Цариця Нілу

19 July, Розділ Weekend, переглядів 3 728

Є вічні сюжети й історичні персонажі, котрі не перестають хвилювати людство своєю вдачею чи своєю долею. Цариця древнього Єгипту Клеопатра – серед них.

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків представив на огляд співвітчизникам шедеври мистецтва порцеляни іспанської фірми Льядро. Володарка могутньої держави і водночас вразлива жінка у тузі свого кохання – такою уявили і втілили її майстри знаменитої мануфактури братів Льядро, розташованої поблизу іспанського міста Валенсія.

Цариця Нілу на історично достовірному розписному кораблі в оточенні підлеглих, котрі намагаються її розважити музикою і танцями, - це сьогодні найбільша в світі порцелянова скульптура. Усі 12 персон композиції неповторні; роззираючи скульптуру зусібіч, помічаєш реалістично напружені м’язи на спині керманича. І як тут не подивуватися!

Розгорнуті багатофігурні сюжети глядачеві особливо цікаві: можна складати подумки різноманітні оповіді, скажімо, спостерігаючи персонажів на порцеляновому вокзалі “Великої мандрівки” (автор – Хоан Кодерх). Паротяг, що ось-ось рушить і потягне за собою верверчку вагонів: завмер густий дим над трубою, наколоті дрова, завантажені для топки, а в першому вагоні, де на столиках квіти, вже сидить пасажир; дехто поспішає тим часом із важкими валізами, турботами і навіть маленьким цуциком…

Зазвичай все у порцеляновій країні відбувається як у нас з вами, хоч стилізовано під давнину. Ця вокзальна сценка, як і “Прибуття Попелюшки” на королівський бал у кареті, начаклованій з гарбуза, вже відомі киянам, адже належать до колекції Світлани і Дар’ї Єгорових - шанувальниць і пропагандисток іспанської порцеляни. Саме вони у співробітництві з Національним музеєм мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відкривають для українців майстерні витвори, бо ця виставка, що діятиме до самого травня, вже третя.

Якщо згадати відому казку про Кота в чоботях і трьох братів, які розділили батькову спадщину по смерті мельника, то брати Хуан, Хосе і Вісенте Льядро, навпаки, родинний керамічний бізнес реорганізували разом 1953 року. Мавританська піч для обпалювання порцеляни, встановлена прямо перед їхнім власним будинком у передмісті Валенсії, започаткувала маленьку майстерню, яка згодом перетворилася на Місто Високої Порцеляни, де працюють без перебільшення видатні художники й дизайнери.

Попри надсучасне обладнання, виробництво фірми Льядро не назвеш звичайною фабрикою – за творчими принципами це швидше мануфактура. Бо серед творів Льядро, які можна придбати у 120 країнах світу, є чимало шедеврів, котрі поповнюють найсолідніші державні й приватні колекції. Колекціонерів порцеляни значно менше, ніж збирачів живопису чи, скажімо, старовинних фоліантів, - це факт. Але серед виставлених у музеї Ханенків творів є ті, котрі глибоко вражають навіть байдужих до тендітної скульптури.

Виставка дозволяє підійти якнайближче до всесвітньо відомого Дона Кіхота. Крім палаючого погляду, оголеної на бій проти зла рапіри й товстелезних книжок, що ними надихнувся лицар, несподівано помічаєш… нерівномірно стоптані черевики благородного ідальго. Автор - скульптор Сальвадор Фуріо – не погрішив проти істини і в зовсім іншій дивовижній роботі. Це “Східний кінь” (виставковий варіант - у матовому виконанні). Розкішно оздоблені кольоровими емалями попона і збруя виказують, що належить породиста, погорда тварина вельможі високого рангу, найшвидше Золотої Доби в історії Китаю – часів династії Тан (618-906 рр.).

Отже митці, які уславили своєю спільною працею фірму Льядро, надихаються найкращими зразками світового мистецтва і створюють нові дивовижні твори, цікаві шанувальникам різних країн. Якщо можна так висловитись, порцеляновий табун у 1000 “Східних коней” розлетівся через континенти й океани. А от “Арабських скакунів” скульптора Ернеста Массуета виготовили тільки 50 екземплярів.

Прудконогий красень із ледь позначеними сірими яблуками на шкірі здається живим, аж теплим, коли вирізняєш поглядом опуклі м’язи і напружені вени, наче й справді в них пульсує гаряча кров.

Наші вітчизняні керамісти, обізнані в технології роботи з глинами, особливо оцінили віртуозність іспанських колег. При високій температурі порцелянова маса розм’якшується, а в результаті випалу втрачає 15% своєї маси. Тож лишається незбагненним, чому не зникли, не розплавились у горнилі печі жили порцелянових скакунів, не втратили у вогні своєї вишуканості прозорі пелюстки порцелянових квітів у романтичних жіночних статуетках чи луска на тілі дракона.

“Великий Червоний Дракон” скульптора Франціско Полопе (хоча існують інші кольорові версії цього твору) – один з найцікавіших експонатів виставки. А “Вакханка на пантері” цього ж автора взагалі унікальна. Хоч і здається, ніби ця чимала за розмірами статуетка завжди жила біля дзеркала на каміні Золотої зали Ханенківського особняка, насправді вона вперше саме тепер постала перед глядачами, а по завершенні виставки в Києві помандрує усіма континентами, здобуваючи дедалі нових прихильників.

Ганна КОЗАЧЕНКО,

член правління Українського фонду культури