Об'єктив Олександра Гордієвича

24 April, Розділ Weekend, переглядів 5 381

Ну, зрозуміло, це талановитий об'єктив, бо - в руках відомого майстра зі своїм особливим баченням довколишнього світу.

alt Диву даєшся, розглядаючи знімки з тих чи інших об'єктів, де бували разом. Таке враження, ніби дивлюся на те, що бачив учора чи позавчора, зовсім іншими очима і не збоку, а зсередини, з нутра, з самісінької суті, в подробицях, які пройшли повз тебе, а, з'ясовується, були найхарактернішими.

- Як це в тебе виходить?

Здвигне плечима, усміхнеться і нічого не скаже. Він взагалі не любить відповідати на дилетантські запитання, бо вони нічого не вирішують, ні до чого не зобов'язують.

Гордієвич - професіонал найвищого класу і активний тільки в тих розмовах, від яких залишаються наслідки. Іншими словами, любить займатися з тими людьми, які цікавляться його справою всерйоз, щоб переймати і наслідувати. Тому професійне його оточення - це, зазвичай, або ті, хто підбирається до вершин майстерності, або ті, хто починає, одразу заглиблюючись на всю спроможність чересла.

Сам же він тяжіє до художницького бомонду, себто до середовища, в якому постійно шукають і думають.

Одна з головних рис мого колеги - суперневтомність. В нього нема вихідних, нема відпусток, нема і гадки про якийсь перепочинок. Людина весь час перебуває в стані творчого натхнення і пошуку. Відпустка і вихідний - цілковите занурення в самого себе, можливість відшліфувати до ідеального стану те, що не вдається в процесі робочого повсякдення.

Фотоапарат у руках - з дитячих літ. У сьомому класі батько подарував йому «Смєну». Втім, провидіння долі можна, мабуть, вбачати і в тому, що перший знімок для преси з самого Сашка у першому його класі зробив знаменитий фотокореспондент alt «Огонька» в Україні Микола Козловський. Згодом, коли Саша працюватиме у Вінницькій молодіжній газеті «Комсомольське плем'я», вони познайомляться уже, як колеги, і молодому журналістові буде забезпечена творча батьківська опіка. Це було визнанням. Не кожен фотокореспондент стає фотохудожником, не кожного природа обдаровує тонким баченням деталі і безмежною відданістю обраній справі. Таких - одиниці!

Сталося так, що, народившись на Поділлі, Сашко ріс і навчався в іншому краї виняткової краси - селищі Воловець Закарпатської області. Звідти - любов до гір і полонин. Доля, здається, спеціально стелила йому до ніг ту неперебутню вроду, яка повсякденно збагачувала душу і підсилювала в ньому прагнення і самому творчо продовжити світ цієї краси. Щодо Гордієвича, то це не просто високі слова, це те, що стало істиною. В творчій біографії майстра української фотожурналістики - кілька об'ємних альбомів, фотовиставок, десятки тисяч знімків на сторінках найпрестижніших книг, журналів, газет. Він був окрасою кількох газетних колективів і завершив свою журналістику в найпрестижнішій кузні національної інформатики - Укрінформі.

alt Втім, щодо завершення, то це не зовсім так, або й зовсім не так. Людина з вогнем у серці ніколи не перестає працювати, бо творчість для неї - природній стан душі. Зараз, перебуваючи на пенсії, Олександр Сергійович продовжує свою біографію в прес-центрі комунального підприємства «Вінницяоблагроліс». Нема, здається, виснажливого оперативного повсякдення журналістики, а він - знову без вихідних і відпусток, знову у неодмінних пошуках.

Погляньте на ці знімки! Дві любові - Карпати і Поділля - в сув'язі одного таланту. Це - Гордієвич! Навіть у плетиві звичайного тина бачиться йому і нам своєрідна краса України.

Іван ВОЛОШЕНЮК