Аграрний тиждень. Україна
» » » Шовковична. Від слова «шовк»
» » » Шовковична. Від слова «шовк»

    Шовковична. Від слова «шовк»


    шовковицяГоворячи про стратегічні напрямки української економіки, що здатні подолати її кризу, політики іноді, окрім власних інтересів, інших для країни, на жаль, не бачать. Так, із 1996-го науковці марно намагаються зацікавити українських нардепів численними програмами інноваційного розвитку галузей шовківництва, льонарства та коноплярства.

    Щоправда, деякі з відомих політиків та урядовців, ознайомившись з аналізом розвитку вітчизняних базових підприємств, таки повернулись у бік легкої промисловості. Особливо до потенційних можливостей відродження льонарства й коноплярства. І тому створили свої комерційні підприємства. Можливо згадали про стародавню історію льняних і конопельних волокон, про досвід царської армії Росії, яка для своїх захисників виготовляла білизну з конопель та льону.

    Тоді люди вірили, що конопляна матерія має своєрідне магнітне поле, яке здатне витягувати з організму людини всі її болячки. А одежа з льону здатна регулювати температуру людського тіла в межах 7 градусів. У спеку льон зберігає прохолоду, взимку – тепло. На білизну з конопель солдати надягали льон. Відбувалася також і бактерицидна обробка тіла, а рани, оримані під час бою, менш інфікувалися. Отже, виготовлення одежі та взуття із забутих натуральних волокон нині набуває комерційного сенсу.

    Втім, як не прикро, держава у цьому питані поки що пасе задніх.

    Про коноплі та льон ми поговоримо наступного разу. Нині більше поміркуємо про галузь шовківництва. Моя співрозмовниця – старший науковий співробітник Ірина Хохлова. Єдина у своїй лабораторії жінка, яка майже самотужки займається розробкою і впровадженням новітніх технологій з переробки текстильних волокон до конкурентоздатних виробів. Наукова установа, де Ірина Яківна є штатним співробітником, розташована у стінах Київського національного університету технології та дизайну, утвореного на базі КПІ у 1930 році. Жінка вважає, що льон, конопі та шовк - основа заможності будь-якої країни. Це добре розуміють в Прибалтиці, Білорусі, Франції, Китаї. Тільки не в Україні.

    Мало кому з киян відомо про те, що вулиця Шовковична отримала свою назву завдяки монахиням колишнього Кловського монастиря, які вирощували шовковицю для виробництва коконів шовкопряда. Галузь шовківництва тоді мала для держави статус стратегічної. В 30-х роках були закладені основи поетапного здійснення широкомасштабних заходів по створенню міцної виробничої бази в усіх республіках колишнього Радянського Союзу, в т.ч. і в Україні.

    шовкопряд«У післявоєнні роки шовківництвом в Україні займалось понад 2000 колективних господарств, - розповідає Ірина Хохлова, - була створена державна мережа з переробки шовкосировини – Київський шовкокомбінат та Запорізька кокономотальна фабрика, а також Науково-дослідний інститут шовківництва у Харківській області для наукового забезпечення галузі. На всіх етапах розвитку галузь дотувалась державою (до 1990 р.). Для підтримки конкурентоспроможності вітчизняної шовкопродукції товаровиробникам виділялось 60% надбавки до закупівельних цін. Окрім внутрішніх потреб шовкопродукція України мала значний попит у В’єтнамі, Китаї, Греції та Болгарії. Особливо великим попитом користувалась грена тутового шовкопряда, яка мала і має нині високий генетичний потенціал на рівні світових досягнень.

    Перед розвалом Радянського Союзу наша країна щорічно виробляла понад 1300 т високоякісних коконів тутового шовкопряду та 500-600 кг грени. Нині державного дотування немає. Галузь збиткова і для товаровиробників, і для переробників. Незважаючи на скрутний стан галузі, вітчизняні науковці єдиного в Україні науково-дослідного закладу - Інституту шовківництва НААН - зберегли унікальну колекцію порід шовковичного шовкопряда і сортів шовковиці, продовжують дослідження з селекції, генетики шовкопряда і сортів шовковиці, їх захисту від хвороб і шкідників».

    За європейськими стандартами Україна була і є найкращим виробником натурального шовку серед європейських країн. Ще у 2006 році наша держава посідала третє місце за технологічними даними серед провідних країн-виробників натурального шовку.

    На жаль, у 2007 році, напередодні свого 90-річного ювілею, Київський шовковий комбінат припинив своє існування. Зі слів Ірини Яківни, фабрику, разом із її винаходами та обладнанням, продали й вивезли до Узбекистану. Питання - кому це було вигідно: державі чи безробітним працівникам комбінату? - залишається без відповіді й досі. Ніхто навіть не зважив на ту обставину, що люди готувалися до свята. Натомість ветерани підприємства замість привітань і подарунків отримали від керівництва країни інший сюрприз: своє продали та знищили, зате домовилися з китайцями про постачання шовку до країни. Чим же китайський шовк кращий, аніж наш, вітчизняний?

    З 2007 року перепрофілювали по вказівці урядовців і Харківський інститут шовку. Замість коконів шовкопряду у колишніх наукових лабораторіях вирішили розводити... кроликів. На жаль, довговухі країну з економічної кризи так і не вивели. А ось виробництво шовку могло би давно повернути нашій ненці-Україні її колишню славу лідера.

    шовкопрядНа переконання Ірини Хохлової, промислові холдинги, які зараз створені в Україні, - безперспективні. Вони виробляють досить вузький асортимент бавовняно-паперових тканин: домашній текстиль, тканини для спецодягу і технічні тканини. Бавовняно-паперова промисловість - найбільш представницька в Україні. На її частку припадає 50% усіх підприємств текстильної галузі країни. Працюють вони не на повну потужність, конкурують між собою за оптового покупця, на 15-20% охоплюючи потребу ринку в асортименті тканин.

                                                                                               Наталія СОКУРЕНКО 

     





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Шовковична. Від слова «шовк»


шовковицяГоворячи про стратегічні напрямки української економіки, що здатні подолати її кризу, політики іноді, окрім власних інтересів, інших для країни, на жаль, не бачать. Так, із 1996-го науковці марно намагаються зацікавити українських нардепів численними програмами інноваційного розвитку галузей шовківництва, льонарства та коноплярства.

Щоправда, деякі з відомих політиків та урядовців, ознайомившись з аналізом розвитку вітчизняних базових підприємств, таки повернулись у бік легкої промисловості. Особливо до потенційних можливостей відродження льонарства й коноплярства. І тому створили свої комерційні підприємства. Можливо згадали про стародавню історію льняних і конопельних волокон, про досвід царської армії Росії, яка для своїх захисників виготовляла білизну з конопель та льону.

Тоді люди вірили, що конопляна матерія має своєрідне магнітне поле, яке здатне витягувати з організму людини всі її болячки. А одежа з льону здатна регулювати температуру людського тіла в межах 7 градусів. У спеку льон зберігає прохолоду, взимку – тепло. На білизну з конопель солдати надягали льон. Відбувалася також і бактерицидна обробка тіла, а рани, оримані під час бою, менш інфікувалися. Отже, виготовлення одежі та взуття із забутих натуральних волокон нині набуває комерційного сенсу.

Втім, як не прикро, держава у цьому питані поки що пасе задніх.

Про коноплі та льон ми поговоримо наступного разу. Нині більше поміркуємо про галузь шовківництва. Моя співрозмовниця – старший науковий співробітник Ірина Хохлова. Єдина у своїй лабораторії жінка, яка майже самотужки займається розробкою і впровадженням новітніх технологій з переробки текстильних волокон до конкурентоздатних виробів. Наукова установа, де Ірина Яківна є штатним співробітником, розташована у стінах Київського національного університету технології та дизайну, утвореного на базі КПІ у 1930 році. Жінка вважає, що льон, конопі та шовк - основа заможності будь-якої країни. Це добре розуміють в Прибалтиці, Білорусі, Франції, Китаї. Тільки не в Україні.

Мало кому з киян відомо про те, що вулиця Шовковична отримала свою назву завдяки монахиням колишнього Кловського монастиря, які вирощували шовковицю для виробництва коконів шовкопряда. Галузь шовківництва тоді мала для держави статус стратегічної. В 30-х роках були закладені основи поетапного здійснення широкомасштабних заходів по створенню міцної виробничої бази в усіх республіках колишнього Радянського Союзу, в т.ч. і в Україні.

шовкопряд«У післявоєнні роки шовківництвом в Україні займалось понад 2000 колективних господарств, - розповідає Ірина Хохлова, - була створена державна мережа з переробки шовкосировини – Київський шовкокомбінат та Запорізька кокономотальна фабрика, а також Науково-дослідний інститут шовківництва у Харківській області для наукового забезпечення галузі. На всіх етапах розвитку галузь дотувалась державою (до 1990 р.). Для підтримки конкурентоспроможності вітчизняної шовкопродукції товаровиробникам виділялось 60% надбавки до закупівельних цін. Окрім внутрішніх потреб шовкопродукція України мала значний попит у В’єтнамі, Китаї, Греції та Болгарії. Особливо великим попитом користувалась грена тутового шовкопряда, яка мала і має нині високий генетичний потенціал на рівні світових досягнень.

Перед розвалом Радянського Союзу наша країна щорічно виробляла понад 1300 т високоякісних коконів тутового шовкопряду та 500-600 кг грени. Нині державного дотування немає. Галузь збиткова і для товаровиробників, і для переробників. Незважаючи на скрутний стан галузі, вітчизняні науковці єдиного в Україні науково-дослідного закладу - Інституту шовківництва НААН - зберегли унікальну колекцію порід шовковичного шовкопряда і сортів шовковиці, продовжують дослідження з селекції, генетики шовкопряда і сортів шовковиці, їх захисту від хвороб і шкідників».

За європейськими стандартами Україна була і є найкращим виробником натурального шовку серед європейських країн. Ще у 2006 році наша держава посідала третє місце за технологічними даними серед провідних країн-виробників натурального шовку.

На жаль, у 2007 році, напередодні свого 90-річного ювілею, Київський шовковий комбінат припинив своє існування. Зі слів Ірини Яківни, фабрику, разом із її винаходами та обладнанням, продали й вивезли до Узбекистану. Питання - кому це було вигідно: державі чи безробітним працівникам комбінату? - залишається без відповіді й досі. Ніхто навіть не зважив на ту обставину, що люди готувалися до свята. Натомість ветерани підприємства замість привітань і подарунків отримали від керівництва країни інший сюрприз: своє продали та знищили, зате домовилися з китайцями про постачання шовку до країни. Чим же китайський шовк кращий, аніж наш, вітчизняний?

З 2007 року перепрофілювали по вказівці урядовців і Харківський інститут шовку. Замість коконів шовкопряду у колишніх наукових лабораторіях вирішили розводити... кроликів. На жаль, довговухі країну з економічної кризи так і не вивели. А ось виробництво шовку могло би давно повернути нашій ненці-Україні її колишню славу лідера.

шовкопрядНа переконання Ірини Хохлової, промислові холдинги, які зараз створені в Україні, - безперспективні. Вони виробляють досить вузький асортимент бавовняно-паперових тканин: домашній текстиль, тканини для спецодягу і технічні тканини. Бавовняно-паперова промисловість - найбільш представницька в Україні. На її частку припадає 50% усіх підприємств текстильної галузі країни. Працюють вони не на повну потужність, конкурують між собою за оптового покупця, на 15-20% охоплюючи потребу ринку в асортименті тканин.

                                                                                           Наталія СОКУРЕНКО 

 





Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.