- «Кучерявий» бізнес
- Аспекти формування прибуткового вівчарства та козівництва в Україні
- Державне обличчя у дзеркалі вівчарів
- Витоки відродження
- У Криму відкрили завод з виробництва молочної продукції
Вівцям і козам - пасовища, бюджету – гроші
В Криму планують підтримати ініціативи вівчарів і козівників.
Так уже склалось історично, що вівчарство було невід’ємною частиною народного господарства нашої країни, особливо у степовому та гірському Криму. В середині 19 сторіччя кількість овець на півострові сягала близько 2 млн. голів. Тоді вівчарі забезпечували вовною не лише внутрішній, а й світовий ринки.
На жаль, у сучасних ринкових умовах ця галузь виявилася збитковою. Поголів’я в овечих отарах і козячих стадах Криму суттєво зменшилось. В автономії розведенням цих тварин нині займаються 57 юросіб (утримують 33,7 тис. голів) і 1352 фізособи (279,7 тис. голів), каже голова «Асоціації вівчарів та козівників України» Володимир Ананьєв.
Без підтримки важко
У сучасних умовах понад 80% продукції вівчарства і 100% козівництва виробляється на селянському подвір’ї без первинної та поглибленої переробки, каже В. Ананьєв. За таких умов зробити галузь прибутковою важко.
Досить серйозною є й проблема відсутності потрібної кількості пасовищ, якими наразі часто слугують узбіччя залізниць і шосейних доріг. Звідти селяни запасаються і сіном. Це не лише створює загрозу безпеці дорожнього руху, а й негативно позначається на якості молока та м’яса.
«Отримати в користування землю для випасу та під заготівлю кормів селяни не завжди можуть ще й через високу орендну плату, вартість землевпорядних робіт і тривалу процедуру оформлення документів з виділення й надання земельних ділянок у користування, - констатує голова асоціації. - Разом із тим у Криму не використовуються близько 80 тис. га земель запасу, придатних для сінокосіння і випасу. До місцевих бюджетів щороку не надходить близько 2,5 млн. грн. у вигляді податку на землю. Ці землі ніким не доглядаються і заростають бур’янами.
Наша асоціація пропонує змістити акценти держпідтримки сільгоспвиробників у бік мотивації до збільшення виробництва шляхом надання їм на пільгових умовах пасовища із земель запасу. Враховуючи, що межі згаданих земельних масивів відомі і вже визначені, документальне оформлення та передача їх користувачам не потягне великих фінансових витрат. Натомість місцеві бюджети отримають значні надходження у вигляді земельного податку та орендної плати», - додає В. Ананьєв, повідомивши, що нещодавно зустрічався з міністром агропромислового та продовольчого комплексу АР Криму Валерієм Кравцем і той підтримав Програму розвитку вівчарства і козівництва в Криму, розроблену асоціацією. Під час зустрічі голова кримського аграрного відомства зауважив, що державна підтримка надаватиметься на чітко прораховані програми, з яких буде зрозуміло, куди держава вкладає гроші і що матиме натомість.
Безвідходні та корисні
Якщо ретельно все підрахувати, то вигоди та користі від кіз і овець чимало. Наприклад, м'ясо вівці в усьому світі визнано самим екологічно чистим. Може, вона і дурна та вперта, як прийнято вважати, але різні гормональні добавки не їстиме. Вчені Німеччини доводять, що м'ясо ягнятини пригнічує розвиток у людей пухлинних клітин і навіть знищує їх. Щодо молочної продукції, то у вівці та кози вона має особливу цінність. Закордонні сировари використовують таке молоко для виробництва елітних, дорогих сортів сиру. У нас овечу бринзу днем з вогнем не знайдеш, хіба що на Заході України. А раніше і Крим славився цим продуктом.
Козине ж молоко за своїм складом найбільш наближене до материнського. Через наявність у ньому імуноглобулінів, воно з давніх часів використовувалося для лікування і профілактики багатьох хвороб, навіть туберкульозу. Доведено, що цей продукт виводить з організму радіонукліди та прекрасно лікує алергію. Не слід забувати і про шкіру, вовну і пух, які також дають ці тварини. Саме одяг з натуральних матеріалів дуже комфортний і, головне, корисний для здоров’я.
Не менше користі ці тварини можуть принести і рослинництву. Постійна присутність овець і кіз на необроблених полях та пожнивне випасання унеможливлять занесення насіння бур’янів на поля агровиробників, що суттєво заощадить витрати на обробці земель. Це призведе до зменшення, а можливо і до повної відмови застосування гербіцидів. Так що вигод від утримання цих корисних тварин чимало.
Людмила ЩЕКУН
АР Крим
спеціально для «Аграрного тижня. Україна»
