Ситуація невтішна

02 April, Розділ Агрогроші, переглядів 26 375

Українське законодавство у використанні ЗЗР безнадійно відстало від вимог часу, не кажучи вже про те, що воно не гармонізоване із відповідними директивами ЄС. Так вважає президент Фітосанітарної асоціації України (ФАУ) Владислав Седик. Своїми міркуваннями він поділився на нещодавньому VII Агрохімічному форумі (м. Київ), організованому компанією «Інфоіндустрія».
«Це закони 1990-х років, які не мають жодного стосунку до нинішньої структури ринку, але сучасному бізнесу доводиться підлаштовуватися під них, - аргументував В. Седик. - Підзаконні акти могли б реагувати на ситуацію на ринку гнучкіше і швидше, та й від них тхне нафталіном. Приклад - у санітарних нормах згадуються обов’язкові засоби захисту, що вже давно не випускаються і не застосовуються».
Отже є дилема: робити правильно, чи те, що написано? Тому ринок ЗЗР, імпортери, аграрії уперлися в необхідність повного переписування законодавства у цій сфері в дусі європейських норм. І потрібно не копіювати закони ЄС, а адаптуватися до них, адже європейські норми в Україні, на жаль, не приживаються, бо маємо дещо інший за структурою бізнес, наголосив експерт.
Якщо говоримо про контроль ринку з боку держави, то виникає досить дивна ситуація: з одного боку, його забагато, а з іншого – він неефективний. Досить часто можна почути: 50% пестицидів, які застосовуються в АПК, фальсифіковані. Та ніхто не може відповісти, звідки взялася ця цифра. Хтось робив контрольну закупку? Придбали 100 препаратів і встановили, що 50 із них – підроблені? Цього не було. Водночас у законах і підзаконних актах неможливо віднайти конкретні критерії визначення фальсифікату.
Вкрай важливо відпрацювати чітку систему регулювання ринку пестицидів і поводження з ними, бо від цього залежить реалізація експортного потенціалу країни. Згідно з інформацією ФАУ за підсумками минулого сезону, експерти встановили: сажкою було уражено 60% зерна, фузаріозом – 40%. Є країни, скажімо, Індонезія, у вимогах яких досить чітко написано: зерно має бути вільним від сажки. Це карантинний об’єкт, і там розуміють, що в умовах їхнього вологого клімату це призведе до знищення власного врожаю. Індонезія для України є ключовим зерновим ринком, який поглинає близько 2 млн т, хоча може і значно більше. Та з точки зору фітосанітарії у нас немає чого експортувати, наголосив Владислав Седик.
Через недосконалість законодавства виникли бар’єри при імпорті інноваційних продуктів. Протягом останніх 3-х років імпортери намагалися ввезти близько 100 нових ефективних препаратів на основі більш ніж 20 нових діючих речовин або їх комбінацій, та наштовхнулися на бюрократичні перепони. Якщо у світі рослини захищають понад 700 діючих речовин, у країнах ЄС - 462, то в Україні - лише 240.
Переважна частина гравців ринку впевнена: ці перешкоди зніме законопроект №6606 «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» щодо ввезення пестицидів на митну територію України», втім є побоювання, що він може відкрити двері для фальсифікату.
Координатор агрохімічного комітету Європейської Бізнес Асоціації Віктор Погорілий зазначив, що розробляється альтернативний проект закону, який дасть змогу ввозити зразки для випробування з можливістю підтвердження реєстрації в країнах ЄС, ОЕСР та МЕРКОСУР, і частково зніме напруження. Та, на превеликий жаль, він не вирішує проблеми повністю і не може вважатися альтернативою законопроекту №6606. Тому сумлінний бізнес сподівається, що згаданий законопроект ухвалять цього року.
Інша річ - засилля фальсифікату. Як повідомила завідувач лабораторією «Токсикологічний дослідницький випробувальний центр фізико-хімічного аналізу та референс-лабораторій» Алла Гринько, якщо загальний обсяг ринку ЗЗР в Україні становить $850 млн, то тіньовий – $100 мільйонів.
Третя причина низької дієвості систем захисту рослин в Україні, про це говорив кандидат біологічних наук Олександр Гончаров, - чимало аграріїв, покладаючись на досвід останніх 10-15 років, не змінюють свої системи захисту, тож шкідники й хвороби успішно до них пристосовуються. Ось чому не варто орієнтуватися лише на один сильнодіючий засіб. У хорошого господаря майно охороняє високий паркан, собака і сам господар із дрючком, бо сподіватися на щось одне зараз не можна. Висновок: щоб розв’язати проблему з резистентними організмами і забезпечити достатньо ефективний захист, треба застосовувати комплекс заходів. І в Україні аграрії вже почали рахувати гроші, вони комбінують, застосовуючи стійкі сорти і гібриди, використовують фактор сівозміни, обробки ґрунту, внесення міндобрив у правильний час і правильній дозі, періодично змінюють засоби захисту.
Ще один болючий аспект використання ЗЗР: соціальна та екологічна відповідальність, зокрема питання утилізації тари з-під ЗЗР і підвищення культури використання продуктів. З цим далеко не все гаразд.
До березня 2015 року в Україні діяла постанова КМУ від 26.07.2001 №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини». Вона стосувалася всієї продукції, яка вироблялася та імпортувалася. Нині цей документ скасовано, і єдиною законодавчою базою для утилізації залишилася ст. 17 Закону України «Про відходи»: відповідно до пункту «Б» закону компанія, що імпортує або виробляє продукцію в упаковці, повинна мати або свій завод з утилізації такої тари, або укласти угоду з ліцензіатом.
Держава в цьому процесі майже не задіяна, вона є лише на ринку ліцензіатів, що з одного боку є плюсом, бо зникла корупція, а з іншого - на ринку залишаються компанії-«метелики», які не мають обладнання, а отже, займаються фіктивною утилізацією.
Як відомо, в більшості країн ЄС та світу по основним типам відходів, зокрема тарі з-під ЗЗР, упроваджується практика розширеної відповідальності виробника. Найкраще ця система працює в Бразилії, де збір тари сягнув майже 100%. Це зроблено за два десятиліття. В країнах Центральної та Західної Європи найбільшого прогресу досягли Болгарія, Словаччина, Литва, Кіпр. В Україні рівень збору сягає 10-15%. Дуже часто тара, яка залишається на полях або в господарствах, якраз і скуповується для виробництва фальсифікату.
Та для чесних аграріїв є вихід. Порожні контейнери, якщо їх тричі гарно вимити, можуть бути безпечними, бо більшість пестицидів є водорозчинними сполуками. Тричі промита тара проколюється і повторно використати її неможливо, а можна пресувати, різати на місці, що знижує логістичні витрати. Низкою досліджень доведено: після потрійного промивання тара стає чистою на 99,9%.
Чи налагоджено в Україні систему утилізації непридатних пестицидів? Тут ситуація теж невтішна, бо досі не створено умов для утилізації непридатних і фальсифікованих пестицидів. Є два сценарії вирішення проблеми. Перший - створити прозоре і ефективне законодавство, яке дозволить інвесторам зайти на цей ринок. Утім, на сьогодні новий базовий Закон «Про відходи» (мав бути розроблений Міністерством екології в 2016 р.) досі не ухвалено. Згідно з прогнозом експертів, закон може з’явитися за 2-3 роки. Другий варіант – утилізація за кордоном. Нещодавно Кабмін ухвалив зміни до Постанови №1120, отже має бути розблокована можливість транскордонного перевезення непридатних пестицидів до країн ЄС, зокрема до Франції, Польщі або Великобританії.

за матеріалами ІА «Інфоіндустрія»