Аграрний тиждень. Україна
» » КРАСА, ЩО МАЄ СЕРЦЕ…
» » КРАСА, ЩО МАЄ СЕРЦЕ…

    КРАСА, ЩО МАЄ СЕРЦЕ…


    alt     Комада Рюсі, зі старовинного роду різьбярів, засновник і багаторічний президент Міжнародної асоціації різьбярів нецке підняв свої натруджені руки, і всі побачили сліди, залишені на його суглобах на перший погляд нескладною працею.

    Було це в Музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, на відкритті виставки окімоно – японської скульптури малих форм - із приватної колекції Олександра Фельдмана. Митець пропонував усім бажаючим повторити за ним найпростіші початкові рухи, бо перш ніж невелика скульптура стане шедевром, здатним зачарувати світ, майстрові доводилося працювати іноді кілька років.

             “Технічна майстерність, краса матеріалу, звісно, важливі. Та японський майстер ніколи не робитиме гарну, але безглузду річ. Є іще важлива передумова: різьбяр повинен знати імя, назву майбутньої скульптури, а вже потім братися за різець.

             Отже, спершу було Слово - точний пароль, який дозволяє відкрити невичерпне джерело натхнення і не схибити при творенні краси ані на йоту. Стародавні майстри Країни Вранішнього Сонця знали про це. На невеликих скульптурах, виконаних у різних техніках, майже завжди позначені їхні імена.

             Вибираю серед сорока двох шедеврів, представлених на виставці в залах Музею Ханенків, без надмірних мудрувань сюжети: хлопчика, який затуляє дідові очі, ніби запитує “Вгадай, хто там?” Дітлахів, які ховаються від дощу – один під дідовим крислатим капелюхом, другий – затуляючись полою його халата у сміхотливому русі після “полювання” за метеликами. А ще - дітей, які сперечаються за право сидіти верхи на бику: тварина з кільцем у носі, дарма, що вирізана із слонової кістки, вселяє пересторогу, настільки реалістичне це багатофігурне зображення.

             Схоже за темою, але неповторне у виконанні зображення маляти, що умостилося верхи на широкій спині “незапряженого”, вирізаного з темного дерева бика. Біла фігурка хлопчика із паличкою в руці і зворушливими босими нозями сповнена жвавості, а бик наче випромінює потужну силу; ніби він – охоронець малого, і вважає за честь слугувати цій маленькій людині.

             Діти, що роздивляються улов чи незле бешкетують, - дуже популярна тема в японській скульптурі малих форм. Твори, яким уже понад сто років, сьогодні дивують красою і майстерністю виконання, бо заборонена тепер як матеріал слонова кістка надає особливо піднесеного звучання навіть найприземленішим сюжетам.

    Кумедну тему підказав колись майстрові реальний епізод, описаний в газетній хроніці, але він осмислив його творчо: підпилий самурай

     

     

    altвирішив причепитися до красуні, котра несе на голові великий кадуб з водою. Але одним рухом ліктя дівчина мало не зламала йому руку, щоб не ласий був до жіночих принад. При тому обличчя красуні лишилося майже незворушне.

             На відміну від здатної до самозахисту людської краси, різноманітні птахи, правдиво зображені у кожнїй пір’їнці, дарма, що очка з мушлі, справді беруть за серце своєю беззахисністю.

             Деякі твори із колекції окімоно Олекандра Фельдмана мають аналоги хіба що в Імператорському зібранні. А деякі були створені на межі ХІХ і ХХ століть конкретно для європейських колекціонерів. Тому реалістичність зображень, зокрема, тварин є мистецьким приводом оповісти про тонкість світобачення народу Країни Вранішнього Сонця.

             Курка, гусак, перепелиця, дві чаплі та інші пернаті – досконалі творіння Всевишнього, повторені з віджилого матеріалу – кістки, дерева або відлиті з бронзи й прикрашені дорогоцінними металами, змушують замислитись над хисткою рівновагою світу. Дійсно: майже всі скульптури зберегли ім’я майстра. Але ж Першотворець усього сущого – єдиний. Він створив цей світ у гармонії рівноваги, рослини, тварини, земля і небо завершені і бездоганні у своїй живій мінливості. Одна лише Людина в цьому земному світі еволюціонує і часто, дитинно безжальна, губить, руйнує безтямно оточення. Без якого не зможе існувати.

             “Не вбивайте мух – у них лапки тремтять, у них крильця тремтять…” – і не пригадаєш, можливо, ім’я класика, який створив цього вірша. Та ця тремтлива чутливість загостреного сприйняття відчутна у багатьох творах японської малої пластики – окімоно.

             Бронзова постать селянина, який в’яже сніп ось уже 110 років, притискаючи коліном рослинний оберемок, у нього запалився суглоб на правій нозі, а обвітрене обличчя позначене зморшками – слідами нелегкого життя. Та погляд його - спокійний і мудрий; тут немає місця наріканням, бо ця людина пізнала, зрозуміла сенс свого існування і праці, даної йому для духовного вдосконалення.

             І врешті – “Сім мудреців виходять із бамбукового гаю” – вази ХІХ століття, чиї розміри й форма продиктовані матеріалом – слоновою кісткою. Анонімний майстер дав волю своїй вишуканій фантазії і зачарував глядачів багатофігурним ажуром зображення на багато десятиліть. А ось старий довгожитель, прирівняний до божества, з ним хлопчик – символ щасливої удачі й забезпеченої старості – годує зерном із повної миски наче справжнього журавля – символ безсмертя.

             У кожного народу свої вірування. Але дедалі більше спільного є у людства. Непритаманна Японії тема материнства – чи не найпопулярніша в Європі – спонукала понад сто років тому майстра на ім’я Кодзуо створити композицію, що на Всесвітніх виставках

     

     

    altзачарувала світ. Молодісінька мати годує груддю немовля, і водночас намагається підкріпитися лапшою, тримаючи у вільній руці палички. Перший варіант цієї теми був вилитий у бронзі. Є іще один, де за матеріал править дерево. Найцінніше зображення – із слонової кістки – стало знаковим для колекції Олександра Фельдмана. В Музеї Ханенків, де тепер представлено частину його зібрання, японська мадонна царює над світом у радості свого материнства.

             І немає потреби пірнати у філософські глибини, щоб зрозуміти символіку гілки граната: зародок, трохи більший за бруньку, достиглий закритий плід і відкрилий зору всіма своїми внутрішніми соковитими зернятами третій плід… Покоління приходять, зростають і множаться уже майбутніми плодами-зернями. І немає тому краю аж доти, доки існує на землі Любов…

     

                                                   Ганна КОЗАЧЕНКО,

    член правління Українського фонду культури





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Фотозвіти
Новини техніки
Рослинництво
Тваринництво
Відео

КРАСА, ЩО МАЄ СЕРЦЕ…


alt     Комада Рюсі, зі старовинного роду різьбярів, засновник і багаторічний президент Міжнародної асоціації різьбярів нецке підняв свої натруджені руки, і всі побачили сліди, залишені на його суглобах на перший погляд нескладною працею.

Було це в Музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, на відкритті виставки окімоно – японської скульптури малих форм - із приватної колекції Олександра Фельдмана. Митець пропонував усім бажаючим повторити за ним найпростіші початкові рухи, бо перш ніж невелика скульптура стане шедевром, здатним зачарувати світ, майстрові доводилося працювати іноді кілька років.

         “Технічна майстерність, краса матеріалу, звісно, важливі. Та японський майстер ніколи не робитиме гарну, але безглузду річ. Є іще важлива передумова: різьбяр повинен знати імя, назву майбутньої скульптури, а вже потім братися за різець.

         Отже, спершу було Слово - точний пароль, який дозволяє відкрити невичерпне джерело натхнення і не схибити при творенні краси ані на йоту. Стародавні майстри Країни Вранішнього Сонця знали про це. На невеликих скульптурах, виконаних у різних техніках, майже завжди позначені їхні імена.

         Вибираю серед сорока двох шедеврів, представлених на виставці в залах Музею Ханенків, без надмірних мудрувань сюжети: хлопчика, який затуляє дідові очі, ніби запитує “Вгадай, хто там?” Дітлахів, які ховаються від дощу – один під дідовим крислатим капелюхом, другий – затуляючись полою його халата у сміхотливому русі після “полювання” за метеликами. А ще - дітей, які сперечаються за право сидіти верхи на бику: тварина з кільцем у носі, дарма, що вирізана із слонової кістки, вселяє пересторогу, настільки реалістичне це багатофігурне зображення.

         Схоже за темою, але неповторне у виконанні зображення маляти, що умостилося верхи на широкій спині “незапряженого”, вирізаного з темного дерева бика. Біла фігурка хлопчика із паличкою в руці і зворушливими босими нозями сповнена жвавості, а бик наче випромінює потужну силу; ніби він – охоронець малого, і вважає за честь слугувати цій маленькій людині.

         Діти, що роздивляються улов чи незле бешкетують, - дуже популярна тема в японській скульптурі малих форм. Твори, яким уже понад сто років, сьогодні дивують красою і майстерністю виконання, бо заборонена тепер як матеріал слонова кістка надає особливо піднесеного звучання навіть найприземленішим сюжетам.

Кумедну тему підказав колись майстрові реальний епізод, описаний в газетній хроніці, але він осмислив його творчо: підпилий самурай

 

 

altвирішив причепитися до красуні, котра несе на голові великий кадуб з водою. Але одним рухом ліктя дівчина мало не зламала йому руку, щоб не ласий був до жіночих принад. При тому обличчя красуні лишилося майже незворушне.

         На відміну від здатної до самозахисту людської краси, різноманітні птахи, правдиво зображені у кожнїй пір’їнці, дарма, що очка з мушлі, справді беруть за серце своєю беззахисністю.

         Деякі твори із колекції окімоно Олекандра Фельдмана мають аналоги хіба що в Імператорському зібранні. А деякі були створені на межі ХІХ і ХХ століть конкретно для європейських колекціонерів. Тому реалістичність зображень, зокрема, тварин є мистецьким приводом оповісти про тонкість світобачення народу Країни Вранішнього Сонця.

         Курка, гусак, перепелиця, дві чаплі та інші пернаті – досконалі творіння Всевишнього, повторені з віджилого матеріалу – кістки, дерева або відлиті з бронзи й прикрашені дорогоцінними металами, змушують замислитись над хисткою рівновагою світу. Дійсно: майже всі скульптури зберегли ім’я майстра. Але ж Першотворець усього сущого – єдиний. Він створив цей світ у гармонії рівноваги, рослини, тварини, земля і небо завершені і бездоганні у своїй живій мінливості. Одна лише Людина в цьому земному світі еволюціонує і часто, дитинно безжальна, губить, руйнує безтямно оточення. Без якого не зможе існувати.

         “Не вбивайте мух – у них лапки тремтять, у них крильця тремтять…” – і не пригадаєш, можливо, ім’я класика, який створив цього вірша. Та ця тремтлива чутливість загостреного сприйняття відчутна у багатьох творах японської малої пластики – окімоно.

         Бронзова постать селянина, який в’яже сніп ось уже 110 років, притискаючи коліном рослинний оберемок, у нього запалився суглоб на правій нозі, а обвітрене обличчя позначене зморшками – слідами нелегкого життя. Та погляд його - спокійний і мудрий; тут немає місця наріканням, бо ця людина пізнала, зрозуміла сенс свого існування і праці, даної йому для духовного вдосконалення.

         І врешті – “Сім мудреців виходять із бамбукового гаю” – вази ХІХ століття, чиї розміри й форма продиктовані матеріалом – слоновою кісткою. Анонімний майстер дав волю своїй вишуканій фантазії і зачарував глядачів багатофігурним ажуром зображення на багато десятиліть. А ось старий довгожитель, прирівняний до божества, з ним хлопчик – символ щасливої удачі й забезпеченої старості – годує зерном із повної миски наче справжнього журавля – символ безсмертя.

         У кожного народу свої вірування. Але дедалі більше спільного є у людства. Непритаманна Японії тема материнства – чи не найпопулярніша в Європі – спонукала понад сто років тому майстра на ім’я Кодзуо створити композицію, що на Всесвітніх виставках

 

 

altзачарувала світ. Молодісінька мати годує груддю немовля, і водночас намагається підкріпитися лапшою, тримаючи у вільній руці палички. Перший варіант цієї теми був вилитий у бронзі. Є іще один, де за матеріал править дерево. Найцінніше зображення – із слонової кістки – стало знаковим для колекції Олександра Фельдмана. В Музеї Ханенків, де тепер представлено частину його зібрання, японська мадонна царює над світом у радості свого материнства.

         І немає потреби пірнати у філософські глибини, щоб зрозуміти символіку гілки граната: зародок, трохи більший за бруньку, достиглий закритий плід і відкрилий зору всіма своїми внутрішніми соковитими зернятами третій плід… Покоління приходять, зростають і множаться уже майбутніми плодами-зернями. І немає тому краю аж доти, доки існує на землі Любов…

 

                                               Ганна КОЗАЧЕНКО,

член правління Українського фонду культури





Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.