Чи дожене український кролик китайського?

22 February, Розділ Тваринництво, переглядів 8 336

Якщо Україна змогла на широку ногу поставити масштабне промислове виробництво м’яса птиці, претендуючи на ринкові місця в ЄС, то велике українське кролівництво залишається хіба що в пам’яті тих, кому за 40.

Утім, як запевняли учасники науково-практичного семінару «Чинники відродження українського кролівництва» (відбувся рамках міжнародної виставки «ІнтерАгро-2012»), пік падіння галузь вже минула. Відтак, агробізнесмени подивляються в бік масового розведення пухнастих та вухастих. Але 25 сільгосппідприємств, що нині діють у промислових масштабах, поки що не можуть наздогнати в загальному обсязі виробництва сімейні господарства, які продукують 95% кролятини. До речі, саме сільське безробіття «посприяло» поширенню малого кролівництва. Бо домашні родичі зайців за темпами розмноження здатні конкурувати навіть з всюдисущими пацюками. До того ж, забійної ваги досягають лише за трохи більше двох місяців. Щоправда, тільки на високотехнологічних промислових фермах.

Довідково. На сьогодні українське кролівництво представлене трьома технологіями.

Ретро-технологія заснована на традиційних прийомах ведення господарства, які придатні для невеличкого селянського подвір'я у 20-50 кролиць. При цьому застосовуються найпростіші способи утримання кролів, раціон орієнтований на кормову базу селянського подвір'я, а самі кролі не захищені від спалахів вірусних інфекцій. На розведення поголів’я впливає сезонний фактор, а тварини до товарної ваги відгодовуються за 150-160 днів.

Техно-кролівництво передбачає сучасні способи утримання та розведення кролів з метою їх вирощування у промислових масштабах. З точки зору бізнесу, таке кролівництво є стабільно прибутковим, коли масштаби його сягають 2000-10000 кролиць. Воно потребує великого стартового капіталу - 1,5-5,0 млн. євро.

Еко-кролівництво використовує технології утримання, розведення та годівлі, максимально наближені до природних. За мету ставиться виробництво продукції найвищого споживчого ґатунку без використання кормів, які містять стимулятори росту. Репродуктивні якості тварин при цьому завжди найкращі. При вирощуванні еко-кроля, окрім м'яса, товарну цінність має його хутро.

Але повернімося до промислового або техно-кролівництва. Такий спосіб виробництва, на думку багатьох фахівців, дозволяє наздогнати аж двох зайців, перепрошую, - кроликів. По-перше, на сучасній великотоварній фермі можна упередити інфекційні хвороби, від яких не врятуватися в сімейних господарствах, бо «малюки» не можуть собі дозволити навіть послуг професійного лікаря ветмедицини. По-друге, найвищої рентабельності можна досягти саме там, де все поставлене на високотехнологічний масштабний потік. Роман Боднар, директор ТОВ ПСГП «Ізюмські кролі», зокрема, наводить такі розрахунки: «При собівартості утримання кроля протягом першого місяця на рівні 13 гривень, ми виходимо на понад 50% рентабельності на 65-й день, коли тварина досягає товарної ваги. Це при конверсії корму на рівні 2,7-3 кг й належних умовах утримання. А найкраще кролі почуваються при температурі близько +18°С і відносній вологості 70%. Особливе значення має й раціон. Його в нас 6 типів. Для кожної вікової групи – окремий. Бо не можна годувати тим самим і кроля-плідника, й самку та крольченя. У підсумку ми маємо змогу реалізувати 1 кг м’яса за ціною понад 60 гривень».

А от представник однієї з компаній Дмитро Савченко радить особливу увагу приділяти ветеринарним аспектам утримання кролів. Кожна неврахована дрібниця в профілактиці хвороб цих тварин може потім дорого обійтися у порівнянні з витратами на вкрай необхідні ветпрепарати. Краще починати з опанування науки здорового способу утримання. А ще ліпше - завжди користуватися послугами висококваліфікованих лікарів ветмедицини.

У свою чергу Іван Вакуленко, доктор ветеринарних наук з Харківського інституту тваринництва НААН, підкреслює роль племінної роботи в господарствах, які претендують на масштабні здобутки в кролівництві. Авторитетний науковець радить завжди бути в курсі останніх досягнень селекції, придбавати високопродуктивне племінне поголів’я тільки в тих спеціалізованих господарствах, які гарантують якість і науковий супровід.

Завершити хочу на невикористаному потенціалі української кормової бази, якому явно заздрить Китай, виробляючи понад 50% кролятини в світі. Ми ж поки «тішимося» 0,6% світового виробництва. І попит є. І завзятість. І є де розгорнутися. Нумо!

Володимир ШАПОВАЛОВ