси».

Та швидкий розвиток, попереджає фахівець, може статися тільки при реалізації трьох чинників: стабільності в державі, бажання і створення передумов для впровадження інновацій, а головне, привабливого інвестиційного клімату. Відповідно до стратегії інноваційного розвитку України на 2011-2020 роки, основна увага повинна приділятися реалізації інноваційних процесів, направлених на збереження і раціональне використання ресурсів. У свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, головним виробничим ресурсом є корми.

altЗа статистикою, дані якої навів Юрій Тютченко, в Україні у 2009-му сільгосппідприємства згодовували 6,3 кг концкорму на 1 кг приросту. За розрахунками, використання повнораціонних комбікормів і, відповідно, зниження питомої витрати кормів на одиницю продукції дасть змогу тільки за рахунок здешевлення вартості кормів знизити собівартість тонни приросту свиней на 1,3-1,5 тис. грн., не кажучи про зниження собівартості за рахунок підвищення приростів при умові згодовування належним чином збалансованого повнораціонного комбікорму. Тому подальшу реанімацію і розвиток національної галузі слід проводити за рахунок впровадження ресурсозберігаючих та інноваційних технологій у кормовиробництво для підвищення конверсії корму (відповідно до сучасних нормативів, не більше 3,0-3,2 кг на 1 кг приросту).

         «Чинники, які би вплинули на покращання ресурсозбереження, - зазначив науковець, - можна поділити на дві основні групи: організаційно-виробничі та науково-інноваційні. За викликом часу, вітчизняна аграрна наука повинна постійно проводити сканування сучасних розробок, знаходити кращі, де б вони не були (у країні або за її межами), і проводити трансфер найбільш далекоглядних, перспективних інновацій у виробництво. Але не забувати про біобезпечність цих технологій, в т.ч. кормових засобів і добавок. Хотілося би, щоб українська свинина залишалася смачною і безпечною їжею.      

Потрібно приділити увагу впровадженню проектів, які використовуватимуться без морального і матеріального старіння тривалий час або матимуть швидку окупність. Наприклад, нині значна кількість новостворених підприємств розпочала роботу не в нових приміщеннях, а у реконструйованих, часто перебудованих із непрофільних для свинарства. А сучасне інтенсивне свинарство за технічним оснащенням відрізняється від старих технологій. Скажімо, модернізація свинокомплексів, проведена 12-15 років тому, за даними російських колег, зараз уже застаріла. Сьогоднішні гібридні тварини, їхній генетичний потенціал, використання сучасних комбікормів, більш ефективних схем профілактики хвороб дозволили значно збільшити репродуктивні можливості маточного поголів'я, прискорити енергію росту молодняку та майже вдвічі покращити його збереженість, а обладнання вже не може в повній мірі задовольнити потребу виробника і погано вписується в удосконалені технологічні схеми.

Постійно на ринку кормів з'являються нові кормові засоби та устаткування для годівлі, практичне використання яких потребує наукової оцінки, критичного осмислення і обговорення фахівців.

altЄдиний шлях розвитку галузі свинарства, як і взагалі всього агровиробництва - це розвиток на інноваційній основі, за вимогами міжнародних сучасних стандартів. Без ефективного використання ресурсів, пошуку, оцінки та трансферу інновацій вітчизняна м'ясна галузь не зможе конкурувати не тільки за кордоном. І особливо зі вступом до СОТ і надалі до зони вільної торгівлі з Єврозоною, а також може загубити інтерес вітчизняного споживача».

Отже, розвиток свинарства можливий лише на сучасних засадах: ефективності, конкурентоздатності, екологічності та ресурсозбереженні.

На глибоке переконання Дмитра Казацького, генерального директора ТОВ «Гранум» (Луганщина), «сьогодні ми йдемо по шляху укрупнення комплексів. Ринок буде захоплений такими виробництвами. Свиноферми з 5 тис. голів займатимуть до 30% ринку, а з 1200-1000 головами - всього 5-6%. Таке моє бачення. Та головне, що свинокомплекс не повинен бути біороботом, який купує закордонні технології. Не можна допускати повної залежності від іноземців. Якщо ми хочемо прибутково господарювати, ми повинні розуміти весь технологічний ланцюг, в якому головна ланка - годівля тварин.

Ми постійно прораховуємо екноміку власного виробництва. Нічого не маємо проти сої, та 3 роки працюємо без неї, даючи свиням ферментні дріжджові добавки. Ми «зазираємо» всередину технології, не копіюємо її, а щодня думаємо. Вітчизняного виробника потрібно підтримувати. Хоча би тому, що якість м'яса у вітчизняних виробників - найкраща. А не швидкостигла, яку нам нав'язують іноземні технології».

Що ж, і з цією думкою не можна не погодитись.

Як бачите, проведення вузькоспеціалізованих конференцій, як ця, - один із ефективних механізмів дискусій, обміну досвідом, а отже, і впровадження інновацій. Бо збирається аудиторія, яка глибоко розуміється на конкретній тематиці й зацікавлена у вирішенні конкретних проблем.

 Не проґавте і ви своєї тематичної конференції. Передплачуйте і читайте «Аграрний тиждень. Україна».

                                             На конференції побувала Євгенія ІВАНОВА

 

 

 

 





Схожі новини
  • Переформатування галузі свинарства
  • АГРАРНА КРАЇНА: ПРИБУТКОВА ПЕРЕПІЛКА
  • Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
  • Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
  • На Харківщині розроблять план відродження тваринництва

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.