Чого слід чекати від ЄС

24 October, Розділ ---, переглядів 2 191

Європарламент затвердив склад нової Єврокомісії, яка працюватиме у Брюсселі наступні п’ять років
У годинній промові, де новий голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер представив своїх єврокомісарів і ті виклики, які їм доведеться долати наступні п’ять років, ані Україну, ані Росію не було згадано жодного разу.
Серед головних нагальних внутрішніх проблем ЄС Жан-Клод Юнкер назвав боротьбу з безробіттям та залученням інвестицій в економіку Євросоюзу. Серед загроз, які тиснуть на ЄС зовні, — Ісламську державу, «яка є ворогом європейських цінностей», і епідемію Ебола. «Я з сумом відзначаю, що коли вірус Ебола поширювався лише в Африці, ми не реагували на нього, але щойно хвороба з’явилася в Європі, ми розпочали боротьбу з нею, а це треба було робити значно раніше», — сказав Жан-Клод Юнкер.
Він також наголосив, що у найближчі п’ять років Євросоюз не прийматиме до своїх лав нових членів. Навіть посада Єврокомісара з питань розширення та політики сусідства, яку досі обіймав чех Штефан Фюле, у складі нової Комісії змінила свою назву на «Єврокомісар з питань переговорів щодо розширення та політики сусідства». «Я не хочу нікого вводити в оману і обдурювати тих, хто мріє про розширення», — заявив Жан-Клод Юнкер. За його словами, «нові члени не приєднуватимуться до ЄС протягом дії мандата нової Єврокомісії». «Переговори щодо розширення триватимуть, але я хотів би, щоб ті країни, які готуються до вступу в ЄС, розуміли, що вони досягнуть своєї мети, але не тепер», — пояснив новий глава ЄК.

Якщо говорити про єврокомісарів, які безпосередньо опікуватимуться питаннями, пов’язаними з Україною, передусім варто загади посаду Єврокомісара з переговорів щодо розширення та європейської політики сусідства, на яку було призначено австрійця Йоганнеса Гана. Цей політик свого часу був міністром науки в австрійському уряді, і він не має зовнішньополітичного досвіду. До висунення на високу посаду у Єврокомісії Йоганнес Ган зробив кілька коментарів для австрійських ЗМІ, в яких заявив, що не підтримує санкції проти Росії. З огляду на ці висловлювання, а також той факт, що Австрія традиційно є одним з «адвокатів» Москви у Брюсселі, можна припустити, що діалог Києва з новим Єврокомісаром з питань політики сусідства важко буде назвати щирим.
Призначення на посаду Єврокомісара з питань енергетики та клімату іспанця Мігеля Аріаса Каньєте також навряд чи гратиме на користь Києва. Мігель Каньєте вже висловився на підтримку завершення будівництва «Південного потоку», що є тривожним сигналом для України. Грецького Єврокомісара з питань міграції Дімітріса Аврамопулоса (у грецькому уряді він обіймав посади міністра закордонних справ, а згодом — міністра оборони), який опікуватиметься питаннями візового діалогу з Україною, експерти також схильні розглядати як захисника інтересів Кремля.
Проте обрання на посаду голови Європейської ради колишнього Прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска істотно врівноважить баланс можливих антиукраїнських настроїв в оновлених євроструктурах. До категорії українського лобі у Брюсселі зараховують і Комісара з питань торгівлі шведку Сесілію Мальстрем. Вона вже обіймала посаду Комісара з питань міграції у Єврокомісії Баррозу, і тому чудово обізнана з українською тематикою та не приховує своєї симпатії до України.
Цікавим і, вочевидь, позитивним для Києва є призначення віце-президента Єврокомісії, відповідального за питання Енергетичного союзу ЄС, словака Мароша Шефчовича. Словаччина — це та країна ЄС, яка найпершою запустила реверсні поставки газу в Україну, обсяги яких на сьогодні є найбільшими. Це дає підстави зарахувати Мароша Шефчовича до потенційно потужного захисника українських інтересів у новій Єврокомісії.
Як же на практиці відбувається дія угоди з ЄС?
Європейська спільнота надає можливість безмитного «в’їзду» наших товарів на свою територію, враховуючи квотування. За інформацією Інституту стратегічних досліджень НАН України, наша держава щорічно може постачати такої продукції тваринного походження (наступні 5 років): 12 тисяч тонн яловичини, 20 тисяч тонн свинини, 16 тисяч тонн м’яса птиці, 1,5 тисячі тонн яєць (у перерахунку на кількість), 8 тисяч тонн молока, вершків, згущеного молока та йогуртів, 1,5 тисячі тонн сухого молока, 1,5 тисячі тонн вершкового масла, 5 тисяч тонн меду. Після цього терміну (5 років) квоти будуть значно збільшені.
Що ж до рослинної продукції, то щорічну квоту на ввезення пшениці в ЄС встановлено в розмірі 950 тисяч тонн з поступовим збільшенням до одного мільйона тонн, ячменю — 250 тисяч тонн із збільшенням до 350 тисяч тонн (у 2013 році було експортовано 7,3 тисячі тонн), кукурудзи — 400 тисяч тонн із збільшенням до 650 тисяч тонн через 5 років.
Також відомо, що у квітні цього року ЄС розписала квотування експорту української продукції АПК на півроку — до 1 листопада 2014 року. Як компанії виконали цей «план»? Чи скористалися вони такою нагодою?
За інформацією Мінекономрозвитку, станом на 14 жовтня 2014 року такі квоти використали тільки по двох товарних позиціях — соку яблучному (10 тисяч тонн) та меду (5 тисяч тонн). Вдало скористалися своїми частками ввезення товару компанії, які експортували в країни ЄС крупи зернових культур та томати (до 80% загальної кількості), а також м’ясо птиці (до 77%). Проте чомусь квоти на таку завжди «дуже експортну» культуру, як ячмінь, ми використали лише на 8%. Водночас дивує те, що Україна експортувала часник (7% встановленої частки). Адже відомо, що нам його самим не вистачає, тож держава імпортує цей продукт.
Загалом — Європа відкрита для нас, було б лише бажання експортувати і товари виробляти європейської якості…
Приміром, президент ВГО «Українська аграрна конфедерація» Леонід Козаченко вважає, що не слід було боятися російських санкцій, а треба знаходити альтернативу. «Але скажу таке: європейські ринки для нашої продукції АПК — не панацея. Адже потрібно усвідомлювати: фермерам країн ЄС однозначно не подобається, що українські товари стали безперешкодно потрапляти на їхній ринок. Звісно, ми їм створюємо конкуренцію. А фермери у Європі отримують державні субсидії. Тому ми повинні дивитися і в інші сторони нашої планети», — зазначає він.
За словами президента ВГО, недавно один з українських ключових виробників олії підписав вигідний контракт на постачання продукції в Китай. Також, на думку експерта, ми забуваємо, що існують такі дуже привабливі для нас країни, як, приміром, В’єтнам, з його населенням 100 мільйонів чоловік. Туди можна було б збувати й збувати продукцію АПК. Ми впевнено маємо закріпитися на ринках країн Близького Сходу та Північної Африки.
Якщо аналізувати, як деякі товари завойовують ринок країн ЄС (та й інших держав) і що для цього робиться, то тут картина буде доволі строкатою. Скажімо, все та ж рослинна олія вже давно і добре зарекомендувала себе і в провідних країнах Європи та світу, зокрема й у тих, що розвиваються. Зауважу, що, за інформацією асоціації «Укроліяпром», з 1998 року й понині обсяги її виробництва в Україні збільшилися в 10 разів. І це, як на мене, велика перемога аграріїв, переробників та компаній-дистриб’юторів. Україні є чим пишатися — вона найбільший експортер соняшникової олії у світі (у 2013-2014 маркетинговому році Україна експортувала 4,18 мільйона тонн).
Що ж до молочної продукції, то, як відомо, багато років європейці її критикували за дуже високий рівень забрудненості мікроорганізмами. Пояснювали це тим, що більшість молока виробляли у приватних селянських господарствах, у яких доволі складно дотримуватися необхідних для якості товару умов. Проте нині ситуація покращується — з кожним місяцем обсяги експорту цих продуктів у країни ЄС зростають. Але працювати ще є над чим.
Отже, потрібно визнати: за півроку дуже напруженого і вкрай важкого життя країна, що змушена воювати, таки вистояла на експортно-економічному полі. Так, дії Росії, яка була для нас найважливішим зовнішньоторговельним партнером у сфері АПК, призвели до значного скорочення експорту в РФ. Водночас Україна збільшила цей показник щодо держав ЄС та успішно знаходить ринки збуту сільгоспсировини і продуктів харчування в інших країнах світу.