- Візитери з Франції
- Сумлінність довірі не товариш?
- „АГРО-2012” запрошує
- Інвестиції? Після висновків з помилок
- З-під небес Україну добре розгледіли…
Інвестиції на роздоріжжі
Красномовні цифри: тільки тваринництво потребує понад 40 мільярдів вкладень. А дефіцит обігових коштів у рослинництві сягає близько 60 млрд. гривень! Можна, здавалося б, у банків позичити потрібні суми. Втім, сільгоспвиробники не ризикують навіть на короткий термін залазити в борги під здирницькі 25-30%.
Наші вітчизняні банки, посилаючись на різні ризики та виклики, жадають від позичальників саме такі, а ніяк не менші відсотки. Деякі зарубіжні фінустанови готові кредитувати український АПК під омріяні 10-11%, та ще й довгостроково. Але їх зупиняє питання застави. «Добре, ви зможете заставити вашу землю, якщо знімете мораторій, - кажуть потенційні західні кредитори. - А якщо не розрахуєтесь за позику, яким чином ми скористуємось заставою? Ви ж не бажаєте узаконювати право іноземців на українську землю сільгосппризначення…»
…Таку дилему озвучили в київському «Президент-Отелі» деякі учасники четвертої Міжнародної конференції «Аграрні інвестиції – МТР 2011». Разом із тим, приємно було почути схвальні слова від іноземців на адресу українського аграрного потенціалу. Хоча, здається, «високі оцінки» наших сільськогосподарських можливостей більше нагадують ввічливу традицію західного світського лексикону. Коли ж доходить мова до фінансових прохань від українців, нам ввічливо натякають: «Зачекайте». На цьому, як правило, й закінчується казочка про доброго дядечка із Заходу, який прагне закопати свій мішок з долярами в нашому «полі чудес». У ролі хитрих лисиці Аліси й кота Базиліо потенційні інвестори часто вбачають наші плутані закони (або їх відсутність), хисткі гарантії захисту зовнішніх інвестицій, політичну нестабільність, непрозорі правила гри…
За всіх наших «особливостей», про непересічну роль аграрного сектору в загальному економічному розвитку України, говорив кожен, хто брав слово. Заввідділом Інституту економіки та прогнозування НААНУ Олена Шубравська констатувала конкретні цифри. «Приблизно чверть продукції українського АПК з’їдають за кордоном, - повідомила доповідачка. - А це п’ята частина всього експорту держави. Нарощувати оберти сільськогосподарське виробництво розпочало з 2000 року. За цей час обсяги зросли на 28%. Разом із тим, інші галузі економіки досягли 68%».
У перерві ми запитали у пані Олени, чому зростання обсягів виробництва в аграрному секторі у два з половиною рази відстає від загальноекономічних показників. І почули у відповідь, що збільшення цифр загальної економіки досягнуто, як правило, за рахунок торговельних операцій та експорту деяких видів сировини, наприклад, продукції металургії. Конкретніше: хліб виростити значно важче, ніж купити готовий товар в одному місці й перепродати за вищу ціну в іншому.
Сергій Кваша, директор Департаменту економічного розвитку і аграрного ринку Мінагрополітики, зупинився на чинниках, котрі впливають на формування інвестиційного механізму. Серед них: ціноутворення, податкова політика, фінансово-кредитна ситуація. На думку доповідача, протягом 10 останніх років, навіть незважаючи на кризу інвестування, АПК України має позитивні тенденції. Далі мова пішла й про репутацію аграрних компаній, що претендують на «закордонні вливання».
Не обминули захід і представники Антимонопольного комітету України. Зокрема, Наталія Ковальчук розповіла про контроль за дотриманням законів про захист економічної конкуренції на основних ринках продовольства. Виявляється, у цій сфері зловживання не на користь споживача досить поширені. Приємно було почути, що Антимонопольний комітет України тепер не просто каратиме здирників гривнею, а ще й оприлюднюватиме їхній «чорний список». Бо й справді: заплямована репутація гірша, ніж мільйонний припис. Інвестори, особливо закордонні, ніколи не вкладатимуть кошти у недоброчесний бізнес.
Ось така наука - привабити капітал. І будуть у нас кошти на розвиток виробництва, якщо засвоїмо її уроки.
Олена ВОЛОШИНА, керівник діяльності Міжнародної Фінансової Корпорації (ІFC) в Україні:
На мою думку основні зусилля державі варто спрямувати на те, щоб створити умови, в яких фермери зможуть активно працювати, а банки - їх фінансувати, на те, щоб український ризик перестав бути так високо оцінений, і Україна нарешті піднялася з почесного 152-го місця в глобальному рейтингу Doing Business.
Сьогодні банківське фінансування обмежене не лише для сільського господарства, а взагалі для реального сектору. «Довгих» грошей немає, ліквідності немає. Для України сьогодні зовнішній ринок прямих інвестицій закритий, ринок єврооблігацій - закритий, ринок синдикатів - закритий.
Український суверенний рейтинг оцінюється в 9%. Тобто уявіть собі, скільки в таких умовах складе вартість ресурсу для середнього фермера?
На жаль, у нашій країні за розвиток сільського господарства відповідає лише профільне міністерство. А потрібно сісти всім разом - і Мінфіну, і Податковій, і Нацагенству з інвестицій - і подумати, що потрібно зробити в країні, щоб дати аграрію можливість виростити не 50 млн тонн зерна, а 80 млн тонн, про які було неодноразово заявлено.
Володимир ВІЛЬОВИЧ
