- В Мінагрополітики привітали олімпійських призерів – представників ВФСТ «Колос»
- Вихованка ВФСТ «Колос» АПК України Олена Костевич здобула першу Олімпійську нагороду для України
- На крилах перемоги
- «Колос» був, «Колос» є, «Колос» буде!..
- „Колос” був, „Колос” є, „Колос” буде!..
На олімпійському п'єдесталі - представники села
Здобуток цьогорічних українських олімпійців - 27 медалей (7 золотих, 5 срібних і 15 бронзових). П'ять із них вибороли вихованці добровільного спортивного товариства «Колос», яке об'єднує понад 16 тисяч сільських колективів фізкультури. П'ять разів піднімалися у Пекіні на почесний п'єдестал олімпіади спортсмени «Колоса», і разом із ними туди символічно ставало все українське село... Заслужені нагороди П'ять медалей, які здобули наші аграрії на Олімпіаді, - цілком закономірний результат, бо «Колос» - одне з найпотужніших спортивних товариств України, а його внесок в олімпійський рух дуже вагомий, за що голова МОК, пан Роге нагородив голову товариства Анатолія Усенка олімпійським орденом. Ще в жовтні перший заступник міністра аграрної політики України Юрій Лузан вручив призерам олімпійських ігор та їхнім тренерам найвищу трудову відзнаку Мінагрополітики «Знак Пошани». Цього разу, в НК «Україна» всім їм, згідно з рішенням Колегії міністерства та Ради громадських організацій АПК, вручено ключи від легкових автомобілів. Серед нагороджених Наталя Добринська («золото», багатоборство), Василь Ломаченко («золото», бокс), Василь Федоришин («срібло», вільна боротьба), Ольга Коробка («срібло», важка атлетика), Олексій Пригоров («бронза», стрибки у воду) та їхні тренери - Дмитро Поляков, Анатолій Ломаченко, Микола Рольченко, Володимир Молчанов. Під час урочистої події теплі слова привітань на адресу олімпійців «Колоса» висловили перший заступник міністра аграрної політики України Юрій Лузан, заступники міністра Валентина Завалевська, Ярослав Гадзало, Сергій Мельник, Олександр Шевченко. Спортсмени щасливо посміхалися, злегка сором'язніли, пояснюючи, що сміливо й рішуче відчувають себе лише на спортивних аренах. Втім, присутні почули від уславлених «колосівців» не лише подяки, а й обіцянку і надалі гордо нести прапор товриства, яке їх виховало й дало путівку у великий спорт. Ось вони - герої Олімпіади Студентка, спортсменка, красуня, розумниця - Наталя Добринська. Народилася і виросла у Вінниці. Мати - журналістка, батько - спортивний функціонер. У «Колосі» Наталя вже вісімнадцять років. На її думку, кращого товариства годі й шукати, бо воно має багаті традиції у розвитку масового спорту і вихованні спортивних талантів. Тут Наталі створили всі умови для спортивного зростання. «Що для перемоги найважливіше: м'язи, дух, інтелект?» - запитую. Має бути гармонія: сплав фізичної тренованості, волі, цілеспрямованості, розумового зусилля. У спортсмена, як і в кожної людини, одне без іншого нічого не варте. Якщо ж хоч одна з цих складових слабне, то перемоги не бачити, як власних вух, - ділиться досвідом олімпійська чемпіонка. Тиждень перед своїм головним виступом майже не спала. Далися взнаки напруга, особливості часового поясу, тамтешнього клімату. Та перед стартом сконцентрувалася і перемогла. Плани на майбутнє? Якнайуспішніше виступити на двох наступних олімпіадах. Продовжувати навчання на факультеті міжнародного менеджменту Ужгородського державного університету. Спорт по закінченню своєї легкоатлетичної кар'єри кидати не збирається. Хоче займатися розвитком фізкультури та спорту в «Колосі» або ж у державних структурах: «Мрію, щоб наша нація була здоровою, а на Олімпіадах виборювала, якнайбільше нагород». Василь Ломаченко. Невисокий, худорлявий. Ніколи б не сказав, що це - чемпіон Олімпійських ігор із боксу, якому окрім золотої медалі вручено ще й спеціальний приз - Кубок видатного англійського боксера Вала Беркера, котрим на олімпіадах нагороджуються боксери-віртуози. Василь із Білгород-Дністровська Одеської області. В боксі з шестирічного віку. І цьому вибору, і перемогам завдячує своєму батькові - колишньому вчителеві фізкультури однієї з білгород-дністровських шкіл і нинішньому тренеру. Під його пильним оком виріс до олімпійського чемпіона. Спочатку переміг на юнацькому чемпіонаті Європи, на чемпіонаті світу серед юніорів, а 2007 року став срібним призером чемпіонату світу серед дорослих. «Який бій на Олімпіаді був найтяжчим?» - цікавлюсь. За вихід у півфінал із китайцем Янг Лі. Суперник серйозний: добре фізично підготовлений, 
технічний. На його боці були ще й рідні стіни. Василь побоювався, що і суддівство може бути упередженим. Вихід був один: довести свою незаперечну перевагу, що й зробив. Те, що відчув, стоячи на „золотому" п'єдесталі, передати словами неможливо: радість, гордість, піднесення. Одне слово - щастя. Тож він зичить усім спортсменам пережити цю мить. Хлоп'ятам, які обрали спортивний шлях, радить поставити перед собою мету і йти до неї, не зважаючи ні на що. У Василя два ідеали: батько і американський боксер Рой Джонс. Чи застосовував хоч раз своє боксерське мистецтво в життєвих ситуаціях? Жодного разу. Бо батько з дитинства вчив: якщо ти слабкий - доведи, що сильний, якщо сильний - покажи, що слабкий. Завжди слід тримати себе в руках, не підніматися з допомогою сили над іншими... Підтримаємо найкращі традиції Медалісти, а також учасники олімпійської команди - це лише вершина, а в основі її - масовий спортивний рух на селі, - в цьому переконаний голова ДСТ «Колос» Анатолій Усенко. Звичайно ж, цей рух сьогодні не той, що був у 90-х роках. Та його основні об'єкти, кадри, традиції вдалося зберегти. Сьогодні ця організація має 186 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 3 тисячі тренерів, які працюють із 100 тисячами дітей. Щороку «Колос» проводить Всеукраїнські сільські ігри, на всіх етапах яких беруть участь близько двох мільйонів спортсменів. Нинішнього року ці змагання пройшли в кінці вересня у Переяслав-Хмельницькому та Баришівці Київської області. «Колос» умисно обирає місцем ігор не столицю, а райцентри, аби пропагувати спорт у сільській місцевості, підтягувати її матеріальну базу. Втім, проблем у сільського спорту теж вистачає. Найперша - фінансова. Свого часу в сільській місцевості було збудовано 12 тисяч спортивних комплексів, сьогодні більшість із них занепадають, бо не мають коштів на ремонти, переобладнання, утримання. Нині товариство б'ється над тим, аби в кожному селі був тренер, щоб сільські діти займалися спортом, а не тинялися, як безпритульні. В цій справі дуже багато залежить від голів сільських рад і райдержадміністрацій. Якщо це ініціативні, далекоглядні люди, а не пройдисвіти, які лише торгують землею, то спортивна робота на селі кипітиме, - вважає Анатолій Петрович. Нинішній успіх на цій Олімпіаді надихнув усе товариство. Значить, обрано вірну методику підготовки спортсменів. Тож цю роботу слід удосконалювати. Так вважають і в Мінагрополітики. Адже бдати про фізичний розвиток сільської молоді повинна і місцева влада. Лише тоді можна буде підтримати переможний дух у сільських спортсменів, а головне, шукати нові олімпійські таланти. Олександр ФЕДОРЕНКО, Наталія ЛЮПИН
