- Сергію, ви займаєтеся виключно розведенням племінних кіз?
- Не можна розглядати це тільки в одному напрямку. Діяльність господарства може бути ефективною, коли включаються в роботу різні напрямки, різні продукти. Один із продуктів – це молодняк. Інші продукти – це молоко. І переробка цього молока. Є ще послід, тобто глибока підстилка, яку також треба переробляти на органіку і також отримувати доходи. Є ще туристична складова, з якою треба працювати, щоб отримувати додаткові доходи. Є ще консультаційні послуги, тобто можливість супроводжувати собі подібних або дрібніші господарства. Також є м’ясо: народжуються не тільки «дівчатка», а й «хлопчики». «Хлопчиків» народжується більше, ніж потрібно для репродукції. Треба думати, що з цим робити. Тому є не тільки м'ясо, а й шкіра. Переробка м’яса та шкіри – це такий вид діяльності, який потребує консолідації нам подібних для того, щоб ми могли виходити на цікаві для ринку пропозиції. Аби ми змогли зрозуміти, що потрібно ринку, і зробити пропозицію відповідно до потреби. В якості, в кількості, в логістичних вимірах.
- Тобто потрібна кооперація виробників, які виробляють м’ясо?
- Обов’язково. І не тільки м’яса. Взагалі козівництва. Бо це вихід із ситуації, це перспектива. Є ще багато серйозних питань. По кормах у тому числі. По консультаційних послугах, по супроводу – ветеринарному, зоотехнічному…
- Ви розпочинали свій бізнес «з нуля». Користувалися якимись програмами державної підтримки?
- Ні, не користувалися. На момент створення господарства не було дієвих державних програм підтримки козівництва. На сьогодні, по ввезенню поголів’я кіз, наскільки я знаю, теж немає відшкодування… Є державні програми щодо часткового відшкодування ставок по кредиту та вартості проектів розвитку, встановлення обладнання доїльних залів, переробки молока, розбудови… Ми цим ще не скористалися. Плануємо, але не знаємо, наскільки це реально…
- Основний ваш бізнес – це племінний молодняк. Ви зацікавлені, щоб таких господарств було більше, адже це ваш ринок?
- Однозначно. Це, з одного боку, наш ринок, а з іншого, це дасть можливість розвиватися усій галузі козівництва. Поки козівництво буде на рівні ОСНГ – це не буде галуззю. Таку діяльність складно навіть виміряти, зібрати докупи… Якщо будуть такі господарства, як у нас, як у Василя Цвика (голова ФГ «Тетяна 2011» - Р.К.), такі як у Стрию, в Лукашівці, як чимало інших, які на серйозному рівні займаються цією справою… Це галузеутворюючі господарства. Тоді можна збиратися і вирішувати серйозні питання. В тому числі й по державній підтримці, державній політиці…
Державна політика… Що б ви порадили фахівцям Мінагрополітики: хлопці й дівчата, робіть ось так, і козівництво розвиватиметься?- Складне запитання…
- Але ви ж практик. Ви ж відчуваєте фактуру… Якісь практичні речі…
- Одна стосується державних програм. Має бути все просто і зрозуміло: як такому, як наше господарство чи ОСГ, оформити документи. Має бути все легко, просто, доступно… Мають бути приклади, що не один олігарх на всю Україну, який й до того був серйозною і багатою людиною, отримав дотацію державну. Це смішно… Та й це сміх крізь сльози. Потрібно, щоб тисячі дрібних отримували підтримку. Треба реально показувати: є механізм державної підтримки, і він працює… І дає ось такий результат.
- То чому ви все ж не скористалися можливістю отримати державну підтримку?
- Це якраз ота складність… По-перше, коли ми завозили поголів’я із Франції, програм підтримки не було. У 2018 році у програмах підтримки вже зазначалося козівництво та вівчарство. Донині ми не скористалися можливостями, адже щоб вивчити це питання, треба найняти окрему людину за певну платню – вона ж не буде на ентузіазмі працювати… Тобто є затрати на досягнення цієї допомоги, накладні витрати на оформлення документів можуть бути вищі, ніж сама допомога. Отримаєш чи не отримаєш – знак питання дуже великий, а затрати є. У цьому і складність. Чи буде овчинка варта вичинки?..
- Ви говорили про консультування…
- Сьогодні ми ще не займаємося консультуванням. На базі нашого господарства тільки формується команда. У напрямку зоотехнії, ветеринарії, в генетичних питаннях; дослідження, аналіз… Все треба вимірювати. Ми зібрали всю цю команду, щоб показати, з ким можна взятися за руки і будувати, розвивати козівництво сьогодні, завтра і післязавтра…
Чи можна так говорити, що потрібен якийсь професійний консультаційний центр, якась школа, щоби справу рухати?- По суті, так. Має бути досвід, а як він сформується - у вигляді школи, окремої юридичної особи… Він може бути в будь-якій формі, яку прийме ринок. Але він має бути, і це має бути об’єднання, бо, на жаль, одному господарю зібрати всіх фахівців у населеному пункті складно.
- У теперішній час власники ВРХ – виробники молока, насамперед невеликі господарства, об’єднуються у кооперативи, навіть у кооперативні об’єднання. Наймають консультантів. Співпрацюють з сільськогосподарськими дорадчими службами. Успішних прикладів є чимало, зокрема у Львівській та Дніпропетровській областях. У ЄС держава підтримує діяльність консультаційних служб. У нас такі служби називаються дорадчими. Є законодавство. Минулого року надана державна підтримка дорадчої діяльності. Наскільки ви готові стати частиною системи дорадництва?
- Ми відкриті й проводимо заходи, щоб заявити: ми є, ми вже щось зробили - вчора, позавчора. Сьогодні ми працюємо, щоб завтра досягти результатів. І ми не говоримо – ми робимо. Ми реально показуємо, що у нас виходить. Такі консультаційні центри потрібні. Ми можемо бути ініціаторами, щоб увійти в такий дорадчий центр, бо це інша робота: одна справа займатися тваринами, інша – варити сир, ще одна – продавати продукцію, ще інша – управляти всім. І зовсім інша – розказати про це, передати знання та досвід.
- Чи працюєте ви з українськими науковцями?
- Поки що якогось тісного контакту в нас не було. Поки ми більше співпрацюємо з комерційними структурами.
- Сергію, виходячи з ваших знань та досвіду, що б ви порадили людині, яка робить перші кроки у козівництві?
- Найголовніше - якщо не знаєш, що робити, то треба діяти! Діяти, діяти, діяти! Бо думки, які б вони мудрі не були, вони лише в голові. Лише реальна дія, спроба показують: чи то правильний шлях, чи неправильний… У думках можна і вихвалити себе, і побороти себе. Було б простіше, можна було би уникнути багатьох помилок, якби був би центр розвитку козівництва. Була б така школа, щоб збирала вже існуючий досвід і показувала: ось люди робили такі дії, і це привело до успіху, інші робили ось це – і зазнали невдачі...
- Володимире, чому ви прийшли на конференцію? Які ваші очікування?
- Обмін інформацією, досвідом – це найбільш цінне у наш час. У мене ще немає кіз у господарстві, але така мрія є. Я любитель козячого сиру. І здорового способу життя.
- А що б ви хотіли зробити найближчим часом? Чи є якісь плани? Чи це тільки приглядання?
- Поки приглядання, бо дуже важко починати нову справу. Є земля, але будівництво ферми, виділення землі, проектні роботи - це доволі складно у теперішній час… На це потрібні просто космічні кошти! Я вже цікавився…
- Ви з кимось вже спілкувалися? З колегами-фермерами? З успішними практиками? З консультантами?
- Я був у Бернара (бельгієць Бернар Вілем, який разом із дружиною Марією створив в України козину ферму «Шеврет» - Р.К.) у Львівській області. Дуже гарно поставлене господарство.
- Як ви плануєте розпочинати бізнес у козівництві – за власний кошт чи шукатимете додаткові ресурси?
- На своїх не потягну… Розраховую на банківський кредит, хоча розумію про складнощі із заставою. Поки що це мрія…
- Ірино, а чому саме кози?
- Ми переїхали у село свідомо, бо підтримуємо рух родових помість в Україні. Це такий рух, коли люди беруть особисту відповідальність за своє життя, переїжджають у села із міст – великих і невеликих - і на землі створюють власний родовий простір, простір любові, де людина може жити у гармонії з природою, у гармонії з самою собою. Ми скористалися своїм громадянським правом і отримали земельну ділянку в селі Царівка Коростишівського району. У 2007-му нам подарували двох маленьких козенят. Ми почали доглядати за ними, згодом - отримувати гарну цілющу продукцію… Наші друзі скуштували, оцінили… Кіз стало більше…
- Скільки їх у вас зараз?
Більше 100! Історія й культура утримання кіз в Україні дуже давня. Зображення кози знайдено у Кам’яній Могилі. Національне взуття у нас – це саф’янові (сап’янові – Р.К.) чоботи. За словником В. Даля, саф’ян - це козел… Якщо сім’я утримувала кіз, то було, зрозуміло, не тільки молоко, а й сири – дуже смачні, виготовлені за українськими рецептами. А також страви з козячого м’яса.- Отже, від любительства ви перейшли до професійної діяльності у козівництві.
- Це не стільки професійна діяльність як… популярна. Бо нормально і для людей, і для тварин - створювати невеликі ферми, де мешканці знають і розуміють один одного. На великих фермах тварини не живуть своїм природним життям. Вони живуть у павільйонах. Їх виводять «два рази» у рік на сонце, яке вони дуже люблять й яке їм життєво необхідне. Козенят своїх кози не годують, у них поступово зникає материнський інстинкт. І багато сучасних хвороб кіз пов’язані з утриманням їх у штучному середовищі…
- Що б ви сказали людям на підтримку козівництва?
- Кожна сім’я, що має ділянку землі, може тримати 2-3 кози та повністю забезпечити себе здоровими, безпечними молочними продуктами. А утримання кіз є невибагливим. У людини буде багато часу на особисту, неповторну творчість. Ми маємо технічний прогрес і не маємо часу на життя. Нам треба потурбуватися про власне здоров’я. І, нарешті, культуру спілкування з тваринами, яку нам наші предки залишили, маємо передати у спадок своїм нащадкам.
- Виходить, що козівництво – це і бізнес, і культурний феномен одночасно.
- Абсолютно. Я не говорю, що козівництво – це такий собі чистий альтруїзм. Це смачна, корисна продукція. Але це також і справа, що може приносити дохід сім’ї. Кожна родина може у достатку жити на землі. Люди мають бути здоровими. Пречудово себе почувати та вільно розпоряджатись своїм часом для творчості… Тим, хто хоче займатися цією важливою та корисною справою, залюбки допоможемо.
- Бізнес-програма виставок Зернові технології і Agro Animal Show
- Презентація нових продуктів та розробок в області годівлі та ветеринарії
- Символіка року Кози
- 61%споживачів вважають козяче молоко більш корисним, ніж коров’яче
- «ІнтерАгро 2012»
Треба діяти!
Здавалося б, кому сьогодні можуть бути цікаві кози… Так, козячі сири, козяче молоко користуються популярністю у невеличкої частини населення, але хіба це бізнес?... Доводиться чути й таке: коза – корова для бідних… У рамках Міжнародної виставки ефективного тваринництва та птахівництва Agro Animal Show 20 лютого 2019 року відбулася Перша Всеукраїнська практична конференція «Прибуткове козівництво», учасники якої руйнують стереотипи минулого.
Скільки насправді кіз в Україні? Державна статистика не дасть відповіді на це запитання, бо кози обліковуються разом із вівцями. Аналіз статистичних даних малює не зовсім оптимістичну картину. А цифри 2018 року, наведені Держстатом, взагалі виглядають незрозумілими: чи то помилка, чи…
Кількість овець та кіз в Україні, тис. голів
| 2000 | 2005 | 2010 | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 |
| 1875,0 | 1629,5 | 1731,7 | 1735,2 | 1371,1 | 1325,3 | 1314,8 | 1309,3 | 25,0 |
Віце-президент Асоціації племінних кіз Олександр Романов вважає, що така інформація не відповідає дійсності. Більш-менш актуальну інформацію подає Держпродспоживслужба. Та й тут є важливі для оцінки ринку козівництва «але»…
 |  |
Що стосується племінних кіз – це окреме питання. Доля цього надзвичайно цінного генофонду, який ми, в більшості, отримали з імпорту, в подальшому випадає з поля зору. Створення племінного реєстру на зразок тих, що використовують за кордоном, – справа дуже важлива. Він має свою специфіку і займатися його створенням мають компетентні в справах племінного козівництва фахівці. До речі, Асоціацією племінних кіз такий реєстр уже розроблено і впроваджено в рамках самої асоціації. Чому б цей досвід не поширити в рамках усієї держави? Козівники, які планують розвиток власних господарств, знали б, який цінний потенціал зосереджено в нашій державі.Сьогодні в Україні зареєстровано кілька асоціацій, які «опікуються» козівництвом, - Асоціація козівників України, Асоціація вівчарів і козівників України, Асоціація племінних кіз, але від цього справи у козівництві та вівчарстві не поліпшуються так швидко, як хотілося б, - чи то «вагомість» їхня недостатня, чи щось інше, бо ініціаторами проведення конференції стали самі фермери-козівники.
Що стало причиною для їхньої активності? Невпевненість! Значна частина козівників почувають себе невпевнено, будуючи цей нелегкий бізнес. Не всім вдається досягти успіху і побудувати ефективну його модель, яка нарешті почне давати прибуток, без якого неможливий подальший розвиток жодного господарства.
Знайомство зблизька
Та все ж в Україні є господарства, які завдяки добре поставленій справі успішно йдуть до поставленої мети. Одним із них є племінне господарство «Лісова Коза» із села Підлісне, що на Кіровоградщині. Це господарство – одне з найбільших в Україні, яке спеціалізується на розведенні та продажах племінного молодняка альпійської породи кіз: корінне стадо завезене з Франції. На початку 2019-го господарство отримало офіційний статус племінного репродуктора з розведення кіз альпійської породи. Спілкуємося з директором і власником господарства Сергієм Григіром.
Коза перестає бути коровою
Козівництво - справа непроста, застерігають професіонали, якщо ми говоримо про це як про бізнес. Фахівці наголошували: високоякісна генетика – це фундамент прибуткової козячої ферми. Говорили про основні складові якісного ветеринарного забезпечення в козівництві та якими вони мають бути сьогодні, про вимоги до здоров’я тварин, гігієни виробництва та основні принципи отримання молока і молочних продуктів європейського рівня безпечності та якості. Про те, що система управління стадом має бути організована належним чином.
Велике зацікавлення прихильників козівництва викликали виступи, присвячені кооперації як інструменту підвищення ефективності козячих ферм. Прибутковість козівничих господарств насправді є дуже низькою, хоча потенціал її зростання є. Реально ферма може стати прибутковою, якщо вона міцно займе свою нішу на ринку як виробник високоякісної продукції під впізнаваною торговою маркою. Малі ж ферми (менш як 100 голів) практично не мають шансу вийти за межі вуличних або базарних лотків на організований ринок у якості самостійного гравця, хоча можуть виробляти відмінне молоко, сири, масло. Вихід один - кооперація.
За інформацією Сергія Григіра, у світі налічується близько 1 млрд кіз, в Європі – 16 млн. Лідерами козівництва у Європі є Греція, Франція та Іспанія. На полях 6000 фермерських господарств Франції пасеться 1 млн кіз, які дають 670 млн літрів молока.
Перша Всеукраїнська практична конференція «Прибуткове козівництво» засвідчила, що коза перестає бути коровою для бідних. Можливо, її варто розглядати як «заявку» на активізацію у цій сфері? Заявку на те, що незабаром у нас буде вітчизняна генетика, центри і школи з розвитку козівництва, побільшає успішних козиних ферм, рітейл вестиме перемовини про поставки козячого молока, сиру, м’яса зі створеними такими фермами кооперативами, в модних магазинах з’являться черги за аксесуарами із сап’яну… А ще нормальна статистика. Чому б і ні! Треба мріяти, планувати і діяти! Руйнувати стереотипи! Бо крок уже зроблено…
Роман КОРІНЕЦЬ,
віце-президент Спілки аграрних журналістів України,
канд. екон. наук
Довідка.
Організатори конференції - ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок»,
ННЦ «Інститут аграрної економіки», Національна асоціація сільських дорадчих служб України,
ТОВ «Племінне господарство «Лісова Коза», ТОВ НВФ «Максол», ТОВ «Генетика і Селекція»,
ТОВ «СмартБіолаб».
