Людина і її справа

Подейкують, хобі – не лише покликання душі. Це талант, яким людина користуючись повсякчас, дарує радість і добро іншим. Або диво, якщо хочете. Дивовижні фрукти – хобі нашої нової знайомої з Тернопільщини.

На городі Наталі Малишевої із села Великий Глибочок Тернопільського району повноправно владарює осінь. Всюди видно її дари: величезні кетяги різних сортів винограду, дині, помідори, баклажани, огірки, ріпа, айстри, гладіолуси... А зовсім поряд червоніє полуниця: велика і стигла. Дива та й годі!

Господиню ми зустріли за звичною і улюбленою для неї роботою: Наталя Володимирівна оглядала свій невеличкий, але багатий виноградник. Ступивши за ворота подвір’я, я аж рота відкрила, побачивши виноградний урожай. Але одразу сплюнула через ліве плече, щоб не наврочити: такі великі грона хіба що на ринку бачила! Виноград той привезений аж із Криму. А ось цей - у нас, на Тернопільщині. Дивилася і віри не йняла, доки не скуштувала. Смакота!
Цього року у Малишевих щедро зародили 19 кущів винограду різних сортів. Уже в липні смакували фруктами сортів “Російський ранній”, “Болгарський ранній”, “Муромець”, “Анісат”, “Мускат літній”, “Аркадія”.
— Багато винограду закрили в банки, — розповідає Наталя Малишева, — пригощали друзів і рідних. Але найбільше смакували онуки Валентин і Владислав. Вони й зараз прибігають скуштувати ягоди, бо якраз достигають сорти “Надія Азос”, “Страшенський”, “Лакхеді Мізеш”, “Вікторія”.
Грона винограду, як дволітровий слоїк. Один в один.
— Напевно, нелегко отримати такий врожай? — запитую у господині.
— Виноград, як і будь-яка рослина, хоче правильного догляду, — каже пані Наталя. — За ним треба дивитися і навесні, і влітку, і пізньої осені.
На виноградній лозі я побачила підвішені пляшечки із водою, в якій плавали оси. Цікавлюся у Наталі Володимирівни.

— Це — вода з медом — пастка для ос, — відповідає жінка. — Комахи люблять цвіт винограду, тому й мусимо готувати для шкідників їжу.
Виноград — не єдина гордість Наталі Малишевої. У невеличкій теплиці в’ються високорослі червоні помідори, огірки-їжачки “Ангурія”. А бачили б ви, які тут ростуть баклажани! Скуштувала я і городньої дині. За розміром і смаком вона зовсім не відрізняється від херсонської. Про літо мені нагадала налита соком червона полуниця. Така солодка-солодка! Дивують око розлогі шкілки винограду.
— З однієї грядки я збираю по два врожаї, — розповідає Наталя Малишева. — Ось бачите кабачки? Раніше тут росли цвітна капуста і ріпа. А на цій грядці були цибуля і часник. Зараз — морква і червоний буряк
З двох сотих землі Малишеви цього року накопали 90 відер картоплі. Та ще й якої за розміром! “Не маємо що й свиням дати, — сміється господиня. — Сусіди дрібну картоплю залишили, то ми її позбираємо”.
І хоч свою картоплю Малишеви викопали ще раніше, та ця грядка землі не пустує. Тут росте кормовий буряк, який сіють, коли підгортають картоплю. Щедро вродили цьогоріч брюква, біла і чорна редька, йошта, білий огірок. Очей не відірвеш від розмаїття квітів: гладіолусів, айстр, чорнобривців, троянд. І все це на десяти сотих землі.
У невеличкій господарці Малишевих не лише екзотичні рослини. Пані Наталя разом із чоловіком Василем вирощують травоїдні свині.
— То наші Адам і Єва. Ми їх називаємо першопроходцями у Великому Глибочку, — розповідає Наталя Володимирівна. — Адам — білий, Єва — чорна. Улітку тварин випасаємо на городі.
Родина Малишевих мешкає на околиці Великого Глибочка. Сусіди, власники дачних ділянок, навідуються лише на вихідні. Але Малишеви не почуваються самотніми. До них часто навідуються рідні, друзі чи просто добрі знайомі, яких пані Наталя щедро пригощає дарами свого городу.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА. Ярослав БАЧИНСЬКИЙ.

Схожі новини

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.