Чи є перспектива?

28 February, Розділ Тваринництво, переглядів 7 023

Сьогодні птахвництво в Україні здебільшого зорієнтовано на виробництво м'яса курятини, а птахофабрик, які займаються вирощуванням іншої птиці, - одиниці. Та, як виявилося, водоплавна птиця, хай і не рівноправна, але все ж - альтернатива курятині.

Як зробити бізнес на водоплавній птиці, які правила утримання і годівлі та все про ветеринарний супровід качок і гусей - ці та інші питання обговорювали на конференції «Аграрна країна: ваш бізнес - водоплавна птиця», яку в рамках «ІнтерАгро-2012» організували тижневик «Аграрний тиждень. Україна», асоціація «Птахопром України» і ВО «Київптахопром» за підтримки Мінагрополітики і НААН.

Як повідомив заступник директора Департаменту тваринництва профільного міністерства Володимир Пищолка, сьогодні в Україні налічується 6,269 млн. гусей, з яких лише 485 тис. утримується в сільгосппідприємствах, а переважна більшість - у особистих селянських господарствах. Як виявилося, найбільше гусей утримують у Полтавській, Івано-Франківській, Дніпропетровській областях. А є низка регіонів - Крим, Волинь, Закарпаття, Чернігів - де вони взагалі майже не утримуються в промислових масштабах.

За статистикою, сьогодні в Україні вирощують італійську білу, велику білу та велику сіру, горківську, кубанківську, лєгарт, уральську білу, холагорські й роменські породи гусей. За останні 30 років зникли такі породи як білоруські сірі, оброшинські, курчаві, ланжські, володимирські, переяславські.

Щодо качок, то цієї птиці нараховується 10,8 млн. у всіх категоріях господарств, а в сільгосппідприємствах утримують із загальної кількості лише 516 тисяч.

«Хочу повідомити, що в міністерстві створено робочу групу по розробці програми птахівництва, - зазначив Володимир Андрійович. - Але здебільшого програма спрямована на виробництво м'яса бройлера і курячих яєць. Та на моє переконання, в цій програмі обов'язково мають бути відображені такі підгалузі як качківництво і гусівництво». Тож було запропоновано усім, хто має пропозиції до програми по птахівництву, подавати їх у «Птахопром України».

За словами Володимира Пищолки, нині державна підтримка для галузі птахівництва діє лише в двох напрямах: відшкодування вартості будівництва ферм, комплексів і комбікормових заводів, але з певними вимогами в законодавстві, приміром, що підприємство має утримувати не менше 1 млн. голів птиці. «Зараз триває підготовча робота, щоб внести зміни до Закону «Про державну підтримку сільського господарства», які передбачають підтримку від держави не лише великим підприємствам, а й середнім», - зазначив фахівець.

Друга стаття допомоги птахівникам від держави - здешевлення ставок по кредитах. І там теж є певні умови та обмеження.

Генеральний директор асоціації «Птахопром України» Юрій Петров, який уважно вислуховував своїх колег, зазначив, що в Україні сьогодні є близько 60 підприємств, які виконують функції репродукторів, що забезпечують інкубаторні станції. Та водночас існують й невеличкі домашні підприємства, які утримують цю птицю, але не реєструються, працюють самостійно і продають молодняк населенню. «Великі господарства мають окремі цехи, де вирощують качку на м'ясо, та великих птахофабрик, як це було раніше, немає, - зазначив Юрій Євгенович. - За радянських часів Україна виробляла 75 тис. т м'яса качки за рік. А наразі обмежуємося 10-12 тоннами».

Проводячи порівняння, Юрій Петров навів такі цифри: за часів СРСР (1975, 1985 та 1990 роки) третина всього поголів'я качок і гусей знаходилася в Україні. І нині, порівняно з 1990 роком, поголів'я племінної птиці зменшилося вдвічі. Чому так сталося? На думку Юрія Євгеновича, утримання водоплавної птиці доволі затратне, особливо в зимовий час, і тому не всі підприємства, не отримавши належної підтримки від держави, змогли утриматись на потрібному рівні й скоротили поголів'я.

Це припущення підтвердила і представниця підприємства ТОВ «Гримат Групп» (має 60-літню історію ведення племінного птахівництва) Наталія Вермієнко. Вона наголосила, що через нестабільність цін на молодняк, вони вимушені були торік зменшити поголів’я качок і гусей. «Наразі ми утримуємо 10 тис. качок батьківського стада, - розповіла Наталія Петрівна. - Якщо на молодняк курчат ціна з року в рік стабільна, то на гусят і каченят вона щороку різна. Саме цей фактор не дає можливості вести планове господарство. Через занизьку ціну на пташенят водоплавної птиці торік ми зменшили поголів'я батьківського стада до 10 тис., а завжди утримували 30 тисяч».

Початківцям у розведенні водоплавної птиці було цікаво послухати практичні поради від людей, які не перший рік займаються цією птицею. Наталя Вермієнко дала кілька цінних порад - у відгодівлі й утриманні птиці виконувати головну вимогу: щоб до початку яйценоскості поголів'я мало стандартну масу. Ще порадила годувати качок двічі на день, в осінньо-літній період давати птиці зелену масу, люцерну, коренеплоди, а в зимовий - згодовувати комбінований силос, приготований з моркви та капусти, а також зерно в пророщеному вигляді.

Утримання водоплавної птиці - це особливий вид бізнесу, адже на відміну від промислового птахівництва, приміром, бройлерного, водоплавна птиця здебільшого утримується в приватних фермерських господарствах з агресивним епізодичним середовищем, то потребує належного ветеринарного контролю. Про хвороби, лікування та найсучасніші ветпрепарати для птиці розповіли учасникам конференції представники компанії «УкрВетСоюз» та «Геотек».

Напрацюваннями в царині саме водоплавної птиці поділилися співробітники Інституту птахівництва НААН. Саме тут займаються генетикою, селекцією, розробляють технології утримання та відгодівлі птиці, випробовують нові ветеринарні препарати. Одне із направлень Інституту птахівництва та дослідного господарства «Борки» - це раціональне використання генетичних ресурсів. І найперше – це використання гібридів, отриманих на основі українських качок, які не поступаються відомим кросам, а також отримання мулардів.

В Інституті птахівництва навіть діє школа зі штучного запліднення птиці. Цю технологію вже успішно використовують у львівському господарстві «Гові». Його керівник Мирослав Проць запевняє, що це економно і якісно. Він займається водоплавною птицею вже давно і знає всі плюси та мінуси цієї справи. Мирослав Григорович нарікає, що несправедливим є розподіл державної підтримки, яку отримують лише потужні й великі підприємства. «Та маємо надію, що в новій програмі розвитку птахівництва, розрахованій до 2015 року, знайдеться місце і для невеликих птахофабрик», - сподівається він. Ще одним проханням від птахівників до Мінагрополітики є забезпечення дозволів на вивіз молодняка чи м’яса водоплавної птиці за кордон.

Загалом керівники підприємства, які займаються водоплавною птицею і продають молодняк, стверджують, що на заваді ведення нормального бізнесу стають і підпільні інкубатори, які з неякісного яйця (купленого у населення) інкубують неякісну птицю. При цьому знижують ціни на ринку. А за словами Мирослава Проця, якісне каченя чи гусеня не може коштувати менше 25 гривень.

На противагу Україні виробництво качок останнім часом у світі зростає. Найкращі показники з качківництва демонструє Китай, а серед європейських країн лідирують Франція та Німеччина. Ви тільки уявіть, що від загального виробництва м'яса качки всіх європейських країн Франція займає 56% ринку. Але завважте: у Франції не нарощують поголів'я цієї птиці, а за допомогою генетики та селекції там його прогресують. Україна ж, зважаючи на брак коштів, не має можливості займатися селекцією. Хоча ми маємо іншу, цілком реальну можливість - вирощувати цю птицю, забезпечуючи м'ясом качки внутрішній ринок і експортуючи на європейський.

Погодьтесь, це доволі непогана перспектива для розвитку водоплавного птахівництва в Україні.