Чи ж нап’ємося молока?

23 April, Розділ Тваринництво, переглядів 9 321

Якщо в наповненні українського ринку м’ясом через відкриття кордонів є, принаймні, якась логіка, то молока СОТівські країни до наших склянок точно не наллють.

Нині в Україні є цілком реальна загроза залишитися без власного молока та молокопродуктів: на перше квітня цього року в агропідприємствах різних форм власності залишилося ... 670 тисяч корів. Звісно, що й виробництво молока катастрофічно скорочується: з початку року молочні ріки держави обміліли ще на 60 тисяч тонн.

Ця тривожна статистика прозвучала на всеукраїнському виїзному семінарі з питань розвитку молочного скотарства, учасниками якого були заступники начальників головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій, керівники обласних племінних підприємств та потенційних господарств-покупців молодняка ВРХ в особистих селянських господарствах. Семінар відбувся на базі ТОВ СГП ім. Петра Воловикова, що в Гощанському районі на Рівненщині.

Тут, як мовиться, старий і малий розповість вам, що назва району походить від слова “гостинний”, а маленький райцентр Гоща має велику історію: містечку вже 855 років. Свого часу на цих землях господарював Двічі Герой Соціалістичної Праці світлої пам’яті Петро Митрофанович Воловиков.

Тож саме його іменем і назвали господарство, яке й сьогодні використовує матеріальну базу, створену попередніми поколіннями селян, постійно модернізуючи її. Щоправда, тепер воно займає значно більшу площу: сьогодні землі господарства (а це 7 тис. га орендованих сільгоспугідь) розкинулися на території 16 сіл, об’єднаних у чотири сільських ради.

Мають 3,5 тисячі голів ВРХ, з яких 1450 корів; повним ходом іде будівництво високотехнологічного молочного комплексу на 2 тисячі 100 голів. Втім, і це – не рубежі для послідовників Воловикова.

- Наша програма розвитку молочного скотарства передбачає збільшення дійного стада до 5 тисяч голів уже до 2012 року, - розповів керівник підприємства Микола Пилипчук. - Прирощувати поголів’я плануємо насамперед через закупівлю молодняка ВРХ в особистих селянських господарствах, бо вже сьогодні маємо гарну практику співпраці з жителями навколишніх сіл, яка себе цілком виправдовує. Ми підрахували: якби ми поповнювали стадо виключно власним поголів’ям, до 5 тисяч наблизилися б лише в 2017-му.

Тож, як мовиться, “взяли на олівець” кожну корову, що є в особистих селянських господарствах, і за кожним із них закріпили свого спеціаліста. Фахівці роз’яснили людям суть тієї великої справи, яку робить для держави і людей їхнє господарство, і, як кажуть, “розклали по поличках”, що буде мати з участі в програмі кожен селянин.

Люди погодилися на таку співпрацю. Тож господарство організувало роботу пунктів штучного осіменіння корів, узявши на себе витрати, з цим пов’язані. До того ж, купуючи в людей молодняк віком від 30 до 60 днів, господарство платить більше, ніж так звані заготівельники, що купують молочних телят під ніж.

- Ми прогнозували, що зупинимось на ціні 11 гривень за кілограм живої ваги, - каже Микола Пилипчук, - однак, базарники почали платити людям більше. Тож сьогодні розраховуємось із селянами за ціною 12 гривень. Формула проста: ціна перекупника плюс одна гривня. Адже 5 гривень із 12 нам повертає держава, а це надзвичайно суттєво. Тобто, наша програма закупівлі молодняка у населення працює навіть з випередженням графіка. За попередніми розрахунками, на 10 квітня ми мали б поповнити своє стадо на 780 голів, натомість наше поповнення склало вже 830 голів.

Не без гордості демонструє це поповнення колегам керівник. Вже зрозуміло: до середини червня кількість молодняка зросте до 1100-1200 голів, тоді як програмою передбачено 970.

Ще місяць-півтора “новеньких” теляток тут підгодовують цільним молоком (одне випиває близько 4 літрів на день), тому й розміщені вони в індивідуальних клітках поруч із фермою; проводять усі необхідні карантинні та ветеринарні заходи, а далі переводять на безприв’язне утримання з, так би мовити, постійно діючим кормовим столом та вітамінними добавками.

Якщо прискіпливо дотримуватися технології, а ще – вкладати в свою справу часточку душі, як це ро***ть спеціалісти у господарстві імені Воловикова, неодмінно матимеш хороший результат. Майже стовідсоткове поповнення стада стало тут нормою. Адже люди, які самовіддано працюють, мають на що розраховувати : заробітна плата доярки сьогодні складає від 1800 до 2200 гривень, до цього ж рівня наближаються й заробітки доглядачів ВРХ.

Ось як поєдналися в одному господарстві особисті й державні інтереси, економічна й соціальна складова, які тут завжди йдуть поруч. Люди розуміють: продавши сьогодні телятко господарству, вони завтра матимуть нові робочі місця – адже за два роки воно перетвориться на повноцінну корову.

- Якби в кожному районі України та хоч по одному такому Миколі Пилипчику, загальнодержавну програму розвитку молочного скотарства, що розрахована до 2015 року, ми виконали б значно раніше, - відзначив на пленарній частині семінару директор Департаменту ринків тваринництва з Головною державною племінспекцією Мінагрополітики Дмитро Микитюк. – Формула розрахунків із людьми залишається тією ж: ціна наших конкурентів плюс одна гривня. Побачене в господарстві ім. Воловикова наочно підкреслює перевагу крупнотоварного виробництва, прибутковість та стабільність молочного бізнесу, який нині маємо можливість розвивати за підтримки держави. Тільки от як можна пояснити, що за такої солідної підтримки тваринницької галузі торік вирізано 8 тисяч корів, і цього року негативна тенденція не зупинена? Державним бюджетом-2008 на підтримку тваринництва передбачено вже 1,8 млрд. грн., що на 554 мільйони більше, ніж торік. Гадаю, ми з вами зможемо ефективно розпорядитися цими немалими коштами. Адже підраховано: щоб із закупленої в індивідуальних селянських господарствах телички виростити нетеля, сьогодні потрібно 7 тис. грн., із закуплених у племінних господарствах – 15-20 тисяч. Цим, як на мене, сказано все.

Тому керівник департаменту поставив такі завдання:

- кожній області найближчими днями визначитись із обсягами закупівель телиць у населення в розрізі конкретних господарств;

- вибудувати роботу з населенням так, щоб жодна теличка не пішла “під ніж”;

- запровадити щомісячний розгляд цього питання за участю керівників регіону.

До слова, на Рівненщині, де проживає 52,5% сільського населення, перші керівники усвідомлюють важливість розвитку тваринництва загалом і молочного та м’ясного скотарства зокрема.

Перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Благодир, який взяв участь у роботі семінару, підкреслив, що в області сьогодні є всі передумови для відкриття “другого дихання” в тваринництві:

- Це, насамперед, державна підтримка: загальна сума коштів на підтримку села, що надійшла в область на 10 квітня, становить 11,4 млн. грн., 76% з них – це кошти на розвиток тваринницької галузі. Отож, цього року товаровиробник має серйозну конкурентну перевагу над перекупником: він може заплатити селянинові більше, ніж той, хто купує худобу “під ніж”.

Якщо в бюджеті залишатиметься принаймні цей самий рівень державної підтримки тваринництву, і ми не поламаємо ринок товарної продукції через імпорт, то наші агровиробники швидко заповнять полиці магазинів доброякісним молоком і молокопродуктами, а потім і м’ясом.

Тож сьогодні ми робимо головну ставку на модернізацію та технічне переоснащення галузі через будівництво так званих доїльних залів. Принаймні, цього року до державної складової, що передбачає здешевлення кредитних ресурсів під цю справу, ми вперше додали 1 млн. 100 тис. грн. з обласного бюджету. Тож на модернізацію й технічне переоснащення тваринницької галузі товаровиробники Рівненщини тепер матимуть безвідсоткові кредитні ресурси.

Торік, у складі делегації від Рівненщини, мені довелось побачити високотехнологічні молочні комплекси в сусідній Брестській області Білорусі. Наші керівники на чолі з Володимиром Плютинським «заздрили колегам білою заздрістю»: адже цільові кошти їм на 20 років без відсотків виділяє держава. Сьогодні подібне із площини мрій керівників перейшло в реалії – принаймні, на Рівненщині.

Інна ОМЕЛЯНЧУК

Рівне