Сумлінність довірі не товариш?

17 April, Розділ Агрополітика, переглядів 7 179

Понад 95% кредитів, які українські аграрії беруть у комерційних банках, повертаються. Ніби й довіра до сільгоспвиробників має бути на такому ж рівні. Та практика показує протилежне.

Комерційні фінансові установи явно перетягують на себе ковдру, жадаючи повертати позику від аграрія з трикратною заставою під захмарні відсотки та ще й у короткий термін. Не дивно, що три чверті підприємств АПК не йдуть на таку «малину», розраховуючи на власні сили, на власні кошти й ресурси. Про це йшлося під час круглого столу Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань, де фахівці намагались визначити, хто і як кредитує українських агровиробників напередодні весняних польових робіт.

Баграт Ахіджанов, директор Департаменту фінансово-кредитної політики МінАП, розпочав зустріч з огляду «весняного гаманця» підприємств АПК:

«Загальна потреба у фінансових ресурсах для проведення весняних польових робіт сягає майже 39 млрд. грн., що приблизно на 2 млрд. більше, ніж торік. Найбільше зростають витрати на посадковий матеріал, міндобрива, засоби захисту, паливно-мастильну групу. Хоча понад 31 млрд. аграрії вже винайшли з власних обігових коштів. Приблизно 8 дефіцитних млрд. планують позичити у фінансових установ як комерційні та банківські кредити».

Наталія Ліщитович, керівник напряму «Розвиток фінансування малих та середніх виробників» Проекту USAID «АгроІнвест» зазначила, що саме фермерські й особисті селянські господарства мають незадовільний доступ до агрокредитування. Серед бар’єрів експерт назвала велику вартість позик та непід’ємні вимоги щодо їх забезпечення. Тут, на її думку, негативну роль відіграє необізнаність кредитних спеціалістів банків у особливостях ведення сільського господарства. Інакше від аграріїв би не вимагали трикратної застави.

Представники деяких банків (не уточнюватиму імена й назви, бо виступи нагадували саморекламу) розповіли про свої кредитні портфелі. У деяких випадках гарантом повернення кредитів може стати й експортер техніки. На таких умовах банки можуть розтягнути термін позики до 5 років. Але це швидше виняток, ніж правило. Бо, як визнають самі фінансисти: «На українському банківському ринку довгострокових ресурсів немає». І максимум, що можуть собі дозволити банки – позичати на тривалий термін (саме на техніку) не більше третини обсягу кредитного портфелю.

«Ми здебільшого працюємо із тими, кого не підтримує великі фінансові установи, - кажуть представники організацій, що об'єднують кредитні спілки. - Наші клієнти - фермери і особисті селянські господарства, які в середньому беруть у кредит 9 тисяч гривень. Таким чином, ми сприяємо розвитку саме невеликих господарств і вирішенню проблеми зайнятості сільського населення». Та коли журналісти попросили більше розповісти про доступність ставок, представники цих спілок не пообіцяли стандартів ЄС.

У свою чергу Валерій Хаджиматов, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України, більше говорив, як практик. Особливо про переваги експорту не зерна, а насіння високої якості: «Одна з найперспективніших галузей для інвестування в агросектор нашої держави – насінництво. Зокрема, ми розробили й впроваджуємо проект, який передбачає кредитування малих і середніх підприємств щодо налагодження зрошення. Адже саме завдяки поливу можна досягти стабільно високих урожаїв найякіснішого насіння в умовах України для його подальшого експорту. Не слід забувати, що наша держава не лише славиться родючими землями, а й належить до зони ризикованого землеробства».

Олександр Ярославський, заступник гендиректора Української аграрної конфедерації, висловився проти нав’язування сільгоспвиробникам функцій соціального донора. Це стосується регулювання цін на продукти харчування, від якого «першим потрапляє під удар» саме агровиробник. На його думку, також причиною проблем із фінансовим забезпеченням агропідприємств є постійне зростання орендної плати за землю, що ініційоване народними депутатами. «За три останні місяці на розгляд парламенту внесено п'ять законопроектів, що збільшують орендну плату. Абсурдним «хітом» стала пропозиція обранців підняти плату за землю до такого рівня, що в 1,7 рази перевищує всю суму виручки за реалізацію сільгосппродукції».

Та попри всі ці алогізми, аграрний сектор розвивається. Олександр Ярославський, зокрема, нагадав, що за останнє десятиріччя уп'ятеро зросла кількість внесення добрив, а валовий збір продукції рослинництва перевищив планку 1990 року, який вважають рекордним у розвитку сільського господарства України радянської доби.

Володимир ВІЛЬОВИЧ