Корова даватиме віддачу тільки після другої лактації

19 липень, Розділ Тваринництво, переглядів 4 507

Ми чимало приділяємо уваги непростій ситуації, що склалася у вітчизняному молочному скотарстві. Фахівцям галузі добре відомо, що визначальна роль у підвищенні продуктивності стада й збільшенні продукції належить племінній роботі.

Про причини «пробуксовування» у вітчизняному молочному скотарстві та ймовірні варіанти «розрулювання» ситуації ми говоримо сьогодні з генеральним директором Національного об’єднання по племінній справі у тваринництві “Укрплемоб’єднання” Олександром Васильовичем Білоусом.

- Молочне скотарство – це саме та галузь, стан якої за часи незалежності майже жодного року не вдалося стабілізувати, - такими словами зустрів мене співрозмовник. - Вам і самим відомо, що поголів'я худоби, в т.ч. корів, щорічно скорочується. Крім того, майже 80% молока виробляється в особистих господарствах населення. Тож при переході на світові вимоги до якості молока, на промислову переробку для харчових цілей його просто не прийматимуть.

- І що нам заважає розвиватися й наздоганяти?

- Передусім - великий термін окупності та невисокий рівень рентабельності галузі, що робить її непривабливою для інвесторів. Завдають клопоту й різкі сезонні коливання закупівельних цін на молоко, що позбавляють можливостей чітко прорахувати фінансові надходження від його реалізації.

- Скільки треба вкласти в розрахунку на одну корову, щоби мати прибуток?

- Як мінімум 5 тисяч умовних одиниць. Зважте: корова даватиме віддачу тільки після другої лактації.

- Я чув, що за оцінками експертів, Україна нині виробляє не більше 8 млн. т молока. А скільки нам його треба, щоби власними силами наситити внутрішній ринок?

- За реальними розрахунками, для забезпечення внутрішніх потреб населення та формування експортного потенціалу молочних продуктів, Україна повинна щорічно виробляти 18-20 млн. т молока. І це молоко має продукуватися на фермах, де створені необхідні технологічні умови для забезпечення якості: машинне доїння, швидке охолодження тощо. Для виробництва такої кількості молока, при середній продуктивності 7-8 тис. кг на корову, нам потрібно утримувати 2,5-3 млн. корів. Зараз же маємо близько 600 тисяч (у 4-5 разів менше). Тому одне з голових завдань держави - створити сприятливі економічні умови для господарств, що планують серйозно й професійно займатися або вже займаються молочним скотарством.

- Тобто надавати державну підтримку?

- У тому числі. Молочне скотарство донедавна підтримувалося державою за кількома програмами. Дотація за приріст поголів'я нині не виділяється. Дещо підтримується селекція у тваринництві, фінансовий лізинг, компенсація процентної ставки за взятими кредитами. Програми дійсно є, та позитивного ефекту на всю галузь немає. Отже, необхідно або суттєво збільшувати обсяги видатків на ці програми, що неможливо в умовах фінансової кризи, або змінювати напрями державної підтримки, концентруючи її на питанні зменшення собівартості виробництва та збільшенні чисельності корів.

- Зменшення собівартості? Як його реально досягти?

- Передусім надати виробнику дешеві кредити (компенсація процентної ставки за кредитами, в т.ч. наданих закордонними банками) на будівництво і реконструкцію, запровадити державний фінансовий лізинг будівництва, реконструкції, купівлі обладнання та поголів'я з відстрочкою перших виплат на 2-3 роки.

Також необхідно здійснити кроки у здешевленні вартості поголів'я телиць і нетелів не під час реалізації, а під час їх вирощування, що автоматично зменшить їх реалізаційну ціну і, відповідно, збільшить кількісний показник реалізації. Це можливо зробити шляхом стимулювання створення нетельних господарств, спеціалізованих на закупівлі телят (у т.ч. і у населення) та вирощуванні до стану нетелів. Така робота дасть можливість видавати на ринок правильно вирощених нетелів з потенційною продуктивністю 5,5-6 тис. кг молока і реалізаційною ціною до 10 тис. грн. за голову, що в 1,5-2 рази менше за існуючу на цей момент.

- Як би Ви оцінили наявні племінні ресурси в молочному скотарстві України?

- Племінна база у нас є. І за своєю потужністю вона має змогу забезпечити існуючий попит на племінні (генетичні) ресурси. Проте якість наявних ресурсів ставить українських виробників у залежність від постійного імпорту.

ферма молочная Основна причина цього - відсутність вітчизняної системи селекції, яка складається зі збору та обробки інформації про тварин, її аналізу, вибору кращих тварин і широкого використання їх для відтворення. Поки що практично весь племінний облік ведеться на паперових носіях і механічній обробці не піддається, оцінка тварин базується на морально застарілих методиках визначення племінної цінності. На жаль, відсутній дієвий державний контроль за дотриманням законодавства у племінному тваринництві.

Як результат, генетичний прогрес у тваринництві за своїми темпами далеко позаду від інших країн, немає можливості оперативно аналізувати та впливати на цей процес, поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин. А імпорт генетичних ресурсів, відповідно, здорожчує собівартість виробництва продукції тваринництва.

- Як, на Ваш погляд, можна вдосконалити селекційно-племінну справу?

- Передусім, слід негайно розробити підзаконні акти до Закону України „Про племінну справу у тваринництві", якими запровадити удосконалення функцій управління і контролю в племінному тваринництві та привести у відповідність до світових стандартів системи збору й обробки селекційної інформації.

По-друге, потрібно розробити і прийняти як закон нову Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2020 року, в якій передбачити всі етапи формування вітчизняної системи селекції з необхідними обсягами бюджетного фінансування.

По-третє, варто переглянути напрями державного фінансування галузі, чітко відділивши роботи, пов'язані із селекцією, від робіт, що прямо пов'язані зі збільшенням виробництва продукції. Це дозволить перевести програму селекції з категорії „жовтої скриньки" до „зеленої" за класифікацією СОТ.

Василь ШАЛЕНКО

Маєте власний погляд на проблему? Свої думки і пропозиції Ви можете надіслати на адресу редакції.