- Земельний мораторій: що чекають від його скасування прихильники запровадження ринку земель і чого побоюються ті, хто виступає за збереження статусу-кво?
- У ВР запропонували новий механізм продовження мораторію на продаж земель
- Крок назустріч завершенню земельної реформи
- Мораторій буде скасований автоматично
- Верховна Рада прийняла закон "Про державний земельний кадастр"
Чи доживе земельний мораторій до 2016 року?
Деякі фахівці вважають, що мораторій буде скасовано раніше. Адже якщо депутати Верховної Ради попереднього скликання спромоглися спонтанно продовжити термін його дії на 3 роки, то чому б їх наступникам так само спонтанно не вкоротити мораторію віку?
Принаймні, так вважає гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. На його думку, для цього потрібні «певні передумови в депутатському корпусі». Доволі цікава думка. Адже йдеться не про економічні передумови й ті, що формуються на законодавчому рівні. Виходить, що у цьому надзвичайно складному і важливому питанні все залежить лише від ситуативної волі народних депутатів…
Та не всі фахівці поділяють припущення Володимира Лапи. Зокрема, заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда.
Заборона на купівлю-продаж земель сільгосппризначення діє вже 11 років. За цей час українці призвичаїлися до неї. Враження таке, що з нею живемо все своє свідоме життя. І це при тому, що мораторій спочатку запроваджувався лише на 5 років. Логіка тодішніх депутатів була «залізною»: за цей час підготуємо належну законодавчу базу, створимо інші, в т. ч. економічні, інституційні передумови та й запровадимо земельний ринок у повному обсязі. За таких умов землею сільгосппризначення можна буде торгувати без будь-яких обмежень.
І вкотре підтвердилася народна мудрість: немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Відтоді дія земельного мораторію парламентськими рішеннями продовжувалася кілька разів. Подібне сталося й минулорічного грудня. І якщо земельний мораторій доживе до визначеного народними обранцями терміну, то за 3 роки ми відзначатимемо його чотирнадцятиріччя.
Олександр Каліберда припустив, що саме так все може статися. Причина криється в тому, що ми ходимо по замкненому колу. Його доводи – якщо економічні, законодавчі, інституційні та будь-які передумови для скасування земельного мораторію не були створені протягом перших п’яти, а потім - одинадцяти років, то чому вони мають бути обов’язково створені через чотирнадцять років?
Втім, позиція експерта визначена чітко – «якщо ми вже будуємо ринкову економіку, то потрібно і землі сільгосппризначення включати в ринкові відносини». У більшості країн існує земельний ринок. «Чому він повинен суттєво відрізнятися в Україні? Для цього немає підстав», - каже О. Каліберда. Тож на його переконання, продовження земельного мораторію – це заморожування статус-кво: «Ми матимемо продовження існуючої ситуації в сільському господарстві, в розвитку сільських територій. Якщо всіх ця ситуація влаштовує, тоді продовження мораторію має сенс».
Між тим, перспектива продажу земель сільгосппризначення дедалі більше лякає українців. З цього приводу Володимир Лапа висловився ще різкіше: «Часто лунає теза, що запровадження ринку землі – це як Рубікон: якщо торгуватимуть землею, то Україні – кінець». Спираючись на такі настрої, дуже важко формувати земельний ринок в Україні, зазначив він.
Інше питання – в чиїх інтересах вибудовуватиметься цей ринок. Експерт вважає, що ті засадні положення, які знаходили відображення в законопроекті «Про ринок земель», не могли повною мірою задовольнити інтереси основних учасників процесу. І насамперед, агробізнесу. Вважалося, що запровадження земельного ринку сприятиме інвестиційній привабливості АПК.
«Чесно кажучи, цієї інвестиційної привабливості ми не бачимо, - підкреслює В. Лапа. - Бо юридичні особи як працювали до цього на засадах оренди, так і працювали б у разі прийняття законопроекту «Про ринок земель». Адже у відповідності до нього юридичним особам не дозволялося купувати землі сільгосппризначення».
Права купувати такі землі позбавлялися і фермерські господарства. Ці особливості законопроекту з’явилися після його доопрацювання депутатами.
Законопроект не створював особливих умов і для власників земельних паїв. Грошова оцінка земель після індексації для ріллі переважила 20 тис. грн. за гектар. Очікувалося, що на першому етапі формування ринку землі ціна 1 га становитиме близько 5 тис. гривень. Така знижка не на користь селян - власників паїв зумовлювалася тим, що суттєво обмежувалося коло можливих покупців землі.
Ще одна перепона на шляху формування земельного ринку виникла буквально недавно. Зараз триває процедура передачі прав реєстрації угод оренди земель від органів земельних ресурсів до реєстраційної служби Міністерства юстиції. «Ми знайшли понад 10 серйозних вад у цій процедурі, які фактично унеможливлюють реєстрацію угод оренди сільгоспземель», - зауважив Володимир Лапа.
Можна уявити, яким чином на такому тлі запроваджувався б земельний ринок. Експерт упевнений: «Це був би повний хаос і в сільському господарстві, і в сільській місцевості. Тому ринок земель треба формувати лише тоді, коли держава буде до цього готова».
Цю думку поділяє і директор Всеукраїнської ліги сприяння розвиткові ринку землі Віктор Заяць: «Суспільство завжди живе так, як мислить більша частина його активного населення. І тут політики або підіграють таким настроям, або намагаються переконати суспільство в тому, що треба щось змінювати».
Але земельної реформи не уникнути. Вона має надати прозорості тим процесам, які доволі часто відбуваються на теренах країни. І стати складовою загальнонаціональної аграрної політики, розрахованої на тривалу перспективу. Лише так можна вирішити нинішні проблемні питання та підштовхнути розвиток АПК і сільських територій.
Громадськість також має сказати своє слово щодо земельного питання. Це убезпечить всіх від спонтанних депутатських рішень. Як народні обранці, парламентарі змушені будуть зважати на думку народу.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань
