Ловись рибка велика й маленька!

16 August, Розділ Weekend / Різне, переглядів 5 832

Україна має сприятливі природно-кліматичні умови та значний ресурсний потенціал для комплексного розвитку рибогосподарської діяльності. Загальний фонд внутрішніх водойм, придатних для ведення рибного господарства, становить близько 1,5 млн. гектарів.

А це понад 900 тис. га різного типу водосховищ, до 400 тис. га лиманів і озер, майже 70 тис. га ставів спеціалізованих рибних господарств і більше 100 тис. га ставів інших агропідприємств. Разом із тим ефективність використання наявного фонду внутрішніх водойм для потреб розвитку рибного господарства є недостатньою і забезпечує менше 30% потенційних можливостей виробництва прісноводної риби.

Наприкінці минулого століття в рибному господарстві, як і у всій економіці країни, виникли значні труднощі, властиві періоду переходу до ринкових відносин. Більшість рибницьких підприємств не змогли адаптуватись до роботи в нестабільних економічних умовах під тиском інфляційних процесів за сезонного характеру виробництва та припинення цілеспрямованої підтримки з боку держави.

Найбільші проблеми виникли у зв’язку з розбалансованістю цін на різні види послуг і продукції промислових галузей економіки, здорожчанням високоякісних рибних комбікормів, добрив, енергоресурсів, паливно-мастильних матеріалів та внаслідок зниження платоспроможності населення. В результаті, на фоні згортання інтенсивних технологій, загальні обсяги виробництва товарної продукції рибництва в аквакультурі разом із промислом у внутрішніх водоймах України впродовж 1990-х років зменшились з більше ніж 140 до 35-41 тис. т на рік.

У ставовому рибництві середні показники рибопродукції нагульних ставів знизились з 1,60 до 0,55 т/га. Різкий спад виробництва спостерігався у форелевих господарствах. Було втрачено переважну більшість племінних маточних стад райдужної форелі. До загальних тенденцій, якими характеризувалась діяльність переважної більшості рибогосподарств, слід віднести: зміну форм власності, виникнення нових самостійних суб'єктів господарювання внаслідок відокремлення від раніше створених підприємств, нестачу обігових коштів, нераціональне використання наявних виробничих потужностей, руйнування взаємовигідної внутрішньогалузевої кооперації, недоліки в нормативно-правовій сфері функціонування підприємств тощо. Зазначені чинники мали місце на фоні неухильного загострення ситуації щодо зношеності основних виробничих фондів більшості підприємств (іноді до 70-80%).

Риба і рибна продукція традиційно користуються підвищеним попитом у населення країни. Протягом 2000-2008 рр. споживання цих продуктів (на рік на душу населення) зросло з 8,4 до 17,5 кілограмів. На близькому рівні цей показник перебував і впродовж останніх 2-х років. А зазначене збільшення відбулось, насамперед, за рахунок росту імпорту переважно морської риби.

У ситуації, що склалась у рибному господарстві, постала необхідність поряд із нарощуванням обсягів виробництва забезпечити підвищення якості рибної продукції та запровадити нові економічно виправдані підходи у веденні рибогосподарської діяльності.

Важливим резервом підвищення ефективності рибництва є впровадження селекційних досягнень у виробництво, що дає змогу не лише істотно збільшити продуктивність господарств і поліпшити товарну привабливість вирощеної риби, а й забезпечити ресурсоощадний ефект завдяки вищій життєстійкості рибної молоді, одержаної від елітних плідників.

Серед останніх вагомих результатів за цим напрямом науково-виробничої діяльності є створення селекціонерами Інституту рибного господарства НААН України нового внутрішньопорідного типу української рамчастої породи коропа. У 2010 р. проведено його державну апробацію. За товарним виглядом новий тип коропа відповідає кращим світовим аналогам. Збагачена спадкова основа забезпечує його високі продуктивні властивості, зокрема переваги за темпом росту та плодючістю. Розширене впровадження цього типу коропа в ставову аквакультуру дасть змогу в наступне десятиліття істотно поліпшити якість вітчизняної продукції коропівництва.

Актуальною проблемою для вітчизняної аквакультури є відновлення ефективного розвитку форелівництва. При цьому світовий досвід аквакультури лососевих риб засвідчує: селекційно-племінна робота в поєднанні із застосуванням сучасних біотехнологій в рибництві є одним з найдієвіших засобів організації високопродуктивного форелевого господарства. Для цього вдосконалено методи ведення селекційно-племінної роботи в наявних в Україні стадах райдужної форелі. Переваги у племінних плідників другого селекційного покоління у п’ятирічному віці порівняно з вихідною генерацією аналогічного віку в середньому складають у самок: за масою тіла - на 51%, робочою плодючістю - на 73%, що вказує на високу ефективність проведеного селекційного відбору. Збільшення виробництва високоякісної товарної продукції форелі в країні сприятиме скороченню імпорту лососевих риб, який в останнє десятиліття неухильно зростав.

Ігор ГРИЦИНЯК,

директор Інституту рибного господарства НААНУ,

доктор с.-г. наук, член-кореспондент НААН України

Далі буде...