- Сергій Тимченко – про стратегію землекористування на сесії Комітету Європейської Економічної Комісії ООН
- Україна може зацікавити ЄС як новий регіон для виробництва агропродукції
- Буде розроблено Національний план адаптації до зміни клімату
- Аграрні економісти закликають до зміни аграрної політики в світовому масштабі
- НАУКОВЦІ-АГРАРІЇ ЄВРОПИ ПРОВЕЛИ ЗБОРИ В КРИМУ
Міжнародний День без покупок
„Ми підійшли до критичного моменту в історії Землі - часу, коли людство має визначитися з власним майбутнім..." Хартія Землі. Це дуже просто - провести один день на рік без шопінгу, витративши 24 години на те, щоб нічого не витрачати. День без покупок - спроба повернутися зі світу хижацького споживацтва до реального життя. І це - абсолютно безкоштовно... В останній тиждень листопада в усьому світі проводиться День без покупок, покликаний змінити споживацьке ставлення людини до навколишнього світу. Запровадили цей день у 1992 році американці, бо саме вони є найбільшими у світі «шопоманами». Як позбавитись вірусу споживацької ідеології? Олег Супруненко з соціально-екологічної громадської організації «Чистий Берег» (Берегово, Україна) впевнений: «Треба обмежувати апетити і не купляти того, що врешті не є необхідним. Якщо всі країни світу будуть споживати стільки, скільки США, нам знадобиться 5 планет Земля, щоб задовольнити наші потреби. Тож маємо вибір - вмерти від знищеного і забрудненого споживацтвом довкілля, чи не перетворюватися на тупого «баєра», залежного від реклами, як наркоман від дози». Необмежене споживання знищує природні ресурси і постійно збільшує дистанцію між бідними та багатими. За даними Програми розвитку ООН, 86% приватних покупок ро***ть лише 20% жителів розвинених країнах, водночас найбідніші 20% землян купують менше 1%. Курс на подолання бідності, на сталі розвиток суспільства, споживання та виробництво проголосили глобальні зустрічі керівників країн світу (в Ріо-де-Жанейро 1992 року та Йоганнесбурзі 2002-го), керівництво України на рівні президентів підписалося під цими документами. Та, на жаль, ані національної стратегії зі сталого розвитку, ані, тим більше, сталого виробництва й споживання ми й досі не маємо. Як й інші пострадянські держави. Ганна Голубовська-Онісімова, ВЕГО «Мама-86» говорить: «Ми силами експертів екологічних громадських організацій провели дослідження щодо прогресу розвитку стратегій для сталого споживання та виробництва у Білорусі, Молдові, Росії, Україні та країнах південного Кавказу. Національна стратегія прийнята тільки в Білорусі, у решті семи країн - відсутня. А саме такі стратегії закладають принципи сталого споживання і виробництва до політики розвитку країни. В Україні найближчим часом марно чекати на нові прогресивні стратегії, які допомогли б «озеленити» українську економіку. Тож працюємо з людьми і сподіваємося, що розум переможе». Енергетична та продовольча кризи, глобальна зміна клімату з нищівними повенями в Карпатах, посухами й пожежами по всій Україні - це реалії нашого часу. На наших очах на родючих українських ланах починається драматичне змагання: рентабельний бізнес біопалива з ріпака, який виснажує найкращі в світі чорноземи, чи хліб? Поки що перемагає вигідний ріпак. Євген Милованов, Федерація органічного руху України: «Якщо Україна не відстоїть органічне сільське господарство, ми остаточно втратимо конкурентоспроможність на світовому ринку, тим більше після вступу до СОТ. Й досі закон про органічне сільське господарство не прийнятий, галузь не отримує належної підтримки держави, хоча є стратегічною для країни. Більш того, є вже області в Україні, де близько 60% вирощуваних харчових культур - генетично модифіковані організми (ГМО). Забруднення земель ГМО виключає на довгий час їх використання для виробництва органічних продуктів харчування. І цей процес поширюється, погіршуючи органічну перспективу України». А Ольга Казанцева з екологічної асоціації «Еко-Тірас» (Молдова) попереджає, що «...відповідно до світових тенденцій, в майбутньому сільськогосподарські галузі Білорусі, Молдови й України будуть повністю дотовані, так як це нині відбувається в країнах Європейського Союзу. Саме завдяки цьому вартість 1 кг м'яса в ЄС в 4-5 разів нижча, ніж в Україні чи Молдові. СОТ припускає протекціонізм країн стосовно власного сільського господарства, якщо це 
стосується питань законних національних інтересів, тобто екологічної безпеки і здоров'я населення. Тому механізми міжнародної торгівлі треба максимально використати для розвитку екологічно збалансованого сільського господарства». Ненаситність споживачів протягом останніх 50 років напружує довкілля як ніколи до того. Втім, споживання диктується не лише економічними настроями держави, а й власним: в ідеалі - свідомим вибором. Що ми купуємо, на чому їздимо, як освітлюємо свою оселю? Наш екологічний слід в цьому світі - це результат нашого повсякденного життя. Ми не звикли займатися підрахунками власного впливу на довкілля, ми не хочемо відмовлятися від зручностей. Та ми мусимо це зробити, адже ресурсів планети вже не вистачає на всіх, ми перетнули межу росту. І мусимо змінити свій спосіб життя. Ми повинні впорядкувати своє повсякденне життя так, щоб якнайменше смітити, використовувати хімічних речовин, споживати електроенергії та води... Ми можемо, наприклад, збудувати свій новий будинок... із соломи. На основі найсучасніших і економічно вигідних екологічних технологій. Євген Широков з Мінського відділення Міжнародного громадського об'єднання екологів уже ціле таке село в Білорусі збудував і залюбки ділиться своїм досвідом з українськими однодумцями: «Я вважаю, що сучасні відновлювані джерела енергії (вітряки, сонячні колектори) є основою сталого розвитку сільських районів разом із будівництвом з традиційних місцевих матеріалів. Такий спосіб облаштування людського житла є економічно спроможним, екологічно і технологічно інноваційним. Ми повинні вийти з ланцюгу «купи-продай» і вільно оцінити альтернативи вирішення проблем розвитку». Яніс Бризга з громадської організації «Зелена свобода» (Латвія) наполягає: «Ми давно вийшли за межі спроможності екосистем планети Земля поглинати забруднення та відновлюватися. Екологічна криза охоплює всю планету, і зміни клімату - це тільки найбільш наочний наслідок нашого споживацького ставлення до навколишнього середовища і природних ресурсів. На жаль, з 1992 року, коли було прийнято Порядок денний на ХХІ сторіччя і уряди більшості країн світу зобов'язалися послідовно зменшувати навантаження на довкілля - нічого майже не змінилося, тож ситуація погіршилася. Міжнародна спільнота, зокрема громадські організації, вимагають нової глобальної зустрічі, яка б допомогла встановити набагато жорсткіші вимоги до країн і перейти до юридично зобов'язальних міжнародних угод зі сталого розвитку». А загалом учасники міжнародного семінару з підготовки до сесії Комісії ООН зі сталого розвитку, організованому в Києві Альянсом північних людей за сталий розвиток (ANPED) та ВЕГО «Мама-86» впевнені: екологічні громадські організації можуть разом вплинути на власні уряди і домогтися рішень для блага людей і довкілля. Особливо, коли світова криза довела, що надмірне споживання може руйнувати не тільки довкілля, а й економіки країн світу. І необхідно терміново скликати новий самміт планети Земля задля обговорення найважливішого питання сучасності - виживання людства за умов вичерпання ресурсів планети, глобальної зміни клімату і економічної кризи. З 
такою пропозицією звертається нині до ЮНЕП (Екологічна програма ООН) панєвропейська регіональна нарада представників громадянського суспільства. Організатори Дня без покупок закликали до збереження природного балансу. Численні акції в різних країнах світу наголошують - саме надмірне й нерозумне споживання призвело до нинішньої світової економічної кризи. Тамара МАЛЬКОВА
