Українська Венеція

25 September, Розділ Weekend, переглядів 3 722

Невелике містечко Вилкове - «українська Венеція» - розташоване на берегах трьох гирл Дунаю – найбільшої річки Європи. Білгородське, Очаківське і Старостамбульське гирла разом ніби утворюють вилку, звідки власне й походить назва містечка.

А біля самого моря, на острові, встановлений знак нульового кілометру Дунаю. Звідси ведеться відлік довжини річки, яка, простягаючись на 2850 кілометрів, проходить через територію 10 європейських держав. Дунай – єдина у світі річка, довжину якої вимірюють не від витоків, а від дельти.

Історія міста Вилкового досить цікава. Із дня заснування поселення Липованського (перша назва містечка) вже минуло 250 років. Засновниками міста в цій, на перший погляд, непридатній для господарювання болотній місцевості була перша хвиля втікачів з Російської імперії. Тікали сюди старообрядці подалі від церковної реформи, відомої як реформа патріарха Никона. Територія ж, де нині розташувалось Вилкове, на той час була дикою, і знаходилась у складі Османської імперії. Оскільки султан був не проти освоєння глушини у своїй імперії, тому дозволяв селитися вигнанцям. Проти їх релігії він також не заперечував, правда за це перші вилківчани несли перед Портою певні повинності.

Була і друга хвиля переселенців – козаків-некрасівців. Це учасники повстання 1708 року під проводом Кіндрата Булавина, які після своєї поразки шукали порятунку від урядових військ. Запорізькі козаки також селилися в дельті Дунаю. Відносини між запорожцями і некрасівцями складалися по-різному. Бували і збройні конфлікти через розподіл земель. Не останнє місце відігравали і релігійні розбіжності.

Коли приїздиш у Вилкове, дивуєшся, як люди змогли вижити серед цієї непристосованої для існування болотної місцевості. Але їм вдалося навіть більше. Працьовиті старообрядці вижили, проклали кілометри невеликих і більших каналів, осушили трясовину і збудували місто, яке ми зараз називаємо «українською Венецією». У місті, зрозуміло, збудовано 3 церкви: дві належать старообрядцям, одна – православним.

Декілька слів хотілося б приділити побуту придунайських мешканців. Оскільки Вилкове розташоване серед болот дельти Дунаю, звичайний тип сільського господарства Одещини тут непридатний. Основним промислом вилковчан є рибальство на Дунаї, озерах його дельти і Чорному морі. Причому займаються ним як чоловіча половина населення, так і жінки.

Окрім рибальства Вилкове знамените своїм виноградарством і вирощуванням полуниці. Ці культури компактно зрощуються місцевими мешканцями на островах дельти. Острови ці – надзвичайно плодючий, порівняно зі звичними ґрунтами, дунайський мул, який постійно намивається рікою і утворює ділянки суші.

Місцеві жителі пристосувалися розбивати на них огороди. І хоча острівців у дельті – безліч, люди господарюють на порівняно невеликій їх кількості. Решта, разом із територією, що охоплює острови дельти вгору та вниз по течії Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрова смуга морської акваторії вздовж узбережжя, входять до Українського Дунайського біосферного заповідника (внесений до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО).

Флора заповідника надзвичайно багата і нараховує близько 950 видів рослин, 16 з яких занесені до Червоної книги України. Лісова рослинність є характерним елементом плавнень дельти Дунаю, хоч і не займає в ній значних площ. У її складі переважають різні види верб.

В заповіднику – найбільші в Україні зарості водяного горіха плаваючого та меч-трави болотної. На території ростуть 39 видів грибів, які належать до 21 роду. Це далеко неповний їх список, адже детальні мікологічні обстеження даної території практично не проводились.

Свою унікальність має і фауна заповідника. По кількості видів тварин дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі.

Фахівцям заповідника відомі 1937 видів комах, серед яких 40 занесено до Європейського червоного списку та Червоної книги України. Причому, за оцінками експертів, це лише значно менше половини всіх комах, що реально мешкають на цій території. Загальна кількість комах оцінюється в 5,5 тисяч. Цікаво, що серед комах, виявлених у заповідній зоні, 7 видів є новими для науки.

У водах заповідника водяться 90 видів риб. Причому тут зустрічаються всі 7 видів риб із Європейського червоного списку. А серед 32 видів риб, занесених до Червоної книги України, тут мешкає 15. Серед них і білуга – найбільша серед прісноводних риб. До речі, наш гід здивував нас розповіддю про відомого вилківського рибалку, який упіймав таку велику білугу, що на гроші, отримані від продажу її ікри, придбав собі нового човна.

Особливу роль Дунай, в тому числі і заповідна акваторія, відіграють для збереження чорноморських стад прохідних осетрових риб. Серед всіх річок Чорноморського басейну тільки в Дунаї ще зберігся їх природний нерест.

А от серед земноводних найбільш численними тут є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, серед плазунів – болотна черепаха та звичайний вуж. Між іншим, гурмани стверджують, що дунайська їстівна жаба смаковими властивостями не поступається французькій.

Найчисленнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному та економічному плані групою хребетних тварин заповідника є птахи. Тільки з 1983 року їх на теперішній території біосферного заповідника відмічено 257 видів, або майже 63% орнітофауни України.

Що ж, Вилкове – одне з таких місць, яке варто один раз побачити. І хоча інфраструктура містечка ще багато у чому залишається нерозвиненою, особисто я відніс цю особливість до переваг.

Вилкове – не те місце, де від туристичних маршрутів залишаються витоптані стежки. Тут, відпочиваєш душею. Краєвиди дельти дарують незабутнє відчуття спорідненості з природою, а особливий місцевий колорит створює ілюзію, що час навмисне зупинився, аби ти познайомився з усіма принадами тутешньої первозданної краси.

Дмитро ПЕКАРЧУК