ТОТЕМНИЙ ПТАХ УКРАЇНЦІВ

30 October, Розділ Weekend, переглядів 9 339

Про цього граційного і благородного птаха розповідають безліч легенд, співають колискові, розповідають казки, загадки та прислів'я. Тож найвідоміший він головним своїм завданням - приносити людям дітей. А ще селяни здавна вважають цього птаха уособленням працелюбства, чистоти, заможності та щастя. Так, це лелека, який з давніх часів є одним із найяскравіших символів України.

alt В наших краях можна зустріти два види лелек - білі та чорні, обидва занесені у Червону книгу. За даними Товариства охорони та вивчення птахів України, останніми роками чисельність лелек значно скоротилась, їх залишилось близько 25 тисяч пар. Для України це занизький показник. Цікавий факт, що основна кількість світової популяції білих лелек гніздиться на території нашої країни i Польщі. Тобто від чисельності чорногузів в Україні залежить їх кількість на планеті. Як не прикро, та довгоногі птахи вже зовсім зникли у промислово розвинених районах Донецька і Дніпропетровська. Все рідше вони повертаються до своїх гнізд в інших областях.

Болотний птах з довгими ногами, довгою шиєю, великими крилами і довгим дзьобом досягає півтора метри висоти. Лелеки - майже німі, а єдині звуки, які вони створюють - це клекіт. Живуть під відкритим небом, і саме цим різняться від інших пташок, які мешкають в дуплах чи під стріхами будівель. Стихія лелек - небо, сонце і вода.

На думку дослідників, назва «лелека» походить від імені богині весняного відродження природи Лелі. Називають ще цього дивовижного птаха в кожному регіоні по-різному - бусол, бузько, чорногуз, гайстер, стерх і, відповідно, надають йому різного значення. Наприклад, в деяких областях лелека уособлює символ поваги до батьків, в інших його пов'язують з alt мандрівниками, ще десь лелека символізує сімейне благополуччя, а українцям, які мешкають за кордоном, нагадує про їх батьківщину. Але незмінним для всіх є повір'я: село, в якому є хоча б одне гніздо лелеки, має майбутнє і житиме заможно, а двір, що вподобали вони, буде щасливим. Люди також запримітили, що птах для гнізда завжди обирає місце поблизу будинку, де мешкає спокійна і доброзичлива родина.

Із лелеками також пов'язано чимало легенд. Одна з них розповідає, що білий птах із чорною міткою колись був чоловіком на ім'я Бузько. У ті часи розвелося чимало ящірок, гадюк, комах. Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду від цієї погані. Той зібрав усю цю нечистоту в мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню, не озираючись. Але Бузько не втримався та розв'язав мішок, і нечисть знову розповзлася по землі. За це він був перетворений на птаха і отримав довічне покарання - визбирувати усіх плазунів та комах.

Інша легенда, яку розповідають у деяких українських селах, - коли татаро-монголи захопили Київ, лелеки підпалили місто. Усі до одного згоріли завойовники, ніхто не зміг похвалитися, що був у Києві. Відтоді кінці крил у лелек чорні - обпалили вони їх під час пожежі. Проте ніхто сьогодні не може пояснити, чому саме цього птаха почали асоціювати з народженням дитини. Деякі старожили кажуть, що причини варто шукати в релігійності українців. Про продовження роду вони могли думати переважно влітку, після закінчення численних постів. Тому найбільше дітей народжувалося навесні, коли прилітали лелеки.

Вірити в подібні неймовірні легенди чи ні - кожен вирішує сам. А от є закономірні речі, які стосуються безпосередньо лелек і їх поведінки. Наприклад, незаперечним є той факт, що на зиму лелеки відлітають в теплі краї, а весною неодмінно вертаються до свого дому, до свого гнізда, яке вони звили минулого чи позаминулого року, а може вже й кілька десятків років тому. Орнітологи кажуть, що ці шляхетні птахи люблять свої домівки і перше, чим займаються одразу після повернення - ремонтують гнізда. Які, до речі, мають до п'яти метрів у діаметрі! У гнізді ж бо має вміститися ціла родина лелек. Найцікавіше, що щороку птахи повертаються в один і той же час - з 19 березня по 7 квітня. При цьому кажуть: «Прилетів лелека - весну приніс здалека», та водночас люди говорять, що майже завжди на крилах птахи приносять холод і сніг. Колись квітень навіть називали «лелечником».

Науковці також стверджують, що лелеки є індикатором, який чітко вказує на стан навколишнього середовища. Якщо є птахи, то можна говорити, що довкілля у задовільному стані. А там, де їх нема, - незадовільні умови не лише для лелек, а й для інших представників птаства. Отже лелека - індикатор багатства водно-болотних угідь. Водночас, орнітологи запевняють: всі забобони, а особливо ті, які стосуються містичних властивостей лелек, лише вигадка. Наприклад, мститися за зруйноване гніздо лелеки не вміють. Те, що вони можуть принести хворостину, яка тліє, на дах будинку і через це може виникнути пожежа, тільки випадковість. За словами науковців, лелека лише птах і має alt навіть гірші розумові здібності, ніж звичайний папуга.

Проте до такого собі ніби звичайного птаха продовжують ставитись все таки по-особливому. У Туреччині лелеку вважають за святого птаха і вбити його вважається великим злочином. Такі правила діють і в Швейцарії, Данії, Іспанії. До речі, у швейцарських селах у день, коли в родині з'являється немовля, над будинком вивішують прапор із зображенням лелеки, що тримає дитину. У Литві ще й досі надають почесне звання - «Господар лелечого гнізда» тим, у чиєму дворі оселяється птах.

Нам залишається лише сподіватися, що наступної весни все буде так, як і раніше: прилетять лелеки до свого гнізда, знайдуть собі пару, відкладуть яйця і по черзі висиджуватимуть своє майбутнє потомство. Потім турботливі батьки-лелеки годуватимуть своїх лелечат, навчатимуть літати і в кінці літа відлетять в теплі краї, щоб потім знову повернутися...

Людмила ЛЕБІДЬ